Справа № 815/5162/15
28 січня 2016 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кравченка М.М.,
розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Балканіка-Трейд» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.08.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, -
Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.08.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.
В період з 16.06.2015 року по 28.07.2015 року співробітники Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провели планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Балканіка-Трейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.
За результатами цієї перевірки 04.08.2015 року Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області склала акт № 000055/15-32-22-06/35767700, яким встановлені порушення позивачем:
- п.44.1 ст.44, п.135.1, п.135.5 ст.135, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 434750,00 грн.;
- п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1011905,00 грн.
На підставі цього акту перевірки відповідно до зазначених порушень Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняла податкові повідомлення-рішення:
- від 18.08.2015 року № НОМЕР_1, яким позивачеві за порушення п.44.1 ст.44, п.135.1 ст.135, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 543438,00 грн., у тому числі за основним платежем 434750,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 108688,00 грн.;
- від 18.08.2015 року № НОМЕР_2, яким позивачеві за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1264881,00 грн., у тому числі за основним платежем 1011905,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 252976,00 грн.
Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача від 18.08.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, вважає їх протиправними та такими, що належать до скасування.
В судове засідання, призначене на 27.01.2016 року, сторони не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином та своєчасно. 27.01.2016 року через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд, з урахуванням ст.122 та ст.128 КАС України, вирішив розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
Приватне підприємство «Балканіка-Трейд» зареєстроване та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області як платник податків з 19.02.2008 року за № 6685.
На підставі направлень від 15.06.2015 року № 001345/1027, № 001346/1028, № 001347/1029, № 000558/1030, № 000559/1031, наказу від 20.05.2015 року № 800, в період з 16.06.2015 року по 28.07.2015 року співробітники Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провели планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Балканіка-Трейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.
За результатами цієї перевірки 04.08.2015 року Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області склала акт № 000055/15-32-22-06/35767700 «Про результати планової виїзної перевірки приватного підприємства «Балканіка-Трейд» код за ЄДРПОУ 35767700 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.12 по 31.12.14» (т.1 а.с.24-71).
В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача:
- п.44.1 ст.44, п.135.1, п.135.5 ст.135, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 434750,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2012 року в сумі 17226,00 грн., за 2014 рік у сумі 417524,00 грн.;
- п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1011905,00 грн., у тому числі за серпень 2012 року в сумі 16405,00 грн., за липень 2014 року в сумі 164452,00 грн., за серпень 2014 року в сумі 255452,00 грн., за вересень 2014 року в сумі 56940,00 грн., за жовтень 2014 року в сумі 242840,00 грн., за листопад 2014 року в сумі 154052,00 грн., за грудень 2014 року в сумі 121764,00 грн.
Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що згідно з отриманими листами та актами про неможливість проведення зустрічних звірок, а також системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, відсутні факти реальності вчинення господарських операцій позивача з контрагентами.
За наслідками перевірки Приватного підприємства «Балканіка-Трейд» Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняла податкові повідомлення-рішення:
- від 18.08.2015 року № НОМЕР_1, яким позивачеві за порушення п.44.1 ст.44, п.135.1 ст.135, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 543438,00 грн., у тому числі за основним платежем 434750,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 108688,00 грн. (т.1 а.с.23);
- від 18.08.2015 року № НОМЕР_2, яким позивачеві за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1264881,00 грн., у тому числі за основним платежем 1011905,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 252976,00 грн. (т.1 а.с.22).
Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд вважає, що вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства позивачем є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення від 18.08.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 не належать до скасування.
Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.
Впродовж розгляду справи суд встановив, що Приватне підприємство «Балканіка-Трейд» уклало з ТОВ «Протекшн ЛТД», ТОВ «Блек Стар Інвест», СК ім. Шевченка, ТОВ «Техінтерпостач», ТОВ «Крокус Прайм», ТОВ «ТД Продінвестпостач», ТОВ «Околан» договори поставки, договори про надання послуг (т.1 а.с.135-137, 141-144, 154-155; т.2 а.с.4-7, 20-23, 33-34; т.3 а.с.140-143).
На підтвердження реальності виконання зазначених договорів позивач надав до суду наступні документи: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти надання послуг (т.1 а.с.138-140, 145-153, 156-250; т.2 а.с.1-3, 8-19, 24-32, 35-250; т.3 а.с.1-139, 144-250; т.4 а.с.1-179).
При цьому, згідно з умовами договорів: розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочки платежу на термін не більше 10 банківських днів (т.1 а.с.135); поставка здійснюється окремими партіями згідно з заявками покупця (т.1 а.с.141; т.2 а.с.4, 20); постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар протягом 15 робочих днів з дати виставлення рахунку-фактури на сплату відповідної партії товару, постачальник повинен забезпечити товар наступними документами: видатковою накладною на товар, податковою накладною, оригіналом рахунку-фактури (т.1 а.с.141; т.2 а.с.4, 20); перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент сплати покупцем договірної ціни за замовлений товар (т.1 а.с.141; т.2 а.с.4, 20); покупець здійснює 100 % передоплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у розмірі 100 % договірної ціни відповідної партії товару (т.1 а.с.142; т.2 а.с.5, 21); сплата за надані послуги здійснюється в термін 30 банківських днів з підписання сторонами актів прийому-передачі наданих послуг, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця (т.1 а.с.154; т.2 а.с.33); оплата здійснюється після підписання сторонами видатково-прибуткових накладних, шляхом розрахунку в касу підприємства або іншим незабороненим діючим законодавством засобом (т.3 а.с.140); сплата за надані послуги здійснюється після підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, шляхом розрахунку в касу підприємства або іншим незабороненим діючим законодавством засобом (т.3 а.с.142).
Однак, під час розгляду справи позивач не надав до суду належним чином засвідчених копій заявок на поставку товарно-матеріальних цінностей, рахунків-фактур, договірних цін на підтвердження реальності виконання вказаних договорів.
Крім того, під час розгляду справи позивач на підтвердження реальності виконання зазначених договорів не надав до суду належних та допустимих доказів про здійснення оплати за поставлений товар, надані послуги, а саме платіжні доручення, виписки по банківському рахунку в матеріалах справи відсутні.
Також, під час розгляду справи позивач не надав до суду належним чином засвідчених копій довіреностей на одержання цінностей в підтвердження реальності здійснення господарських операцій.
Відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
При цьому, згідно з п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.
Однак, з огляду на матеріали справи суд встановив, що відповідно до наданих позивачем копій договорів п.8.1, що передбачає зразки відбитку печатки, штампу з метою прийому цінностей без довіреності (т.1 а.с.143; т.2 а.с.6, 22), взагалі не заповнений.
Суд зазначає, що ведення бухгалтерського обліку є підставою для податкового обліку та регламентується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Під час розгляду справи позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження реальності виконання зазначених договорів, що дає підстави суду робити висновок про наявність ознак фіктивності та відсутності фактів реального здійснення господарських операцій.
Відповідно до п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України: «Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)».
Згідно з п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно з п.138.6 цієї статті собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
З сукупного аналізу вказаних норм законів суд робить висновок, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов'язані з його господарською діяльністю.
Однак, з огляду на матеріали справи суд встановив, що відповідно до наданих позивачем первинних документів не можна встановити підтвердження реальності здійснення вказаних господарський операцій.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Оскільки позивач відніс до податкового кредиту суму податку по операціях з вказаними контрагентами, а суд встановив про неможливість підтвердження реальності їх здійснення, то висновки відповідача про порушення позивачем зазначених вище норм Податкового кодексу України є обґрунтовані.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач обґрунтовано та правомірно прийняв спірні податкові повідомлення-рішення.
Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 чт.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки суд по справі свідків не залучав та не призначав проведення судових експертиз, розподіл судових витрат не здійснюється.
При цьому, з огляду на матеріали справи суд встановив, що відповідно до квитанції № ПН878 від 28.08.2015 року позивач сплатив судовий збір у сумі 487,20 грн.
Згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з позивача решту 90 % розміру відповідної ставки судового збору у сумі 4384,80 грн.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 122, 128, 159-163 КАС України, суд -
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Балканіка-Трейд» (код ЄДРПОУ 35767700) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.
Суддя М.М. Кравченко