26.01.2016 року Справа № 912/1474/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)
суддів: Джихур О.В., Дмитренко Г.К. (зміна складу колегії суддів на підставі розпорядження в.о. голови суду ОСОБА_1 від 07.12.2015р.)
при секретарі: Мудрак О.М.
Представники сторін:
позивача - ОСОБА_2, дов. № 29Д-10 від 01.10.2015р.;
відповідача - ОСОБА_3, дов. № 07/01-167 від 30.12.2015р.;
відповідача - ОСОБА_4, дов. № 07/01-71 від 30.12.2015р.;
відповідача - ОСОБА_5, дов. № 07/01-87 від 30.12.2015р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Креатив», м.Кіровоград
на рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2015 року по справі № 912/1474/15
за позовом Приватного акціонерного товариства «Креатив», м.Кіровоград
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз», м.Кіровоград
про визнання недійсним договору
та за позовом Приватного акціонерного товариства «Креатив», м.Кіровоград
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз», м.Кіровоград
про визнання недійсним договору на постачання газу № П-01/2627-ПГ/2012 від 01.10.2012р.
В судовому засіданні 08.12.2015р. було оголошено перерву до 26.01.2016р. (ст..77 ГПК України).
В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст..ст.85, 99, 105 ГПК України).
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2015 року у об'єднаній справі № 912/1474/15 (колегія суддів: головуючий Макаренко Т.В., судді - Глушков М.С., Деревінська Л.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Креатив», м.Кіровоград до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз», м.Кіровоград про визнання недійсним договору та за позовом Приватного акціонерного товариства «Креатив», м.Кіровоград до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз», м.Кіровоград про визнання недійсним договору на постачання газу № П-01/2627-ПГ/2012 від 01.10.2012р. в задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі (а.с.106-111, т.4).
Рішення господарського суду мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову, оскільки наступними діями по виконанню договору позивач схвалив оспорюваний правочин, крім того, позивачем не доведено, що в діях відповідача був наявний умисел на оману позивача; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст. 203, 215, 230, 241 ЦК України.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив в апеляційному порядку позивач по справі - ПрАТ «Креатив» м.Кіровоград, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема:
- господарський суд не звернув уваги на вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 14.07.2015р. по справі № 912/682/14 щодо передчасності висновків про наступне схвалення правочину після підписання договору невідомою особою, не дослідив обставин щодо можливості укладення іншого правочину між сторонами та не надав цим обставинам належної правової оцінки;
- крім того, господарським судом зроблений передчасний висновок щодо схвалення правочину, підписанням звітів по газопостачанню та виконання цими діями п.3.8 оспорюваного договору, оскільки порядок здійснення господарської діяльності з поставки, транспортування і прийняття природного газу у спірний період регулювались, крім договору, іншими нормативно-правовими актами; до того ж, вказані звіти не містять посилання спірний договір, судом першої інстанції не встановлено особу, яка підписала вказані звіти та її повноваження, на звітах стоїть не фірмова печатка підприємства-позивача, а печатка - «для документів»;
- також, господарський суд передчасно визнав спірний договір таким, що відповідає законодавству, оскільки п.п.4.3, 5.2.6, 6.2.3.-6.2.10 договору передбачають односторонню зміну його умов та додаткову відповідальність, що згідно з ч.2 ст.207 ЦК України є нікчемною умовою у правочині, недійсність яких вже встановлена законом;
- господарським судом не прийняті посилання позивача на те, що спірний договір укладений під впливом обману, але відмовлено в задоволенні клопотання позивача про проведення судової технічної експертизи щодо дати проставлення печатки на спірному договорі, яка б підтвердила твердження позивача; крім того, вищевказана експертиза надала б відповідь на питання, поставлене у постанові Вищого господарського суду України від 14.07.2015р., а саме, що недійсним може бути визнаний лише укладений договір, але судами у справі № 912/682/14 не з'ясовувалось чи срібний договір є укладеним та чи може він виступати предметом спору.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилається на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, зазначає, що господарським судом досліджувались всі обставини зазначені сторонами в матеріалах справи - позовних заявах, відзивах, клопотаннях, запереченнях, письмових поясненнях та в усних поясненнях сторін; крім того, не відповідають дійсності посилання позивача на те, що рішення винесено без урахуванням вимог, викладених в постанові ВГСУ від 14.07.2015р., оскільки ухвалою господарського суду від 03.08.2015р. від позивача були витребувані письмові пояснення, з урахуванням вказаної постанови ВГСУ, докази періодичності і розміру оплат відповідачу, інформацію щодо існування між сторонами іншого правочину, які не були надані господарському суду. Проте, матеріали справи містять докази наступного схвалення спірного правочину, того, що одержання позивачем газу та його оплата здійснювалась у відповідності до спірного договору; так, 06.11.2012р. платіжним доручення № 6122 позивачем здійснено оплату газу за грудень 2012 року саме з посиланням на договір № П-01/2627-ПГ/2012 від 01.10.2012р., а оскільки платіжне доручення є первинним бухгалтерським документом, це спростовує всі докази, надані позивачем, про неукладення спірного договору та отримання його лише в березні 2013 року; крім того, справа містить і інші платіжні доручення позивача також з посиланням на спірний договір; до того ж по спірному договору виписувались податкові накладні, які були зареєстровані у відповідності до вимог чинного законодавства та надані на вимогу господарського суду. Також відповідач зазначає, що неналежне виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати за отриманий природний газ не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним; спростовує твердження позивача про постачання газу без укладення конкретного договору, оскільки газоспоживання, як елемент системи енергопостачання України є стратегічно важливим елементом її розвитку і сталого функціонування; законодавець з метою забезпечення стабільності на ринку енергоносії та державного регулювання з метою захисту ринку природних монополій виключає будь-яке позадоговірне або бездоговірне газоспоживання, що унеможливлює існування між сторонами правовідносин в частині постачання природного газу, заснованих на конклюдентних діях; твердження позивача про те, що на звітах відсутнє посилання на спірний договір відповідає дійсності, оскільки умовами Правил обліку не визначено, що звіти мають містити таку інформацію, відповідно така умова не була передбачена і спірним договором. Також відповідач наголошує, що приведення договірних відносин між суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність по постачанню газу зі споживачами газу у відповідність до вимог Типового договору на постачання газу за регульованим тарифом не означає, що сторони не мають права більш деталізовано і конкретно врегулювати свої відносини. А посилання позивача на те, що п.п.4.3, 5.2.6, 6.2.3-6.2.10 є нікчемними в зв'язку з можливістю зміни правочину в односторонньому порядку взагалі не відповідають дійсності, оскільки п.4.3 передбачена можливість здійснення перерахунку за спожитий газ за новими цінами шляхом підписання відповідної додаткової угоди на зміну ціни, тобто, зміна ціни погоджується сторонами; п.5.2.6 передбачене не одностороння зміна умов договору, а можливість розірвання договору в односторонньому порядку, що не суперечить вимогам ст.188 ГК України, ст.907 ЦК України, а п.п.6.2.3-6.2.10 не містять жодних вимог до споживача щодо сплати непропорційно великих санкцій у разі відмови його від договору. До того ж позивачем не доведено, що договір укладений під впливом обману, оскільки і експертизою доведено, що підпис поставлений з «деяким наслідування підпису ОСОБА_6М.» (директора позивача на той час) та з пояснень бухгалтера позивача, вона вважала, що ставить відбиток печатки на підпис директора підприємства, а самим позивачем не надано жодного доказу встановлення фактів, віднесених до ст.230 ЦК України, правоохоронними органами та судом. Крім того, практика Вищого господарського суду України не пов'язує наявність чи відсутність печатки на договорі з його недійсністю.
02.12.2015р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про призначення у справі судової технічної експертизи щодо визначення часу проставлення печатки на спірному договорі (а.с.130-131, т.4).
21.01.2016р. до суду апеляційної інстанції надійшло додаткове обґрунтування необхідності призначення експертизи, в якому позивач зазначив, що оскільки підпис на спірному договорі виконаний не керівником підприємства, а невідомою особою, то єдиною обставиною, яка пов'язує особу скаржника зі спірним договором є відтиск печатки, який згідно пояснень позивача був здійснений у березні 2013 року, а не 01.10.2012р. (дата укладення спірного договору); вказана експертиза, на думку скаржника, також надасть відповідь на питання, зазначене у постанові ВГСУ від 14.07.2015р. - чи є укладеним спірний договір.
26.01.2016р. до суду апеляційної інстанції надійшли заперечення відповідача проти клопотання позивача про призначення судової технічної експертизи, в яких відповідач проти задоволення такого клопотання заперечував, зазначаючи, що факт скріплення печаткою ПрАТ «Креатив» спірного договору підтверджується численними доказами у справі; крім того, самим позивачем визнавалось, що печатка проставлена на договорі у березні 2013 року, тому призначати експертизу для встановлення питання чи проставлена печатка 01.10.2012р. є нелогічним; до того ж, позивачем у клопотанні не наведено підстав та мотивів призначення такої експертизи. Також відповідач зазначає, що відповідно до судової практики, відсутність відтиску печатки на договорі судами не розглядається як безумовна підстава визнання цих договорів недійсними; самим позивачем в неодноразових поясненнях у господарському суді при розгляді справи зазначалось, що відтиск печатки на спірному договорі здійснений саме печаткою позивача; крім того, матеріали справи містять численні докази на ступного схвалення здійснено правочину позивачем.
