26 січня 2016 рокусправа № 404/4281/15-а (2-а/404/389/15)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.
суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Секретаря Кіровоградської міської ради ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 листопада 2015 р. по справі за позовом Секретаря Кіровоградської міської ради ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови, -
У червні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області Санкаускас Н.В. щодо винесення постанови від 28.05.2015 року ВП № 47379950 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій протиправними та скасувати постанову.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 листопада 2015 р. в задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю, у зв'язку з чим, відповідно до ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.
Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05 червня 2015 року на адресу Секретаря Кіровоградської міської ради ОСОБА_1 надійшла постанова заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області Санкаускас Н.В. від 28.05.2015 року ВП № 47379950 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
Зазначеною постановою стягнуто з секретаря Кіровоградської міської ради ОСОБА_1 витрати на проведення виконавчих дій в сумі 36,42 грн., на користь держави.
29 квітня 2015 року на адресу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області надано лист за вих.№ 205 від 28.04.2015 року, яким повідомлено, що секретарем Кіровоградської міської ради ОСОБА_1, у відповідності до п.4 ч.3 статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в межах наданих йому повноважень та на виконання постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.04.2015 року було внесено на розгляд сесії Кіровоградської міської ради проект рішення "Про поновлення на посаді ОСОБА_3.", за результатами розгляду зазначений проект не набрав достатньої кількості голосів, у зв'язку з чим боржник просить закінчити виконавче провадження по п. 8 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".
Державним виконавцем надано відповідь за вихідним № 5308 від 05.05.2015 року, якою повідомлено, що відповідно до п. 1 ст. 76 ЗУ " Про виконавче провадження " "Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконнерішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження."
Відповідно до вимог ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження " до витрат; пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та інш. та постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону України "Про виконавче провадження " або у випадку повернення виконавчого документа стягувану чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами Закону України "Про виконавче провадження ".
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.
Стосовно твердження позивача про відсутність заяви про відкриття виконавчого провадження з виконання оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Порядок виконання постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій визначено пунктом 3.13.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень, якою визначено, що у разі якщо виконавче провадження було завершено, а витрати на організацію та проведення виконавчих дій не були стягнуті, постанова про стягнення витрат на організацію та проведення виконавчих дій виділяється в окреме провадження в порядку, передбаченому підпунктом 3.7.4 пункту 3.7 цього розділу, а саме 3.7.4. У разі завершення виконавчого провадження з виконання і рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9. 11 - 13 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення з боржника витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається. До виконання постанови про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій не застосовуються положення ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження».
Щодо твердження позивача проте, що постанова про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 28.05.2015 року не відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження ", а саме відсутній індефікаційний код боржника суд зазначає, що дана вимога не є обов'язковою, оскільки судом першої інстанції у виконавчому документі на підставі якого винесено оскаржуваною постанову не зазначено код, тому суд у виконавчому документі зазначає ті відомості відносно сторін, які були йому відомі.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.
Таким чином, постанова заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області Санкаускас Н.В. про накладення штрафу від 29.05.2015 року ВП № 47379950 винесена відповідно до пункту 3.13.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яким визначено, що у разі якщо виконавче провадження було завершене , а витрати на організацію та проведення виконавчих дій не були стягнуті, постанова про стягнення витрат на організацію та проведення виконавчих дій виділяється в креме провадження в порядку , передбаченому підпунктом 3.7.4 пункту 3.7 цього розділу та у відповідності до ч. 1 ст. 49 Закону до виконання постанови про стягнення з боржника витрат, пов»язаних з організацією та проведенням виконавчих дій не застосовуються положення ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження».
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції-,
Апеляційну скаргу Секретаря Кіровоградської міської ради ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 листопада 2015 р. залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова
Суддя: Т.С. Прокопчук