донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
26.01.2016р. справа №908/3748/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів при секретарі судового засідання за участю представників учасників справи: Прокурор від позивача (відповідача за зустрічним позовом від відповідача (позивача за зустрічним позовом) від третьої особи ОСОБА_1О ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 (посвідчення №028256 від 15.08.2014р.); не з'явився; не з'явився; не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дана”, м.Запоріжжя
на рішення господарського судуЗапорізької області
від22.09.2015р. (повний текст підписано 28.09.2015р.)
у справі№ 908/3748/13 (головуючий суддя Сушко Л.М., судді Ніколаєнко Р.А., Топчій О.А.)
за позовомПрокурора Жовтневого району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головного управління статистики у Запорізькій області, м. Запоріжжя
до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні ПозивачаТовариства з обмеженою відповідальністю “Дана”, м.Запоріжжя Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м.Запоріжжя
про та за зустрічним позовом до про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, зобов'язання звільнити та повернути нежитлове приміщення. Товариства з обмеженою відповідальністю “Дана”, м.Запоріжжя Головного управління статистики у Запорізькій області, м.Запоріжжя стягнення компенсації за поліпшення орендованого майна
Прокурор Жовтневого району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головного управління статистики у Запорізькій області, м. Запоріжжя (Позивач) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана», м.Запоріжжя (Відповідач) про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №20 від 01.01.1999р., зобов'язання звільнити та повернути нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна 75, а саме нежитлове приміщення площею 144,00 кв.м. з прилеглою територією площею 272,50 кв.м., привівши їх у стан, у якому вони були передані Товариству з обмеженою відповідальністю «Дана» згідно з актом прийому-передачі від 01.01.1999р. (в редакції уточненої позовної заяви №133-286-13 від 04.08.2015р.)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дана», м. Запоріжжя (Позивач за зустрічним позовом) звернулось з зустрічною позовною заявою до Головного управління статистики у Запорізькій області, м. Запоріжжя (Відповідач за зустрічним позовом) про стягнення компенсації за поліпшення орендованого майна в розмірі 92 500,00грн., яку Господарський суд Запорізької області своєю ухвалою від 10.01.2014р. прийняв до спільного розгляду з первісною позовною заявою.
Як вбачається з матеріалів справи, в процесі розгляду справи Відповідач (Позивач за зустрічним позовом) своєю заявою (а.с.а.с.105-106 т.2), в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, збільшив розмір позовних вимог, остаточно вимагаючи стягнути з Позивача (Відповідача за зустрічним позовом) компенсацію за поліпшення орендованого майна в розмірі 685 345,00грн.
За клопотаннями Відповідача (Позивача за зустрічним позовом) від 14.01.2014р. (а.с.а.с.130-131 т.1) та від 14.10.2014р. (а.с.21 т.3) були проведені судова будівельна-технічна та додаткова судова будівельна-технічна експертизи, проте місцевим судом було відмовлено у задоволені клопотання про проведення додаткової судової експертизи від 21.05.2015р. (а.с.а.с.21,22 т.4).
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.09.2015р. (повний текст підписано 28.09.2015р.) позовні вимоги за первісним позовом були задоволені в повному обсязі - розірвано договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.1999р. №20, укладений між Головним управлінням статистики у Запорізькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дана», зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Дана» повернути державне майно, передане за договором оренди нежитлового приміщення №20 від 01.01.1999р., загальною вартістю 135 363,68грн., яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 75, а саме: нежитлове приміщення площею 144,0 кв.м. з прилеглою територією площею 272,5 кв.м., привівши їх у стан, у якому вони були передані Товариству з обмеженою відповідальністю «Дана» згідно з актом прийому-передачі від 01.01.1999р., а в задоволені позовних вимог за зустрічним позовом було відмовлено в повному обсязі.
Рішення місцевого господарського суду було вмотивовано доведеністю факту невиконання Відповідачем (Позивачем за зустрічним позовом) обов'язків щодо сплати орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення від 01.01.1999р. №20, між тим у задоволені позовних вимог за зустрічним позовом було відмовлено з мотивів того, що згода на здійснення Товариству з обмеженою відповідальністю «Дана» поліпшень орендованого нежитлового приміщення площею 144 кв.м. та нової будівлі - магазин літ. А', яка розташована на орендованій території площею 272,5 кв.м. не надавалась, а зроблені Товариством з обмеженою відповідальністю «Дана» поліпшення неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дана», не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 22.09.2015р. по справі №908/3748/13 в частині задоволення позову про приведення Товариством з обмеженою відповідальністю «Дана» прилеглої території у стан, в якому вона була передана згідно з актом прийому-передачі від 01.01.1999р., та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в цій частині повністю.
Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неврахування судом при прийнятті рішення погодження наданого керівником Запорізького обласного управління статистики в рамках договору оренди №20 від 01.01.1999р., що в свою чергу, підтверджує, що здійснене Товариством з обмеженою відповідальністю «Дана» будівництво не є самочинним, оскільки воно було здійснене на підставі відповідних дозвільних документів (дозволу Запорізького обласного управління статистики, виконавчого комітету Запорізької міської ради, дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю) та погодженого проекту на будівництво як управлінням Архітектури Запорізької міської ради, так і з управлінням статистики.
За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., Чернота Л.Ф., Колядко Т.М.
Розпорядження від 11.11.2015р. у зв'язку з перебування у відрядженні судді Черноти Л.Ф. її було замінено у складі судової колегії на суддю Татенко В.М.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.11.2015р. у справі №908/3748/13 було порушено апеляційне провадження з подальшим відкладенням на 19.01.2016р. об 11.30год. і продовженням строку розгляду справи по 26.01.2015р. включно. Ухвалою від 19.01.2016р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 26.01.2015р. об 09.50.
Фіксація судових засідань апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Представник Скаржника у судовому засіданні 19.01.2016р. підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги, надавши також додаткові пояснення відносно неможливості знесення будівлі магазину, згаданої в п.1.2.1. додаткової угоди №1 від 01.03.2000р., а також клопотання про витребування оригіналу представленого Прокурором у судовому засідання 19.01.2016р. акту прийому-передачі майна.
Прокурори у судових засіданнях проти задоволення апеляційних вимог заперечували з підстав, викладених у відзиві №133-286-13 від 27.11.2015р. та письмових поясненнях №133-286-13 від 18.01.2016р., надавши в перебігу апеляційного провадження інші додаткові документи (а.с.а.с.199-219 т.4).
Представник Позивача у судові засідання, попри належне повідомлення, не завилявся, проте через канцелярію суду надав відзив на апеляційну скаргу №23-32/642 від 02.12.2015р., клопотання №23-32/653 від 23.12.2015р. про відсутність представника у судовому засіданні та витребувані судом документи (а.с.а.с.178-190 т.4)
Представник Третьої особи, попри належне повідомлення про часі і місце судового розгляду (а.с.168 т.4), в судові засідання не з'являвся, своєї позиції відносно предмету апеляційного провадження до відома суду не довів, що, за висновком судової колегії, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши клопотання Скаржника про витребування у Прокурора оригіналу наданого ним у судовому засіданні 19.01.2016р. акту прийому-передачі (а.с.211 т.4) з мотивів його відсутності у Орендаря, судова колегія дійшла висновку про відхилення цієї вимоги, оскільки: за змістом ст.ст.38, 77 Господарського процесуального кодексу України витребування доказів опосередковується ухвалою із відкладанням розгляду справи, що не може бути здійснено в даному випадку, оскільки 26.01.2016р. спливає процесуальний строк апеляційного провадження; вказаний акт прийому-передачі вже надавався до матеріалів справи під час її розгляду місцевим судом (а.с.36 т.1), проте Відповідач не скористався процесуальною можливістю ініціювати дослідження оригіналу вказаного документу; представлена у справі засвідчена належним чином копія вказаного акту прийому-передачі дає підстави оцінити доказове значення цього документу за його змістом в порядку ст.36 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:
Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 01.01.1999р. між Обласним управлінням статистики (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дана» (Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №20 (Договір - а.с.а.с.8-10 т.1), відповідно до умов п.п.1.1., 1.2. і 1.4. якого Позивач передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 144кв.м. вартістю за оцінкою 105712,96грн., яке знаходиться на балансі Запорізького обласного управління статистики і розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 75.