Вищевказане клопотання позивача не підлягає задоволенню, оскільки суд самостійно може встановити обставини укладення спірного договору та відповідності його умов вимогам чинного законодавства; наявних у матеріалах справи доказів та наданих сторонами пояснень достатньо для встановлення об'єктивних та фактичних обставин справи з урахуванням вимог законодавства.
19.11.2015р. ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду справу було призначено до розгляду на 08.12.2015р. колегією суддів: Виноградник О.М. (головуючий, доповідач), ОСОБА_7В, ОСОБА_8 (а.с.116, т.4). 07.12.2015р. в зв'язку з утворенням за рішенням зборів суддів від 26.11.2015р. колегії суддів - Виноградник О.М., Джихур О.В., Дмитренко Г.К. справу за розпорядженням в.о. голови суду ОСОБА_1 передано вказаному складу колегії суддів (а.с.133, т.4). В судовому засіданні 08.12.2015р. було проголошено перерву до 26.01.2016р. (а.с.148, т.4).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, вислухав пояснення представників обох сторін, присутніх у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2014 року Приватне акціонерне товариство «Креатив» звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою № 254-10 від 04.03.2014р. до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» з вимогою визнати недійсним договір на постачання природного газу №П-01/2627-ПГ/2012 від 01.10.2012, укладений між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» та Приватним акціонерним товариством «Креатив» (а.с.3-6, т.2). При цьому, згідно з позовною заявою, її прохальною частиною, позовні вимоги в якості норм матеріального права обґрунтовувались ст..ст.16, 201, 203, 204, 207, 215, 216 ЦК України, ст.ст.179, 180 Господарського кодексу України, а оспорюваний правочин - договір № П-01/2627-ПГ/2012 в порушення приписів чинного законодавства не відповідає Типовому договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженим постановою НКРЕ України від 22.09.2011р. № 1580, зокрема, суттєво змінено та не відповідають умовам вищевказаного Типового договору п.п.3.3, 3.4, 4.7, 4.9, 7.3, 7.4, 8.2 оспорюваного договору, а деякі пункти, передбачені оспорюваним договором, не передбачені Типовим договором.
Згідно реєстру довідки про результати автоматичного розподілу справи між суддями від 04.03.2014 року справі присвоєно № 912/682/14 (а.с.2, т.2).
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 03.02.2015р. по справі № 912/682/14 позов було задоволено, договір на постачання природного газу №П-01/2627-ПГ/2012 від 01.10.2012р., укладений між ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» та ПрАТ «Креатив» визнано недійсним, стягнуто з ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» на користь ПрАТ «Креатив» витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн. та витрати за проведення судової експертизи в сумі 1771,20 грн. (а.с.45-46, т.3).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2015р. рішення господарського суду Кіровоградської області було скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ПрАТ «Креатив» відмовлено повністю, судові витрати покладено на позивача (а.с.156-160, т.3).
Постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2015р. рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.02.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 у справі № 912/682/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області (а.с.225-232, т.3).
Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату господарського суду Кіровоградської області № 198 від 21.07.2015 призначено повторний автоматичний розподіл справи №912/682/14, за результатами якого справу призначено судді Макаренко Т.В. (а.с.239, т.3).
24.04.2015 року Приватне акціонерне товариства "Креатив" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою № 467-10 від 22.04.2015р. про визнання недійсним договору № П-01/2627-ПГ/2012 на постачання природного газу (для промислових та комунально-побутових підприємств) від 01.10.2012, укладений між позивачем - ПрАТ «Креатив» та відповідачем - ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз", посилаючись на норми ст.ст. 203, 230 ЦК України, ст.ст. 179,180 ГК України. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що підпис на договорі від імені генерального директора ПрАТ «Креатив» ОСОБА_6 виконано не самим ОСОБА_6М; печатка на спірному договорі з'явилася в результаті умисних обманних дій працівників відповідача, а отже, договір є укладеним під впливом обману (а.с.3-6, т.1).
Згідно довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 24.04.2015 року справу призначено судді-доповідачу ОСОБА_9, справі присвоєно № 912/1474/15 (а.с.2, т.1).
