61022, м.Харків, пр.Науки, 5
19.01.2016 Справа № 905/3197/15
Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи
за позовомКомунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа»
до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш»
простягнення 1 637 879,56 грн
за участю представників:
від позивачане з'явились
від відповідачане з'явились
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення основної заборгованості у розмірі 1142044,61 грн, 3% річних у розмірі 18026,40 грн та інфляційних втрат у розмірі 477808,55 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 92 на відпуск теплової енергії від 05.01.2011, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за період з березня 2014 року по травень 2015 року.
18.01.2016 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
В судовому засіданні 19.01.2016 вказане клопотання судом задоволено.
Відповідач повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов не надав, своїм процесуальним правом не скористався.
Про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення.
17.12.2015 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання 14.12.2015, та про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
Клопотання відповідача в частині відкладення розгляду справи судом не розглядається, зважаючи на те, що станом на дату надходження вказаного клопотання судове засідання 14.12.2015 відбулось та ухвалою суду від 14.12.2015 розгляд справи було відкладено на 19.01.2016.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та мав достатньо часу для надання документів та пояснень по справі, а строк розгляду справи обмежений законом у 2 місяці, в який позивач просить розглянути його позовні вимоги, в судовому засіданні 19.01.2016 у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи, судом відмовлено.
13.01.2016 до суду від відповідача надійшла заява по надання відстрочки виконання рішення суду у справі № 905/3197/15 на три місяці.
Оскільки про час та місце судових засідань відповідач був належним чином повідомлений, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області
05.01.2011 між Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (постачальник, позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Азовзагальмаш», яке в подальшому перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Азовзагальмаш», (споживач, відповідач) підписано договір № 92 на відпуск теплової енергії (далі - Договір).
За умовами вказаного Договору постачальник подає теплову енергію для об'єктів споживача і надає послуги з централізованого постачання гарячої води у необхідній йому кількості, а споживач згідно з умовами, які встановлені цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію і послуги з централізованого постачання гарячої води по затвердженим тарифам (цінам) у строки, передбачені даним Договором.
Відповідно до п. 7.1 Договору даний Договір укладено строком на 2 роки і вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Строк дії Договору з 01.01.2011 по 01.01.2013.
Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку жодною зі сторін не буде у письмовому вигляді заявлено про розірвання або необхідність перегляду умов Договору (п. 7.2 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, ані позивачем, ані відповідачем доказів припинення дії Договору не надано.
Оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні заяви сторін про розірвання, відмову від Договору, суд приходить до висновку, що строк дії Договору неодноразово було продовжено на наступний рік та у заявлений до стягнення період Договір був чинним.
За приписами п. 2.1 Договору постачальник зобов'язується забезпечувати безперебійне постачання теплової енергії до всіх об'єктів споживача у відповідності з дислокацією, яка є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з Дислокацією до вказаного Договору постачання теплової енергії і гарячої води здійснюється за адресами: АДРЕСА_1; гуртожиток, вул. Карпова, 166; гуртожиток, вул. Карпинського, 84; гуртожиток, вул. Покришкіна, 9; гуртожиток, вул. Покришкіна, 11; гуртожиток, вул. Покришкіна, 3.
На виконання умов Договору, позивачем у період з березня 2014 року по травень 2015 року подано теплову енергію та гарячу воду до об'єктів відповідача, що підтверджується актами на включення центрального опалення, копії яких містяться в матеріалах справи.
В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором.
З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що свої зобов'язання з подачі об'єктам споживача теплової енергії та гарячої води позивач виконав належним чином.
Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що основними обов'язками споживача є, у тому числі, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Відповідно до п. 4.1 Договору за отриману теплову енергію споживач здійснює збір коштів з фізичних осіб з ціллю їх подальшого перерахування постачальнику. Оплата здійснюється згідно з виставленими рахунками у строк, що не перевищує 5 банківських днів з моменту отримання рахунку. Рахунок вручається під розпис уповноваженій особі або працівникам організації (установи, підприємства тощо) споживача. У випадку не отримання рахунку до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, споживач зобов'язаний самостійно отримати рахунок у постачальника.
