Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"21" січня 2016 р. Справа № 911/5382/15
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест», смт.Ставище
до Дочірнього підприємства «Аромат», м.Сквира
про стягнення 249526,29 грн.
Суддя А.Ю.Кошик
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1
Від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» (далі - позивач) до Дочірнього підприємства «Аромат» (далі - відповідач) про стягнення 249526,29грн.
Провадження у справі №911/5382/15 порушено відповідно до ухвали суду від 18.12.2015 року та призначено справу до розгляду на 05.01.2016 року.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 05.01.2016 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Розгляд справи відкладався до 21.01.2016 року.
В судовому засіданні 21.01.2016 року позивач позовні вимоги підтримав та надав витребувані судом пояснення. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору в судове засідання 21.01.2016 року повторно без поважних причин не з'явився, відзив на позов не надав.
У зв'язку з чим, суд розглянув справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 01.12.2012 року ТОВ «Інтерагроінвест» було укладено із підприємством ДП «Аромат» Філія «Сир» Договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини - молоко коров'яче) (далі - Договір).
Згідно з умовами Договору ТОВ «Інтерагроінвест» (Продавець) зобов'язувалося передавати у власність сільськогосподарську продукцію (молоко), а ДП «Аромат» філія «Сир» (Покупець) зобов'язувалося приймати та оплачувати продукцію. Згідно з п. 2.4. Договору розрахунок за поставлену продукцію повинен здійснюватися між сторонами за кожні 15 днів поставки молока.
Відповідно до п. 1.4. Договору перехід права власності на товар від Продавця до Покупця здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцезнаходженням виробничих потужностей (виробництва) Покупця, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки Покупця про прийом товару на товаротранспортній накладній.
Позивач зазначає, що станом на 28.02.2015 року заборгованість ДП «Аромат» філія «Сир» за поставлену продукцію складала 329 571,73 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 28.02.2015 року.
Однак, ДП «Аромат» філія «Сир» в порушення п. 2.4. Договору своєчасно не здійснило розрахунок за поставлену продукцію, у зв'язку з чим, з 01.03.2015 року ТОВ «Інтерагроінвест» було припинено поставки продукції відповідачу.
Позивач зазначив та надав докази, що 02.04.2015 року відповідачем було сплачено 15 000,00 грн. та 17.04.2015 року було сплачено 10 000,00 грн.
20.04.2015 року ТОВ «Інтерагроінвест» на адресу ДП «Аромат» філія «Сир» було надіслано претензію № 1 про сплату коштів у сумі 304 571,73 грн., у відповідь на яку (вих. № 44 від 22.04.2015 року) відповідач визнав заборгованість та зобов'язувався погасити її до 15.05.2015 року шляхом щотижневих платежів по 101523,91 грн.
Також, 02.06.2015 року ТОВ «Інтерагроінвест» на адресу ДП «Аромат» філія «Сир» було надіслано претензію № 2 про сплату коштів у сумі 294 571,73 грн., у відповідь на яку (вих. № 60 від 25.06.2015 року) відповідач визнав заборгованість та зобов'язувався погасити її шляхом здійснення щотижневих платежів по 5000,00 грн.
Однак, відповідач в порушення як умов Договору, так і домовленості про розстрочення погашення боргу, свої зобов'язання з оплати отриманої продукції своєчасно та в повному обсязі не виконав, сплатив 14.05.2015 року ще 10000 грн. та в період з 25.06.2015 року по 01.12.2015 року було сплачено 75 000,00 грн., решта заборгованості в сумі 219 571,73 грн. залишилась непогашеною, що відповідачем не заперечено та не спростовано.
Заборгованість відповідача в сумі 219 571,73 грн. також підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків станом на листопад 2015 року.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 219 571,73 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати отриманої продукції, позивач просить стягнути 7 559,24 грн. пені за період з 01.05.2015 року по 31.10.2015 року (6 місяців), 17 820,31 грн. інфляційних та 4 575,01 грн. річних за період з 01.05.2015 року по 30.11.2015 року.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Пунктом 4.2 Договору за несвоєчасне понад встановлений даним Договором строк, проведення розрахунків за прийнятий Товар, Продавець вправі вимагати від Покупця сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована по кожному періоду протстрочення з врахуванням проведених відповідачем часткових сплат за період, що не перевищує 6 місяців. Річні та інфляційні нараховані на суму заборгованості за фактичний період прострочення у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача та факту прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені, річних та інфляційних.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Аромат» (09000, Київська обл., Сквирський район, місто Сквира, вул. Р.Люксембург, буд. 14, код 30737268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» (09401, Київська обл., Ставищенський р-н., смт. Ставище, вул. Цимбала Сергія, 4, код 32855584) 219 571,73 грн. основного боргу, 7 559, 24 грн. пені, 4 575,01 грн. 3% річних, 17 820,31 грн. інфляційних та 3 742,89 грн. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя А.Ю. Кошик