ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
27 січня 2016 року письмове провадження № 826/13163/15
Окружний адміністративного суду міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О, розглянувши адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання протиправним та скасування постанови
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни (далі - Уповноважена особа, відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, відповідач 2) в якому просить з урахуванням змінених позовних вимог:
- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» » Пантіної Любові Олександрівни про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №06/1232-2014, укладеного між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк» оформлене наказом № 61 від 29.08.2014 року (згідно переліку);
- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіну Людмилу Олексіївну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як вкладника, яким має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Старокиївський банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Старокиївський банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
При цьому судом встановлено, що позивач допустив описку в прохальній частині позовної заяви в частині написання ім'я та по-батькові Уповноваженої особи, а саме замість Любов Олександрівна зазначено Людмила Олексіївна.
Позов обґрунтовано тим, що в порушення ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивач безпідставно не включений до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Старокиївський банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідач 1 подала заперечення проти позову, в яких зазначає, що позивач є такою особою, яка не набула права на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а відтак вказана особа правомірно не була включена до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів.
Окрім цього, відповідач 1 зазначає, що оскільки правочини та внесення коштів на відповідний рахунок банку визнано нікчемними, то позивач не має вкладу у банку та не є вкладником банку, як наслідок грошові кошти, про які зазначено в адміністративному позові не підлягають відшкодуванню за рахунок ФГВФО, а отже й підстави для внесення позивача до повного переліку вкладників відсутні.
В наданих запереченнях проти позову, відповідач 1 просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача 2 подав заперечення, в яких зазначає про те, що в наданому Уповноваженою особою переліку вкладників ПАТ «Старокиївський банк» інформація про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб була відсутня, у зв'язку з чим дані щодо нього не могли бути враховані при складанні Загального реєстру вкладників.
В наданих запереченнях, представник відповідача 2 просив в задоволенні позову повністю відмовити.
Представники позивача та відповідача 1 просили суд розглядати справу за їх відсутності, згідно ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, про що подали сумісну заяву від 08.12.2015.
В судове засідання представник відповідача 2 не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з сумісною заявою представника позивача та відповідача 1 та неявкою в судове засідання 08.12.2015 представника відповідача 2, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив.
06 червня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (Клієнт) був укладений договір банківського рахунку № 8553, відповідно до умов якого банк відкриває на ім'я клієнта поточний рахунок НОМЕР_2 та зобов'язується здійснювати за ним операції згідно норм діючого законодавства України.
Також, 06 червня 2014 року між Банком та ОСОБА_1 (далі - Вкладник) був укладений договір банківського вкладу № 06/1232-2014, за умовами якого банк зобов'язувався прийняти від вкладника на поточний рахунок НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 150 000,00 грн. строком до 06 грудня 2014 року та зобов'язувався сплачувати проценти за його користування у розмірі 15 процентів річних.
Відповідно до квитанції № 66635 від 06.06.2014, ОСОБА_1 на вказаний рахунок були перераховані кошти в розмірі 150 000,00 грн.
17 червня 2014 року Постановою Правління НБУ прийнято рішення № 365 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» до категорії неплатоспроможних».
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 червня 2014 року № 50 «Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Старокиївський банк».
Постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2014 року № 563 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» та Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 вересня 2014 року № 92 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Старокиївський банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» відкликано банківську ліцензію ПАТ «Старокиївський банк» і розпочато процедуру ліквідації Банку. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» строком на 1 рік, тобто з 18 вересня 2014 року по 18 вересня 2015 року, призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Пантіну Любов Олександрівну.
11 грудня 2014 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіною Л.О. на адресу позивача було направлено лист № 1444/09-02, яким ОСОБА_1 повідомлено, що правочини, в тому числі договір банківського вкладу від 06.06.2014 № 06/1232-2014, операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахункам, відкритим на виконання вказаних договорів, є нікчемними відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 Цивільного кодексу України, у зв'язку із чим позивача не було включено до переліку та реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Незгода позивача з рішенням відповідача 1 щодо визнання договору банківського вкладу нікчемним, діями відповідачів 1, 2 щодо невключення позивача до переліку вкладників та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами обумовила його на звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами ОСОБА_1, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються та визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).
Згідно із положеннями п. 3 ч. 1 ст. 2 цього Закону, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4 ч. 1 ст. 2 цього Закону № 4452-VI).
Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
При цьому, порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону № 4452-VI.
Так, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 1 ст. 27 Закону № 4452-VI).
Згідно з ч. 2 статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 3 ст. 27 Закону № 4452-VI).
Окрім цьому, відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (в редакції до внесення змін згідно із рішенням від 29 вересня 2014 року № 104, які набрали чинності 11 листопада 2014 року) (далі - Положення № 14) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1548/21860, Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік).
Згідно з п. 4 розділу ІІІ Положення № 14 перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Між тим, після внесення змін до п. 3 розділу ІІІ вказаного Положення № 14, цим пунктом передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім іншого, формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік).
Після внесення змін до п. 4 розділу ІІІ Положення № 14 абзацом першим цього пункту передбачено, що перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Пунктом другим розділу IV Положення № 14 передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Пунктом четвертим розділу IV Положення № 14 передбачено, що Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Пунктом шостим цього розділу вказаного Положення встановлено, що на підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
У той же час матеріалами справи встановлено, що 29 серпня 2014 року Уповноваженою особою ФГВФО на тимчасову адміністрацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіною Л.О. прийнято наказ № 61, відповідно до якого визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, який є додатком до цього наказу, у тому числі і договір банківського вкладу від 06.06.2014 № 06/1232-2014 та договір банківського рахунку від 06.06.2014 № 8553.
