ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
25 січня 2016 року Справа № 913/573/15
Провадження №6/913/573/15
За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Виробничо - торгівельна фірма “Універсал”, м. Луганськ
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Ровенькиантрацит”,
м. Сєвєродонецьк, Луганська область
про стягнення 331 495 грн. 49 коп.
розгляд заяви відповідача у справі - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" б/н від 21.12.2015 про відстрочення виконання рішення господарського суду Луганської області по справі № 913/573/15
Суддя господарського суду Луганської області Василенко Т.А.
Секретар судового засідання Жданова Е.А.
У засіданні брали участь:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - ОСОБА_2, дов. № РА119/15 від 22.12.2015.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: розгляд заяви відповідача у справі - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" б/н від 21.12.2015 про відстрочення виконання рішення господарського суду Луганської області по справі № 913/573/15 на строк 24 місяці.
Позивач не скористався правом на участь повноважного представника в судовому засіданні.
Будь-яких клопотань або заяв від сторін до суду не надійшло.
Відповідно до ст. 121 ГПК заява про відстрочку або розстрочку виконання рішення розглядається у десятиденний строк та відсутність представників сторін не є перешкодою для розгляду відповідної заяви. Виходячи з цього справа розглядається за відсутністю представника позивача.
В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає наступне.
ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" та його активи фактично знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції (Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 6), що впливає на звичайну господарську діяльність підприємства, в частині взаємодії з контрольно - правоохоронними органами державної влади, органами державної влади з якими до проведення антитерористичної операції були укладені договірні відносини та з іншими контрагентами.
Вказані обставини вплинули на фінансовий стан підприємства, а саме, відповідно до фінансового звіту за перше півріччя 2015 року збитки ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" складають 507 844 тис. грн., що ускладнює або на теперішній час роблять неможливим виконання рішення господарського суду Луганської області від 12.10.2015 по справі №913/573/15.
Позивач пояснень на заяву відповідача не надав.
Встановивши фактичні обставини справи, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ч.2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів ” судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Рішенням господарського суду Луганської області від 12.10.2015 у справі № 913/573/15 позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 1703-ДС/П-2014 від 01.04.2014 в сумі 290 791 грн. 58 коп., заборгованість за договором поставки № 31/14 від 16.04.2014 в сумі 40 703 грн. 91 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 6 629 грн. 91 коп.
На виконання вказаного рішення видано наказ від 24.12.2015 № 913/573/15.
Відповідач у справі просить суд надати відстрочку виконання рішення у справі строком на 24 місяці.
Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Отже, господарський суд на підставі ст. 121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити виконання рішення.
Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.
Відповідно до п.7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Як вже зазначалось вище, відповідач, в якості підстав для надання відстрочки виконання рішення, посилається на тяжкий фінансовий стан та збитковість відповідної діяльності у зв'язку із проведенням антитерористичної операції на відповідній території.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, вищезазначена правова норма зазначає, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок покладає на останнє нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності.
В той же час, відповідачем не надано обґрунтувань того, що відстрочку повинно бути надано саме на 24 місяці, а також того, що рішення суду буде виконано саме у визначений відповідачем строк.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримував відповідний товар за договором вже під час проведення АТО на відповідній території та відповідно до норм цивільного законодавства не був позбавлений права відмовитися від прийняття відповідного товару або вийти до позивача з пропозицією щодо перенесення строків оплати за договором.
Так, Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження цілісності України».
Зазначені відповідачем обставини не є винятковими в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за наявності яких можливе надання розстрочки виконання рішення.
Згідно приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України “Про міжнародні договори України і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.
Згідно з вимогами статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 “Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини”).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. в справі “Півень проти України” суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції ("ОСОБА_3 проти Італії", заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, “державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як “виняткові обставини ” (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Півень проти України від 29.06.2004).
При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що “затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. § 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бакай та інші проти України від 09.11.2004).
Виходячи з фактичних обставин справи та наведених вище норм, суд не погоджується з доводами відповідача та відхиляє їх, у зв'язку з чим заяву ТОВ «ДТЕК «Ровенькиантрацит» про відстрочку виконання рішення суду слід залишити без задоволення та у відстрочці відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" від 21.12.2015 про відстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області у справі № 913/573/15 від 12.10.2015 залишити без задоволення, у наданні відстрочки виконання рішення відмовити.
Суддя Т.А. Василенко