За змістом п.2.1. договору вступ Орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі вказаного майна, що і було здійснено відносно визначеного в п.1.2. договору об'єкту оренди - нежитлового приміщення загальною площею 144кв.м. згідно із підписаним сторонами актом приймання-передачі. Ідентифікація апеляційним судом цього акту як такого, що складено саме на виконання спірного договору оренди зумовлена: спів падінням сторін, площі об'єкту та його вартості, визначеної станом на 01.12.1998р. (тобто вже після укладання сторонами попереднього договору від 04.02.1998р. - а.с.а.с.77-81 т.1, в межах якого складався інший акт приймання-передачі - а.с.82 т.1); крім того, п.6.1. спірного договору безпосередньо визначено, що акт прийому-передачі майна підписується одночасно із договором.
Визначений вище об'єкт оренди - нежитлове приміщення загальною площею 144кв.м. - є частиною будівлі, приналежній державі в особі Верховної ради України (Запорізьке обласне управління статистики) відповідно до свідоцтва про право власності на будівлю №1240 від 25.05.2000р. (а.с.20 т.1). Поточний статус цієї будівлі (літ.А-11, А-3) як об'єкту державної власності підтверджується також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 18.01.2016р. (а.с.а.с.217, 218 т.4).
Пунктом 2.2. спірного договору оренди сторони визначили, що передача майна в оренду не спричиняє передачу Орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди, який, в свою чергу, п.1.6. договору визначений проміжком часу з 01.01.1999р. по 04.02.2018р.
Положеннями розділу 4 договору на Орендаря покладені, у тому числі, обов'язки: зі своєчасного та повного внесення орендної плати (п.4.2.), розмір і порядок внесення якої визначено п.3.1. договору; повернення у разі припинення договору орендованого майна Орендодавцеві в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, у урахуванням фізичного зносу (п.4.5.).
В свою чергу, за змістом п.5.2. Орендар управнений з дозволу Орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості. А в п.9.3. договору сторони визначили, що у разі розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів з дозволу Орендодавця, визначаються власністю Орендаря.
В подальшому додатковою угодою №1 від 01.03.2000р. (а.с.а.с.38,39 т.1) сторони, серед іншого, змінили п.1.2. спірного договору оренди, включивши до складу об'єкту оренди частину території площею 272,5кв.м. та збільшивши в п.1.3. загальну площу орендованого майна до 416,5кв.м. (144 + 272,5), а в п.1.4. - збільшивши експертну оцінку орендованого майна до суми 150866,38грн., згідно акту оцінки вартості, представленого Орендарем (а.с.87 т.1).
Крім того, цієї додатковою угодою спірний договір було доповнено п.1.2.1. наступного змісту: «Усі зміни, перепланування, включаючи оснащення комунікаціями і додаткова будівля на площі 272,5кв.м. необхідні для якісного функціонування об'єкта торгівлі, проізведені Орендарем на переданих йому площах, є власністю Орендаря».
Апеляційний суд наголошує, що матеріали справи не містять відомостей про передачу в оренду Відповідачеві включеної за додатковою угодою №1 від 01.03.2000р. до складу орендованого майна прилеглої території площею 272,5кв.м. - за висновком суду, відповідний акт приймання-передачі (а.с.12 т.1) був складений сторонами лише після укладання додаткової угоди №2 від 15.01.2001р.(а.с.а.с.40, 41 т.1), яка дублює положення п.п.1.2., 1.2.1. та 1.3. спірного договору в редакції додаткової угоди №1 від 01.03.2000р., але в редакції п.1.4. визначає вартість орендованого майна на рівні 135363,68грн., що відповідає наданому Прокурором акту оцінки вартості орендованого приміщення (а.с.11 т.1).
Встановлення апеляційним судом обставини складання акту приймання-передачі (а.с.12 т.1) відносно всього майна, щодо якого заявлені вимоги про повернення, лише після 15.01.2001р., а не одночасно із укладання спірного договору, як про це помилково зазначив місцевий суд, зумовлено тим, що за змістом акту:
- згадується про передачу разом із приміщення площею 144кв.м. також і прилегла територія площею 272,5кв.м., яка не була включена до складу об'єкту оренди за змістом п.1.2. спірного договору в його первісній редакції від 01.01.1999р.;
- визначається оцінка об'єкту оренди в розмірі, що вказаний в п.1.4. договору в редакції додаткової угоди №2 від 15.01.2001р., а не в розмірі, що згадувались в первісній редакції спірного договору та додаткової угоди №1 від 01.03.2000р.
- відносно розміру вартості прилеглої території площею 272,5кв.м. безпосередньо зазначено про стан на 15.01.2001р., що об'єктивно унеможливлює твердження місцевого суду про складання такого акту приймання-передачі саме 01.01.1999р.
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що Відповідачеві в межах правовідносин за спірним договором нежитлове приміщення площею 144кв.м. було передано в користування 01.01.1999р., а прилегла територія площею 272,5кв.м. - не раніше 15.01.2001р.
Між тим, з наявних в матеріалах справи документів:
- договору оренди від 04.02.1998р. (а.с.а.с.77-82 т.1), укладеного між тими самими сторонами, предметом якого було строкове платне користування частиною площі будівництва, загальною площею 172кв.м. та нежитлове приміщення площею 144 кв.м. для використання в цілях розміщення об'єктів торгівлі, і актом приймання-передачі до нього;
- листа Орендодавця від 06.03.1998р. вих.№15-09/39 (а.с. 99 т. 1) про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Дана» згоди на розширення магазина «Дана» за умов погодження проекту реконструкції з обласним управлінням статистики та управлінням головного архітектора м.Запоріжжя;
- листа Головного управління архітектури та містобудування свої листом від 27.03.1998р. за вих.1076 (а.с. 108 т.1) про надання згоди на розширення торгівельної площі існуючого магазину по пр. Леніна, 75 у разі надання на узгодження ескізного проекту прибудови і укладання договору з міською радою про участь в реалізації інвестиційної програми «Проспект»;
- архітектурно-планувального завдання реконструкції магазину (а.с.а.с.101, 102 т.1);
- зобов'язання представника авторського нагляду від 01.09.1998р. (а.с.115 т.1);
- витягу з протоколу №97 від 02.10.1998р. (а.с.114 т.1) засідання колегії при головному архітекторі м. Запоріжжя про узгодження робочого проекту реконструкції магазину «Дана» (а.с.а.с.90-98 т.1), виготовленого Приватним підприємством «Будсервіс», що передбачав прибудову приміщення магазину до головного корпусу Головного управління статистики у Запорізькій області;
- договору про спільну реалізацію програми «Проспект» №78 від 16.09.1998р. (а.с.111 т.1);
- дозволу №188 від 13.10.1998р.(а.с.110 т.1) Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Запоріжжя на виконання будівельних робіт з реконструкції магазину «Дана» господарчим способом;
- рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.10.1998р. за №590/1 (а.с.112 т.1) про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю «Дана» на виконання робіт по реконструкції орендованих приміщень магазину по пр. Леніна, 75, згідно узгодженої документації,
а також пояснень Прокурора (а.с.а.с.192, 193 т.4) та представника Відповідача у судовому засіданні 19.01.2016р. вбачається, що розташований на прилеглій території площею 272,5кв.м. магазин літ. Аґ (а.с.а.с.116-120 т.1) був збудований до 15.01.2001р. - до моменту передачі цієї території в межах правовідносин за спірним договором Відповідачеві на підставі відповідного акту приймання-передачі (а.с.12 т.1).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дана» листом на ім'я начальника обласного управління статистики за вих.№01/04 від 04.01.1999р. (а.с.16 т.2) просило підтвердити право на проведення будівництва, яке раніше було надане відповідно до листа №15-0939 від 06.03.1998р. На цьому листі наявний погоджувальний підпис, датований 04.01.1999р., з вказівкою на його приналежність ОСОБА_6 Втім, місцевим судом встановлено, що станом на 04.01.1999р. ОСОБА_6 не мав відповідних повноважень, оскільки відповідно до Наказу Державного комітету статистики України від 07.05.1999 за вих..№194к (а.с.а.с.188 т.4) був призначений на посаду начальника Запорізького обласного управління статистики лише з 11.05.1999р.
Додатковою угодою № 6 від 09.02.2007р. (а.с.18 т.1) до Договору сторони узгодили викласти п. 1.2. договору оренди в наступній редакції: майно передається в оренду з метою використання за цільовим призначенням, а сааме: розміщення офісного приміщення 144,0 кв.м., торговельних обєктів з продажу автомобілів 272,5 кв.м.