У випадку зміни тарифів, нові тарифи є обов'язковими для застосування сторонами (п. 4.3 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, за період з березня 2014 року по травень 2015 року позивачем було поставлено теплову енергію та гарячу воду згідно наступних рахунків-фактур: №03-3000600103/01 від 25.03.2014 на суму 127651,37 грн, №04-3000600103/01 від 28.04.2014 на суму 112595,44 грн, №05-3000600103/01 від 23.05.2014 на суму 43177,71 грн, №06-3000600103/01 від 27.06.2014 на суму 43177,71 грн, №07-3000600103/01 від 31.07.2014 на суму 32079,14 грн, №08-3000600103/02 від 31.08.2014 на суму 170,85 грн, №09-3000600103/01 від 30.09.2014 на суму 170,85 грн, №10-3000600103/02 від 31.10.2014 на суму 15923,25 грн, №11-3000600103/01 від 28.11.2014 на суму 144585,26 грн, №12-3000600103/02 від 25.12.2014 на суму 117433,91 грн, №01-3000600103/01 від 30.01.2015 на суму 171136,62 грн, №02-3000600103/01 від 27.02.2015 на суму 164126,10 грн, №03-3000600103/01 від 31.03.2015 на суму 114625,94 грн, №04-3000600103/01 від 27.04.2015 на суму 53511,11 грн, №05-3000600103/01 від 29.05.2015 на суму 1679,35 грн.
Такими чином, згідно рахунків-фактур, позивачем поставлено теплову енергію та гарячу воду на загальну суму 1142044,61 грн.
Вказані рахунки отримані відповідачем, про що свідчать підписи про отримання представників відповідача на вказаних рахунках.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Нормами ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності до норм ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав належним чином, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за поставлені теплову енергію та гарячу воду за період з березня 2014 року по травень 2015 року у розмірі 1142044,61 грн.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач обставин, викладених позивачем, належними засобами доказування не спростував, доказів на спростування факту порушення ним договірних зобов'язань щодо повної і своєчасної оплати теплової енергії, отриманої за Договором № 92 на відпуск теплової енергії від 05.01.2011, суду не надав.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлені за Договором № 92 на відпуск теплової енергії від 05.01.2011 теплову енергію та гарячу воду у розмірі 1142044,61 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 18026,40 грн та інфляційні втрати у сумі 477808,55 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд визнає його невірним, оскільки позивачем невірно визначено строк настання платежу за отриману теплову енергію і гарячу воду у червні, липні серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014 року та січні, лютому, березні, квітні, травні 2015 року з урахуванням дат отримання відповідачем рахунків на оплату, яка зазначалась представником відповідача на кожному рахунку, а згідно з п. 4.1 Договору оплата здійснюється згідно з виставленими рахунками у строк, що не перевищує 5 банківських днів з моменту отримання рахунку.
За здійсненим судом перерахунком розмір 3%, що підлягає стягненню з відповідача, становить 17223,11 грн, а розмір інфляційних втрат становить 416019,11 грн.
В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають, у зв'язку їх з безпідставністю.
13.01.2016 до суду від відповідача надійшла заява по надання відстрочки виконання рішення суду у справі № 905/3197/15 на три місяці.
18.01.2016 від позивача до суду надійшли письмові пояснення, в яких позивач проти вказаної заяви відповідача заперечує.
Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Виходячи із змісту п.п. 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Відповідно до п. 7.2 зазначеної постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Однак, відповідачем усупереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено фактів:
- ускладнення виконання саме рішення у даній справі внаслідок зазначених обставин;
- того, що у нього відсутні кошти чи інше майно для виконання рішення суду;
- того, що обставини, що зумовили відстрочку виконання рішення, будуть усунуті саме після закінчення строку такого відстрочення.
При цьому, самі по собі соціально-економічна напруга в суспільстві та важке становище не є підставами для відстрочення виконання судового рішення, оскільки негативні фінансові наслідки соціально-економічної кризи в державі стосуються всіх господарюючих суб'єктів, насамперед стягувача.
Більше того, відповідно до ст. 42 та абз. 5 ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.
Оскільки відповідачем не доведено обставин, за наявності яких у суду були б правові підстави відстрочити виконання рішення в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька обл., м. Маріуполь, площа Машинобудівельників, 1, ідентифікаційний код 13504334) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (87534, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Гризодубової, 1, ідентифікаційний код 33760279) основний борг у розмірі 1142044 (один мільйон сто сорок дві тисячі сорок чотири) грн 61 коп., 3% річних у розмірі 17223 (сімнадцять тисяч двісті двадцять три) грн 11 коп., інфляційні втрати у розмірі 416019 (чотириста шістнадцять тисяч дев'ятнадцять) грн 11 коп. та судовий збір у розмірі 23629 (двадцять три тисячі шістсот двадцять дев'ять) грн 69 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Повне рішення складено: 25.01.2016
Суддя М.В. Сажнева