25.01.2016 р. Справа № Б29/334-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Науменка І.М. (доповідач)
суддів: Кузнецова В.О., Подобєда І.М.,
секретар судового засідання: Петровська А.В.
за участю представників:
від скаржника: Авер'янов С.М., представник, довіреність №5221,5222 від 15.12.2014 р.;
від боржника: Осадчий І.М., представник, довіреність №б/н від 04.01.2016 р.;
Інші учасники провадження по справі в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2015р. у справі №Б29/334-09
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Будмехсервіс", м.Дніпропетровськ
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада", смт.Ювілейне Дніпропетровської області
про визнання банкрутом,
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2015р. у справі №Б29/334-09 (суддя Полєв Д.М.) в задоволенні скарги ПАТ «Укрсоцбанк» №б/н від 06.08.2015р. на дії керуючого санацією ТОВ "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" арбітражного керуючого Самошоста І.І. - відмовлено з посиланням на відсутність в Податковому кодексі України та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обмежень щодо обчислення і нарахування податкових зобов'язань особами, на яких поширюється процедура санації.
Не погодившись з зазначеною вище ухвалою, ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій за результатами апеляційного перегляду просить оскаржувану ухвалу - скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" на дії (бездіяльність) керуючого санацією ТОВ "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" арбітражного керуючого Самошоста І.І. - задовольнити повністю.
Наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги ПАТ "Укрсоцбанк" мотивує порушенням з боку місцевого господарського суду під час прийняття оскаржуваного судового рішення вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Зокрема, апелянт наполягає на тому, що зобов'язання боржника зі сплати податку на додану вартість, які виникли в ході процедури санації, є поточними зобов'язаннями (поточними вимогами фіскальної служби до боржника), і за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна боржника, задовольнятися не можуть.
Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Отже, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обґрунтованою та відповідно такою, що підлягає задоволенню, з огляду на викладене нижче.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» порушене 18.09.2009р.
Ухвалою суду від 17.01.2013р. введено процедуру санації боржника, керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Самошоста І.І., ліцензія АГ №594756.
06.08.2015р. до місцевого господарського суду надійшла скарга ПАТ "Укрсоцбанк" на дії керуючого санацією, яку обґрунтовано наступним:
На виконання затвердженого місцевим господарським судом плану санації, 30.03.2015р. відбувся аукціон з продажу 13 предметів застави, за результами якого ПАТ «Укрсоцбанк» набув у власність нерухоме майно, що виступало забезпеченням за кредитним договором №085/001-8 від 18.01.2008р., укладеним між банком та боржником.
Відповідно до платіжних доручень №№121-131 від 14.04.2015р. від платника «Центр з реалізації проблемних активів» на рахунок боржника в ПАТ КБ "ПриватБанк" було перераховано 14 758 660,00 грн., натомість 26.06.2015р. на рахунок ПАТ «Укрсоцбанк» (апелянта, заставного кредитора) від керуючого санацією надійшло лише 13 511 076,67 грн. з призначенням платежу «кошти для погашення заборгованості боржника за кредитним договором №085/001-8 від 18.01.2008р.».
Таким чином, решту отриманих від реалізації заставного майна коштів, а саме, 1 247 583,33 грн., керуючим санацією апелянту в рахунок погашення заборгованості боржника за кредитним договором №085/001-8 від 18.01.2008р. перераховано не було.
Наведене стало приводом для звернення ПАТ «Укрсоцбанк» до господарського суду першої інстанції зі скаргою на дії (бездіяльність) керуючого санацією Самошоста І.І., саме за результатами розгляду якої і було прийнято оскаржувану ухвалу про відмову в задоволенні зазначеної вище скарги відмовлено з посиланням на відсутність в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обмежнь щодо обчислення і нарахування податкових зобов'язань особами, на яких поширюється процедура санації.
Проте, з такими висновками господарського суду першої інстанції колегія суддів апеляційного господарського суду погодитись не може, з огляду на викладене нижче:
Так, безпідставними колегія суддів вважає твердження місцевого господарського суду з приводу відсутності в Податковому кодексі України та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обмежень щодо обчислення і нарахування податкових зобов'язань особами, на яких поширюється процедура санації, оскільки п.1.3 ст.1 Податкового Кодексу України чітко зазначено, що дія останнього питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не регулює.
Отже, відповідно до приписів ст.26, ч.1 ст.31, ч.9 ст.45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Закон про банкрутство), майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею. Зокрема, у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою. Погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.
В той же час, як вбачається з наявних в матеріалах справи первинних документів, решта отриманих від реалізації заставного майна кредитора (ПАТ «Укрсоцбанк») коштів в сумі 1 247 583,33 грн., керуючим санацією була спрямована не на погашення забезпечених заставою вимог (тобто, вимог ПАТ "Укрсоцбанк"), а на погашення зобов'язання боржника перед Державним бюджетом України з податку на додану вартість.
Наведене, на думку колегії суддів, є прямим порушенням зазначених вище правових норм, а також, ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2014р. у даній справі про затвердження плану санації боржника - ТОВ "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада".
На думку апеляційної інстанції, у зв'язку з виникненням зобов'язань боржника перед Державним бюджетом України зі сплати податку на додану вартість в сумі 1 247 583,33 грн. вже в процедурі санації боржника, задоволення даних зобов'язань, за приписами Закону України про банкрутство, слід здійснювати у четверту чергу, у даному випадку - після погашення вимог забезпеченого кредитора (ПАТ "Украсоцбанк").
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, який у Інформаційному листі від 12.02.2002р. №01-8/141 «Про деякі питання оподаткування операцій з продажу майна банкрута» зазначає, що у разі продажу майна боржника у процедурі санації, сплата сум податку на додану вартість за цими операціями до бюджету проводиться після задоволення вимог кредиторів першої та другої черги.
Хибність викладеного в оскаржуваній ухвалі висновку суду першої інстанції підтверджується також сталою практикою Вищого господарського суду України, зокрема, постановою від 11.02.2009р. у справі №Б-19/105-02 та постановою від 09.06.2015р. у справі №44/258-б. Так, у згаданій вище постанові суду касаційної інстанції від 11.02.2009р. у справі №Б-19/105-02 зазначено, що положеннями п.7.8 ст.7 Закону України «Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що з моменту прийняття господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків, порядок сплати податкового зобов'язання (або погашення податкового боргу такого платника податків), зазначених у заяві, яка подається до господарського суду, визначається згідно з нормами Закону України про банкрутство без застосування норм Закону України «Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
В свою чергу, відповідно до абз.8 ч.1 ст.23 Закону України про банкрутство, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Таким чином, саме в ліквідаційній процедурі пред'являються та, відповідно, задовольняються вимоги, що виникли під час провадження у справі про банкрутство, а саме, в процедурах розпорядження майном та санації боржника.
Також, в постанові від 09.06.2015р. у справі №44/258-б Вищий господарський суд України відмовив ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві в задоволенні заяви про збільшення кредиторських вимог до боржника, що становлять поточну заборгованість боржника з податку на додану вартість та податку на прибуток. Мотивуючи зазначене вище рішення, суд касаційної інстанції виходив з того, що вимоги податкового органу виникли після порушення відносно підприємства-платника податків провадження у справі про банкрутство, а отже, за своєю правовою природою є поточними, з огляду на що можуть бути пред'явлені та включені до реєстру вимог кредиторів боржника тільки в межах ліквідаційної процедури.
Проаналізувавши наведені вище норми права та судову практику Вищого господарського суду України з вирішення спору в аналогічних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що отримані від продажу заставного майна грошові кошти повинні бути направлені виключно на погашення вимог заставного кредитора. Зобов'язання ж боржника зі сплати податку на додану вартість, обов'язок сплати якого виник в ході процедури санації, є поточними зобов'язаннями (поточними вимогами фіскальної служби до боржника), а отже, задовольнятися за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна, - не можуть.
Разом з цим, суд першої інстанції наведені вище правові норми, сталу судову практику касаційної інстанції та фактичні обставини справи не врахував, внаслідок чого прийняв незаконне та необґрунтоване рішення.
За таких обставин, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає обґрунтованими, скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» на дії (бездіяльність) керуючого санацією ТОВ "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" арбітражного керуючого Самошоста І.І. від 06.08.2015р. такою, що підлягає задоволенню. Як наслідок, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду від 08.10.2015р. у справі №Б29/334-09 підлягає скасуванню, як така, що суперечить вимогам чинного законодавства України.
З огляду на задоволення апеляційної скарги, витрати на апеляційне оскарження, відповідно до вимог ст.49 ГПК України, покладаються на ТОВ "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада".
Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105, 106 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - задовольнити.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2015р. у справі №Б29/334-09 - скасувати.
Скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на дії (бездіяльність) керуючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" арбітражного керуючого Самошоста І.І. від 06.08.2015р. - задовольнити повністю.
Зобов'язати керуючого санацією ТОВ "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" арбітражного керуючого Самошоста І.І. перерахувати 1 247 583,33 грн. на рахунок Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (№ рахунку 29091805130003) з призначенням платежу «на погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" за кредитним договором №085/001/8 від 18.01.2008р. внаслідок продажу забезпечення в процедурі санації у справі №Б29/334-09, що надійшли від платника «Центр з реалізації проблемних активів» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада", відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк», № рахунку 26002050300212».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 1 339,80 грн. судового збору за апеляційне оскарження.
Видати наказ.
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.01.2016р.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя В.О. Кузнецов
Суддя І.М. Подобєд