Під час перевірки було встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надходили внаслідок так званого перекидання коштів з рахунків одного і того ж клієнту банку - фізичної особи, чий вклад перевищував гарантовану до повернення Фондом суму вкладу.
06 червня 2014 року в САБ відображено операцію про внесення позивачем 150 000,00 грн., суму, яка відповідає граничній сумі відшкодування за рахунок ФГВФО. У цей же час, у того самого операціоніста здійснюють вклади інші 7 фізичних осіб, сукупна сума вкладів яких становить 1 185 879,63 грн., і саме 06.06.2014 у той самий час інша фізична особа зняла із свого рахунку рівноцінну суму коштів в розмірі 1 185 879,63 грн.
Зміст цих дій полягає в тому, що фізична особа, яка мала значну суму грошових коштів на рахунку, домовлялась з працівниками банку про те, що вона начебто буде здійснювати зняття коштів у межах існуючих лімітів, а інша фізична особа буде вносити ці кошти на свій рахунок.
Таким чином, грошовий вклад із значною сумою подрібнювався або розподілявся на суми до 200 000,00 грн. і цими подрібненими частками фактично перекидався на рахунки інших фізичних осіб.
Таке подрібнення грошових сум відбувалось у зв'язку з тим, що при ліквідації банку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплачує не всю суму вкладу, а лише у межах граничного розміру - 200 000,00 грн. (ст. 26 Закону № 4452-VI).
Таким чином, власники грошового вкладу із значною сумою подрібнювали або розподіляли свій вклад на суми до 200 000,00 грн. і цими подрібненими частками фактично перекидали кошти на рахунки інших фізичних осіб. Після такої фінансової операції та особа, на рахунок якої надходила ця грошова сума фактично набувала гарантоване право на отримання цих коштів від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Внаслідок таких дій власник значної суми грошового вкладу міг би отримати від Фонду не 200 000,00 грн., як це визначено чинним законодавством, а весь свій вклад, без будь-яких обмежень.
Дані дії відбувались з метою отримати гроші не від банку і не за рахунок банку, а від Фонду гарантування вкладів і за рахунок Фонду та в першу чергу за рахунок держави.
Надаючи оцінку встановленим під час розгляду справи обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Частиною другою статті 38 Закону № 4452-VI визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Приписами ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті відповідачем 1 рішення про визнання нікчемними всіх транзакцій та правочинів (договорів), оформленого наказом від 29 серпня 2014 року № 61, останній керувався п. 6 ч. 2 ст. 37 та ч. ч. 2, 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.
З заперечень відповідача 1 встановлено, що підставою для визнання правочину позивача нікчемним став п. 2 ч. 3 статті 38 Закону № 4452-VI.
Проте, суд з такими доводами погодитись не може, оскільки відповідачем 1 не доведено факту наявності причино-наслідкового зв'язку між правочином, який укладено позивачем та неплатоспроможністю банку чи неможливістю виконання у зв'язку з таким правочином зобов'язань перед іншими кредиторами.
При цьому, належних та допустимих доказів, які б підтверджували недобросовісність позивача та його обізнаність щодо можливих неправомірних дій з боку третіх осіб на яких вказує відповідач 1 суду останнім надано не було.
Таким чином, суд прийшов до висновку про неправомірність прийнятого відповідачем 1 рішення, оформленого наказом від 29 серпня 2014 року № 61 в частині визнання нікчемними всіх трансакцій та правочинів (договорів), а саме договору банківського вкладу, укладеного між ПАТ «Старокиївський банк» та ОСОБА_1 від 06.06.2014 № 06/1232-2014, у зв'язку з чим вказане рішення в цій частині підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Вирішуючи позовну вимогу позивача щодо зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Старокиївський банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд зазначає наступне.
Діючими нормативно-правовими актами не передбачено, після складання Переліку вкладників, функцій Уповноваженої особи щодо повторного складання або перезатвердження Переліку вкладників.
У той же час, пунктом 6 розділу ІІІ Положення № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.
Виходячи з системного аналізу вказаних нормативно-правових актів, суд дійшов до висновку про те, що надання Уповноваженою особою додаткової інформації про вкладника на підставі п. 6 розділу ІІІ Положення № 14, є підставою для включення такого вкладника до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача 1 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Старокиївський банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Суд також погоджується із позовними вимогами про зобов'язання Фонд включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки зобов'язання Уповноваженої особи надати до Фонду додаткову інформацію про щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у банку за рахунок Фонду, є безумовною підставою для включення позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Аналогічної правової позиції щодо необхідності включення особи до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, дотримується і Вищий адміністративний суд України, зокрема в ухвалах від 21 листопада 2013 року №К/800/33412/13, від 21 листопада 2013 року К/800/33416/13, від 22 травня 2014 року №№К/800/16622/14, К/800/15485/14 та постанові від 03.11.2015 К/800/25636/15.
Частиною 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» » Пантіної Любові Олександрівни про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №06/1232-2014, укладеного між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк» оформлене наказом № 61 від 29.08.2014 року (згідно переліку).
Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіну Любов Олександрівну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як вкладника, яким має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Старокиївський банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Старокиївський банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Судові витрати в сумі 146,16 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» » Пантіної Любові Олександрівни.
Судові витрати в сумі 73,08 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій