Справа № 725/4780/15-а
Головуючий у 1-й інстанції: Піхало Н.В.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
21 січня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 29 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Начальника Чернівецької митниці Державної фіскальної служби Салагора Миколи Миколайовича про визнання протиправним і скасування постанови митного органу,
В серпні 2014 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Першотравневого районного суду міста Чернівці з позовом до Начальника Чернівецької митниці Державної фіскальної служби Салагора Миколи Миколайовича про визнання протиправним і скасування постанови начальника Чернівецької митниці ДФС Салагора М.М. від 25.08.2015 року про визнання ОСОБА_2 винним у вчинені правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.
Першотравневий районний суд міста Чернівці постановою від 29.09.2015 року у задоволенні вказаного позову відмовив.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що постановою начальника Чернівецької митниці ДФС від 25.08.2015 року у справі про ПМП №0928/40802/15 громадянина ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. (а/с 8).
Згідно змісту оскаржуваної постанови, о 14 год. 08 хв. 26.07.2015 року на територію міжнародного автомобільного пункту пропуску "Порубне-Сірет" митного поста "Вадул-Сірет" Чернівецької митниці ДФС заїхав автомобіль марки «Пежо 307» державний номер НОМЕР_1, під керуванням громадянина Люксембурга ОСОБА_2 , який слідував з України до Румунії в приватних справах. Вказаний громадянин надав контрольний талон для проходження митного контролю по «зеленому коридору».
Крім того, для здійснення митного контролю та митного оформлення вищевказаного транспортного засобу, який вивозиться за межі митної території України ОСОБА_2 надав технічний паспорт НОМЕР_2, паспорт на ім'я громадянина Люксембурга ОСОБА_2 О4С6098 та заявив про відсутність у нього будь якого товару.
Також, під час здійснення митного контролю, згідно інформації, яка міститься в програмно інформаційному комплексі «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску автомобільного сполучення» ЕАІС ДМСУ, встановлено, що 05.07.2015 року громадяни ОСОБА_2 ввіз на митну територію України через пункт пропуску «Краківець» Львівської митниці ДФС, автомобіль марки «Пежо 307», державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_3 з метою транзиту через територію України та повинен був вивезти його за межі митної території України у встановлений законодавством термін.
Позивач, вважаючи винесену стосовно нього постанову протиправною, звернувся до суду із адміністративним позовом про її скасування.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Митного кодексу України, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з статтею 1 МК України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно до вимог ст.4 МК України товари - це будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.
Таким чином транспортний засіб марки «Пежо 307», державний номер НОМЕР_1, будучи рухомою річчю в силу ст.181 ЦК України, підпадає під термін «товар», визначений у диспозиції ч.3 ст.470 МК України.
Згідно з ч.3 ст. 470 МК України відповідальність настає за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів.
Відповідно до ст. 70 МК України, визначено види митних режимів, якими зокрема і є транзит та тимчасове ввезення.
Згідно статті Стаття 71 МК України, декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом.
Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.
Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.
Статтею 90 МК України встановлено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 92 МК України передбачає, що для поміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна: 1) подати органу доходів і зборів митну декларацію (документ, який відповідно до статті 94 цього Кодексу використовується замість митної декларації), товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок-фактуру (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару; 2) у випадках, визначених законодавством, надати органу доходів і зборів дозвільний документ на транзит через митну територію України, який видається відповідними уповноваженими органами; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, забезпечити виконання зобов'язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.
Статтею 93 МК України визначено, вимоги до переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митному режимі транзиту зокрема і якою є вимога згідно якою товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, згідно якою, для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
В силу статті 102 МК України, митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.
Крім цього, ч.5 цієї ж статті для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу згідно якою, для декларування у митний режим транзиту товарів, що переміщуються будь-яким видом транспорту, крім випадків, визначених цією статтею, використовується митна декларація (у тому числі попередня митна декларація).
Таким чином, Митним кодексом України визначені види митних режимів та певні особливості використання цих режимів. Одним з яких згідно із зазначеним є - митний режим транзит, особливістю якого, є дотримання вимог встановлених главою 17 Митного кодексу, зокрема таких як, доставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.