Ухвалою господарського суду від 30.07.2015 справи № 912/682/14 та № 912/1474/15 об'єднано в одну справу та присвоєно їй номер 912/1474/15 (а.с.159, т.1).
Як встановлено судом першої інстанції, 01.10.2012 між Приватним акціонерним товариством “Креатив” (позивач по справі, «споживач» за договором) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Кіровоградгаз” (відповідач по справі, «постачальник» за договором) підписано договір № П-01/2627-ПГ/2012 на постачання природного газу (для промислових та комунально-побутових підприємств, відповідно до якого «постачальник» постачає у 2012 році природний газ «споживачу» в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб «споживача», а «споживач» оплачує «постачальнику» вартість газу і наданих послуг у розмірі, строках, порядку та на умовах, передбачених договором; передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів «споживача» відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування; перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається сторонами в додатку 1 до договору (п.п.1.1-1.2 р.1 договору (а.с.9-18, т.2)).
Пунктами 2.1, 2.6, 2.7 р.2 договору встановлено, що договірні обсяги постачання газу «споживачу» наводяться в додатку 2 “Договірні обсяги постачання природного газу на 2012 рік” до договору; послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами актами приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору; «постачальник» та «споживач», не пізніше 31 (30) числа звітного місяця складають акт щодо фактично поставлених «постачальником» обсягів природного газу «споживачу» у відповідному місяці, в якому зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість; даний акт є підставою для проведення «споживачем» остаточного розрахунку.
Пунктом 4.2 р.4 договору визначено ціну за 1000,0 м3 природного газу, яка складає 4719,216 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 4.7 р.4 договору оплата вартості послуг з постачання газу та вартості природного газу здійснюється «споживачем» на умовах попередньої оплати 100% авансовим платежем планового обсягу газу на період передоплати, визначений сторонами в цьому договорі, до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки; «споживач» самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період; у разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати «споживач» розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці; у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу та вартості природного газу за розрахунковий період «споживач» проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим; у разі переплати за фактично спожитий газ, сума переплати зараховується «постачальником» у рахунок оплати поставленого газу у наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок «споживача» на його письмову вимогу; у разі збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду «споживач» здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому договором порядку.
Права та обов'язки сторін узгоджені у розділі 5 договору, а відповідальність - у розділі 6 Договору.
Відповідно до п.п.5.3.14 п.5.3 р.5 договору «споживач» зобов'язався наказом по підприємству призначити, зі складу інженерно-технічних працівників, відповідальну особу за правильний та достовірний облік газу, своєчасну та достовірну передачу інформації про витрати газу «постачальнику».
Пунктом 10.1 р.10 договору встановлено, що він набирає чинності з 1 вересня 2012 року та укладається на строк до 31 грудня 2012 року; договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов; при цьому сторони мають переоформити додаток 2 “Договірні обсяги постачання газу”, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений термін.
Будь-які докази зміни, розірвання, ніші докази визнання недійсним оспорюваного договору в встановленому законом порядку відсутні, не надавались жодним із учасників судового процесу при розгляді справи в судах обох інстанцій відповідно до ст..33 ГПК України.
Також, в строки, обумовлені договором, позивач не звертався до відповідача з вимогою про припинення дії договору, доказів цього матеріали справи не містять, такі докази позивачем не надавались протягом розгляду справи відповідно до вимог ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.
На виконання умов укладеного між сторонами договору, позивачем направлено відповідачу лист № 1084-13/Кр від 13.12.2012р. щодо узгодження договірних обсягів на постачання природного газу, відповідачем поставлявся позивачу природний газ згідно договору, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу та виконання послуг по його транспортуванню, підписаними директором підприємства та засвідченими печатками підприємства-позивача, а також позивачем здійснено оплати за постачання природного газу за 2012 рік з посиланням на спірний договір, як призначення платежу (а.с.112, т.2; а.с.207- 239, т.2; а. с. 4-15, т. 3). Крім того, матеріали справи містять гарантійний лист позивача № 97-13/Кр від 30.01.2013р. щодо гарантованої оплати поставленого у січні 2013 року газу в період 4-5 лютого 2013 року, з проханням не проводити від'єднання позивача від системи газопостачання (а.с.113, т.2). Доказів того, що природний газ був поставлений відповідачем за іншим договором, крім оспорюваного, позивачем до матеріалів справи не надано.
Як вже зазначалось вище, підставою звернення позивача з позовом до господарського суду Кіровоградської області 11.03.2014р. була, як зазначено в позові, невідповідність його умов вимогам законодавства, зокрема, умовам Типового договору на постачання природного газу (а.с.3-6, т.2). Отже, в первинній позовній заяві позивачем визнавався факт укладення договору з відповідачем, але, на його думку, такого, який не відповідає вимогам законодавства.
