Справа № 203/6518/15-к
Провадження № 1-кс/0203/4/2016
26.01.2016 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3
потерпілого - ОСОБА_4
представника потерпілого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську скаргу ОСОБА_4 на постанову слідчого СВ Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження № 12012040670000263, -
встановив:
02 грудня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою щодо скасування постанови слідчого СВ Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження № 12012040670000263. У своїй скарзі ОСОБА_4 зазначив, що оскаржуваною постановою було закрито кримінальне провадження за його заявою про надання до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська підробленого документу. При цьому, слідчим не були виконані всі необхідні слідчі дії, не проведено почеркознавчу експертизу відповідного документу. Ухвалою від 02 грудня 2015 року відкрито провадження за скаргою.
В судовому засіданні скаржник та його представник підтримали скаргу, вказали, що в рамках кримінального провадження допущена неповнота розслідування, не враховані наявні в матеріалах кримінального провадження докази. На підставі підробленого документу Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було ухвалене рішення про визнання права власності на нежитлові приміщення в буд. АДРЕСА_1 , що в подальшому були відчужені третій особі. При цьому заявник має право власності на частину цих приміщень як власник квартири у будинку.
Прокурор проти задоволення скарги заперечував, вказував, що строк оскарження постанови про закриття кримінального провадження минув.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
07 грудня 2012 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань була внесена заява ОСОБА_4 про заволодіння підвальними приміщеннями в буд. АДРЕСА_1 на підставі підробленої заяви ОСОБА_4 до Кіровського районного суду м. Дніпропетровську.
Було розпочате кримінальне провадження № 12012040670000263.
Діям було надано попередню кваліфікацію за ст. 358 ч. 1 Кримінального кодексу України (підробка документу).
В ході проведеного досудового слідства було встановлено, що 25 листопада 2009 року рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у цивільній справі № 2-2135/09 за позовом ОСОБА_7 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності було визнано право власності позивача на підвальне приміщення в буд. АДРЕСА_1 -ровську. Рішення набрало законної сили.
Серед матеріалів цивільної справи є лист ОСОБА_4 адресований за місцем вимоги про його згоду на використання ОСОБА_7 зазначених приміщень та визнання за ним права власності на ці приміщення.
ОСОБА_4 достовірність вказаного листа заперечує, стверджує, що він його ніколи не підписував, підвальні приміщення нікому не передавав.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2012 року судове рішення від 25 листопада 2009 року у цивільній справі № 2-2135/09 було переглянуте за нововиявленими обставинами та скасоване. Ухвалою від 18 квітня 2012 року позов ОСОБА_7 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності залишено без розгляду.
Згідно п. 2 ч. 1. ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Оцінивши вказані вище обставини, слідчий СВ Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_6 дійшов до висновку про відсутність складу кримінального правопорушення у зв'язку з чим постановою від 06 грудня 2013 року закрив кримінальне провадження № 12012040670000263. Постанова про закриття кримінального провадження також була мотивована неможливістю проведення почеркознавчої експертизи через відсутність оригіналу листа.
Згідно ч. 4 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України рішення слідчого про закриття кримінального провадження може бути оскаржене заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 12012040670000263 ОСОБА_4 був залучений до справи як потерпілий у зв'язку з чим він набув права на оскарження постанови про закриття кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Оскаржувана постанова слідчого була ухвалена 06 грудня 2013 року, разом з тим, докази її направлення або вручення потерпілому відсутні. Твердження учасників справи, що постанова оскаржувалась до прокуратури перевірити неможливо через відсутність відповіді прокуратури на запит суду. Згідно наявних документів, підтверджується одержання скаржником копії оскаржуваної постанови за супровідним листом від 23 листопада 2015 року № М-1. Після чого, 02 грудня 2015 року він звернувся зі скаргою на постанову.
Оцінюючи законність постанови про закриття кримінального провадження, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення відносин: грудень 2007 - листопад 2009 років) передбачена кримінальна відповідальність за підроблення посвідчення або іншого документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, або збут такого документа, за ч.3 цієї статті встановлено відповідальність за використання завідомо підробленого документа.
Таким чином, вказаною статтею визначено предмет злочину у вигляді «посвідчення або іншого документу» обов'язковою ознакою якого є його видача або посвідчення «підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи»
Як видно з наявної у матеріалах кримінального провадження копії листа, він був підписаний ОСОБА_4 не як посадовою особою, підприємцем, аудитором, нотаріусом чи іншою особою, наділеною повноваженнями видавати та посвідчувати документи, а як звичайним громадянином, який до того ж не був учасником цивільної справи № 2-2135/09.
Таким чином, вказаний лист не може бути предметом злочину, передбаченого ст. 358 Кримінального кодексу України.
Оцінюючи наведені в заяві ОСОБА_4 про вчинення злочину доводи про вчинення шахрайства суд виходить з наступного. Як зазначено в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» відповідно до статті 190 КК шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.
В матеріалах кримінального провадження відсутні докази того, що потерпілим ОСОБА_4 третім особам передавалось майно чи права на нього, сам він вказані обставини заперечує. Спірне майно за потерпілим зареєстроване не було, правовстановлювальних документів на це майно потерпілий не мав і не має.
У зв'язку з наведеним слідчий прийшов до правильного висновку про відсутність ознак кримінального правопорушення. Посилання слідчого на неможливість проведення почеркознавчої експертизи не спростовують вказаного вище.
Згідно ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи наведене, скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 284, 303-307 КПК України,
ухвалив:
У задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого СВ Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження № 12012040670000263 - відмовити.
Повний текст ухвали оголошено 27.01.2016 р. о 17 год. 30 хв.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1