Справа № 148/852/15-ц
Іменем України
28 січня 2016 року Тульчинський районний суд Вінницької області
В складі : головуючого судді Робак С. О.
при секретарі Немирівській Ю.А.
за участі адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині, справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.11.2014 ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на 422 км автодороги "Стрий - Знам'янка" о 15 год. 40 хв. вчинив ДТП, внаслідок якого його автомобілю НОМЕР_2, який належить йому на підставі довіреності були нанесені наступні пошкодження: розбита передня ліва фара, ліве дзеркало заднього виду, ліва частина заднього бамперу, деформовано переднє ліве крило, деформована передня ліва дверка, деформована задня ліва дверка, деформовано заднє ліве крило, пошкоджено зліва лакокрасочне покриття переднього бампера, пошкоджено диск переднього лівого колеса.
Відповідно до постанови Тульчинського районного суду Вінницької області від 26.12.2014 №148/3314/14-п винним в скоєнні ДТП визнано ОСОБА_3- водія автомобіля НОМЕР_1.
Сума заподіяної шкоди становить 92890 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №647 від 02.03.2015.
Оскільки відповідальність відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/7901793 застраховано у НАСК "ОРАНТА" (Страховик), він звернувся за відшкодуванням до страховика.
По страховому полісу цивільно-правової відповідальності, який був наданий ОСОБА_3, страхова компанія "ОРАНТА" частково відшкодувала нанесений матеріальний збиток в розмірі 30662,71 грн. Ця сума є значно меншою, ніж розмір заподіяного йому матеріального збитку.
Отже, з урахуванням права на отримання ним страхового відшкодування від страховика в сумі 30662,72 грн., відповідач зобов'язаний відшкодувати йому різницю між 92890 грн. (сума заподіяної шкоди) та 30662,71 грн. (сума відшкодування), яка становить 62227,29 грн.
Так як позивач в добровільному порядку не відшкодував йому завдані збитки, то в зв'язку з даними обставинами він змушений звернутися до суду з даним позовом. Просить стягнути з відповідача на його користь 62227,29 грн. у відшкодування матеріальних збитків та понесені ним витрати на судовий збір в розмірі 622,27 грн.
В судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 66699,29 грн., посилаючись на викладені в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог, обставини.
Відповідач позов не визнав. Не заперечуючи своєї вини в скоєнні ДТП, заперечує проти розміру заподіяної шкоди. Вважає, що завдану шкоду позивачу відшкодувала страхова компанія «Оранта», так як він застрахував свою цивільно-правову відповідальність і згідно полісу обов'язкового страхування розмір відшкодування майнової шкоди становить 50000 грн.
Третя особа - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась. Направила суду заяву в якій просить справу розглянути в її відсутність. Претензій матеріального характеру до ОСОБА_3 не має.
Третя особа - представник ПАТ НАСК «Оранта» в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи і відомостей про причини його відсутності до суду не надійшло.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності третіх осіб, на підставі наявних доказів.
Суд, вислухавши пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін, третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Автомобіль марки "ЛЕКСУС" RX 330, д/н НОМЕР_3 належить ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про його реєстрацію ( а.с.7 ), яким керував позивач на відповідній правовій основі, а саме на підставі довіреності, що підтверджується довіреністю, виданою 09.02.2013 ОСОБА_4 позивачу, яка посвідчена приватним нотаріусом Тираспольського нотаріального округу. Дана довіреність видана терміном на три роки( а.с.6 ).
Автомобілем марки ВАЗ 21114, д/н НОМЕР_4 на момент ДТП керував ОСОБА_3
Як вбачається з постанови судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 26.12.2014 №148/3314/14-п, винним в скоєнні ДТП визнано ОСОБА_3- водія автомобіля НОМЕР_1, який 20.11.2014, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на 422 км автодороги "Стрий - Знам'янка" о 15 год. 40 хв. не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, не врахував дорожню обстановку, виїхав на зустрічну смугу руху та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Лексус», внаслідок якого автомобіль НОМЕР_2, яким на правовій основі, згідно довіреності керував ОСОБА_2, зазнав механічних пошкоджень. Дана постанова не оскаржувалась та набрала законної сили ( а.с.5 ).
Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, у відповідності до ст.61 ЦПК України вина ОСОБА_3 у скоєнні ДТП є доведеною.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Зі змісту ст.1187 ЦК України випливає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє ТЗ.