З урахуванням доповнень та пояснень до цієї позовної заяви, поданими до господарського суду 01.04.2014р., 26.09.2014р., 02.12.2014р., позивач зазначав, що:
- генеральним директором ПрАТ “Креатив” ОСОБА_6, під час укладення спірного договору перевищено обсяг своїх повноважень, оскільки відповідно до ст. 70 Закону України “Про акціонерні товариства” рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою, а у випадку коли вартість майна або послуг перевищує 25 відсотків вартості активів акціонерного товариства, рішення про вчинення правочину приймається загальними зборами акціонерів; відповідно до статті 31 статуту ПрАТ “Креатив”, вищим органом товариства є Загальні збори акціонерів (а.с.74-76, т.2);
- спірний договір від імені ПрАТ “Креатив” підписано не генеральним директором ОСОБА_6, а іншою особою, тобто в даному випадку відсутнє волевиявлення ПрАТ “Креатив” на укладення договору на постачання природного газу, що є порушенням ч. 3 ст. 203 ЦК України та в силу приписів ст. 215 ЦК України є підставою для визнання даного договору недійсним (а.с.181-182, т.2);
- печатка на спірному договорі проставлена внаслідок навмисних, обманних дій працівників відповідача, факт фальсифікації договору від 01.10.2012р. було виявлено в січні 2014р. в результаті службового розслідування, що є порушенням норм ч. 1, 3 ст. 203 , ст. 320 ЦК України та в силу дії ст. 215 ЦК України є підставою для визнання даного договору недійсним;
- ПрАТ "Креатив" отримувало природній газ з жовтня 2012 року по січень 2013 року, вважаючи, що це відбувається без укладення договору з оплатою по факту отримання в кінці кожного місяця; підтвердженням цього факту є невідповідність строків та розмірів проведених ПрАТ "Креатив" оплат умовам проведення розрахунків, зазначених в оспорюваному договорі (а.с.1-3, т.3).
У даній справі було задоволено клопотання позивача (а.с.122-123, т.2) та ухвалою від 14.05.2014р. призначено судову почеркознавчу експертизу (а.с.147, т.2). Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи спірний договір від імені ПрАТ “Креатив” підписаний не генеральним директором ОСОБА_10, а іншою особою з деяким наслідуванням його підпису (а.с.169-171, т.2).
Даючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи та поданим доказам, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу, одним із способів якого є визнання правочину недійсним.
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Пунктом 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що в силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Пунктом 3.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» встановлено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України); настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини; доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Отже, хоча й підписання договору з боку позивача здійснено не директором підприємства ОСОБА_6, а іншою особою, що підтверджено висновком судової експертизи по справі, проте наступні дії позивача та докази у справі свідчать про його виконання, тобто, про його схвалення, тому спірний договір є укладеним, оскільки позивачем здійснювались дії по його виконанню.
Крім того, як зазначено, в рішенні господарського суду, в судовому засіданні були оглянуті оригінали звітів по газапостачанню (добові дані, погодинні дані) за жовтень, листопад, грудень 2012 року та січень 2913 року, складені позивачем, які надавались відповідачу відповідно до п. 3.8 оспорюваного договору. Зазначені звіти було підписано представниками позивача та відповідача та скріплені печатками обох сторін буз будь-яких зауважень. Позивачем факт складання, підписання за засвідчення вказаних звітів печаткою ПРаТ "Креатив" не заперечувався.
Щодо доводів позивача про несвоєчасність оплати поставленого газу та невідповідність сум оплати умовам спірного договору, то таке неналежне виконання договору не тягне за собою таких правових наслідків, як визнання оспорюваного договору недійсним.
Також не знайшли свого підтвердження доводи позивача про невідповідність спірного договору умовам Типового договору, затвердженого Постановою НКРЕ України від 22.09.2011 № 1580 «Про затвердження Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом», оскільки порівняльний аналіз положень спірного договору з положеннями Типового договору, на невідповідність яких посилається позивач у позовній заяві, є лише конкретизацією (деталізацією) деяких умов договору, що не суперечить діючому законодавству.
