20 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015080000000154 щодо
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська,
Дніпропетровської області, громадянина України,
зареєстрованого та проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1
за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 162, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 263 КК України
та щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина
України, зареєстрованого та проживаючого за
адресою: АДРЕСА_2 ,
за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_8 ,
В апеляційні скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати, та призначити нове підготовче засідання у даному кримінальному провадженні у суді першої інстанції.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2015 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 1201580000000154 від 24 лютого 2015 року щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 162, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, повернуто прокурору з тих підстав, що він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Дійшовши такого висновку, суд вказав, що ОСОБА_5 обвинувачується в організації незаконного проникнення до іншого володіння особи, вчиненого за попередньою змовою групою осіб із застосуванням насильства, але в обвинувальному акті відсутні відомості про потерпілих. Крім того, в обвинувальному акті не конкретизовано, яке насильство було застосовано до потерпілих, та які тілесні ушкодження вони отримали.
На думку суду, в обвинувальному акті не вказаний час та місце вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та не викладені всі фактичні обставини, які сторона обвинувачення вважає встановленими, та які повинні бути вказані для розкриття правильної кваліфікації даних злочинних діянь за відповідною нормою кримінального закону.
Також суд вважає, що при викладенні обвинувачення за вказаними нормами кримінального закону ОСОБА_5 та ОСОБА_6 використано ідентичне формулювання обвинувачення, без конкретизації того, хто і які дії вчинив. Судом також вказано як підставу повернення обвинувального акта - відсутність в цивільних позовах відповідачів.
За доводами апеляційної скарги, прокурор вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а тому, на його думку, підстав для його повернення прокурору немає.
Апелянт зазначає, що обвинувальний акт містить відомості про всіх потерпілих, в ньому зазначений час підроблення паспорта - березень місяць 2015 року та його використання - 07 березня 2015 року, коли вказані в обвинувальному акті документи були надані державним реєстраторам Орджонікідзевського та Комунарського районів м. Запоріжжя.
Крім того, прокурор вважає, що невідповідність цивільних позовів положенням законодавства відповідно до ст. 314 КПК України, не є підставою для повернення обвинувального акта.
Апелянт також звертає увагу, що судом при поверненні обвинувального акта прокурору фактично вирішено питання правильності та обґрунтованості кваліфікації злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що відповідно до положень ст. 368 КПК України, повинно вирішуватись при ухваленні вироку.
З огляду на викладене, прокурор вважає, що ухвала суду першої інстанції про повернення обвинувального акта прокурору для усунення недоліків є хибною, містить істотні суперечності, а тому просить її скасувати та призначити нове підготовче судове засідання в суді першої інстанції.
Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив ухвалу суду скасувати з призначенням нового підготовчого судового засідання в суді першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_8 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про повернення обвинувального акта, суд вказав, що відповідно до пред'явленого обвинувачення, ОСОБА_5 , за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства, організував проникнення до іншого володіння особи - майнового комплексу ПрАТ «Ферротрейдінг»,
розташованому за адресою: м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 59. Проте при викладенні фактичних обставин та формулювання обвинувачення органами досудового розслідування не зазначено, яке насильство було застосовано до потерпілих, та які тілесні ушкодження вони отримали.
Крім того, обвинувальний акт взагалі не містить даних про потерпілих, до яких було застосоване насильство.
Суд також зазначає, що викладення фактичних обставин та формулювання обвинувачення за ст. 358 ч. 3, ст. 358 ч. 4 КК України ідентичне як ОСОБА_5 , так й ОСОБА_6 , в ньому відсутнє розмежування дій кожного з обвинувачених, також дані про час та місце вчинення цих злочинів.
Крім того, додані до обвинувального акта цивільні позови не містять відомостей про відповідачів.
На думку суду, відсутність зазначених даних є невідповідністю обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України.
З такими висновками суду колегія суддів погоджується частково.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Він повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, та містити відомості, зазначені в ч. 2 цієї статті. Зокрема, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначає, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити відомості про потерпілих.
Статтею 55 КПК України визначається, що права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до кримінального провадження як потерпілого.
Отже, зі змісту ст. 55 КПК України слідує, що в разі наявності заяви та відсутності постанови слідчого або прокурора про відмову у визнанні потерпілим, особа набуває такого процесуального статусу. Відповідно, за відсутності такої заяви, слідчий або прокурор не вправі визнати особу потерпілою, навіть при наявності доказів заподіяння її здоров'ю шкоди.
Тому, вказівка суду про відсутність в обвинувальному акті даних про потерпілих, як на недолік не ґрунтується на законі. В той же час колегія суддів звертає увагу, що в обвинувальному акті містяться дані про інших потерпілих.
Колегія суддів погоджується з тим, що, кваліфікуючи дії ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 162 КК України з кваліфікуючою ознакою - із застосуванням насильства, орган досудового розслідування повинен був вказати щодо кого з охоронців майнового комплексу ПрАТ «Ферротрейдінг» вчинялись насильницькі дії, та які саме, а в разі заподіяння їм тілесних ушкоджень, про це повинно бути зазначено в обвинувальному акті.
На думку колегії суддів, безпідставним є посилання суду на відсутність в обвинувальному акті даних про час і місце вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 злочинів, передбачених ч. 3, 4 ст. 358 КК України. В обвинувальному акті зазначено, що вони підробили документи в березні 2014 року, а надали їх державному реєстратору 07 березня 2014 року.
В той час колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються в тому, що вони підробили паспорт на ім'я ОСОБА_9 , та шляхом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, підробили зазначені в обвинувальному акті документи та використали їх, надавши державним реєстраторам.
З огляду на те, як викладені фактчині обставини та формулювання обвиунвачння щодо кожного з обвинувачених, колегія суддів погоджується з висновком суду про недопустимість ідентичного формулювання обвинувачення як ОСОБА_5 , так й ОСОБА_6 . Колегія суддів звертає увагу на те, що пред'являючи обвинувачення за ч. 3 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, орган досудового розслідування повинен чітко вказати, які дії, відповідно до диспозиції вказаних норм закону, виконала кожна особа, в разі, якщо дії охоплюються єдиним умислом.
Крім того, в обвинувальному акті не ідентифікований паспорт, який був, нібито, відроблений ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Відповідно до ст. 314 КПК України ,суд може повернути обвинувальний акт прокурору лише, якщо він не відповідає вимогам закону. Отже, наявність недоліків в інших документах, які додаються до обвинувального акта, а саме відсутність в цивільних позовах даних про відповідачів, не є підставою для його повернення прокурору.
На думку колегії суддів, безпідставними є доводи прокурора про те, що суд, повертаючи обвинувальний акт, фактично вдався до оцінки кваліфікації дій обвинувачених.
Проте відповідно до змісту ухвали, в ній відсутній висновок суду про правильність кваліфікації дій обвинувачений, а лише є висновок про невідповідність формулювання обвинувачення фактичним обставинам та кваліфікації дій обвинувачених.
Колегія суддів звертає увагу на те, що саме неухильне дотримання вимог закону щодо складання обвинувального акта, дає можливість обвинуваченому розуміти в чому саме він обвинувачується, та ефективно захищатись від висунутого обвинувачення, а суду за результатами розгляду провадження прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Під час судового засіданняапеляційної інстанції прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою посилаючись на те, що на даний час судовий розгляд не завершено, він може впливати на потерпілих, інших учасників кримінального провадження, не має реєстрації в м. Києві, а тому ризики, які були виявлені при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали.
Захисник ОСОБА_8 подав клопотання про зміну запобіжного заходу на альтернативний запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема на домашній арешт та особисте зобов'язання, що на думку сторони захисту зможе забезпечити процесуальну поведінку обвинуваченого. Він зазначив, що прокурором не наведено доказів можливості ухилення обвинуваченого від суду.
Заслухавши думку учасників апеляційного провадження, суд вважає доцільним продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, враховуючи наступне.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК Українинезалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог пп. 4,5 ч. 2 ст. 183 КПК Українизапобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років та, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
При визначенні питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує тяжкість та обставини злочину у вчиненні якого, обвинувачується ОСОБА_5 і щодо якого є обгрунтована органами досудового розслідування підозра, тяжкість покарання, яке може бути призначено у разі доведення його винуватості у вчиненні злочину, а тому суд, приймаючи до уваги стан здоров'я ОСОБА_5 , щодо якого відсутні об'єктивні медичні застереження, дані про особу обвинуваченого, його сімейний стан, вважає за необхідне продовжити раніше обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, в тому числі домашній арешт і особисте зобов'язання, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, його належну поведінку, попередити вчинення ним нових злочинів. Залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений, опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню фактичних обставин у справі під час судового провадження. Крім того, є достатньо підстав вважати, що в обвинуваченого відсутнє постійне місце реєстрації та проживання в м. Києві, а тому зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).
Крім того, за змістом п.п. "b" та "с" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, 1950 року, особу може бути позбавлено свободи для забезпечення виконання нею будь-якого обов'язку, встановленого законом, а також з метою її допровадження до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення.
Оскільки дане кримінальне провадження стосується злочину, вчиненого із застосуванням насильства, суд, керуючись положеннями ч. 4 ст. 183 КПК України, не вбачає правових підстав для визначення розміру застави.
Оскільки клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , не можна визнати належно обгрунтованим і таким, що ставить під сумнів вище викладені висновки, суд вважає залишити його без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст.376 ч. 2, 177, 178, 183, 197, 331, 404, 405, 407 КПК України , п.п. "b" та "с" ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2015 рокупро повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 1201580000000154 щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 162, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, прокурору, змінити.
Виключити з ухвали посилання суду як на підставу повернення обвинувального акта - відсутність анкетних відомостей потерпілих, відсутність вказівки про час та місце вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, відсутність в цивільному позові даних про відповідача.
В решті ухвалу суду залишити без змін.
Клопотання прокурора задовольнити частково, в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну ОСОБА_5 запобіжного заходу відмовити.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 162, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, у вигляді тримання під вартою продовжити на тридцять днів, тобто по 24 лютого 2016 року включно, й утримувати його в Київському слідчому ізоляторі № 13 Управління державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3