25 січня 2016 року Справа № 876/9573/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду від 21 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання неправомірними дій та стягнення коштів,-
ОСОБА_1 22.06.2015 року звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та доплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до розміру встановленого для працездатних осіб, визнати неправомірними дії останнього по припиненню виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.07.2014 року, стягнути недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з жовтня 2012 року по червень 2015 року в розмірі 21122,32 грн., зобов'язати Департамент соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради поновити виплату та зробити перерахунок виплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з липня 2015 року в розмірі прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Постановою Івано-Франківського міського суду від 21 липня 2015 року (прийнятою в порядку скороченого провадження) позов в частині вимог до 22.12.2014 року залишено без розгляду, позов задоволено частково, визнано неправомірними дії Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку та доплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку та зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 спірну допомогу за період з 22.12.2014 року по 22.06.2015 року, в іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі зазначає, що постанову суду в частині залишення без розгляду позовних вимог до 22.12.2014р. та в частині відмовлених позовних вимог вважає незаконною та необгрунтованою, так як висновки суду не відповідають обставинами справи, допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В частині задоволених позовних вимог судове рішення оскаржує, оскільки резолютивна частина постанови викладена не чітко, не зазначено у відповідності до якого саме нормативно-правового акту слід виплачувати спірну допомогу, через що виконати таке рішення буде неможливо.
Апелянт вказує, що суд безпідставно залишив позов без розгляду в частині позовних вимог до 22.12.2014року, посилаючись на пропущення шестимісячного строку давності звернення до суду з адміністративним позовом згідно ст. 99 КАС України. При цьому задовольнив позовні вимоги за період з 22.12.2014р. по 22.06.2015р., вважає , що суд допустив порушення норм процесуального права - статтей 99, 100 КАС України. Оскільки, вказані статті регламентують строки звернення до суду з адміністративним позовом, а не період часу, за який проводиться стягнення. Шестимісячний строк необхідно обчислювати з 23.03.2015 року - часу отримання відмови відповідача (часу коли апелянт дізналася про порушення своїх прав). До суду з адміністративним позовом ОСОБА_2 звернулася 22 червня 2015року - в межах строку звернення визначеного ст. 99 КАС України, тобто не пропущено строк звернення до суду, а клопотання про його поновлення не потрібно було подавати, як помилково вважає суд першої інстанції.
Також апелянт зазначає, що в частині задоволення позовних вимог суд в резолютивній частині постанови не вказав, щоб перерахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку необхідно у відповідності до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (Закон № 2240-ІІІ) з врахуванням раніше проведених виплат.
Також апелянт не погоджуються з позицією суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідача недоплаченої допомоги за період з жовтня 2012 року по червень 2015 року в розмірі 21122,32 грн., оскільки тільки в такий спосіб можна виконати вказане рішення суду, так як департамент соціальної політики міськвиконкому є бюджетною установою та не має можливості відповідати за судовими рішеннями власними коштами, або коштами наданими йому бюджетом з певним призначенням.
На підставі викладеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього кодексу.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про народження № 211451 позивач зареєстрована матір'ю ОСОБА_3, відповідно до довідки від 11.03.2015 року позивач з 16.07.2009 року прийнята на роботу в ДП «Інформаційні судові системи», з 01.10.2012 року до 30.07.2015 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3 річного віку. Згідно довідки № 2227 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Департаменті соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та отримує спірну допомогу.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені відповідні зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням». Зокрема, змінами до ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» було виключено статті 40-44.
Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі й пункт 25 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо виключення статей 40-44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було передбачено, що розділ ІІ цього закону діє до 31.12.2008 року.
Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Закон України «Про державний бюджет України на 2014 рік» не містить будь-яких положень щодо розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» або делегування повноважень по визначенню такого розміру Кабінету Міністрів України.
Отже, позивач як особа, яка є застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі, що не є меншим прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із розглядуваним позовом (22.06.2015 року) колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині з 01.10.2012 року по 22.12.2014 року слід залишити без розгляду. При цьому слід звернути увагу, що з цього приводу суду слід було винести окремий процесуальний документ - ухвалу, однак дана обставина не є підставою для скасування постанови в цілому.
Однак, 28.12.2014 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», який набрав чинності з 1 січня 2015 року. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Таким чином, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», положеннями якого передбачалося право позивача на отримання допомоги в розмірі не меншому прожиткового мінімуму, втратив чинність 01 січня 2015 року, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги щодо здійснення перерахунку підлягають задоволенню за період з 22.12.2014 року по 31.12.2014 року.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради заборгованої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_3 до досягнення нею трирічного віку в розмірі 21122,32 грн., оскільки способом відновлення порушеного права позивача є покладення обов'язку на відповідача провести належне нарахування та виплату допомоги позивачу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, визначеному Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
З урахуванням вище наведеного колегія суддів вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, бо така прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, ч. 10 ст. 183-2, ст.197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст. 203, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, скасувати постанову Івано-Франківського міського суду від 21 липня 2015 року у справі № 344/8490/15-а.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі визначеному ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за період з 22 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року неправомірними.
Зобов'язати Департамент соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради здійснити нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі визначеному ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за період з 22 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року.
Позовні вимоги за період з 01.10.2012 року по 22.12.2014 року залишити без розгляду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Н.В. Ільчишин