Крім цього, позивачем не доведено належними доказами у справі, такі докази відсутні, що договір суперечить конкретним нормам законодавства, які передбачають такі наслідки, як визнання договору недійсним у випадку невідповідності договору цим нормам. Зокрема, умови пунктів договору 2.7, 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3, 3.5, 3.6 - 3.10, 3.11 (підпункти 3.11.1 - 3.11.5), 3.12 (підпункти 3.12.1 - 3.12.18), 3.13 - 3.15, 3.17, 4.3, 5.2.6, 5.3.12 - 5.3.19, 5.5, 6.2.3 - 6.2.10, 8.5, 8.6 містять лише додаткову деталізацію та конкретизацію умов Типового договору, а саме:
- пункт 2.7 договору стосується складання акта фактично поставлених обсягів газу та повністю відповідає умовам пунктів 2.6 і 2.8 договору та пунктам 2.6 та і 2.7 Типового договору;
- у пункті 3.3.1 визначено ГОСТи вимірювального комплексу;
- у пункті 3.3.2 визначено коефіцієнт коригування при розрахунках витрат газу та методику, згідно з якою визначається цей коефіцієнт;
- у пункті 3.3.3 зазначено про пломбування ЗВТ;
- у пункті 3.5 йдеться про порядок повірки ЗВТ;
- пункти 3.6, 3.7 стосуються складання актів встановлення та зняття пломб, відключення та підключення (пломбування, розпломбування) систем і обладнання;
- у пунктах 3.8 - 3.11 визначено порядок обчислення кількості газу на підставі роздрукованих добових та місячних звітів при використанні автоматичних обчислювачів автоматизованих комплексів, коректорів та журналів обліку споживання газу;
- у пункті 3.12 визначено випадки визнання недостовірними результатів вимірювання вузлів обліку та оформлення відповідного акта;
- у пункті 3.14 йдеться про порядок та терміни зберігання роздруківок автоматичних обчислювачів та актів;
- у пункті 3.15 визначено можливість регулювання технічною угодою порядку обліку, обмеження (припинення) транспортування газу та доступу представників постачальника;
- пункт 3.16 тотожний пункту 3.5 Типового договору, а пункт 3.17 відповідає пункту 3.6 Типового договору з конкретизацією ГОСТу; твердження позивача про відсутність даного пункту в умовах Типового договору суперечить обставинам справи;
- пунктом 4.3 визначено порядок зміни ціни на газ у разі прийняття уповноваженими органами відповідних рішень щодо зміни ціни;
- пунктом 5.2.6 визначено порядок та підстави дострокового розірвання договору;
- у пунктах 5.3.12 - 5.3.19 визначено: порядок надання журналів обліку споживання газу та погодинних роздруківок, що одержанні з автоматичних обчислювачів за кожен день звітного місяця; дотримання правил безпеки систем газопостачання, призначення осіб, відповідальних за правильність та достовірність обліку газу та достовірну передачу інформації про витрати газу; порядок та строки подання звітів про кількість спожитого природного газу, взаємодію сторін у разі зміни параметрів газу, проведення ревізій лічильників газу згідно з паспортом виробника, обслуговування внутрішніх та зовнішніх газових мереж, які знаходяться у власності споживача (позивача);
- пунктом 5.5 визначено розмір запасу резервного палива, який необхідно мати підприємствам, включеним до "Графіку переведення підприємств на резервні види палива";
- пунктами 6.2.3 - 6.2.10 визначено відповідальність сторін;
- у пункті 8.5 міститься перелік документів, якими підтверджується настання обставин форс-мажору;
- пунктом 8.6 визначено право сторін на дострокове розірвання договору у випадку, коли строк дії обставин непереборної сили продовжуються більше ніж 30 днів, а також повернення постачальником споживачу попередньої оплати за умови розірвання договору з підстав, наведених у даному пункті.
Пункт 3.3 (абзаци перший, другий, четвертий - шостий), яким передбачено порядок визначення кількості реалізованого газу, повністю відповідає пункту 3.3 Типового договору, даний пункт у договорі лише конкретизовано (деталізовано) і розгорнуто (містить вимоги до ЗВТ), тоді як Типовий договір обмежується посиланням на вузли обліку. Цим пунктом договору також конкретизовано визначення обсягів газу в разі споживання його менше 1 куб.м. на місяць. В зв'язку з тим, що у договорі було конкретизовано пункт 3.3, останній збільшився на два абзаци порівняно з Типовим договором. Вищепереліченим спростовуються доводи позивача про відсутність положень, визначених Типовим договором, і про невідповідність положень договору Типовому договору.
Пункт 3.4 договору за змістом ідентичний пункту 3.4 Типового договору. Абзац перший цього пункту в Договорі було конкретизовано - визначено, що постачальник має право здійснювати контроль за правильністю застосування відповідних коефіцієнтів при підрахунках витрат газу, а також вимагати позачергової повірки цих приладів органами Держстандарту України.
Пункт 4.7 договору повністю відповідає пункту 4.6 Типового договору. Перший абзац даного пункту в договорі було конкретизовано шляхом зазначення строку здійснення оплати "до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки".
Пункт 8.2 договору повністю відповідає пункту 8.2 Типового договору (з конкретизацією переліку форс-мажорних обставин).
Крім того, згідно ОСОБА_10 планової перевірки дотримання ліцензіатом ВАТ “Кіровоградгаз” Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, здійсненої за період з 23.09.2013 по 11.10.2013, комісією встановлено, що ВАТ “Кіровоградгаз” привело у відповідність до вимог Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом свої договірні відносини з 01.01.2012р. зі споживачами всіх категорій, яким здійснює постачання природного газу, крім населення (а .с.25 -72, т.2).
Отже, посилання позивача на невідповідність спірного договору умовам Типового договору є безпідставним та таким, що не підтверджується матеріалами справи.
Посилання позивача на те, що генеральним директором ПрАТ “Креатив” ОСОБА_6, під час укладення спірного договору перевищено обсяг своїх повноважень, оскільки відповідно до ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства» рішення про вчинення значного правочину приймається загальними зборами акціонерів, також не знайшли свого підтвердження, враховуючи нижчевикладене.
Відповідно до пункту 1 додатку № 2 до договору «постачальник» здійснює протягом 2012 року постачання природного газу «споживачу» для власного споживання в обсязі 1950,000 тис. куб. м.; пунктом 4.2 договору визначено ціну за 1000,0 куб.м. газу - 4 719,216 грн. (з ПДВ). Отже, згідно договору поставка газу мала бути здійснена на загальну суму 9202471,20 грн. Згідно звітності позивача станом на 31.12.2011р. вартість активів ПрАТ «Креатив» складала 4 294 768 000 грн., 10 % від цієї вартості становить 429 476 800 грн., а 25% - 1 073 692 000 грн., тому договір не був для позивача значним правочином у розумінні статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства», а відтак не потребував для його затвердження рішення наглядової ради або загальних зборів акціонерів позивача.
Щодо вимог позивача про визнання недійсним цього ж договору № П-01/2627-ПГ/2012 на постачання природного газу (для промислових та комунально-побутових підприємств) від 01.10.2012, викладених у заяві № 462-10 від 22.04.2015р., то слід зазначити наступне.
Позивач, посилаючись на норми ст.ст. 203, 230 ЦК України, ст.ст. 179,180 ГК України та встановлений в ході розгляду справи № 912/682/14 факт підроблення підпису від імені Генерального директора ПрАТ "Креатив" у договорі № П-01/2627-ПГ/2012 від 01.10.2012р., зазначає, що вказаний договір був укладений з порушенням норм Цивільного та Господарського законодавства, оскільки не підписувався посадовими особами позивача, а печатка на даному договорі проставлена в результаті навмисних, спрямованих на обман працівників позивача, дій відповідача; в зв'язку з цим, договір № П-01/2627-ПГ/2012 є укладеним під впливом обману та має бути визнаний судом недійсним.
Як зазначено у позові, факт фальсифікації договору № П-01/2627-ПГ/2012 на постачання природного газу (для промислових та комунально-побутових підприємств) від 01.10.2012 ПрАТ "Креатив" було виявлено в січні 2014 року в результаті проведеного службового розслідування. Під час розслідування було встановлено, що головний енергетик ПрАТ "Креатив" ОСОБА_11 у березні 2013 року отримав від невстановлених працівників відповідача два примірники договору на постачання природного газу № П-01/2627-ПГ/2012 з додатками. Зазначені примірними договору та додатки до них нібито були підписані 01.10.2012 Генеральним директором ПрАТ "Креатив" ОСОБА_6 та уповноваженою особою від ВАТ "Кіровоградгаз", але без відбитків печаток ПрАТ "Креатив"; ОСОБА_11 було повідомлено згаданими працівниками ВАТ "Кіровоградгаз", що печатку забули поставити через поспіх, що виник при укладенні даного договору та додатків до нього, запропоновано поставити печатки та повернути один екземпляр договору на постачання природного газу № П-01/2627-ПГ/2012 з додатками до ВАТ "Кіровоградгаз". Оскільки на той час не існувало судових спорів між ПрАТ "Креатив" та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз", а в графі оспорюваного договору "Генеральний директор ОСОБА_6М." містився підпис схожий на його справжній підпис, у головного енергетика ПрАТ "Креатив" не виникло підозри про фальсифікацію документів, тому він звернувся до головного бухгалтера ПрАТ "Креатив" з клопотанням поставити печатки підприємства на зазначеному договорі та додатках до нього. На той час печатка ПрАТ "Креатив" зберігалась саме в головного бухгалтера підприємства та була ним проставлена на примірнику спірного договору та додатках до нього. На підтвердження вказаних обставин позивач подав до матеріалів справи копії наказу ПрАТ "Креатив" № 404-к від 31.05.2011 про призначення ОСОБА_12 на посаду головного бухгалтера, акту службового розслідування по факту підроблення підпису генерального директора ПрАТ "Креатив" у договорі на постачання природного газу від 01.10.2012 № П-01/2627-ПГ/2012 укладеного між ПрАТ "Креатив" та ВАТ "Кіровоградгаз" від 16.01.2014р., виписки з ЄДРПОУ на ПрАТ "Креатив", пояснення ОСОБА_12 (а.с.49-74, т.1).
14.05.2015р. відповідачем поданий відзив на позов, в якому останній заперечував проти його задоволення, просив припинити провадження у справі відповідно до п. 2 ст. 80 ГПК України, оскільки господарськими судами по справі № 912/682/14 було прийнято рішення про спір між ВАТ "Кіровоградгаз" та ПрАТ "Креатив" про той же предмет і з тих же підстав.
Господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні цього клопотання, оскільки справа № 912/682/14 направлена на новий розгляд і рішення по ній ще не прийнято, крім того, підстави визнання недійсним договору за цим позовом відрізняється від підстав у справі № 912/1474/15.
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Статтею 230 ЦК України регламентовано, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним; обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування; сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Пунктами 19, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09р. N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним; правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину; на відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину; наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Пунктом 3.10 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. передбачено, що під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі); при цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману; обман щодо мотивів правочину не має істотного значення; суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.
Отже, виходячи із вищенаведених норм права, вищевикладених постанов Пленуму Вищого господарського суду України слід дійти висновку, що істотним при доведенні складу правопорушення у виді омани є факт доведення суб'єктивної сторони, а саме умислу в діях відповідача, оскільки ввести в оману по необережності неможливо. Такими доказами, в межах господарського процесу можуть бути лише докази, регламентовані ст.35 ГПК України, зокрема, вирок по кримінальній справі.
Аналізуючи укладений між сторонами договір, правовідносини, що склались між сторонами, з урахуванням вищевикладених норм права, колегія суддів дійшла до висновку, що оспорюваний договір, є договором поставки природного газу.
Враховуючи факт підписання невідомою особою з боку позивача спірного договору, останній виконувався позивачем, первинна документація містить посилання на цей договір, а позивачем не надано до справи жодного доказу, в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, щодо того, що печатка була проставлена в результаті навмисних, спрямованих на обман працівників позивача, дій відповідача; доказів встановлення таких фактів правоохоронними органами та судом позивач не надавав судам обох інстанцій, такі докази відсутні. Крім того, матеріали справи містять пояснення позивача, що печатка підприємства ним не втрачалась та не викладалась (а.с.113, т.1).
З цього приводу господарським судом правомірно не були прийняті в якості доказів пояснення головного бухгалтера ПрАТ «Креатив» ОСОБА_12 та доводи позивача про існування невідомих працівників відповідача, тому що позивачем не зазначає конкретно осіб, які, на його думку, вчинили обман та не надав доказів існування в їх діях умислу.
Оскільки позивачем не заперечується факт проставляння печатки, а доказів проставляння печатки в результаті навмисних, спрямованих на обман працівників позивача, дій відповідача, господарському суду надано не було, отже, позивачем не доведено умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, то господарським судом правомірно відмовлено в позові про визнання недійсним договору на постачання природного газу від 01.10.2012р. № П-01/2627-ПГ/2012.
Також, враховуючи вищевикладене, господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи у справі щодо дослідження часу проставлення печатки на спірному договорі та за цих обставин не підлягає задоволенню таке клопотання скаржника, заявлене в суді апеляційної інстанції.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовує та не впливає на вищенаведену правову оцінку матеріалів, обставин справи згідно з законом.
За цих обставин правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, остаточні висновки, викладені в резолютивній частині рішення господарського суду від 28.10.2015р. по цій справі, відповідають вимогам закону, обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.49, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Креатив» м.Кіровоград - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2015 року у справі № 912/1474/15 - залишити без змін.
Справу повернути до господарського суду Кіровоградської області.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.01.2016р.
Головуючий суддя О.М. Виноградник
Суддя О.В. Джихур
Суддя Г.К. Дмитренко