04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"25" січня 2016 р. Справа№ 910/8614/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Жук Г.А.
Сухового В.Г.
при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Окма»
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 01.09.2015
у справі № 910/8614/13 (головуючий суддя Морозов С.М., судді: Стасюк С.В., Цюкало Ю.В.)
за скаргою Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю»
на дії Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві,
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю»,
до 1) Приватного акціонерного товариства «Окма»,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекон»,
про зобов'язання вчинити дії,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився;
від ДВС: не з'явився;
Відкрите акціонерне товариство «Кременчуцький завод технічного вуглецю» (надалі - ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Окма» (надалі - ПрАТ «ОКМА», відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекон» (надалі - ТОВ «Рекон», відповідач 2) про зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2014 у справі №910/8614/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2014, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю» задоволено повністю, зобов'язано Приватне акціонерне товариство «ОКМА» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекон» передати Відкритому акціонерному товариству «Кременчуцький завод технічного вуглецю» первинні документи, на підставі яких здійснювалися зміни в системі реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю».
30.05.2014 Господарським судом міста Києва видано накази про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2014 у справі №910/8614/13.
05.03.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю» від 17.03.2015 № 01-19/686 на дії Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 скаргу Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю» на дії ВДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві задоволено частково. Визнано незаконною постанову від 19.02.2015 ВП №45062967 про повернення виконавчого документа стягувачеві. В іншій частині у задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, Приватне акціонерне товариство «Окма» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 у справі №910/8614/13 та прийняти нову ухвалу, якою у задоволенні скарги на дії ВДВС відмовити повністю.
Підстави звернення з апеляційною скаргою скаржником обґрунтовані тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали було порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що є підставою для її скасування.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 у справі № 910/8614/13 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Окма» залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 залишено без змін.
Не погодившись із вказаною постановою, Приватне акціонерне товариство «Окма» звернулось із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2015 касаційну скаргу ПрАТ «Окма» було задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 у справі № 910/8614/13 скасовано і справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2015 апеляційна скарга прийнята до провадження судовою колегією у складі: головуючого судді - Мальченко А.О., суддів Сухового В.Г., Жук Г.А., розгляд справи призначено на 11.01.2016.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 було продовжено строк розгляду апеляційної скарги та відкладено розгляд справи на 25.01.2016 у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи та неявкою представників сторін.
Учасники судового процесу своїх уповноважених представників у судове засідання призначене на 25.01.2016 не направили, про відкладення розгляду справи суду клопотань не заявляли, про місце, дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення даним особам поштових відправлень.
Колегія суддів, враховуючи вимоги частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, ухвалила здійснити розгляд справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності уповноважених представників учасників судового процесу.
25.01.2016 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби.
Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Публічне акціонерне товариство «Кременчуцький завод технічного вуглецю» звернулось із заявою про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/8614/13 від 30.05.2014 до Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві.
16.10.2014 державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Ченківським О.О. винесено постанову ВП №45062967 про відкриття виконавчого провадження, згідно якої відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/8614/13 від 30.05.2014 про зобов'язання Приватного акціонерного товариства «ОКМА» передати ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» первинні документи.
19.02.2015 державним виконавцем Ченківським О.О. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 6 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю у боржника визначеного у виконавчому документі майна, яке він зобов'язаний передати стягувачу.
Відповідно до частини 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Скарга позивача на дії державного виконавця обґрунтована тим, що останній при винесенні постанови про повернення від 19.02.2015 ВП №45062967 виконавчого документа стягувачеві порушив норми статей 47, 75 закону України «Про виконавче провадження».
Скасовуючи вказану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець не здійснив всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів для примусового виконання судового наказу та передчасно прийняв постанову про його повернення стягувачеві.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, находить його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ньому, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до законів України, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.
Згідно із статтею 17 вищевказаного Закону, а також пункту 1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 №74/5 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, наказів господарських судів.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом (стаття 4 Закону України «Про державну виконавчу службу»).
Статтею 27 вказаного Закону передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні, інші заходи, передбачені рішенням (стаття 32 Закону України «Про виконавче провадження»).
Повертаючи виконавчий документ стягувачу, державний виконавець зазначив, що за результатами його виходу за адресою: м. Київ, вул. П. Лумумби, 4/6, корп. В державним виконавцем було встановлено, що у боржника відсутня інформація щодо місцезнаходження документів, вказаних у рішенні суду, про що його повідомила директор ПрАТ "Окма" Джулай Н.С. Крім того, боржником до відділу подано заяву про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та надано копію протоколу обшуку слідчого відділу прокуратури Полтавської області, згідно якого документи пов'язані із ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» та системою реєстру цінних паперів в ПрАТ «Окма» не знайдено.
Щодо обставин, зазначених державним виконавцем при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві, колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції було правильно встановлено, що відсутність у боржника документів, а також усна заява директора ПрАТ «Окма» про відсутність інформації щодо місця знаходження документів не спростовують факту порушення останнім обов'язку щодо передачі таких документів позивачу.
Наявність чи відсутність відповідних первинних документів у боржника станом на конкретну дату не є предметом дослідження при вирішенні спору згідно заявленого предмету позову - зобов'язання вчинити дії, а відтак, посилання державного виконавця при винесенні відповідної постанови лише на протокол обшуку та пояснення керівника боржника є безпідставними, оскільки в силу статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 6 вказаного Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Як передбачено в п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі якої було винесено оскаржувану постанову, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Зокрема, згідно статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Місцевому суду не було надано належних та допустимих доказів вчинення державним виконавцем заходів, необхідних для примусового виконання рішення суду, зокрема, постанов про накладення штрафу на боржника та надсилання до правоохоронних органів подання (повідомлення) про притягнення посадових осіб боржника до кримінальної відповідальності в порядку статті 89 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до правової позиції Пленуму Вищого господарського суду України, викладеної в пункті 9.13. постанови «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 № 9, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що дії державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП№45062967 від 19.02.2015 суперечать нормам Закону України «Про виконавче провадження», а суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказана постанова підлягає визнанню незаконною.
Також, позивач просив суд зобов'язати Відділ Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.05.2014 у справі №910/8614/13.
Статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказана вимога є передчасною та не відповідає порядку здійснення виконавчого провадження, а тому не підлягає задоволенню.
Згідно статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються судом письмовими та речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд, належним чином дослідивши матеріали справи дійшов правильного висновку про задоволення скарги на дії Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.
Керуючись статтями 43, 33-34, 49, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Окма» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 у справі №910/8614/13 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського міста Києва від 01.09.2015 у справі №910/8614/13 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/8614/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Г.А. Жук
В.Г. Суховий