Орендна плата, відповідно до п.1,3 договору ,у редакції Додаткової угоди № 6,визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою Постановою КМУ від 27.12.2006р. №1846 і на момент розрахунку складає: 23 269, 62грн. за рік та 4210,82грн. за перший місяць оренди без ПДВ, збільшений на індекс інфляції за січень 2007р.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.05.2013р. у справі №908/557/13-г (а.с.а.с.21-24 т.1) з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана» стягнута заборгованість з орендної плати, що виникла за договором оренди нежитлового приміщення №20 від 01.10.1999р., на користь державного бюджету в розмірі 78 933,90грн. за період з травня 2011 року по грудень 2012р., на користь Головного управління статистики у Запорізькій області в розмірі 63 823,46 грн. за період з квітня 2012 року по січень 2013 року, а також - заборгованість з оплати комунальних послуг за період з грудня 2012 року по січень 2013 року в сумі 1 176,38 грн. та пеню в сумі 2 959,16грн.
За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень та бази «Діловодства спеціалізованого суду» вбачається, що вказане судове рішення набуло законної сили 04.06.2013р., а згідно відомостей Орендодавця станом на 15.01.2014р. (а.с.а.с.153-155 т.1) заборгованість Орендаря за спірним договором зростала і всього становила суму в розмірі 413378,16грн. Означені обставини Відповідачем за первісним позовом в перебігу розгляду справи не оспорювались та не спростовані.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 09.07.2012р. (а.с.а.с.73-75 т.4) у справі №22-3736/2012 за позовом ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана» скасоване рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01.06.2012р. (а.с.а.с.36, 37 т.4) та задоволено позов про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення №01 від 23.04.2012р., укладений між ОСОБА_8 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дана».
Позиція апеляційного суду в межах означеної справи вмотивована відсутністю доказів набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Дана» права власності літ.Аґ, розташованого в будинку №75 по проспекту Леніна в м. Запоріжжя, а відтак - і доказів наявності у цього Товариства права здавати вказане приміщення в оренду.
При цьому, в межах цієї справи серед іншого також було встановлено, що будівельні роботи, розпочаті Товариством з обмеженою відповідальністю «Дана» у березні 1998р. були закінчені до укладання додаткової угоди №1 від 01.03.2000р. до договору оренди нежитлового приміщення №20 від 01.01.1999р.
За клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана» (а.с.а.с.130,131 т.1) ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.01.2014р. була призначена судова будівельно-технічна експертиза.
Висновком експерта від 07.07.2014р. (а.с.а.с.3-81 т.2) було встановлено, що здійснені поліпшення орендованого приміщення площею 144 кв.м. та нова будівля - магазин літ. А', яка розташована на орендованій території площею 272,5 кв.м. є такими, що неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, а також було встановлено, що загальна вартість поліпшення орендованого приміщення площею 144 кв.м. та нової будівлі - магазин літ. А', яка розташована на орендованій території площею 272,5 кв.м., складає 685 345,00грн.
За клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана» (а.с.21 т.3) ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.10.2014р. була призначена додаткова судова будівельно-технічна експертиза.
Висновком експерта від 23.03.2015р. (а.с.а.с.101-111 т.3) було встановлено, що збільшення вартості орендованого нежитлового приміщення площею 144 кв.м. може складати 98 565,00грн., а збільшення вартості нової будівлі, яка розташована на орендованій території площею 272,5 кв.м., може складати 655 581,00грн, дійсна вартість, за яку об'єкти можуть бути продані у даному населеному пункті визначить рівень цін на «ринку» при реалізації.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Дана» було заявлено клопотання (а.с.а.с.21,22 т.4) про проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи для вирішення питання чи збільшилася станом на теперішній час в результаті здійснення поліпшення орендованого нежитлового приміщення площею 144 кв.м. та нової будівлі магазин літ. А', яка розташована на орендованій території площею 272,5 кв.м. У задоволені вказаного клопотання місцевим судом відмовлено з мотивів того, що в висновках попередніх експертиз містяться чіткі та вичерпні відповіді на поставлені питання.
За таких обставин, первісний позов Прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя, заявлений в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління статистики у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана» був задоволений в повному обсязі, між тим, в задоволені зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана» до Головного управління статистики у Запорізькій області про стягнення компенсації за поліпшення орендованого майна, було відмовлено.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Зі змісту розглянутих місцевим судом позовних вимог та їх обґрунтування вбачається, що сутність первісного позову полягає у застосуванні наслідків порушення прав Орендодавця на отримання орендної плати у вигляді розірвання спірного договору та повернення орендованого майна, тоді як в межах зустрічного позову Орендар намагався отримати компенсацію здійснених ним невідокремлювальних поліпшень об'єкту оренди. Отже, захущувані суб'єктивні права заявників позовних вимог випливають із встановлених умовами договору оренди нежитлового приміщення №20 від 01.01.1999р. (з подальшими змінами) правовідносин.
Виходячи з правової природи укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення №20 від 01.01.1999р., який у розумінні ст.ст.4, 151 Цивільного кодексу УРСР, діючого на момент його укладання, є належною правовою підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а зважаючи на триваючий характер таких правовідносин - і в контексті відповідних положень Господарського і Цивільного кодексу України, що підлягають застосуванню до правовідносин за вказаним договором в силу п.4 Прикінцевих положень та п. 4. Прикінцевих та перехідних положень цих Кодексів відповідно.
В силу ч.3 ст.26 означеного Закону, ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України предметом доказування і судового дослідження в межах розглядуваної справи, зважаючи на наведені підстави первісного позову, є, зокрема, порушення Орендарем своїх зобов'язань за спірним договором, визначених п.п.3.1. і 4.2. - щодо здійснення орендної плати.
Чинність винесеного в межах справи №908/557/13-г рішення, яким встановлено наявність заборгованості Орендаря з орендної плати зумовлює правомірність висновку місцевого суду щодо преюдиціальності відповідно до ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факту порушення у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України Відповідачем за первісним позовом своїх грошових зобов'язань, встановлених спірним договором оренди. Апеляційний суд наголошує, що помилкове послання місцевого суду при визначенні преюдиціальності вказаної обставини на ч.3 ст.35 Цивільного кодексу України не впливає на правильність висновку щодо встановленності факту порушення. При цьому, зумовлений приписами ст.ст.124, 129 Конституції України загальнообов'язковий статус чинного судового рішення унеможливлює інше визначення наявності невиконаних грошових зобов'язань у розглядуваному періоді, наявність яких Скаржником наразі і не оспорюється.
Одним з наслідків порушення зобов'язань за договором згідно із ст.611 Цивільного кодексу України є його розірвання. Оскільки внесення орендної плати за змістом ч.1 ст.283, ч.3 ст.285 Господарського кодексу України, ч.1 ст.759, ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» як зобов'язання Орендаря визначає природу цього договору і отримання орендної плати є метою Орендодавця, на досягнення якої він розраховував, остільки преюдиціальний факт наявності заборгованості з орендної плати, визначений у якості підстави первісного позову, вказують про наявність істотного порушення як достатньої підстави у розумінні ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» для розірвання спірного договору у судовому порядку.
Отже, колегія апеляційного суду погоджується із висновком місцевого суду стосовно правомірності задоволення первісних позовних вимог про розірвання спірного договору.
В свою чергу, визначеним за приписами ст.785 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також умовами п.4.5. спірного договору наслідком розірвання (припинення) спірного договору як правової підстави для перебування орендованого майна у володінні та користуванні Орендаря, є обов'язок останнього повернути об'єкт оренди Орендодавцю у належному стані з урахуванням нормального зносу.
Враховуючи, що за змістом п.9.3. спірного договору та ч.ч.1, 2 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначення долі здійснених поліпшень відбувається як наслідок припинення договору, результати первісної позовної вимоги щодо повернення майна та зустрічної вимоги про компенсацію вартості поліпшень є взаємопов'язаними.
Як правильно наголошено місцевим судом, в силу наведених вище положень, доля поліпшень (наявність права на компенсацію за їх здійснення) орендованого майна, а, отже, і визначення стану, в якому об'єкт оренди має бути повернутий Орендодавцю, перебуває у залежності від:
- характеру здійснених поліпшень (відокремлювальні чи невідокремлювальні);
- здійснені за згодою Орендодавця у відповідності до п.5.2. спірного договору чи без належного погодження.
Виходячи з висновку проведеної в межах цієї справи судової експертизи від 07.07.2014р., поліпшення орендованого майна, стосовно якого заявлені Прокурором вимоги про його повернення, є такими, що не можуть бути відокремлені без завдання шкоди об'єкту оренди. Означений висновок в межах цієї справи належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України не спростований.
