26 січня 2016 року
справа № 2а/0470/12349/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.
за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська до Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» про стягнення заборгованості, -
18 жовтня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська звернулося до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» (ПАТ «Дніпроважмаш»), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило стягнути з ПАТ «Дніпроважмаш» на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська, за період за січень 2012 року. заборгованість в сумі 110091,65 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська за період за січень 2012 року заборгованість в сумі 110091 грн. 65 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Дніпроважмаш» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не надано суду доказів фактичних витрат на виплату і доставку пенсій. В матеріалах справи відсутні копії пенсійних справ пенсіонерів, зазначених у розрахунках фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, належним чином завірені копії довідок відносно пенсіонерів, яким призначено пільгові пенсії, докази отримання відповідачем розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська просило відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663, Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська направлялися відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень 2012 року, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на загальну суму 210091,65 грн. для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за рахунок підприємства.
30 жовтня 2012 року відповідач частково сплати борг в сумі 100000,00 грн., решта боргу залишилася несплаченою.
Відповідно до абз.абз. 1, 3 ч.2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації - робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" діяв Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", абз. 4 п. 1 ст. 2 якого передбачалось, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Водночас, відповідно до абз. 4 п. 2 прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Враховуючи, що положення абз. 4 п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є спеціальними щодо абз. 3 п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій про існування у відповідача обов'язку відшкодовувати органам Пенсійного фонду України суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Встановлені обставини справи свідчать про те, що пенсії, відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку яких є предметом спору у справі, призначені особам у відповідності до п. “а” ст..13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Таким чином, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до п. “а” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, згідно частини 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, підлягають відшкодуванню.
Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо ненадання позивачем доказів фактично понесених витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Відповідно до п.6.4 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Згідно із п. 6.5 Інструкції №21-1, розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.
Відповідно до п.6.8 Інструкції №21-1, підприємства щомісячно до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Отже, отримавши розрахунки Фонду, підприємство було зобов'язаного сплатити такі суми у строки, які визначено п.6.8. Інструкції. При цьому, чинне законодавство не зобов'язує органи ПФУ направляти платникам будь-які інші докази на підтвердження фактичних витрат, ніж розрахунок, який складено у спосіб, передбачений Інструкцією №21-1. До матеріалів справи пенсійним органом надано розрахункові відомості, з яких вбачається розмір пенсій, що підлягають сплаті. При цьому, колегія суддів враховує, що відповідач не оскаржує як правомірність призначення пільгових пенсій колишнім працівникам підприємства так і розмір призначених пенсій, тобто не порушує питання щодо необґрунтованості розрахунків, які направлялися підприємству для сплати.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Дніпроважмаш” залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Д.В. Чепурнов
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова