26 січня 2016 р.м. ХерсонСправа № 657/1936/15-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Войтович І.І.,
при секретарі - Сичовій Н.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача Державної фінансової інспекції в Херсонській області - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - начальник Скадовської міжрайонної державної фінансової інспекції ОСОБА_4 - не з'явився,
відповідач - провідний державний фінансовий інспектор Скадовської міжрайонної державної фінансової інспекції ОСОБА_5 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Червоний Чабан"
до начальника Скадовської міжрайонної державної фінансової інспекції ОСОБА_4, провідного державного фінансового інспектора Скадовської міжрайонної державної фінансової інспекції ОСОБА_5, Державної фінансової інспекції в Херсонській області,
про визнання дій протиправними,
встановив:
Публічне акціонерне товариство «Червоний Чабан» (далі - позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Начальника Скадовської міжрайонної державної фінансової інспекції ОСОБА_4 (далі - відповідач 1), провідного державного фінансового інспектора Скадовської міжрайонної державної фінансової інспекції ОСОБА_5 (далі - відповідач 2), в якому просить визнати протиправними дії відповідача 1 та відповідача 2 щодо організації та проведення виїзної позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача та складання акта ревізії від 14.08.2015 року №46-13/771; визнати протиправною вимогу, яка викладена в листі від 03.09.2015 року у зв'язку із незаконними проведенням ревізії та складанням акта ревізії.
Ухвалою суду від 23.12.2015 року залучено Державну фінансову інспекцію Херсонської області (далі - відповідач 3) до участі у справі в якості відповідача.
26.01.2016 року представником позивача в судовому засіданні подана заява про збільшення розміру позовних вимог згідно якої з урахуванням наданих пояснень просив скасувати направлення на проведення ревізії.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач вважає, що дії відповідача 1 та відповідача 2 щодо проведення перевірки є протиправними, оскільки вони не мали для цього усіх необхідних документів, а саме, дати та підстави повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, як це передбачено законодавством та іншими нормативними актами. Також, зазначено, що позивач не відноситься до підконтрольної установи Державної фінансової інспекції, оскільки повністю є приватним підприємством, про що свідчить довідка Головного управління статистки у Херсонській області.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про дату, час та місце судового засідання.
Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про дату, час та місце судового засідання.
Представники відповідача 3 в судовому засіданні проти позову заперечили із підстав викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов. Вважають пред'явлені вимоги безпідставними та необґрунтованими. Просили в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до Постанови прокуратури Каланчацького району про призначення позапланової ревізії від 07.07.2015 року, ухвали Каланчацького районного суду Херсонської області від 06.07.2015 року, на підставі направлення на проведення ревізії №63 від 13.07.2015 року проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2009 року по 01.07.2015 року. За результатами даної ревізії складено акт ;46-27/10 від 14.08.2015 року.
З даного акта вбачається, що ревізією встановлені наступні порушення:
- Облік необоротних активів у позивача здійснюється в порушення ч.1 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п.п. 1, 33, 34 Положення (стандарт) Бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000. Так, співставленням даних книга «Журнал-Головна» із звітними даними форми №1 «Балансу» щодо первісної вартості основних засобів станом на 01.01.2013 року встановлено розбіжності в сторону заниження звітних даних на суму 3879, 43 тис. грн.;
- В порушення п.1 Наказу Міністерства статистики України №352 від 29.12.1995 року «про затвердження типових форм первинного обліку» позивачем не заведено «Інвентарні картки обліку основних засобів» форми ОЗ-6 «Описи інвентарних карток по обліку основних з форми ОЗ-8».
- Ревізією повноти оприбуткування матеріалів від списання основних засобів встановлено, що не оприбуткування металобрухту від списання основних засобів призвело до заниження вартості запасів на суму 36345, 00 грн., чим порушено вимоги п.24-26 Наказу Міністерства фінансів України №246 від 26.10.1999 року «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 29.11.1999 року №290, а також п.1, 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» в частині не відображення в обліку сум отриманих запасів та відповідно отриманих доходів від оприбуткування запчастин та металобрухту в сумі 36345, 00 грн., що призвело до викривлення річної фінансової звітності, а саме заниження вартості виробничих запасів у формі 1 «Баланс» (рядок 100) за 2009 рік на суму 36345, 00 грн. та заниження інших операційних доходів (рядок 060) в Ф 2 «Звіт про фінансові результати за 2009 рік, чим порушено ст. 3, п. 6, 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
- Ревізією вибуття основних засобів встановлено, що при списанні будівель акти на списання не складалися, будівельні матеріали не оприбутковувалися, що є порушенням п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» в частині відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій на підставі первинних документів та п.1 Наказу Міністерства статистики України №352 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку», в частині складання акта на списання основних засобів.
На вищенаведений акт позапланової ревізії позивачем були надані заперечення, які не були прийняті до уваги згідно висновку на заперечення до акта позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2009 року по 01.07.2015 року, акт №46-27/10 від 14.08.2015 року.
На підставі наведеного акта позивачу була направлена вимога, яка викладена у листі №46-13/771 від 03.09.2015 року, згідно якої вимагається усунути виявленні порушення законодавства в установленому законодавством порядку та розглянути питання про притягнення працівників позивача, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законом відповідальності.
Не погоджуючись із діями посадових осіб щодо організації та проведення ревізії, а також із вимогою, яка була направлена позивачу за результатами проведеної ревізії позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача 1 та відповідача 2 щодо організації та проведення виїзної позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача та складання акта ревізії від 14.08.2015 року №46-13/771, суд зазначає таке.
Ревізія є способом реалізації суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Незаконність дій відповідача 1 та відповідача 2 може бути предметом розгляду при вирішенні питання по допущенню або недопущенню до ревізії. У даних спірних відносинах: при допуску до ревізії, при проведенні ревізії та при викладенні висновків ревізії, - відповідачі діяли в межах своїх повноважень. Об'єктом порушеного права є прийняття за результатами ревізії вимоги. Сам по собі Акт ревізії від 14.08.2015 року №46-13/771 не створює певних правових наслідків для позивача і не має обов'язкового характеру виконання, тому він не набуває статусу рішення в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
З приводу оскарження висновків Акта ревізії необхідно також зазначити, що складений за результатами ревізії акт не встановлює для позивача жодних прав та обов'язків, оскільки він лише підтверджує факт проведення ревізії, є носієм інформації про виявлені порушення чинного законодавства України.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають оскільки такі вимоги позивача є нічим іншим як вимогою про підтвердження наявності факту (встановлення факту).
Щодо позовних вимог про скасування направлення на проведення ревізії, суд зазначає таке.
Як уже вище зазначалося, що згідно Постанови прокуратури Каланчацького району від 07.07.2015 року та ухвали Каланчацького районного суду Херсонської області від 06.07.2015 року було призначено у рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015230180000014 від 12.03.2015 року позапланову виїзну ревізію питань фінансово-господарської діяльності позивача.
На підставі вищенаведеної постанови та ухвали суду було видано оскаржуване направлення на проведення ревізії.
Суд зазначає, що правові та організаційні засади здійснення Держфінінспекцією та її територіальними органами державного фінансового контролю визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закону), згідно з частинами шостою та чотирнадцятою статті 11 якого позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення та рішенням суду про дозвіл на проведення такої ревізії.
Вичерпний перелік обставин, за наявності яких може проводитися позапланова ревізія, наведено в частинні п'ятій статті 11 Закону. Однією з таких обставин є надходження від правоохоронних органів доручень щодо проведення ревізії у підконтрольних установах, в якому містяться факти, що свідчать про порушення підконтрольними установами законів України, перевірку дотримання яких віднесено законом до компетенції органів державного фінансового контролю.
Зазначені обмеження не поширюються на ревізії, що проводяться після повідомлення посадовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, про підозру у вчиненні ними кримінального правопорушення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (ч.13 ст.11 Закону).
Таким чином, суд вважає, що відповідно до положень Закону Держфінінспекція та її територіальні органи вправі проводити позапланову ревізію підконтрольної установи за ініціативою правоохоронного органу за наявності у відповідному дорученні (листі, зверненні) правоохоронного органу інформації щодо можливих порушень підконтрольною установою або ж повідомлення посадовим особам підконтрольної установи про підозру у вчиненні ними кримінального правопорушення.
За таких обставин, суд зазначає, що за результатами розгляду звернення правоохоронного органу, яке повністю відповідає вимогам п.29 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550, в частині наявності постанови прокуратури про призначення позапланової ревізії та ухвали суду про дозвіл на її проведення, якому зазначено підстави проведення, дати її початку та закінчення, а також номер кримінального провадження та орган, що здійснює досудове розслідування, відповідачем 3 було прийнято рішення щодо проведення позапланової ревізії позивача та відповідно видано направлення на проведення такої ревізії.
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про скасування направлення на проведення ревізії.
Щодо посилання позивача на відсутність повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення у зверненні прокуратури Каланчацього району, то суд зазначає, що п.29 наведеного Порядку передбачено його наявність для суб'єктів господарської діяльності, не віднесених Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» до підконтрольних установ.
Так як, позивач являвся отримувачем бюджетних коштів за різними бюджетними програмами та протягом 2009-2015 років мав у своєму розпорядженні державне майно, засновником якого виступає держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Херсонській області, то відповідно позивач відноситься до підконтрольних установ Державної фінансової інспекції.