Поряд із цим, встановлена за наявними матеріалами справи апеляційним судом обставина передання в користування Відповідачеві в межах правовідносин за спірним договором прилеглої території площею 272,5кв.м. у відповідності до вимог п.2.1. цього договору за актом приймання-передачі не раніше 15.01.2001р. (а не 01.01.1999р., як помилково визначив місцевий суд), у сукупністю із преюдиціальними у розумінні ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставинами, встановленими рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 09.12.2012р. у справі №22-3736/2012, та власними висновками апеляційного суду про те, що визначені і оцінені судовою експертизою поліпшення у вигляді створеної будівлі магазину літ.Аґ, були здійснені до моменту передання відповідної прилеглої території в користування Відповідачеві в межах спірного договору вказують на те, що створення такої будівлі об'єктивно не могло бути здійснене за погодженням Орендодавця в межах спірного договору, оскільки прилегла територія стала об'єктом оренди і Орендар набув прав щодо її поліпшення (за згодою Орендодавця) вже після такого, як будівлю магазину літ.Аґ було створено. Отже, на момент передачі цієї складової орендованого майна в користування Орендареві стан цього майна вже включав в себе будівлю магазину, утворену поза правовідносин оренди за спірним договором та без обумовленої п.5.2. цього договору погодження.
Приведені Заявником зустрічного позову документи на підтвердження вжитих заходів з погодження поліпшення у вигляді створення будівлі магазину літ.Аґ, згадувані вище, цілком обґрунтовано розцінені місцевим судом як такі, що хронологічно не пов'язані зі спірним договором. Більш того, оскільки така прибудова була здійснена в межах прилеглої території площею 272,5кв.м., яка стала об'єктом оренди лише у подальшому (після завершення будівельних робіт), здійснення прибудови в межах державного майна, яке не було передано в оренду на момент проведення будівельних робіт, не може вважатися поліпшенням орендованого майна, адже згідно п.5.2. договору поліпшувати (змінювати/реконструювати) Орендар міг лише майно, що перебуває в оренді, а не будь-яке інше майно Орендодавця.
Апеляційний суд також погоджується із висновками місцевого суду щодо відсутності доказів погодження Орендодавця в межах спірного договору поліпшень у нежитловому приміщені площею 144кв.м., яке було передано в оренду 01.01.1999р. (та після того, коли фактично були розпочаті будівельні роботи).
Отже, відсутність доказів погодження Орендодавцем в межах спірного договору поліпшень щодо об'єкту оренди, передача прилеглої території в оренду вже з наявною на той момент будівлею магазину літ.Аґ та невідкремлювальний характер здійснених поліпшень, зумовлює:
- правомірність висновку місцевого суду про відмову у задоволені зустрічних позовних вимог, в тому числі - і в контексті приписів ч.5 ст.778 Цивільного кодексу України, яка застосовується до спірних правовідносин в силу п.9 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу. Дійсно, у Орендаря відсутнє через здійснення невідокремлювальних положень без належного погодження Орендодавця суб'єктивне право на компенсацію понесених витрат на такі поліпшення;
- необхідність задоволення вимог первісного позову щодо повернення майна Орендодавцю саме у стані, в якому об'єкти оренди були передані за актами приймання передачі від 01.01.1999р. та 15.01.2001р., у тому числі - разом із будівлею магазину літ.Аґ (без її демонтажу) та іншим невідокремлювальними поліпшеннями, що набуваються Орендодавцем без будь-якої компенсації з його боку.
Поряд із цим, враховуючи, що всупереч наведених вище положень законодавства та умов договору, здійснені поліпшення за умовами п.1.2.1. спірного договору в редакції додаткових угод №1 від 01.03.2000р. та 15.01.2001р. були визначені власністю Орендодавця і така власність включала в себе сааме будівлю магазину літ.Аґ (а не нежитлове приміщення в такій будівлі), конструктивні елементи якої (деякі стіни, колони, дах тощо) за змістом проведених в межах цієї справи судових експертиз включають в себе конструктивні елементи будівлі, яка перебуває в державній власності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вказаний п.1.2.1. цих додаткових угод підлягає визнанню недійсним в порядку п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України відповідно до ст.48 Цивільного кодексу УРСР (діяв на момент укладання таких угод), оскільки суперечить:
- частині 1 ст.23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» щодо припису про те, що передача майна в оренду не припиняє право власності на це майно;
- п.5 діючого на момент укладання таких додаткових угод Декрету КМУ «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» відносно заборони безоплатної передачі загальнодержавного майна;
- ст.131 Цивільного кодексу УРСР, за змістом якої окремі конструктивні елементи приналежної державі будівлі Головного управління статистики у Запорізькій області, які складають і конструктивні елементи визначеної п.1.2.1. додаткових угод №1 і №2 до спірного договору як приналежної Орендодавцю будівлі магазину, як складові речі будівлі не можуть мати окрему правову долю.
За змістом ст.60 Цивільного кодексу УРСР недійсність п.1.2.1. додаткових угод №1 від 01.03.2000р. та №2 від 15.01.2001р. не мають наслідком недійсність цих угод в цілому, проте згідно із ст.59 цього Кодексу унеможливлює настання обумовлених цими пунктами правових наслідків щодо визначення долі поліпшень орендованого майна та спростовують аргументи Скаржника, що ґрунтуються на положеннях таких пунктів.
Апеляційний суд звертає увагу місцевого суду, що чинність означених пунктів додаткових угод є несумісною із висновками суду щодо долі таких поліпшень, а тому резолютивна частина переглядуваного рішення має бути доповнена вказівкою про їх недійсність за наведених вище підстав.
Наразі, зауваження Прокурора щодо нікчемності означених положень апеляційний суду вважає помилковими, оскільки така цей аргумент ґрунтується на безпідставному застосуванні при оцінки законності відповідних положень цих угод в контексті приписів ст.215 Цивільного кодексу України, який не діяв на момент укладання таких угод.
Беручи до уваги, невідповідність фактичним обставинам справи висновку місцевого суду про те, що передача всього майна в оренду, зокрема - прилеглої території площею 272,5кв.м. відбулася 01.01.1999р., резолютивна частина рішення про задоволення вимог первісного позову в частині зобов'язання Орендаря привести майно в стан, у якому воно було отримано за актом прийому-передачі від 01.01.1999р., підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України, що зумовлює задоволення апеляційної скарги та віднесення на рахунок Орендодавця витрат зі сплати судового збору за її подання згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України. Проте, вказана обставина не впливає на правильність висновку про задоволення первісних позовних вимог про розірвання договору та повернення орендованого майна.
Крім того, враховуючи, що місцевий суд всупереч вимог абз.2 ч.2 ст.84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення про задоволення позовних вимог не встановив строку для вчинення Відповідачем дій з повернення орендованого майна, означене рішення підлягає зміні в цій частині та встановленню строку тривалістю 20 календарних днів задля забезпечення належних умов Орендареві для звільнення майна від власних речей.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана», м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.09.2015р. (повний текст підписано 28.09.2015р.) по справі №908/3748/13 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.09.2015р. (повний текст підписано 28.09.2015р.) по справі №908/3748/13 скасувати в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана», м. Запоріжжя привести передане в оренду державне майно у стан, в якому воно було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Дана» згідно з актом прийому-передачі від 01.01.1999р.
3. Викласти абзац 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Запорізької області від 22.09.2015р. (повний текст підписано 28.09.2015р.) по справі №908/3748/13 в наступній редакції:
« Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дана» протягом 20 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили повернути за актом приймання-передачі на користь Головного управління статистики у Запорізькій області державне майно, передане за договором оренди нежитлового приміщення №20 від 01.01.1999р., яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 75, а саме: нежитлове приміщення площею 144кв.м. та прилеглу територію площею 272,5кв.м. з розташованою будівлею магазину літ. Аґ»
4. Доповнити резолютивну частину рішення Господарського суду Запорізької області від 22.09.2015р. (повний текст підписано 28.09.2015р.) по справі №908/3748/13 абзацем наступного зміту: «Визнати недійсними пункти 1.2.1. додаткових угод №1 від 01.03.2000р. та №2 від 15.01.2001р. до договору оренди нежитлового приміщення №20 від 01.01.1999р.»
5. В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 22.09.2015р. (повний текст підписано 28.09.2015р.) по справі №908/3748/13 залишити без змін.
6. Стягнути з Головного управління статистики у Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 75, ідентифікаційний код 02360576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана» (69002, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 75, ідентифікаційний код 22146939) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2543,4грн.
7. Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази на примусове виконання цієї постанови, оформивши їх у відповідності до приписів ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».
8. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя: Д.О. Попков
Судді: В.М. Татенко
ОСОБА_3
Надруковано 8 прим.: 1,2 - Прокурору, 3,4 - сторонам, 5 - третій особі, 6 - у справу, 7 - ДАГС, 8- ГСЗО