ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.01.2016Справа №910/27458/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1",
2) Іноземного підприємства « 1+1 Продакшн»
про визнання дій протиправними
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: Котенко О.В.;
від відповідача-1: Фокін С.О.;
від відповідача-2: Фокін С.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" (далі-відповідач) про:
- визнання протиправним проведення знімальною групою відповідача зйомок у приватній спеціалізованій загальноосвітній школі І - ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови «Школа шляхетних дівчаток «ЛЕДІ» для передачі «Інспектор Фреймут»;
- зобов'язання відповідача не відтворювати будь-яким чином відзняті матеріали, що стосуються позивача в ефірі телеканалу « 1+1» (зокрема, але не виключно у програмі «Інспектор Фреймут») та/або в мережі інтернет.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що негативна і недостовірна інформація, яка була отримана протиправним шляхом та буде поширена відповідачем, підриває авторитет, принижує ділову репутацію позивача, крім того, навчальний процес, який відбувається у школі шляхетних дівчаток-Леді є комерційною таємницею, адже у процесі навчання використовується індивідуальні, спеціально розроблені для школи навчальні програми. Знімання комерційної таємниці з метою її подальшого розголошення є грубим порушенням законних прав та інтересів позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.11.2015 за участю представників сторін, яких зобов'язано виконати вимоги суду.
У судовому засіданні 16.11.2015 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, обґрунтовуючи тим, що відповідач не направляв знімальної групи для проведення відео зйомки на території приватної спеціалізованої загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови «Школа шляхетних дівчаток «ЛЕДІ» і відповідно не проводив такої зйомки на території останньої.
Зокрема, відповідач-1 зазначає, що не є виробником телевізійної передачі «Інспектор Фреймут», а лише замовляє її створення в іншої юридичної особи - Іноземного підприємства « 1+1 Продакшн» на підставі договору від 01.07.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 залучено до участі у справі Іноземне підприємство « 1+1 Продакшн» іншим відповідачем (відповідач-2), розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 07.12.2015 за участю представників сторін.
04.12.2015 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав заяву про відкладення розгляду даної справи з метою уточнення заявлених позовних вимог до відповідачів та для підготовки необхідних заяв.
07.12.2015 судове засідання не відбулося у зв'язку із проходженням суддею Бондарчук В.В. щорічної підготовки у Національній школі суддів України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 21.12.2015 за участю уповноважених представників сторін.
Через загальний відділ діловодства суду 21.12.2015 від представника позивача надійшла заява, у якій, зокрема, позивач просить суд:
- визнати протиправними проведення знімальною групою Іноземного підприємства « 1+1 Продакшн» зйомок у приватній спеціалізованій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" для передачі «Інспектор Фреймут» та зобов'язати ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" (як відтворювача протиправних зйомок) спростувати інформацію, яка дискредитує Позивача (а саме - наявність у навчальному закладі інфекції кишкової палички, тарганів, відсутності належного матеріально-технічного забезпечення школи) та вилучити протиправно відзняті матеріали в ТОВ "Приватна спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" з мережі інтернет, де вони були розміщені на офіційних сторінках телеканалу « 1+1», передачі «Новий інспектор Фреймут».
21.12.2015 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання, у якому просить суд для повного і всебічного розгляду даної справи витребувати в Іноземного підприємства « 1+1 Продакшн» всі відзняті матеріали в ТОВ "Приватна спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" без обрізання, монтажу, склеювання, та іншого впливу на відеоматеріал.
Крім того, 21.12.2015 представник позивача подав клопотання, у якому просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 витребувано в Іноземного підприємства « 1+1 Продакшн» всі відзняті у ТОВ "Приватна спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" матеріали без монтажу та іншого впливу на відеоматеріал, розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 18.01.2016 за участю представників сторін.
У судовому засіданні 18.01.2016 представник відповідача-2 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства, знімальна група телепередачі «Інспектор Фреймут» мала право відвідати приміщення позивача, здійснювати там відеозйомку, перевіряти якість послуг, що надаються у даному закладі та вимагати зустрічі з адміністрацією.
У судовому засіданні 18.01.2016 оголошувалась перерва до 25.01.2016.
19.01.2016 через загальний відділ діловодства суду від Іноземного підприємства « 1+1 Продакшн» на виконання вимог суду надано DVD-диск із записом телепередачі «Інспектор Фреймут».
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав подану заяву про зміну предмету позову.
Отже, розглянувши подану позивачем заяву про часткову зміну предмету позову, суд відзначає наступне.
Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Як роз'яснено в п. 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.
Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Враховуючи наведене, оскільки суд не перейшов до розгляду справи по суті, суд визнає подану заяву про часткову зміну предмету позову такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.
Представник відповідачів-1,2 заперечив проти задоволення позовних вимог на надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що достовірність інформації, поширеної у телепередачі «Новий Інспектор Фреймут» підтверджується відеосюжетом та результатами випробувань харчової продукції.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 25.01.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
22.09.2015 знімальна група Іноземного підприємства « 1+1 Продакшн» проводила відеозйомку на території навчального закладу, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Приватна спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" для телевізійної передачі «Новий Інспектор Фреймут».
Як стверджує позивач, знімальною групою відповідача-2 протиправно проведено зйомку, при цьому, поширено неправдиві відомості, пов'язані з діяльністю господарюючого суб'єкта, які полягають в тому, що у Школі шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" знайдено інфекцію - «Кишкова паличка», про наявність в навчальному закладі тарганів, а також про відсутність належного матеріально-технічного забезпечення школи.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що поширена у передачі «Новий Інспектор Фреймут» інформація є недостовірною та такою, що отримана протиправним шляхом, підриває авторитет та порушує особисті немайнові права позивача на недоторканість ділової репутації, у зв'язку з чим просить суд визнати протиправними проведення знімальною групою Іноземного підприємства « 1+1 Продакшн» зйомок у приватній спеціалізованій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" для передачі «Інспектор Фреймут» та зобов'язати ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" (як відтворювача протиправних зйомок) спростувати інформацію, що дискредитує позивача (а саме - наявність у навчальному закладі інфекції кишкової палички, тарганів, відсутності належного матеріально-технічного забезпечення школи) та вилучити протиправно відзняті матеріали у ТОВ "Приватна спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" з мережі інтернет, де вони були розміщені на офіційних сторінках телеканалу « 1+1», передачі «Новий інспектор Фреймут».
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 94 Цивільного кодексу України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
У ст. 1 Закону України «Про інформацію», під інформацією розуміється будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
Як визначено статтею 5 Закону України «Про інформацію», кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію охороняється законом.
Згідно частини 2 наведеної статті, ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Судом встановлено, що 22.09.2015 знімальною групою відповідача-2 проведено відеозйомку на території навчального закладу, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Приватна спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" для передачі «Новий Інспектор Фреймут».
Відповідно до договору про виробництво аудіовізуального твору і передачі майнових прав від 01.07.2015, укладеного між Іноземним підприємством « 1+1 Продакшн» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", відповідач-2 є виробником телевізійної передачі «Інспектор Фреймут» на замовлення відповідача-1.
Однією з вимог позивача є визнання протиправним проведення знімальною групою Іноземного підприємства « 1+1 Продакшн» зйомок у приватній спеціалізованій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" для передачі «Інспектор Фреймут», з приводу чого суд відзначає наступне.
Так, згідно п. 2 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», журналіст має право відвідувати державні органи, органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи і організації та бути прийнятим їх посадовими особами
Відповідно до роз'яснення Міністерства юстиції України від 04.10.2011 «Правові засади діяльності журналістів України», забороняється зокрема, втручання у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно необхідної інформації, накладення заборони на висвітлення окремих тем, показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати суб'єкти владних повноважень, крім випадків, встановлених законом, договором між засновником (власником) і трудовим колективом, редакційним статутом.
Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів та/або переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику тягне за собою відповідальність згідно із законами України.
Службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів та технічних засобів, якими він користується у своїй роботі.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про інформацію», під час виконання професійних обов'язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом.
Журналіст має право безперешкодно відвідувати приміщення суб'єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумні строки їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством.
Журналіст має право поширювати підготовлені ним матеріали (фонограми, відеозаписи, письмові тексти тощо) за власним підписом (авторством) або під умовним ім'ям (псевдонімом).
Таким чином, враховуючи те, що позивач, як навчальний заклад, надає освітні послуги, суд приходить до висновку, що журналіст, зокрема знімальної групи Іноземного підприємства « 1+1 Продакшн» мав право відвідати Школу шляхетних дівчаток "ЛЕДІ", проводити на її території відеозйомку та бути прийнятим посадовими особами даного навчального закладу.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача-1 (як відтворювача протиправних зйомок) спростувати інформацію, яка дискредитує позивача (а саме - наявність у навчальному закладі інфекції кишкової палички, тарганів, відсутності належного матеріально-технічного забезпечення школи) та вилучити протиправно відзняті матеріали у ТОВ "Приватна спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" з мережі інтернет, де вони були розміщені на офіційних сторінках телеканалу « 1+1», передачі «Новий інспектор Фреймут», суд відзначає наступне.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Разом з тим, статтею 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Згідно зі ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Частиною 1 статті 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.
У п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що за змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).
Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. ч. 1 ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною.
Згідно ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно ст. 34 ГК України, дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Згідно ч. 6 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Крім того, пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: - поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; - поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; - поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; - поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Як встановлено судом вище, 22.09.2015 знімальною групою Іноземного підприємства « 1+1 Продакшн» проведено відеозйомку на території навчального закладу - "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" для передачі «Новий Інспектор Фреймут», під час якої було поширено інформацію, щодо наявності у навчальному закладі інфекції кишкової палички, тарганів та відсутності належного матеріально-технічного обслуговування.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
На підтвердження того, що поширена відповідачами інформація є недостовірною, позивач посилається на те, що висновком Києво-Святошинського районного відділу лабораторних досліджень від 29.09.2015 - «Змиви на наявність кишкової палички і патогенних мікроорганізмів» встановлено відсутність БТКП (кишкова паличка) у змивах.
Крім того, 28.09.2015 Києво-Святошинським районним управлінням Головного управління Держсанепідемслужби у Київській області було проведено перевірку дотримання вимог санітарного законодавства ТОВ «Школа шляхетних дівчаток «ЛЕДІ», оформленого актом перевірки дотримання вимог санітарного законодавства, в якому зазначено, що журнали здоров'я працівників харчоблоку, журнали готової продукції та сирих продуктів ведуться згідно встановленої форми, гризунів та тарганів не виявлено.
Також позивач повідомляє, що 13 серпня 2015 року ТОВ «Школа шляхетних дівчаток «ЛЕДІ» пройшла перевірку готовності навчального закладу до 2015/2016 навчального року, про що було складено відповідний акт відділом освіти Києво-Святошинської райдержадміністрації. У відповідності до даної перевірки у висновку було зазначено, що навчальний заклад підготовлено до 2015/2016 року, проведено косметичний ремонт приміщень школи, завершується капітальний ремонт приміщень 1-2 класів, утеплено частину фасаду, пришкільна територія закладу знаходиться в належному стані.
Додатком до акту перевірки готовності ТОВ «Школа шляхетних дівчаток «Леді» до 2015/2016 навчального року є паспорт санітарно-технічного стану шкільної їдальні, в якому встановлено, що шкільна їдальня є придатною для харчування учнів.
Зокрема, 05.10.2015 Києво-Святошинським районним управлінням Головного правління Держсанепідемслужби у Київській області було проведено планову перевірку ТOB «Школа шляхетних дівчаток «ЛЕДІ», оформленого актом санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта, згідно якого тарганів та гризунів не виявлено.
Разом з тим, надані позивачем матеріали на спростування інформації щодо наявності у навчальному закладі інфекції кишкової палички, тарганів та відсутності належного матеріально-технічного обслуговування, не приймаються судом як належні докази, оскільки зазначені вище акти складені та датовані після проведення зйомки на території навчального закладу, а саме 28.09.2015, 29.09.2015 та 05.10.2015, водночас, як відеозйомка на території навчального закладу - "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" для передачі «Новий Інспектор Фреймут» проводилась 22.09.2015.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 27.01.2016.
Суддя Бондарчук В.В.