Справа № 190/523/15-к
Провадження №1-кп/190/5/16
ЄРДР №
28 січня 2016 року м.П'ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.П'ятихатки обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1кп/190/5/16 (ЄРДР №42014040550000012) за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Тарасівки Тлумацького району Івано-Франківської області, громадянина України, має загальну середню освіту, одруженого, не працюючого, невійськовозобов'язаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого 21.04.2010 року Тлумацьким районним судом Івано - Франківської області за ст. 296 ч.1, 69 КК України до штрафу в розмірі 600 гривень; 06.10.2010 року Тлумацьким районним судом Івано - Франківської області за ст. 185 ч. 3, 357 ч.3, 69, 70 ч.1 КК України до 6 місяців арешту, штраф 600 грн.; 02.08.2011 року Тлумацьким районним судом Івано - Франківської області за ст. 289 ч. 2, 69 КК України до 1 року позбавлення волі; 06.09.2012 року Тлумацьким районним судом Івано - Франківської області за ст. 185 ч. 3, 70 ч.1 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі; відбуває покарання в ПВК Дніпропетровської області №122 за вироком від 26.09.2013 року Любешівського районного суду Волинської області за ст. 345 ч.2, 342 ч.2, 70, 71 КК України до 3 років 3 місяці позбавлення волі, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.391 КК України,
03.02.2014 року о 17:30 годині засудженому ОСОБА_4 , який за вироком Любешівського районного суду Волинської області від 26.09.2013 року відбуває покарання у вигляді позбавлення волі в ПВК №122 Дніпропетровської області, за місцем виконання покарання було видано все необхідне обладнання та надано закону вимогу здійснити вологе прибирання коридору відділення СПС№4, згідно з затвердженим графіком чергування, однак ОСОБА_5 в категоричній формі відмовився від виконання прибирання, тим самим порушив вимоги ст. 107 ч.3, п. 3.2, 3.3, 3.4, Кримінально виконавчого кодексу України, за що 05.02.2014 року начальником П'ятихатської ВК № 122 було винесено постанову про переведення засудженого ОСОБА_4 до ПКТ (приміщення камерного типу) строком на 3 місяці до 05.05.2014 року.
Однак засуджений ОСОБА_4 перебуваючи в ПКТ (приміщення камерного типу) продовжував порушувати режим утримання, за що під час перебування в ПКТ (приміщення камерного типу) застосовано 10 (десять) стягнень, з яких 3 (три) рази поміщався в дисциплінарний ізолятор, загальною кількістю 39 (тридцять дев'ять) днів, 1 (одне) попередження, 2 (дві) догани та 2 (дві) сурові догани). В зв'язку з поміщенням засудженого ОСОБА_4 до дисциплінарного ізолятора термін його відбуття в ПКТ (приміщення камерного типу) був продовжений до 14.06.2014 року.
Окрім цього 04.04.2014 року начальником П'ятихатської ВК № 122 винесено офіційне застереження засудженому ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.391 КК України.
Після звільнення з ПКТ (приміщення камерного типу) засуджений ОСОБА_4 , необхідних висновків для себе не зробив і продовжував порушувати режим утримання та в період часу з 14.06.2014 року по 01.10.2014 року, допустив порушення вимог режиму утримання, за що начальником П'ятихатської ВК № 122 та начальником відділення СПС№4 ОСОБА_4 оголошено 9 (дев'ять) дисциплінарних стягнень, зокрема:
16.06.2014 року о 06:15 годин працівниками П'ятихатської ВК №122 виявлено, що засуджений ОСОБА_4 порушив розпорядок дня та не вийшов на фізичну зарядку, тим самим порушив вимоги п. 29 п. 2.1, 2.3 Правил внутрішнього розпорядку, за що 18.06.2014 року начальником П'ятихатської ВК №122 винесено постанову про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді «Попередження»;
27.06.2014 року о 06:15 годин працівниками П'ятихатської ВК №122 виявлено, що засуджений ОСОБА_4 порушив розпорядок дня та не вийшов на фізичну зарядку, тим самим порушив вимоги п. 29 п. 2.1, Правил внутрішнього розпорядку, за що 28.06.2014 року начальником відділення СПС№4 П'ятихатської ВК №122 оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді «Догани»;
