Справа № 203/3485/15-ц
Провадження № 2/0203/115/2016
13.01.2016 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Єдаменко С.В.,
при секретарі Заярній А.Ю.,
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2015 року цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості на підставі п.2 ч.1 ст.116 ЦПК України було передано для розгляду в Кіровський районний суд м. Дніпропетровська, який в свою чергу ухвалою від 10 червня 2015 року прийняв вказану цивільну справу до свого провадження та призначив її до розгляду у судовому засіданні.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15 лютого 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір DNHDAK00722778, за умовами якого позивач надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 18 265,54 доларів США. ОСОБА_3 в свою чергу зобов'язався повернути кредит в строку до 14 лютого 2012 року та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитними коштами. З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором, позивач разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір поруки DNHDAK00722778. Станом на 29 січня 2015 року відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого має заборгованість, яку позивач просить суд стягнути солідарно з обох відповідачів, яка становить 19 854,89 доларів США, яка складається з 1 914,08 доларів США - заборгованість за кредитом, 4 981,05 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 894,95 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 12 064,81 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, та стягнути судові витрати по справі. (а.с.1-3)
Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі, позов просив задовольнити, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечував. (а.с.104)
Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував, в задоволенні просив відмовити.(а.с.104)
Відповідач ОСОБА_4 у судові засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. (а.с.27, 66-67, 70, 72, 82-83, 86-87, 90-92)
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (справа №2-9680/10) від 25 листопада 2010 року, встановлено, що 15 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №DNHDAE0002778, відповідно до умов якого ОСОБА_3 був наданий кредит у розмірі 23,739,35 доларів США зі сплатою за користування ним 12% річних та кінцевим терміном повернення 14 лютого 2012 року. Для забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором був укладений договір поруки №DNHDAK00722778/1 від 15 січня 2015 року з ОСОБА_4 Вказаним рішенням було встановлено, що у ОСОБА_3 по вказаному договору наявна заборгованість, яку було вирішено стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому порядку. (а.с.43)
Апеляційний суд Дніпропетровської області рішенням від 17 травня 2011 року (справа №22ц-4539/11) змінюючи заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2010 року зазначив, що висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині наявності заборгованості за кредитним договором від 15 лютого 2007 року №DNHDAE0002778, є помилковими та не ґрунтуються на матеріалах справи. Позивачем, відповідно до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК не надано жодних доказів, що свідчать про наявність заборгованості. При розгляді апеляційної скарги, в судовому засіданні, представник позивача пояснив, що не має можливості обґрунтувати позовні вимоги в цій частині. З наданих представником позивача роздруківок надходження грошових коштів від ОСОБА_3 в рахунок погашення кредитів наявності заборгованості за вказаним кредитним договором не вбачається. Одночасно ОСОБА_3 надано аналогічні роздруківки, які свідчать про наявність переплати по погашенню вказаного кредиту. Представник позивача вказані обставини не заперечував. У зв'язку з цим рішенням Апеляційного суду вирішено відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором. (а.с.44)
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позивач у своєму позові зазначає, що у ОСОБА_3 за кредитним договором №DNHDAE0002778 станом на 29 січня 2015 року наявна заборгованість, яка становить 19 854,89 доларів США, яка складається з 1 914,08 доларів США - заборгованість за кредитом, 4 981,05 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 894,95 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 12 064,81 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. (а.с.4-5)
Представник відповідача проти наявності заборгованості заперечував, зазначав, що єдиним доказом наявним в матеріалах справи щодо наявності в ОСОБА_3 заборгованості є розрахунок в якому відсутня графа надходження від ОСОБА_3 грошових коштів в рахунок погашення кредиту. Вказаний документ представник відповідача вважає таким, що не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_3 було погашено заборгованість в повному обсязі.
В матеріалах справи наявне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2011 року (справа №0417/2-1993/2011), яким було задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно, та в рахунок погашення заборгованості за договором №DNHDAK00722778 від 15 лютого 2007 року - в розмірі 65 558, 76 грн. звернуто стягнення на предмет застави автомобіль. (а.с.45-46) Позивачем також були долучені до матеріалів справи меморіальні валютні ордери №1 від 17 квітня 2013 року, №1ZUC від 17 квітня 2013року, №1ZUF від 17 квітня 2013 року, №HS027B1ZUI від 17 квітня 2013 року, №1ZU9 від 17 квітня 2013 року (а.с.74-78), про те, що автомобіль MITSUBISHI Lancer, 2007 р.в., кузов №JMBSNCS3A7U013560, реєстраційний №АЕ 5206 ВН, який належав відповідачу ОСОБА_3 було реалізовано, кошти в сумі 12 636,06 доларів США були направлені позивачем в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DNHDAE0002778 від 15 лютого 2007 року.
Представник відповідача у судовому засіданні вказані вище дії вважав неправомірними. Надав рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2015 року (справа №0417/2-1993/2011) яким в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на вказаний вище автомобіль - відмовлено. (а.с.73)
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи, що єдиним доказом наявності у ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором є розрахунок, який не деталізований та з якого неможливо встановити всі обставини по справи, інших доказів позивачем та його представником до матеріалів справи надано не було, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №DNHDAE0002778 від 15 лютого 2007 року задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання щодо стягнення заборгованості з поручителя суд виходить с того, що Статтею 546 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Позивач зазначає, що оскільки на адресу відповідача/ поручителя ОСОБА_4 направлялась письмова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором №DNHDAE0002778 від 15 лютого 2007 року, яка в свою чергу поручителем була проігнорована, то позивач вважає, що заборгованість по кредитному договору має бути стягнута солідарно з обох відповідачів.
Відповідно ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Відповідно ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки, (ст. 554 Цивільного кодексу України).
Враховуючи вище викладене, та приймаючи до уваги, що наявність заборгованості в ході розгляду вказаної справи у ОСОБА_5 жодним наявним в матеріалах справи доказом не підтвердилась, позовні вимоги до поручителя щодо стягнення з нього заборгованості за кредитним договором №DNHDAE0002778 від 15 лютого 2007 року задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат розгляду справи, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 253, 256, 261, 526, 527, 610, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 212, 213, 215, 3607 ЦПК України, суд, -
вирішив:
У задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором DNHDAE00002778 від 15 лютого 2007 року - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складено 18.01.2016 року.
Суддя С.В. Єдаменко