27 січня 2016 р.м.ОдесаСправа № 489/2755/15-а
Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Кокорєв В.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Крусяна А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_2 звернувся з позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 87 від 16.04.2015 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем була винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення №87, відповідно до якої позивач скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 96 КпАП України. Позивач вказував на те, що з постановою не згодний, вважає її незаконною, та такою, що підлягає скасування, а тому змушений звернутися до суду із даним позовом.
За таких обставин ОСОБА_2 просив суд скасувати постанову відповідача № 87 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16.04.2015.
Представник відповідача проти задоволенні позову заперечував, вказуючи на незаконність та необґрунтованість заявлених ОСОБА_2 вимог.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено. Скасовано постанову № 87 від 16.04.2015 року винесену у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 96 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5950 грн.
Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на зазначену постанову від 15.10.2015 року подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15.10.2015 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
Апелянт вказує на те, що позивачем було розпочато будівельні роботи за відсутності належним чином розробленої та затвердженої проектної документації, проте, у порушення ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 04.07.2011 № МК 06211014483 зазначено про наявність проекту та його відповідність містобудівному законодавству, тобто замовником зазначено завідомо неправдиву інформацію у поданому повідомленні. Крім того, на виконання ст.ст. 254, 256 КпАП України у протоколі ОСОБА_2 було письмово роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 268 КпАП України, та повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення за 15 днів до розгляду зазначеної справи. Матеріали перевірки позивачем були отримані 14.04.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням № 5405605182354. Таким чином, Управлінням дотримано всі вимоги законодавства щодо повідомлення позивача про розгляд справи та надіслано документи, складені за результатом перевірки у строки та у спосіб, визначений законодавством.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що 06.04.2015 головним державним інспектором Інспекційного відділу міста Миколаєва Управління державного архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області Марштупою М.М. складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. В ході перевірки встановлено, що проектна документація на будівництво об'єкту «Житловий будинок» за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_1 наявна у вигляді ескізного проекту.
06.04.2015 інспектором Марштупою М.М. складено протокол, відповідно до якого позивач надав недостовірні дані в повідомленні про початок виконання будівельних робіт на вказаному об'єкті, що є порушенням ст. 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», за що його притягнуто до відповідальності за ч. 5 ст. 96 КпАП України.
Не погодившись з постановою про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 звернувся з позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 87 від 16.04.2015 року.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.2 ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно до вимог ч. 5 ст. 96 КпАП України виконання будівельних робіт без повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот п'ятдесяти до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З матеріалів справи вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за внесення до повідомлення про готовність об'єкта до експлуатації недостовірних даних щодо наявності належним чином розробленої та затвердженої проектної документації.
Разом з тим, як вбачається з повідомлення про початок виконання будівельних робіт, до нього має бути внесено відомості щодо дати, номера будівельного паспорту, найменування органу, який його видав, або проекту. Позивачем зазначено: «будівництва житлового дому по АДРЕСА_1 в Центральном р-н м. Миколаєві - ФОП ОСОБА_4 Лиц. НОМЕР_1». У позивача на момент подачі повідомлення був ескізний проект.
ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 96 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5950 грн. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є винне діяння особи, тобто особа повинна завідомо знати що вносить неправдиві відомості і зазначити їх в повідомленні.
Відповідно до наданого позивачем повідомлення про готовність об'єкта до експлуатації - дату та номер будівельного паспорту або проекту не внесено. Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначення у повідомленні «ФОП ОСОБА_4 Лиц. НОМЕР_1» не свідчить про те, що позивач вніс дані щодо проекту завідомо знаючи, що вони є недостовірними.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було необґрунтовано застосовано до ОСОБА_2 відповідальність за завідомо неправдиву інформацію у поданому повідомленні, оскільки предметом перевірки була достовірність даних в декларації про готовність об'єкту до експлуатації поданої позивачем до Управління 25.03.2015 року № 1769-20-15, а відповідальність була застосована за наведення недостовірних даних в декларації про початок виконання будівельних робіт, яка не була предметом перевірки.
Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Апелянт, як суб'єкт владних повноважень свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст.98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат.
Згідно до вимог ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення.
01 вересня 2015 року набрали законної сили зміни до Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких за подачу апеляційної скарги на постанову судовий збір сплачується в розмірі 110% ставки, що підлягала сплаті при подачі адміністративного позову.
Під час подання адміністративного позову ставка судового збору складала 1827 грн.
Оскільки ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року апелянту відстрочена сплата судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2015 року до ухвалення судового рішення у справі, а за результатами її розгляду апеляційна скарга залишена без задоволення, судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2009,70 грн. (110% х 1827 грн. = 2009,70 грн.) підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2015 року - без змін.
Стягнути з Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області судовий збір за подачу апеляційної скарги до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір в розмірі 2009 (дві тисячі дев'ять) гривень 70 коп.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Головуючий: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян
Суддя: Н.В. Вербицька