04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"26" січня 2016 р. Справа№ 910/25003/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Скрипки І.М.
розглянув апеляційну скаргу ТОВ "Арко-Поло" на рішення господарського суду м. Києва від 10.11.2015 року у справі № 910/25003/15 (суддя С.О. Турчин)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арко-Поло"
до Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та кредит"
про стягнення 87 987,16 грн.
за участю представників сторін:
позивача-Сидоренко Ю.В. за довіреністю
відповідача- не з'явився
Рішенням господарського суду м. Києва № 910/25003/15 від 10.11.2015р. відмовлено ТОВ «Арко-Поло» у задоволенні позову до ПАТ «Банк Фінанси та кредит» про стягнення 87 987,16грн.
Не погоджуючись з рішенням позивач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, вважає рішення місцевого суду таким що підлягає скасуванню.
Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначив, що за ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У матеріалах справи є поштове повідомлення про отримання сторонами у справі ухвали апеляційного суду про призначення справи до розгляду, тому враховуючи відсутність клопотань про відкладення, приписи ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 04.07.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арко-Поло" (далі - клієнт) укладено договір № 33820 на розрахунково-касове обслуговування (далі - Договір), відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточні рахунки №26008017527201 в гривнях; № 26007017527202 в доларах США; № 260060175227203 в євро та зобов'язується здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку та на умовах, визначених договором. Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків клієнта на умовах Тарифного Пакету "Активний бізнес" (п. 1.1., п. 1.2.). Відповідно до п. 2.1 Договору, Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування Рахунків в операційний день Банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.
04.07.2013 між сторонами була укладена додаткова угода до Договору, відповідно до якої, банк зобов'язується здійснювати розрахункове обслуговування клієнта з використанням системи електронних платежів "Клієнт-Банк".
Згідно п. 5.3 додаткової угоди до Договору, розрахункові документи, які прийняті банком від клієнта через систему "Клієнт-Банк" в операційний день з 9:00 до 17:15 проводяться по рахункам у той же день у сумі, що не перевищує кредитовий залишок на рахунку клієнта станом на 17:00. Документи, які прийняті після 17:15 позначаються поміткою "вечірня пошта" та проводяться на наступний день.
15.09.2015 р. позивач подав до банку платіжне доручення № 70 від 15.09.2015 р. на суму 87 987,16 грн., про перерахування зазначеної суми на власний рахунок, відкритий у ПАТ "Промінвестбанк".
Вказане платіжне доручення було прийняте Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", що підтверджується печаткою банку на вказаному платіжному дорученні, однак виконане не було.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, який мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами спору за договором № 33820 на розрахунково-касове обслуговування від 04.07.2013 у розмірі 87 987, 16 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку, з дотриманням принципів черговості, передбаченої ст. 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, тому вимоги позивача про стягнення коштів у розмірі 87 987,16 грн. не підлягають задоволенню.
Заперечуючи проти рішення, позивач наполягає на позовних вимогах, а також звертає увагу на те, що термін «вкладник» вживається відносно фізичних осіб; грошові кошти на рахунку є власністю позивача, а тому він не може бути обмежений у їх користуванні, тощо.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно приписів ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
Отже, зобов'язальні правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору банківського рахунка, мають майново-грошовий характер, відтак, у цьому випадку позивач є кредитором за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами ( постанова Верховного суду України № 3-25гс15 від 01.04.2015р ), таким чином заперечення відповідача про те, що Банк не є боржником не відповідають дійсності.
Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом (ст. 1068 Цивільного кодексу України). Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).
У пункті 10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 ЦК України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком/ами за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається що платіжне доручення № 70 від 15.09.2015 на суму 87 987,16грн. Банком виконано не було без будь-яких пояснень.
Відповідно до положень ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язала вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до пункту 7.1.2 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Частиною 3 ст. 1068 ЦК України визначено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Між тим, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 № 612 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2015 № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", згідно з яким у Банку з 18.09.2015 по 17.12.2015 (включно) запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.
Вказана інформація міститься на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб всесвітньої мережі Інтернет (http://www.fg.gov.ua), та у відповідності до ст. 35 ГПК України є загальновідомою та не потребує доказування.
Поняття кредитор банку визначено у ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", яким є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Відтак, між сторонами у даній справі склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які носять майново-грошовий характер, а отже позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, а відповідач є боржником у спірних правовідносинах.
Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Відповідно до ч. 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101,103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ТОВ "Арко-Поло" залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 10.11.2015 року у справі № 910/25003/15- без змін.
2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва .
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді Є.Ю. Шаптала
І.М. Скрипка