25.07.2014 року о 08:40 годин під час проведення ранкової перевірки відділення СПС № 4 П'ятихатської ВК № 122 працівниками установи виявлено, що засуджений ОСОБА_4 був відсутній в строю та на перевірку не вийшов, тим самим засуджений ОСОБА_4 порушив вимоги п. 29 п. 2.1, 2.3 Правил внутрішнього розпорядку, за що 30.07.2014 року начальником П'ятихатської ВК №122 винесено постанову про поміщення засудженого до дисциплінарного ізолятору строком 13 (тринадцять) діб;
25.07.2014 року о 18:00 годин під час вечірньої перевірки працівниками П'ятихатської ВК № 122 виявлено, що засуджений ОСОБА_4 порушив встановлений зразок одягу, тим самим порушив вимоги п. 29 п. 2.1, Правил внутрішнього розпорядку, за що 28.07.2014 року начальником П'ятихатської ВК №122 винесено постанову про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді «Сувора Догана»;
30.07.2014 року о 07:00 годин під час виходу відділу СПС№4 до їдальні, працівниками П'ятихатської ВК № 122 виявлено, що засуджений ОСОБА_4 порушив розпорядок дня та не вийшов до їдальні, тим самим порушив вимоги п. 29 п. 2.1, 2.3 Правил внутрішнього розпорядку, за що 30.07.2014 року начальником відділення СПС№4 П'ятихатської ВК №122 оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді «Попередження»;
15.08.2014 року о 06:50 годин працівниками П'ятихатської ВК №122 виявлено, що засуджений ОСОБА_4 порушив розпорядок дня, а саме спав у не відведений час, тим самим порушив вимоги п. 29 п. 2.1, 2.3 Правил внутрішнього розпорядку, за що 18.08.2014 року начальником відділення СПС№4 П'ятихатської ВК №122 оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді «Догани»;
10.09.2014 року о 06:00 годин працівниками П'ятихатської ВК №122 виявлено, що засуджений ОСОБА_4 порушив розпорядку дня, а саме не виконав команду підйом, тим самим порушив вимоги п. 29 п. 2.1, 2.3 Правил внутрішнього розпорядку, за що 10.09.2014 року начальником П'ятихатської ВК №122 винесено постанову про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді «Суворої Догани»;
16.09.2014 року о 07:30 годин ОСОБА_4 висловлювався нецензурною лайкою в бік начальника відділення СПС ОСОБА_6 , на зроблене зауваження не відреагував та продовжував поводити себе не тактовно, тим самим засуджений ОСОБА_4 порушив вимоги п. 28 п.3,4 п.29 п. 2.1, п.3.11 Правил внутрішнього розпорядку, за що 17.09.2014 року начальником П'ятихатської ВК № 122 винесено постанову про поміщення засудженого до дисциплінарного ізолятору строком 13 (тринадцять) діб.
Незважаючи на вищевказані порушення та те, що згідно ст.133 КВК України засуджений ОСОБА_4 є злісним порушником установленого порядку відбування покарання , який не виконує законних вимог адміністрації, а також вчинив протягом року більше трьох порушень режиму відбування покарання, за кожне з цих порушень за постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов'язки, були накладені стягнення, що достроково не зняті або не погашені у встановленому законом порядку, останній 24.09.2014 року о 09:05 годин під час проведення технічного огляду камери №4 ДІЗО, в якій відбував дисциплінарне стягнення засуджений ОСОБА_4 , останній почав висловлювався нецензурною лайкою та поводив себе нетактовно в бік працівників П'ятихатської ВК №122, а саме молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки ОСОБА_7 та заступником чергового помічника начальника ОСОБА_8 , на зроблені зауваження не відреагував та продовжував висловлювати своє невдоволення, тим самим засуджений ОСОБА_4 порушив вимоги п. 28 п. 3.3,3.4, п.29 п.2 Правил внутрішнього розпорядку, за що 01.10.2014 року начальником П'ятихатської ВК №122 винесено постанову про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді «Суворої Догани».
Вищевказане свідчить про злісне невиконання засудженим ОСОБА_4 законних вимог адміністрації установи виконання покарань. Згідно положень п.16 Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.03.1993 року злісною непокорою вимогам адміністрації виправно-трудової установи, передбаченою ст.391 КК України визнається відкрита відмова засудженого від виконання конкретних законних вимог представника адміністрації виправно-трудової установи, який в силу свого посадового становища мав право пред'явити таку вимогу, а засуджений був зобов'язаний і міг її виконати, але умисно не виконав.
14.08.2014 року згідно ст.ст.100,101 ч.3 Кримінально-виконавчого кодексу України засудженого ОСОБА_4 переведено з дільниці ресоціалізації до дільниці посиленого контролю.
