Справа № 473/4678/15-ц
іменем України
"27" січня 2016 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючої - судді Висоцької Г.А.
при секретарі - Радєвій Н.В.
за участю представника відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вознесенська із застосуванням звукозаписувальної техніки цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
14.12.2015 року ПАТ КБ “Приватбанк” в особі представника ОСОБА_3 звернулося до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 24012,82 грн.
В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначив, що 31.01.2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого банк надав останньому кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 300 грн. з можливістю односторонньої зміни кредитодавцем розміру ліміту, а відповідач зобов'язався щомісячно частинами повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним в розмірі 30 % річних від суми залишку заборгованості, термін повернення відповідає строку дії картки.
Посилаючись на те, що відповідачем умови кредитного договору не були виконані, позивач просить стягнути з нього прострочену заборгованість за кредитом станом на 31.10.2015 року у сумі 24012,82 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності представника, повне підтримання позовних вимог, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, його представник адвокат ОСОБА_1 позов визнав частково, просив відмовити в задоволенні вимог щодо стягнення пені та штрафів за пропуском строку позовної давності.
Відносно строку позовної давності в 50 років, зазначених в Умовах та Правилах надання банківських послуг, то останні не підписувались відповідачем, як і окремий договір, тому вважає, що застосовується загальний строк позовної давності в три роки та спеціальний - рік.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази по цивільній справі, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31.01.2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого банк надав останньому кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 300 грн. з можливістю односторонньої зміни кредитодавцем розміру ліміту, а відповідач зобов'язався щомісячно частинами повертати кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним в розмірі 30 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 5-7 ).
Договір складається з заяви позичальника, Умов і Правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною картою, пам'ятки клієнта, банківських тарифів, діє з моменту його укладення до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг - при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій (а.с. 27 ).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів обумовлено в заяві позичальника та Умовах та правилах надання банківських послуг.
Положення ст.ст. 546, 548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобов'язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов'язання забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в законі або договорі.
Відповідно до ст. 611, ч. 2 ст. 612, ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення) боржник не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен сплатити суму боргу в розмірі, передбаченому договором, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
З матеріалів справи вбачається те, що позичальник дійсно порушив умови договору в частині вчасного повернення кредиту, а також сплати відсотків за користування ним.
В зв'язку з цим, станом на 31.10.2015 року виникла заборгованість по кредитному договору, а саме: заборгованість за кредитом - 4086 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 15607,16 грн., заборгованість за пенею та комісією - 2700 грн., а також штраф ( фіксована частина ) - 500 грн., штраф ( процентна складова ) - 1119,66 грн., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості ( а.с.4 ).
Заборгованість за кредитом та по процентам за користування кредитом, штраф (фіксована частина ) - 500 грн. на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.
Що стосується неустойки - пені та штрафу (про центової складової), то суд виходить з того, що ці складові заборгованості нараховані позивачем правомірно, проте частково поза межами встановленої законом позовної давності.
Згідно з пунктом 1.1.7.31 Умов, які додані до позовної заяви, позовна давність для вимог про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафу встановлюється тривалістю у 50 років.
Стороною у спорі заявлено вимогу про застосування позовної давності.
У постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (справа № 6-16цс15) міститься висновок про те, що Умови, в яких установлено позовну давність тривалістю у 5 років, не містять підпису позичальника, а відтак ці Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідною письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.
Згідно із частиною першою статті 259 ЦК України позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
У даній цивільній справі позивач не надав належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що під час підписання сторонами кредитного договору діяли Умови в редакції, що передбачає збільшення позовної давності, оскільки Умови, додані до позовної заяви, містять пункт щодо встановлення позовної давності тривалістю 50 років, до того ж вони позичальником не підписані, тому судом рахується позовна давність встановлена законом ( ст. ст. 257-258 ЦК України), як загальна у три роки, так і спеціальна тривалістю в рік.
Отже, позовна давність щодо стягнення неустойки частково спливла, оскільки іншого, а ні позивач, ні відповідач суду не підтвердили.
За таких обставин з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню неустойка (штраф), нарахована в межах річного строку до дня звернення до суду (08.12.2015 року - дата поштового відправлення позову), однак в межах позовних вимог, а саме за період з 28.12.2014 року по 31.10.2015 року, що становить заборгованість за пенею - 1600 грн., та штраф ( процентова складова ) - 1119,66 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору б/н від 31.01.2011 року станом на 31.10.2015 року, а саме:
-заборгованість за кредитом - 4086 грн.,
-заборгованість по процентам за користування кредитом - 15607,16 грн.,
-заборгованість за пенею та комісією - 1600 грн.,
а також штраф ( фіксована частина ) - 500 грн., штраф ( процентна складова ) - 1064,66 грн.. а всього 22857 ( двадцять дві тисячі вісімсот п'ятдесят сім ) гривень 82 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) гривень.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через місьскрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Висоцька Г.А.