Крім того, Порядком взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України від 19.10.2006 року №346/1025/685/53 визначено порядок призначення і організації органами ДКРС ревізії за зверненнями правоохоронних органів, яким не передбачено повідомлення правоохоронним органом органів ДКРС про дату та підстави повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Також, суд звертає увагу на те, що керівником позивача при врученні двох примірників направлень на проведення ревізії та програми ревізії, зроблено підпис про ознайомлення термінів проведення ревізії та питань, які будуть досліджуватись даною ревізією, що свідчить про надання дозволу на проведення ревізії, а також допуску до її проведення.
Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправною вимогу, яка викладена в листі від 03.09.2015 року у зв'язку із незаконним проведенням ревізії та складанням акта ревізії, суд зазначає таке.
Як вбачається із позовної заяви, а також наданих пояснень представником позивача в судовому засіданні, протиправність вимоги пов'язується виключно із тим, що на його думку є протиправними дії відповідача 1 та відповідача 2 щодо організації та проведення виїзної позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача та складання акта ревізії від 14.08.2015 року №46-13/771. Інших правових підстав для скасування вимоги представником позивача не наведено.
Суд звертає увагу на те, що позивач не ставить під сумнів законність висновків щодо порушень встановлених під час ревізії.
За таких обставин, суд вважає, що оскільки суд дійшов висновку про правомірність дій відповідачів щодо проведення ревізії позивача, то відповідно відсутні підстави для скасування оскаржуваної вимоги.
Крім цього, суд звертає увагу, що за правилами пунктів 45, 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок проведення інспектування) у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Таке правило відповідає положенням статті 10 Закону № 2939-XII, пункт 7 якої закріплює право контролюючого органу пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.
Пунктом 48 Порядку проведення інспектування, передбачено, що у разі проведення ревізії на підставі звернення правоохоронних органів матеріали таких ревізій у визначені в пункті 46 цього Порядку строки передаються до правоохоронних органів. Про результати розгляду матеріалів ревізії (крім проведених за порушеними кримінальними справами) правоохоронні органи повідомляють контролюючому органу протягом 10 робочих днів після прийняття відповідного рішення.
Порядок взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, затв. наказом Головного контрольно-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України від 19 жовтня 2006 р. N 346/1025/685/53 (далі - Порядок взаємодії) розмежовує дві форми взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та правоохоронними органами в процесі виконання покладених на ці органи завдань, з'ясуванні питань фактів порушень законодавства у фінансово-господарській діяльності підконтрольних установ. По-перше, це проведення контролюючим органом самостійно ревізій за зверненнями правоохоронних органів (порядок призначення і організації врегульований в розділі 2, пункти 2.1- 2.12 цього Порядку); і по-друге - залучення працівників контролюючого органу за зверненнями правоохоронних органів для участі в перевірках як спеціалістів (розділ 3, пункти 3.1- 3.2 Порядку взаємодії).
При цьому в абзаці восьмому пункту 3.1 Порядку взаємодії встановлено, що лише у випадках (за матеріалами) участі працівників контролюючого органу як спеціалістів у перевірках, що проводилися правоохоронними органами, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів контролюючим органом не направляються, заходи щодо стягнення в судовому порядку коштів або припинення бюджетного фінансування і кредитування у випадках, передбачених статтею 11 Закону № 2939-XII, не вживаються, протоколи про адміністративне правопорушення не складаються.
У випадку проведення ревізії за зверненням правоохоронного органу абзац четвертий пункту 5.4 Порядку взаємодії прямо встановлює обов'язок контролюючого органу при передачі ревізійних матеріалів в листі до органу, який запитував інспектування, зазначити, які заходи для усунення порушень законодавства та відшкодування матеріальної шкоди (збитків) ужито контролюючим органом та керівництвом об'єкта контролю.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 10 грудня 2013 року у справі № 21-435а13, системний аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що передбачене в пункті 48 Порядку проведення інспектування і пункті 5.2 Порядку взаємодії правило, за якого при проведенні ревізії на підставі звернення правоохоронного органу матеріали ревізії передаються до правоохоронного органу, не позбавляє контролюючий орган можливості реалізації визначеного пунктом 7 частини першої статті 10 Закону № 2939-XII права направляти за результатами проведених ревізій загальнообов'язкові для виконання вимоги керівництву підконтрольних установ з метою усунення виявлених порушень законодавства, порядку ефективного використання коштів і майна, належного державі чи територіальним громадам, забезпечення чого є метою діяльності цих органів згідно з положеннями статті 2 цього Закону.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є безпідставний та необґрунтований, а тому в його задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 січня 2016 р.
Суддя Войтович І.І.
кат. 9.5