Письмові пояснення давати по вище вказаним фактам ОСОБА_4 відмовлявся, про що були складені відповідні акти, в результаті чого, ОСОБА_4 вчинив злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи.
Вищевказані дії обвинуваченого ОСОБА_4 за обвинувальним актом кваліфіковані за ст.391 КК України як вчинення злісної непокори законним вимогам адміністрації установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери).
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , змінюючи показання щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, остаточно визнав вину у скоєному кримінальному правопорушенні за ст.391 КК України повністю, підтвердивши обставини за обвинувальним актом, відмовившись на підставі ст.63 Конституції України від дачі показань відносно себе.
Крім того обвинувачений ОСОБА_4 28.01.2016 року подав до суду заяву, яку підтримав при судовому розгляді кримінального провадження, про визнання вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.391 КК України, повністю, про визнання недоцільним дослідження в судовому розгляді доказів щодо обставин справи на підставі ст.349 КПК України, неможливість оскарження обставин справи судом роз'яснено та обвинуваченим ОСОБА_4 зрозуміло, добровільність подання вказаної заяви та розуміння наслідків обвинуваченим перевірено судом в судовому засіданні.
Прокурор проти заяви обвинуваченого не заперечував.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників процесу дослідження доказів щодо фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, а саме доказів на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого, ухвалою суду визнано недоцільним. У зв'язку з чим суд не приводить недосліджені докази винуватості обвинуваченого у мотивувальній частині вироку. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.
Крім того обвинувачений ОСОБА_4 відмовився від послуг призначеного захисника - адвоката ОСОБА_9 , ухвалою суду від 28.08.2015 року відмова від захисника прийнята, в подальшому обвинувачений відмовився від послуг будь-якого захисника, в т.ч. за призначенням, вказавши, що буде здійснювати захист своїх прав самостійно, в судовому розгляді про призначення захисника не заявляв.
Прокурор проти відмови від захисника не заперечував.
Окрім визнання своєї вини підсудним, його вина в інкримінованому кримінальному правопорушенні у повному обсязі також підтверджується доказами, дослідженими в судовому розгляді даного кримінального провадження - показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , копіями рапортів ОСОБА_11 від 27.06.2014 року, ОСОБА_10 від 27.06.2014 року, ОСОБА_12 від 10.09.2014 року, ОСОБА_17 від 24.09.2014 року, ОСОБА_13 від 10.09.2014 року, копіями постанов про накладення дисциплінарного стягнення від 18.06.2014 року, 10.09.2014 року, 01.10.2014 року.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злісної непокори законним вимогам адміністрації установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери), тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.391 КК України.
При визначенні виду та розміру покарання суд враховує ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який під час відбування покарання вчинив умисний злочин середньої тяжкості, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, на утриманні осіб не має, раніше неодноразово судимий.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд вважає щире каяття обвинуваченого у скоєному правопорушенні.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, судом зазначається рецидив злочину.
Приймаючи до уваги тяжкість вчиненого злочину, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 та інші вищевказані обставини, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.ст.69,75 КК України суд не вбачає.
Відтак суд призначає покарання обвинуваченому ОСОБА_4 в межах санкції ст.391 КК України у виді позбавлення волі, визначивши остаточне покарання за положеннями ч.1 ст.71 КК України з урахуванням покарання за вироком 26.09.2013 року Любешівського районного суду Волинської області шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком від 26.09.2013 року у виді позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу. При цьому суд зазначає, що до суду під час судового розгляду не надано будь-яких медичних документів щодо неможливості відбування обвинуваченим ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі за станом здоров'я чи інших підстав.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 відбуває покарання у виді позбавленні волі за попереднім вироком, суд вважає за необхідне обрати запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою до набрання цим вироком законної сили.
Цивільний позов в судовому провадженні не заявлявся, витрати на залучення експерта та речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст.374-376 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.391 КК України, та призначити покарання у вигляді 1 (один) рік 4 (чотири) місяці позбавлення волі.
Відповідно до ст.71 КК України ОСОБА_4 до визначеного цим вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Любешівського районного суду Волинської області від 26.09.2013 року та остаточно до відбуття призначити покарання 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі, помістивши його на вказаний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 відраховувати з 28.01.2016 року, зарахувавши в строк відбування покарання ОСОБА_4 за цим вироком строк попереднього ув'язнення з 07.08.2013 року по 28.10.2013 року включно та з 08.08.2015 року по 28.01.2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили обрати тримання під вартою в залі суду негайно.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до апеляційного суду Дніпропетровської області через П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду
Суддя ОСОБА_1