19 січня 2016 рокусправа № 808/4356/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Чередниченко В.Є. Коршуна А.О.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року у справі № 808/4356/15
за позовом до про Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Калініна» відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,-
Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Калініна», в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених колишнім працівникам відповідача на пільгових умовах по п. «в» та п. «д» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 4 984,50 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.08.2015 року у справі № 808/4356/15 у задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що витрати позивача на виплату пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 01.01.2005 року повинні здійснюватись за рахунок коштів Державного бюджету України.
Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що Законом України «Про державний бюджет на 2015 рік» не передбачено видатків для покриття Пенсійному фонду витрат на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначено відповідно до п. «в» - «е» та «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому Пенсійний фонд несе витрати на виплату таких пенсій, при цьому відшкодування таких витрат не відбувається. Посилається на те, що пільги щодо відшкодування витрат Пенсійного фонду, які відповідач мав як платник фіксованого сільхозподатку, припинено з 2015 року згідно Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. № 71.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не надійшло.
Сторони, належним чином повідомлені про день, час та місце судового розгляду, представників у судове засідання не направили.
У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку,що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, відповідач знаходиться на обліку у позивача.
Як свідчать матеріали справи, колишнім працівникам Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Калініна» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначено пенсію на пільгових умовах відповідно до п. «д» та п.«в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно.
Згідно картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та розрахунків, надісланих відповідачу за червень 2015 року, нараховано до відшкодування 4 984,50 грн.
Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.97р. №400 об'єктом оподаткування для платників збору, визначених п.1,2 ст.1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, визначено фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. „б"-„з" ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У період з 01.01.99р. по 01.01.05р. сільгоспвиробники- платники фіксованого сільськогосподарського податку, відповідно до Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.98р. №320, не відшкодовували Фонду витрати на зазначені пенсії.
Законом України від 23.12.04р.№2287 „Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств", з 01.01.05р. відновлено обов'язок відшкодовувати сільськогосподарськими підприємствами Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.
З 01.01.06р. відповідно до Закону України „Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого господарського податку" від 31.05.05р. №2613 сільгоспвиробники знову були звільнені від відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій.
Крім того, даним законом було внесено зміни до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №1058, зокрема, абз. 5 п.п. 1 п. 2 розділу XV „Прикінцеві положення", після слів „затвердженим Кабінетом Міністрів України" доповнено словами „та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів „в"-„е" та „ж" ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення".
Таким чином, звільнення сільгоспвиробників від покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що призначені відповідно до пунктів „в"-„е" та „ж" ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" у 2006 році відбулося у зв"язку з їх віднесенням до платників фіксованого податку.
З 01.01.15р. набрав чинності Закон України від 28.12.14р. №71 „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким з переліку загальнодержавних податків і зборів Податкового кодексу фіксований сільськогосподарський податок-виключено. Відповідні зміни внесено до ст. 291 Податкового кодексу, зокрема сільськогосподарських товаровиробників віднесено до 4 групи суб"єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Законом України „Про Державний бюджет на 2015 рік" не передбачено видатків для покриття Пенсійному фонду таких витрат на виплату «пільгових» пенсій, згідно п.п. «в», «д» ст.. 13 Закону України «про пенсійне забезпечення». Таким чином, з урахуванням змін в законодавстві жодних виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, для сільськогосподарських товаровиробників - платників єдиного податку не передбачено.
Що стосується норм Закону№1058 слід зазначити наступне.
За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року , здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року .
Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.
Так, згідно зі статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.
Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 у контексті статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року та наведеного вище податкового законодавства дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року.
Вказане дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року, покриваються підприємствами та організаціями.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України визначена, зокрема в постановах від 07.07.2015 року по справі № 21-735а15, від 11.11.2015 року у справі №817/463/15 за позовом управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області до фермерського господарства «Єврокомплекс-Агро».
Згідно ч.1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача обов'язку відшкодовувати позивачу витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «д» та п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року, є помилковим.
Колишнім працівникам сільськогосподарського виробничого кооперативу «Калініна» призначено пенсію за віком на пільгових умовах. Право призначення таких пенсій передбачене п. „в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91р.№1788, яким встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі; та п. „д" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91р.№1788, яким передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання' встановлених норм обслуговування.
За приписами пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду № 21 -1 від 19.12.2003 р. зі змінами та доповненнями (надалі Інструкція) розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів ПФУ щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом десяти днів з новопризначених пенсій.
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.8 Інструкції.
Судом встановлено, що відповідний розрахунок відповідачу направлявся (а.с.16). Доказів сплати суми, зазначеної у розрахунку, матеріали справи не містять. За таких обставин, вимоги позивача про стягнення суми 4984,50 грн., зазначеної у розрахунку фактичних витрат за червень 2015 року, слід визнати обґрунтованими.
Отже, враховуючи порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, суд апеляційної інстанції виходить із наявності підстав для задоволення апеляційної скарги, необхідності скасування постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року у справі № 808/4356/15 та задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області - задовольнити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року у справі № 808/4356/15 - скасувати. Позов задовольнити.
Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Калініна» (код ЄДРПОУ 03728439, адреса: 70040, Запорізька область, Вільнянський район, с.Антонівка, вул.. Леніга, 31) на користь Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області (код ЄДРПОУ 20508597, адреса: 70002, Запорізька область, м.Вільнянськ, ву.Бочарова, буд.6) 4 984,50 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.
Постанову складено у повному обсязі 25.01.2016р.
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун