Рішення від 26.01.2016 по справі 910/29248/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2016Справа №910/29248/15

За позовом Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, м. Чортків

до Аграрного фонду, м. Київ

про стягнення заборгованості в сумі 192 711,83 грн.

Суддя О.С. Комарова

Представники сторін:

від позивача Гевко О.І. (представник за довіреністю)

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 26 січня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, 16.11.2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 424 від 30 жовтня 2015 року до відповідача, Аграрного фонду, про стягнення заборгованості в сумі 192 711,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором складського зберігання зерна № 126/11 від 19.04.2011 року в частині оплати послуг по зберіганню, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 року (суддя Комарова О.С.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/29248/15, розгляд справи призначено на 01.12.2015 року.

Через відділ діловодства суду від 01.12.2015 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 01.12.2015 року представник відповідача проти позову заперечив та дав пояснення по суті спору, а також подав відзив на позовну заяву. Представник позивача у судове засідання не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2015 року розгляд справи відкладено на 09.12.2015 року.

Через відділ діловодства суду від 08.12.2015 року від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, оформлені супровідним листом № 501 від 07.12.2015 року, які були долучені судом до матеріалів справи.

Представники сторін у судове засідання 09.12.2015 року не з'явилися, про причини неявки до суду не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 року розгляд справи відкладено, у зв'язку з неявкою представників сторін, на 12.01.2016 року.

Через відділ діловодства суду 12.01.2016 року від позивача надійшли додаткові документи, які було долучено судом до матеріалів.

Судове засідання 12.01.2016 року не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Комарової О.С. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2016 року розгляд справи призначено на 26.01.2016 року.

В судовому засіданні 26.01.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору, а також подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 26.01.2016 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правами передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2011 року між Державним підприємством "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (надалі - зерновий склад, позивач) та Аграрним фондом (надалі - поклажодавець, відповідач) було укладено договір складського зберігання зерна № 126/11 (оригінал договору міститься в матеріалах справи, надалі - договір), за умовами якого поклажодавець зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, жита, ячменю, кукурудзи (об'єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 3.1.5 договору, зерновий склад зобов'язаний видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання.

За умовами п. 4.3 договору, розмір відшкодування витрат за надання послуг зберігання за тонну за 30 календарних днів - 17,50 грн.

Пунктом 4.4. договору сторони погодили, що поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна і поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання.

В пункті 7.1. договору встановлено, що сторони погодили строк зберігання зерна - до пред'явлення вимоги поклажодавцем.

Договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками і діє до 31.12.2011 року, але у будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі. Дія цього договору розповсюджуються на відносини між Сторонами, що виникли з 01.03.2011 року (п. 8.1. договору).

Позивач зазначає, що в січні 2014 року відповідач переоформив зерно пшениці, яке було на зберіганні у позивача, що підтверджується актами б/н від 14.01.2014 року - зерно пшениці 2 кл. врожаю 2011 року (м. Чортків) в кількості 491,340 тонн, складська квитанція АФ № 128804(4) від 14.01.2014 року; б/н від 14.01.2014 року зерно пшениці 3 кл. врожаю 2013 року (м. Чортків) в кількості 658,270 тонн, складська квитанція АФ № 128309(107) від 14.01.2014 року; б/н від 14.01.2014 року зерно пшениці 3 кл. врожаю 2013 року (с. Білобожниця) в кількості 281,960 тонн, складська квитанція АФ № 877086(236) від 14.01.2014 року; б/н від 23.01.2014р. зерно пшениці 2 кл. врожаю 2012 року (м. Чортків) в кількості 1808,570 тонн, складська квитанція АФ №128806(6) від 23.01.2014 року.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору складського зберігання зерна № 126/11 від 19.04.2011 року в період з листопада 2013 року по січень 2014 року надав відповідачу послуг по складському зберіганню зерна пшениці та передав уповноваженому представнику відповідача на підписання акти виконаних робіт до договору складського зберігання зерна від 19.04.2011 року № 126/11 за зазначений період на загальну суму 182 667,65 грн.

Водночас, відповідач акти виконаних робіт до договору складського зберігання зерна від 19.04.2011 року № 126/11 за період з листопада 2013 року по січень 2014 року не підписав, будь-яких претензій чи зауважень щодо наданих послуг зі зберігання зерна позивачу не пред'являв, вартість послуг зі зберігання зерна не оплатив.

Позивач зазначає, що внаслідок неоплати відповідачем вартості послуг по складському зберіганню зерна пшениці в період з листопада 2013 року по січень 2014 року, звернувся до відповідача з претензією № 277 від 24.07.2015 року з проханням сплатити суму заборгованості за надані у листопаді 2013 року на суму 90 446,80 грн., грудні 2013 року на суму 59 125,41 грн., січні 2014 року на суму 33 095,44 грн., загальна сума 182 667,65 грн. послуги на підставі договору складського зберігання зерна № 126/11 від 19.04.2011 року (копія претензії міститься в матеріалах справи).

Так, відповідач у своїй відповіді на претензію № 40-07/810 від 10.08.2015 року зазначив, що не заперечує проти наявності грошового зобов'язання перед позивачем, однак не має правової можливості розрахуватися за зобов'язаннями перед позивачем в загальному порядку, оскільки відсутній правовий механізм урегулювання питання взаєморозрахунків за договорами та вказав, що підставою для проведення сплати заборгованості може бути лише рішення суду.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 957 Цивільного кодексу України визначено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Відносини сторін щодо складського зберігання зерна регулюються Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Частинами 1, 2 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

За умовами ч. 1, ч. 2 ст. 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Статтею 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - "погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вже було встановлено судом, 19.04.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір складського зберігання зерна № 126/11, відповідно до п. 1.1. якого, поклажодавець зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, жита, ячменю, кукурудзи (об'єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Матеріалами справи підтверджено, що в січні 2014 року відповідач переоформив зерно пшениці, яке було на зберіганні у позивача, що підтверджується актами б/н від 14.01.2014 року - зерно пшениці 2 кл. врожаю 2011 року (м. Чортків) в кількості 491,340 тонн, складська квитанція АФ № 128804(4) від 14.01.2014 року; б/н від 14.01.2014 року зерно пшениці 3 кл. врожаю 2013 року (м. Чортків) в кількості 658,270 тонн, складська квитанція АФ № 128309(107) від 14.01.2014 року; б/н від 14.01.2014 року зерно пшениці 3 кл. врожаю 2013 року (с. Білобожниця) в кількості 281,960 тонн, складська квитанція АФ № 877086(236) від 14.01.2014 року; б/н від 23.01.2014р. зерно пшениці 2 кл. врожаю 2012 року (м. Чортків) в кількості 1808,570 тонн, складська квитанція АФ №128806(6) від 23.01.2014 року (належним чином засвідчені копії актів містяться в матеріалах справи).

На виконання умов договору складського зберігання зерна № 126/11 від 19.04.2011 року позивач в період з листопада 2013 року по січень 2014 року надав відповідачу послуги по складському зберіганню зерна пшениці та передав уповноваженому представнику відповідача на підписання акти виконаних робіт до договору складського зберігання зерна від 19.04.2011 року № 126/11 за зазначений період на загальну суму 182 667,65 грн.

Відповідач акти виконаних робіт до договору складського зберігання зерна від 19.04.2011 року № 126/11 за період з листопада 2013 року по січень 2014 року не підписав, будь-яких претензій чи зауважень щодо наданих послуг зі зберігання зерна позивачу не пред'являв, вартість послуг зі зберігання зерна не оплатив.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок неоплати відповідачем вартості послуг по складському зберіганню зерна пшениці в період з листопада 2013 року по січень 2014 року, позивач звернувся до відповідача з претензією № 277 від 24.07.2015 року з проханням сплатити суму заборгованості за надані у листопаді 2013 року на суму 90 446,80 грн., грудні 2013 року на суму 59 125,41 грн., січні 2014 року на суму 33 095,44 грн., загальна сума 182 667,65 грн. послуги на підставі договору складського зберігання зерна № 126/11 від 19.04.2011 року.

Відповідач у своїй відповіді на претензію № 40-07/810 від 10.08.2015 року зазначив, що не заперечує проти наявності грошового зобов'язання перед позивачем, однак не має правової можливості розрахуватися за зобов'язаннями перед позивачем в загальному порядку, оскільки відсутній правовий механізм урегулювання питання взаєморозрахунків за договорами та вказав, що підставою для проведення сплати заборгованості може бути лише рішення суду.

У відповідності до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14, оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду (16.11.2015 року) строк оплати відповідачем наданих позивачем послуг із складського зберігання зерна є таким, що настав.

Водночас, суд зазначає, що непідписання відповідачем актів виконаних робіт не впливає на настання строку оплати, оскільки обов'язок відповідача оплатити надані позивачем послуги зі складського зберігання зерна виникає не залежно від факту підписання ним акту, а у зв'язку з фактом надання вказаних послуг позивачем, а строк оплати - у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором складського зберігання зерна № 126/11 від 19.04.2011 року в розмірі 182 667,65 грн.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних в розмірі 10 044,18 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням обставин пред'явлення позивачем претензії № 277 від 24.07.2015 року, а рівно і відповіді на неї № 40-07/810 від 10.08.2015 року за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг по складському зберіганню зерна, то нарахування 3 % річних у спірному випадку можливе з 10.08.2015 року (дата відповіді на претензію) по 01.11.2015 року (самостійно визначений позивачем кінцевий день щодо нарахування 3% річних).

Враховуючи вищевикладене, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1261,16 грн., у відповідності до наведеного нижче розрахунку:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

182 667,6510.08.2015 - 01.11.2015843 %1261,16

Таким чином, загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1261,16 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 8783,02 грн. позивачу належить відмовити.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як встановлено судом, доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, про відсутність підстав для задоволення позову спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 183 928,81 грн. з них: основного боргу - 182 667,65 грн. (сто вісімдесят дві тисячі шістсот шістдесят сім гривень 65 копійок) та 3 % річних - 1261,16 грн. (одна тисяча двісті шістдесят одна гривня 16 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 2758,93 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Аграрного фонду (ЄДРПОУ 33642855, адреса: 01601, м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1) на користь Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (ЄДРПОУ 00956187, адреса: 48500, Тернопільська обл., м. Чортків, вул. Білецька, 2) грошові кошти: основного боргу - 182 667,65 грн. (сто вісімдесят дві тисячі шістсот шістдесят сім гривень 65 копійок), 3 % річних - 1261,16 грн. (одна тисяча двісті шістдесят одна гривня 16 копійок) та судовий збір - 2758,93 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят вісім гривень 93 копійки). Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію рішення надіслати відповідачу у справі 910/29248/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 28.01.2016 року.

Суддя О.С. Комарова

Попередній документ
55278529
Наступний документ
55278531
Інформація про рішення:
№ рішення: 55278530
№ справи: 910/29248/15
Дата рішення: 26.01.2016
Дата публікації: 02.02.2016
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію