Провадження № 11-сс/774/101/16 Справа № 185/378/16-к Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія: ст.184 КПК України
27 січня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду Дніпропетровської області
у складі головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
за участю підозрюваного - ОСОБА_6
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
прокурора - ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську матеріали за апеляційними скаргами підозрюваного ОСОБА_6 , захисника-адвоката ОСОБА_8 та захисника-адвоката ОСОБА_11 які діють в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Павлоградського ВП ГУ НП України в Дніпропетровській області ОСОБА_12 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чернявщина, Юр'ївського району, Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2016 року задоволено клопотання слідчого СВ Павлоградського ВП ГУ НП України в Дніпропетровській області ОСОБА_12 та обраний щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 19 години 25 хвилин 15 березня 2016 року..
Свої висновки слідчий суддя мотивує тим, що слідчимв судовому засіданні було доведено обґрунтованість підозри пред'явленої ОСОБА_6 . Вина його підтверджена показами свідка ОСОБА_13 , протоколами пред'явлення речей для впізнання, план схемою руху автомобіля, речовими доказами виданими свідком ОСОБА_14 та вилученими при обшуку домоволодіння підозрюваного, протоколом огляду місцевості та автомобіля.
Судом враховано те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів,в зв'язку з чим останній може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Суд прийшов до висновку, що перебуваючи на свободі він може впливати на свідків,які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення та своїх співучасників будучи організатором вказаного правопорушення,а також перешкоджати кримінальному провадженню шляхом знищення доказів,особливо з урахуванням того, що ОСОБА_6 відмовляється надавати органу досудового розслідування інформацію про їх місце знаходження. З урахуванням вказаних обставин суд прийшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Не погоджуючись з рішенням, прийнятим слідчим суддею, підозрюваним ОСОБА_6 та його захисником ОСОБА_8 подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, можливо у вигляді особистого зобов'язання.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_8 посилаються на те, що застосований запобіжний захід до підозрюваного є занадто суворим. Судом не враховано, що він не має на меті уникати кримінальної відповідальності так як вину у вчинені злочину не визнає. Крім того вказують, що будучи в статусі свідка він постійно співпрацював зі слідством, з'являвся на кожний виклик слідчого перебуваючи на стаціонарному лікуванні у КЗ ДОКПЛ.
Посилання слідства та суду на те, що ОСОБА_6 може знищити речові докази по справі, є безпідставними, в зв'язку з тим, що слідством не доведено, що йому взагалі відоме місце знаходження золотих виробів, не враховано, що з дня скоєння злочину пройшов тривалий час до затримання підозрюваного.
Також скаржники вважають, що судом було проігноровано вимоги ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу. Крім того в ухвалі суду було фактично вже встановлено, що він є організатором вищевказаного злочину та знаходження його на волі може вплинути на свідків, співучасників. Вказане твердження є не об'єктивним та не законним. Висновки суду про можливість ОСОБА_6 впливати на свідків, є лише припущенням, оскільки доказів про такі спроби в матеріалах провадження відсутні, на навів їх і слідчий в своєму клопотанні.
Також не погоджуючись з рішенням, прийнятим слідчим суддею, захисник-адвокат ОСОБА_11 який діє в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу слідчого суді скасувати та обрати ОСОБА_6 міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В обґрунтування своїх вимог особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною. При цьому вказує, що суд першої інстанції при обрані запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначив, що ОСОБА_6 є організатором тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України та його вина підтверджується показами свідка, протоколом пред'явлення для впізнання, план схеми рух автомобіля яким керував підозрюваний, речовими доказами, протоколом огляду автомобіля, протоколом огляду місцевості від 16.01.2016 року, але на думку апелянта дане твердження є хибним, оскільки докази не вказують про наявність ОСОБА_6 умислу к вчиненні розбійного нападу за попередньою змовою групою осіб, також спростовується поясненнями самого ОСОБА_6 , який пояснив, що надавав послуги з перевезення на своєму автомобілі в м. Павлоград.
Вказує, що злочин передбачений ст. 187 КК України є навмисним але матеріали клопотання не містять даних, які б вказували на наявність у підозрюваного наміру на вчинення злочину.
