Справа № 815/6727/15
27 січня 2016 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бутенка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування вимоги про сплату боргу від 03.11.2015 року № Ф-574-23, -
До суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування вимоги про сплату боргу від 03.11.2015 року № Ф-574-23.
В судовому засіданні 13.01.2016 року представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав, зазначених в адміністративному позові (а.с. 4-7). В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вимога про сплату боргу від 03.11.2015 року № Ф-574-23 складена безпідставно та не відповідає вимогам чинного законодавства України, у з зв'язку з чим вимога підлягає скасуванню.
Також в судовому засіданні представник позивача не заперечував щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання 13.01.2016 року не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно (а.с. 20). В матеріалах справи містяться заперечення на позов, в яких відповідач не визнає адміністративний позов та просить відмовити в їх задоволенні (а.с. 24-25).
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача та представником відповідача докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що 13.11.2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у ДПІ в Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС Одеської області особисто отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.11.2015 р. за № Ф-574-23, в якій зазначено наявну заборгованість станом на 31.10.2015 р. по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі 315 395,27 грн. та суму штрафу у розмірі 137,15 грн.
Позивач з прийнятою відповідачем вимогою не погоджується, вважає її такою, що складена з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим, на його думку вимога підлягає скасуванню.
Позивач зазначає, що відповідно до п. 6.3, 6.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 року № 21-5, вимога про сплату недоїмки надсилається, зокрема, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, інформації органів державної податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
З урахуванням наведеної норми чинного законодавства, позивач вважає, що має місце перелік підстав для надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику ЄСВ.
В оскаржуваній вимозі зазначено, що заборгованість нарахована на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, акта поточного року від 30.07.2015 року № НОМЕР_1.
Позивач вважає, що оскільки податковий орган з жодним актом перевірки його не ознайомлював, жодної перевірки за результатом якої складається акт не проводилось, підстав для формування відповідачем вимоги не було, у зв'язку з чим остання є безпідставною та підлягає скасуванню.
Як встановлено з матеріалів справи, 03.11.2015 року податковим органом винесено вимогу про сплату боргу позивачем у сумі 315 532,42 грн. по податковій звітності (недоїмка зі сплати єдиного внеску: 315 395,27 грн., штрафи: 137,15 грн.), визначеної позивачем самостійно та з урахуванням заборгованості по минулим періодам.
Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
У зв'язку з набранням чинності Закону України від 04.07.2013 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» з 01.10.2013 року адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюють органи Міністерства доходів і зборів України.
Постановою Пенсійного фонду України від 21.01.2014 року, № 1-1 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов правління Пенсійного фонду України», постанова Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року N 21-5 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за N 994/18289 (на положення якої посилається позивач в обґрунтування своїх доводів), визнана такою,що втратила чинність.
З урахуванням викладеного, судом встановлено, що спірні правовідносини, на час розгляду справи, врегульовуються положеннями Податкового кодексу України.
Відповідно до положень п. 54.1 ст. 54 Податкового Кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно положень п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
З урахуванням викладеного, суд вважає помилковими доводи позивача, оскільки в нього дійсно має місце заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску, дане зобов'язання визначене ним самостійно у звітності, у зв'язку з чим є узгодженим та таким, що підлягає сплаті у визначені законом терміни. Таким чином, в даному випадку проведення перевірки зі складанням за її результатом акту із зазначенням його реквізитів у вимозі не є обов'язковим.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги, є необґрунтованими, не доведеними, тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 6-14, 17, 19, 70, 71, 86, 122, 128, 159-164 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування вимоги про сплату боргу від 03.11.2015 року № Ф-574-23 - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Бутенко А.В.