Ще одним із видів митних режимів, є митний режим тимчасового ввезення передбачений статтею 103 МК України згідно якої, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Статтею 380 МК України встановлені особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України.
Згідно ч.1 зазначеної статті, тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
Згідно ч. 3 цієї ж статті тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів ч. 5 статті 380 МК України.
Тобто за загальним правилом, резиденти та нерезидентии, можуть ввозити транспортні засоби особистого користування на митну територію України за митним режимом тимчасового ввезення строком до одного року за умови надання письмового зобов'язанням про їх зворотне вивезення та письмового декларування в порядку передбаченому законом.
Разом з тим, положення статті 381МК України передбачають можливість та особливості ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування з метою транзиту через митну територію України.
Згідно зазначеній статті, громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
У разі порушення зобов'язання про транзит через митну територію України транспортних засобів особистого користування, за винятком випадків, коли таке порушення сталося внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідними документами, внесена грошова застава використовується в порядку, визначеному статтею 313 цього Кодексу.
Тобто, громадяни мають право на ввезення транспортного засобу особистого користування з метою транзиту через митну територію України, однак лише за умови письмового декларування та внесення відповідної грошової застави.
Таким чином, алізуючи зазначене, можна прийти до висновку, що громадяни, як резиденти так і не резиденти мають право на ввезення транспортного засобу особистого користування вибираючи один з митних режимів, а саме, митрий режим тимчасового ввезення або транзиту, при цьому із обов'язковим дотриманням відповідно до обраного режиму відповідних правил, зокрема і дотриманням терміну до закінчення якого такий транспортний засіб необхідно вивезти з території України.
Згідно з матеріалами справи, при в'їзді 05.07.2015 року на територію на зазначеному автомобілі, позивачем було обрано митний режим транзит, що підтверджується інформацією, яка міститься в програмно інформаційному комплексі «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску автомобільного сполучення» ЕАІС ДМСУ, 05.07.2015 року громадянин ОСОБА_2 ввіз на митну територію України через пункт пропуску «Краківець» Львівської митниці ДФС, автомобіль марки «Пежо 307», державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_3 з метою транзиту через територію України й відповідно ввезений ним на митну території автомобіль був оформлений у режимі «Транзит».
Як зазначалось вище, строк до закінчення якого транспортний засіб повинен бути доставлений у орган доходів і зборів згідно статті 95, становить, для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Відповідно ж матеріалам справи, позивач виїхав за межі Україні лише 26.07.2015 року, тобто зі спливом більше ніж 20 днів.
Таким чином, позивачем порушено встановлені у статті 95 МК Україні строки перебування на території України під час дії митного режиму транзит, при цьому в даному випадку не має значення чи є позивач резидентом чи нерезидентом, оскільки значення має саме порушення обраного митного режиму тразит, що також є підтвердженням необгрунтованості доводів апеляційної скарги.
Колегія суддів, зазначає, що судом першої інстанції вірно не взято до уваги посилання позивач, щодо відсутності необхідності письмового декларування у зв'язку із використанням спрощеної системи митного контролю передбаченої статтею 366 МК України, оскільки громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації, однак звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.
Відповідно до вимог ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх відповідним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно статті 459 МК України, адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється цим Кодексом.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, враховуючи те, що вибір митного режиму відповідно до статті 71 МК України є правом особи, та те, що позивачем під час перетину кордону було обрано митний режим транзит, що встановлює відповідний строк вивезення товару з митної території України, який позивачем згідно матеріалів справи було порушено, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності дій Начальника Чернівецької митниці Державної фіскальної служби Салагора Миколи Миколайовича та як наслідок відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта, стосовно того, що позивач не є резидентом, а тому на нього не розповсюджуються дії норм згідно яких його притягнуто до відповідальності, оскільки таки доводи повністю спростовані судом першої інстанції.
З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість заявлених позивачем вимог, які правомірно залишені судом першої інстанції без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 29 вересня 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.