Крім того апелянт вказує, що ні прокурором ні слідчим не було надано достатніх даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_6 :
-перебуваючи на волі переховувався від слідства, навпаки з'являвся постійно до слідчого;
-перешкоджати кримінальному провадженню шляхом знищення доказів;
-може впливати на свідків, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінального провадження.
Апелянт вказує, що судом також безпідставно при винесенні судового рішення не враховані дані про особу, підозрюваного ОСОБА_6 , зокрема те, що він перебуває у шлюбі та виховує двох неповнолітніх дітей, сім'я перебуває на його повному утримані, за місцем мешкання характеризується позитивно, є хворою людиною, потребує періодичного медикаментозного лікування та не становить небезпеки для суспільства.
В зв'язку з чим апелянт вважає, що застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід є недоцільний та невиправданим.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_6 та захисників адвокатів, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який просив залишити ухвалу суду без змін, вивчивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, приймаючи рішення про задоволення клопотання слідчого та обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про законність та обґрунтованість цього клопотання.
З таким висновком колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, оскільки він в повній мірі не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і вимогам кримінального процесуального закону.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні СВ Павлоградського ВП ГУ НП України в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040370003341 від 16 грудня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
16 січня 2016 року ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України. 17 січня 2016 року йому повідомлено про підозру у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.208 КПК України, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
Таким чином, з вище викладеного вбачається, що ОСОБА_6 було незаконно затримано 16січня 2016 року без ухвали слідчого судді за вчинення ним злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, вчинений 16.12.2015 року о 14 год. 40 хвилин, дані про які внесено до ЄРДР 16.12.2015 року. Тому, на думку колегії суддів, підозрюваний ОСОБА_6 підлягає негайному звільненню з під варти.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя встановив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Разом з тим, при розгляді клопотання слідчого, слідчий суддя зобов'язаний був перевірити відповідність цього клопотання вимогам ч. 1 ст. 184 КПК України, яка передбачає, що клопотання про застосування запобіжного заходу повинно обов'язково містити обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Згідно до ст. ст. 176, 178, 183 КПК України, визначено що тримання під вартою є виключним запобіжним заходом і застосовується лише, якщо жоден із інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.
Однак, зазначені вимоги закону при прийнятті оскаржуваної ухвали не дотриманні. Слідчий суддя не перевірив відповідність змісту клопотання вимогам ст. 184 КПК України. У клопотанні слідчого не вказано наявність доказів того, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, не розглянуто можливість застосування інших (альтеративних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Для доведення наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, по вказаному кримінальному провадженню, зокрема можливості переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, прокурор повинен надати: докази, які засвідчують факти нез'явлення підозрюваного за викликом слідчого, прокурора; показання свідків щодо намагання змінити свої показання.
Висновки суду про те, що ОСОБА_6 при обранні йому більш м'якого запобіжного заходу може переховуватися від слідства та суду, колегія суддів вважає лише припущенням, оскільки при вивченні матеріалів кримінального провадження наданих на адресу апеляційного суду, встановлено, що з моменту скоєння вказаного правопорушення підозрюваний лише сприяв розслідуванню кримінального правопорушення. Неодноразово з'являвся по виклику до слідчого та не ухилявся від явки в слідчий відділ (а.с.103,104 т.3 кр.пров.), навіть знаходячись в медичному закладі.
До пред'явлення підозри ОСОБА_6 починаючи з 09.01.2016 року по 12 січня 2016 року він був п'ять разів допитаний в якості свідка в тому числі за участю адвоката та з застосуванням відео фіксації. З самого початку він вказував, що не був співучасником вказаного злочину, а лише здійснив послуги з перевезення на своєму автомобілі своїх знайомих. З метою сприяння розслідуванню правопорушення вказав на осіб, які на його думку були причетні до цього. На допитах слідчому вказав на місце проживання ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , з цією метою за його участю був проведений слідчий експеримент, ним добровільно був наданий автомобіль для огляду, саме ним було вказано на місце знаходження речових доказів по справі 16.01.2016 року (а.с.250 т.1, а.с.187, 191, 203 т.3, ас.64 т.3 крим.пров.).
Отже підстав для висновків про можливість ОСОБА_6 ухилитися від слідства та суду ні у слідчого при подачі клопотання, ні у суду при винесенні рішення не було.
Твердження слідства та суду про можливість впливати на свідків та співучасників, також є припущенням, оскільки в матеріалах провадження відсутні докази підтверджуючі будь-які спроби впливу на свідків. Більше того свідок ОСОБА_17 даючи покази слідчому при допиті показувала що ОСОБА_6 телефонував їй після Нового року та поздоровляв зі святами, але вказаний свідок жодним чином не вказала, що підозрюваний тиснув на неї (а.с.125 т.3 кр.пр.). Що стосується тиску на співучасників правопорушення ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , то вони відповідно до матеріалів взяті під варту по іншому кримінальному провадженню і яким чином ОСОБА_18 міг тиснути на них знаходячись на волі, не зрозуміло.
Колегія суддів погоджується з висновком суду лише щодо наявності по вказаному провадженню одного ризику, передбаченого статтею 177 КПК України,а саме можливості знищити, або сховати речові докази по справі, а саме золоті вироби.
Крім того при винесенні рішення про обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 судом першої інстанції чомусь зовсім проігноровані вимоги ст.178 КПК України, відповідно до яких суддя крім зазначених ризиків передбачених ст.177 КПК зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини. Судом залишилося поза увагою те, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, раніше не судимий, має родину, на його утриманні знаходиться жінка та двоє неповнолітніх дітей, характеризується позитивно за місцем мешкання, має незадовільний стан здоров'я.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення та про наявність достатніх підстав, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, але не доведе обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеному у клопотанні, що має місце по даному кримінальному провадженню, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого, обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Враховуючи викладене, а також, що у даному провадженні існує ризик, який дає достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені п.3 ч.1 ст.177 КПК України, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі, передбачені ст. 178 КПК України, а також враховуючи, що прокурором в апеляційному суді не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти доведеним під час розгляду справи ризикам, колегія суддів дійшла висновку, що підозрюваному необхідно обрати більш м'який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту, що передбачено ст.181 КПК України та полягає в забороні підозрюваному ОСОБА_6 залишати житло цілодобовоз покладенням на нього обов'язків відповідно до вимог ст.194 КПК України, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею необґрунтовано обрано підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а застосування менш суворого зможе запобігти ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України. А тому апеляційну скаргу підозрюваного та захисників адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_11 необхідно задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді - скасувати.
На підставі ст. 194 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне на підозрюваного покласти обов'язки, передбачені п. п.1, 9 ч. 5 цієї статті на зазначений строк.
Доводи підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_8 щодо можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі наведеного вище, керуючись ст.176 КПК України-ст.178 КПК України, ст.183 КПК України, ст.184 КПК України, ст.193 КПК України, ст.194 КПК України, ст.196 КПК України-ст.198 КПК України, ст.309 КПК України, ч.2 ст.376 КПК України, ст.405 КПК України, п.1) ч.3 ст.407 КПК України, ст.418 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Павлоградського ВП ГУ НП України в Дніпропетровській області ОСОБА_12 та обраний щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 19 години 25 хвилин 15 березня 2016 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком до 15 березня 2016 року, що полягає у забороненні залишати житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово. Звільнити підозрюваного з-під варти, зобовязавши начальника варти негайно повідомити Шевченківське (Бабушкінське) відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області (на території якого знаходиться Апеляційний суд Дніпропетровської області) про зміну запобіжного заходу та необхідність доставлення підозрюваного до місця безпосереднього здійснення запобіжного заходу, з передачею підозрюваного ОСОБА_6 , під розписку чергового установи попереднього ув'язнення.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 на вказаний строк наступні обов'язки:
-прибувати за викликом до слідчого, прокурора, суду у визначений ними час.
-носити електронний засіб контролю.
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 та захисника-адвоката ОСОБА_8 , захисника-адвоката ОСОБА_11 задовольнити частково.
Копію ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_6 , передати для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4