Статтею 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
В судовому засіданні встановлено, що між ВАТ НАСК «Оранта» та ОСОБА_3 був укладений Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/ 7901793 від 30.05.2014 до 29.05.2015 року. Відповідно до даного Полісу була застрахована цивільно- правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ 21114», реєстраційний номер НОМЕР_5 ( а.с. 14).
Відповідно до зазначеного договору страхова сума ( ліміт відповідальності ) за шкоду заподіяну майну становить 50 000 грн., сума франшизи становить 510 грн.
Відповідно до ст. 8 Закону України « Про страхування» страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.
Оскільки відповідач ОСОБА_3 застрахував свою цивільну відповідальність в НАСК «Оранта», то страхова компанія «Оранта» виплатила власнику автомобіля НОМЕР_2 страхове відшкодування на суму 30662,71 грн. відповідно до акту автотоварознавчого дослідження № Т220СН-01.12/2, яке складено, на підставі протоколу огляду транспортного засобу від 26.11.2014, провідним спеціалістом відділу аварійних комісарів ТОВ «Гарант -АСІСТАНС», який позивач підписав і з яким був згідний та ремонтної калькуляції №Т220СН від 27.11.2014. Відповідно до даного акту автотоварознавчого дослідження, розмір матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля НОМЕР_2 складає 31172,71 грн. ( а.с.41-47 ). З даним актом автотоварознавчого дослідження по розміру матеріального збитку позивач ОСОБА_2 був згідний і його не оскаржував. Не оскаржувала його і власник автомобіля ОСОБА_4 Не заперечував про його правильність позивач і в судовому засіданні.
Таким чином ПАТ НАСК «Оранта» відшкодувала власнику автомобіля ОСОБА_4 завдану їй матеріальну шкоду за мінусом розміру франшизи - 510 грн.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати ( страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням ), про що вказано і в абз.3 п.16 Постанови Пленуму ВСУ України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 10.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при відшкодуванні страховиком шкоди завданої особою, цивільно- правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди, яка становить 31172 грн. 71 коп. і страховою виплатою 30662 грн.71 коп., що буде становити 510 грн.
За клопотанням відповідача ОСОБА_3 по даній справі проводилась судова автотоварознавча експертиза.
Згідно висновку експерта № 8/Е/15 від 7.10.2015 матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля НОМЕР_6, 2004 року випуску складає 47499,46 грн.
Даний розмір матеріального збитку охоплюється лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/7901793 від 30.05.2014.
Таким чином, дану шкоду повинен був би відшкодовувати страховик, якби до нього був заявлений позов.
Згідно з абз.1 п.16 Постанови Пленуму ВСУ України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 10.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при пред'явленні позову про відшкодування шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України, залучити до участі у справі страхову організацію ( страховика ), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.
Позивач ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 у відшкодування завданої йому майнової шкоди 66699,29 грн., які він витратив на відновлення транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП, так як 30662,71 грн. страхового відшкодування, з розміром якого він погодився, відшкодувала страхова організація.
На підтвердження розміру завданої йому шкоди він надав акт виконаних робіт від 02.03.2015 про вартість робіт і деталей, використаних під час ремонту автомобіля (а.с.8) , квитанцію № 561689 від 02.03.2015 про вартість послуг на ремонт автомобіля в сумі 92890 грн. ( а.с.9) та довідку авторизованого дилера ТОЙОТА в м. Вінниця ТОВ «Преміум Моторс» № 250 від 17.09.2015 про вартість запасних частин ( а.с.90 ).
Проте, суд вважає, що доводи позивача про витрачання ним зазначеної у позовній заяві суми на ремонт пошкодженого автомобіля належними платіжними документами не підтверджені.
Крім того, відповідно до абз.3 п.14 вищевказаної постанови Пленуму ВССУ №4 від 10.03.2013, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність ( наприклад автомобіля ), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, в тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна ( у разі відшкодування збитків ), що і було враховано експертами при визначені розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_6, 2004 року випуску, внаслідок його пошкодження при ДТП, що не оспорювалось позивачем.
За таких обставин, оцінюючи зібрані докази по справі, суд дійшов висновку, що позивач частково довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст.ст. 57, 59, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 22, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, суд,-
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 510 грн. в відшкодування завданої матеріальної шкоди та 487,20 грн. судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1488 грн. судових витрат, понесених на правову допомогу адвокатом.
В решті позовних вимог відмовити.
На рішення суду протягом десяти днів з дня його оголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд.
Повний текст рішення виготовлено 29.01.2016.
Суддя: