ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.01.2016Справа №910/31321/15
За позовом Науково-дослідної установи "Український науково-дослідний інститут екологічних проблем"
до Державного підприємства "Об'єднана Компанія
"УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ"
про стягнення 36 000,00 грн.
Суддя Турчин С.О.
Представники сторін:
від позивача: Шепетуха О.П. (довіреність від 16.02.2015)
від відповідача: не з'явився
Позивач - Науково-дослідна установа "Український науково-дослідний інститут екологічних проблем" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача - Державного підприємства "Об'єднана Компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ" заборгованості у розмірі 36000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю робіт за державні кошти №1330/2.2/№250 Д/14 від 17.06.2014, в частині оплати за виконані позивачем роботи, внаслідок чого, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 36000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі № 910/31321/15, розгляд справи призначено на 29.12.2015.
28.12.2015 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов. У відзиві на позов, відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що відповідно до п. 5.2 укладеного між сторонами спору договору №1330/2.2 від 17.06.2014, місцем виконання робіт є шахта "Пролетарська", яка розташована у населеному пункті на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р. За твердженням відповідача, оплата за договором буде здійснена тільки після повернення території, яка є місцем виконання робіт, під контроль органам державної влади України. При цьому, відповідач не заперечує наявності заборгованості з оплати виконаних позивачем робіт.
29.12.2015 через канцелярію суду від позивача надійшли документи по справі.
В судовому засіданні 29.12.2015 оголошено перерву до 21.01.2016.
18.01.2016 через канцелярію суду від позивача надійшли заперечення на відзив.
21.01.2016 через канцелярію суду від відповідача надійшли клопотання про розгляд справи колегіально, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, про відкладення розгляду справи та про витребування доказів.
Також, 21.06.2016 через канцелярію суду від відповідача надійшов додатковий відзив на позов, в якому відповідач стверджує, що додаткова угода №1 від 18.08.2014 до договору про закупівлю робіт за державні кошти №1330/2.2/№250 Д/14 від 17.06.2014, якою здійснено заміну сторони ДП "Обласна дирекція "Луганськвуглереструктуризація" на Державне підприємство "Об'єднана Компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ" є недійсною з моменту її укладення, що обґрунтоване наступним:
- твердження про припинення ДП "Обласна дирекція "Луганськвуглереструктуризація" не відповідає дійсності, оскільки, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ДП "Обласна дирекція "Луганськвуглереструктуризація" як юридична особа не припинена;
- додаткова угода №1 від 18.08.2014 до договору про закупівлю робіт за державні кошти №1330/2.2/№250 Д/14 від 17.06.2014 є нікчемною, у зв'язку із тим, що пунктом 9.7. договору передбачено заборону на відступлення права та (або) переведення боргу за договором однією із сторін до третіх осіб. Таким чином, за доводами відповідача, згідно із ч. 3 ст. 512 ЦК України, додаткова угода є недійсною з моменту її вчинення;
- відповідно до п. 9.8. договору, додаткові угоди та додатки до договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмові формі, скріплені підписами та печатками сторін. Враховуючи те, що ДП "Обласна дирекція "Луганськвуглереструктуризація" не підписувало та не скріпляло своїм підписом та печаткою додаткову угоду, то така угода не юридичної сили.
В судове засідання 21.01.2016 з'явився представник позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване тим, що представник відповідача Пуляєва Ю.Д. не матиме можливості брати участь у судовому засіданні, у зв'язку із розглядом 21.01.2016 справи в Київському апеляційному господарському суді.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд його відхилив з огляду на наступне.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника одного із учасників судового процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
При цьому, зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
За висновками суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
При цьому, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, а також реалізації його права на захист шляхом подання відзиву на позов по суті.
Відповідач, наданими йому процесуальними правами скористався шляхом подання відзиву на позов та додаткового відзиву, жодних відомостей про можливість подання нових заперечень чи доказів, у клопотанні про відкладення розгляду справи, представником відповідача не надано.
Крім того, представником відповідача не надано жодних доказів в підтвердження викладених у клопотанні обставин.
З урахуванням викладеного, суд вважає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи необґрунтованим.
Щодо заявленого представником відповідача клопотання про розгляд справи колегіально, у зв'язку із складністю справи, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 4-6 ГПК України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.
При цьому, складність справи може визначатися залежно від складності спірних матеріально-правових відносин; кількості доказів, поданих на підтвердження вимог та заперечень; неясності чи суперечливості правових норм, що підлягають застосуванню у спірних відносинах; неоднаковості судової практики застосування правових норм, що регулюють спірні відносини, тощо. Вирішенням питання щодо необхідності розгляду конкретної справи колегіально у складі трьох суддів здійснюється судом в залежності від категорії і складності такої справи.
Однак, з огляду на характер спірних правових відносин, наявні в матеріалах справи докази, за висновками суду, справа № 910/31321/15 не відноситься до категорії складних та може бути вирішена судом одноособово, а відтак, суд відхиляє клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи.
В своєму клопотанні про витребування доказів відповідач просить суд витребувати довідку Торгово-промислової палати України, що підтверджує вимушене проведення АТО на території шахти "Пролетарська" з 17.06.2014, з моменту підписання договору №1330/2.2/№250 Д/14 по теперішній час.
Проте, відповідачем, у відповідності до ст. 38 ГПК України, не зазначено, обставин, які може підтвердити вказаний доказ, та обставин, що перешкоджають його наданню. В той же час, суд, враховуючи дійсні обставини справи, дійшов висновку про відсутність необхідності у витребуванні довідки Торгово-промислової палати України.
З огляду на вищевикладене, враховуючи необґрунтованість клопотання відповідача про витребування доказів, суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання.
Також, розглянувши клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд відмовив в його задоволенні, про що судом винесено ухвалу.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги з підстав викладених в позові, просив суд їх задовольнити.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 21.01.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
17.06.2014 між Державним підприємством "Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" як замовником та Науково-дослідною установою "Український науково-дослідний інститут екологічних проблем" як виконавцем укладено договір № 1330/2.2/ №250 Д/14 про закупівлю робіт за державні кошти (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується у 2014 році виконати замовникові розробку розділу робочого проекту "Укриття радіоактивних відходів в шламонакопичувачі шахти "Пролетарська" Луганської області", ОВНС (оцінка впливу на навколишнє природне середовище ) згідно Технічному завданню (додаток № 1, який є невід'ємною частиною цього договору), а замовник прийняти і оплатити такі роботи.
Згідно із п. 1.2. договору, найменування робіт, кількісні характеристики робіт за цим Договором, визначається на підставі Кошторису №1 (Розробка розділу робочого проекту "Укриття радіоактивних відходів в шламонакопичувачі шахти "Пролетарська" Луганської області", ОВНС (оцінка впливу на навколишнє природне середовище).
Відповідно до п. 1.3. договору, обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені, у тому числі залежно від реального фінансування видатків.
Відповідно до п. 3.1. договору, сума, визначена у договорі, становить 36000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 6000,00 грн., яка розрахована на підставі Протоколу погодження договірної ціни на виконання робіт (Додаток № 3 до договору), який є невід'ємною частиною цього договору.
Розрахунки, у відповідності до п. 4.1. договору, проводяться шляхом оплати замовником після підписання сторонами Актів приймання-передачі, посвідчених підписами і печатками сторін, протягом 90 календарних днів.
Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковому порядку, шляхом перерахування необхідної суми грошових коштів у національній валюті України - гривні на поточний рахунок виконавця, вказаний у цьому договорі (п. 4.2. договору).
Згідно із п. 4.3. договору, якщо інше не застережене договором або не узгоджено сторонами у додатковій угоді до цього договору, усі розрахунки і платежі, здійснюються; між замовником та виконавцем у строки, в порядку та на умовах, визначених договором.
Місце виконання робіт: л.ш. "Пролетарська" (п. 5.2. договору).
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором (п.7.1 договору).
В п.10.1 договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2014.
В подальшому, у зв'язку із реорганізацією Державного підприємства "Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" відповідно до наказу Міненерговугілля України від 15.05.2014 № 358 "Про реорганізацію державних підприємств з ліквідації вугледобувних, торфодобувних та вуглепереробних підприємств" додатковою угодою №1 від 18.08.2014 до договору здійснено заміну сторони ДП "Обласна дирекція "Луганськвуглереструктуризація" на Державне підприємство "Об'єднана Компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ".
Позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань за договором, виконав роботи на суму 36000,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання науково-технічної документації №1 від 14.10.2014. Також, в акті зазначено, що матеріали робіт відображені в заключному звіті, який переданий відповідачу.
Акт здачі-приймання науково-технічної документації №1 від 14.10.2014 підписаний з боку відповідача та скріплений печаткою підприємства без зауважень та заперечень.
Оскільки, відповідач, оплату виконаних позивачем за договором про закупівлю робіт за державні кошти №1330/2.2/№250 Д/14 від 17.06.2014 робіт не здійснив, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Як підтверджено матеріалами справи, позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на суму 36000,00 грн., про що сторонами було складено та підписано акт здачі-приймання науково-технічної документації №1 від 14.10.2014.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами договору (п. 4.1.) сторони погодили, що оплата виконаних позивачем робіт здійснюється відповідачем після підписання сторонами акту приймання-передачі протягом 90 календарних днів.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Сторонами договору обумовлено те, що укладений сторонами договір є оплатним, тобто обов'язок відповідача як замовника по договору оплатити виконані роботи виникає згідно з положеннями закону (стаття 854 та частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України) та укладеного сторонами договору.
Судом встановлено, у встановлені договором строки, відповідач не здійснив оплату виконаних позивачем робіт. Наявність заборгованості відповідачем не заперечується.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Також, статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю робіт за державні кошти №1330/2.2/№250 Д/14 від 17.06.2014 в частині своєчасної оплати за виконані позивачем роботи на суму 36000,00 грн.
Заборгованість відповідача перед позивачем за договором про закупівлю робіт за державні кошти №1330/2.2/№250 Д/14 від 17.06.2014 у розмірі 36000,00 грн. належним чином доведена та документально підтверджена.
Відповідач у відзиві на позов, заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що відповідно до п. 5.2 укладеного між сторонами спору договору №1330/2.2/№250 Д/14 від 17.06.2014, місцем виконання робіт є шахта "Пролетарська", яка розташована у населеному пункті на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р. За твердженням відповідача, оплата за договором буде здійснена тільки після повернення території, яка є місцем виконання робіт, під контроль органам державної влади України.
Проте, суд, зазначає, що умовами договору не передбачено, що оплата вартості проектних робіт повинна здійснюватися саме за рахунок коштів, які виділяються з Державного бюджету України на рахунки шахти "Пролетарська".
З матеріалів справи вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 03680, м. Київ, Святошинський район, пров. Приладний, 2-А; рахунок відповідача відкритий, зокрема, в УДКСУ в Шевченківському районі м. Києва. Отже, сам відповідач, та обслуговуюча його банківська установа знаходиться на території, де органи державної влади України безперешкодно здійснюють свої повноваження, і постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей" та розпорядження від 17.11.2014 №1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин між позивачем і відповідачем.
При цьому, ч. 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати підрядних робіт та не виправдовує бездіяльність відповідача, як замовника.
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Вищого господарського суду №914/1760/13 від 13.11.2013, №913/851/13 від 05.08.2013 та Оглядовому листі Вищого господарського суду України "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду" № 01-06/374/201 від 18.02.2013.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладаючи договір, сторони погодили всі його істотні умови, в тому числі й щодо порядку здійснення розрахунків.
Умовами договору прямо встановлено обов'язок відповідача, як замовника, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи. При цьому, в договорі не передбачено залежність строків оплати від фінансування відповідача; будь-яких угод щодо відстрочення здійснення оплати за виконані роботи, між сторонами не укладалось.
Доказів, які б свідчили про те, що відповідач повідомляв позивача про неможливість виконання своїх зобов'язань за договором внаслідок незалежних від нього обставин, не надано.
Таким чином, виконані позивачем проектні роботи є прийнятими відповідачем, що підтверджується актом здачі-приймання науково-технічної документації №1 від 14.10.2014, а відтак, відповідно до п. 4.1. договору відповідач повинен був розрахуватися з позивачем , протягом 90 календарних днів (до 12.01.2015). Проте, у визначені договором строки, відповідач оплату робіт не здійснив, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 36000,00 грн.
З приводу доводів відповідача. викладених у додатковому відзиві, про те, що додаткова угода №1 від 18.08.2014 до договору про закупівлю робіт за державні кошти №1330/2.2/№250 Д/14 від 17.06.2014 є нікчемною, а відтак є недійсною з моменту її укладення, то суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Так, нікчемними, зокрема, є правочини: укладені з недодержанням обов'язкової письмової форми, якщо недійсність прямо передбачена законом, наприклад, правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань; укладені з недодержанням обов'язкової нотаріальної форми; укладені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення; укладені недієздатною фізичною особою; вчинені без дозволу органу опіки і піклування; які порушують публічний порядок.
Пунктом 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" та п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що необхідно з урахуванням приписів статті 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом та недійсні, недійсність яких встановлюється судом.
Таким чином, посилання відповідача на те, що додаткова угода №1 від 18.08.2014 до договору про закупівлю робіт за державні кошти №1330/2.2/№250 Д/14 від 17.06.2014 є нікчемною, у зв'язку і тим, що укладена з порушеннями приписів ч. 3 ст. 512 ЦК України та п. 9.7. договору, визнаються судом безпідставними, оскільки у даному випадку, не передбачено нікчемності правочину внаслідок порушення наведених положень цивільного законодавства та пункту 9.7. договору.
Згідно зі ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як встановлено судом вище, 18.08.2014 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору про закупівлю робіт за державні кошти №1330/2.2/№250 Д/14 від 17.06.2014, відповідно до умов якої, у зв'язку із реорганізацією Державного підприємства "Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" відповідно до наказу Міненерговугілля України від 15.05.2014 № 358 "Про реорганізацію державних підприємств з ліквідації вугледобувних, торфодобувних та вуглепереробних підприємств", здійснено заміну сторони ДП "Обласна дирекція "Луганськвуглереструктуризація" на Державне підприємство "Об'єднана Компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ".
Відповідно до п. 3 вказаної додаткової угоди, всі права та зобов'язання за договором переходять від ДП "Обласна дирекція "Луганськвуглереструктуризація" до ДП "Об'єднана Компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ".
Умовами додаткової угоди №1 від 18.08.2014 до договору про закупівлю робіт за державні кошти №1330/2.2/№250 Д/14 від 17.06.2014 не передбачено відступлення права та (або) переведення боргу за даним договором, а здійснено заміну сторони, у зв'язку із реорганізацією ДП "Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" відповідно до наказу Міненерговугілля України від 15.05.2014 № 358 "Про реорганізацію державних підприємств з ліквідації вугледобувних, торфодобувних та вуглепереробних підприємств" шляхом приєднання до ДП "ОК "Укрвуглереструктуризація" (правонаступництвом). Отже, додаткова №1 від 18.08.2014 до договору про закупівлю робіт за державні кошти №1330/2.2/№250 Д/14 від 17.06.2014 не суперечить пункту 9.7. договору. Крім того, саме замовник за договором виступає боржником, а не кредитором у зобов'язанні за договором №1330/2.2/№250 Д/14 від 17.06.2014 з оплати за виконані роботи, а тому, посилання відповідача на порушення ч. 3 ст. 512 ЦК України є безпідставними.
Суд зазначає, що додаткова угода №1 від 18.08.2014 до договору про закупівлю робіт за державні кошти №1330/2.2/№250 Д/14 від 17.06.2014 у судовому порядку сторонами не оспорювалась та є чинною.
При цьому, відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення ДП "Обласна дирекція "Луганськвуглереструктуризація" як юридичної особи, а наявність відомостей про перебування вказаної юридичної особи в стані припинення не свідчить про неможливість укладення між сторонами додаткової угоди про зміну сторони (замовника) у договорі про закупівлю робіт за державні кошти №1330/2.2/№250 Д/14 від 17.06.2014.
Додаткова угода №1 від 18.08.2014 до договору про закупівлю робіт за державні кошти №1330/2.2/№250 Д/14 від 17.06.2014 підписана з боку позивача та ДП "ОК "Укрвуглереструктуризація" і скріплена печатками підприємств та у відповідності до п. 9.8. є невід'ємною частиною договору.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги те, що відповідачем на виконання умов договору про закупівлю робіт за державні кошти №1330/2.2/№250 Д/14 від 17.06.2014 та додаткової угоди №1 від 18.08.2014 було прийнято виконані позивачем проектні роботи з науково-технічної документації, суд вважає необґрунтованими та безпідставними заперечення відповідача, викладені у додатковому відзиві.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 36000,00 грн. підтверджується матеріалами справи, з огляду на вищевстановлені судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 36000,00 грн. заборгованості за договором про закупівлю робіт за державні кошти №1330/2.2/№250 Д/14 від 17.06.2014.
Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Науково-дослідної установи "Український науково-дослідний інститут екологічних проблем" до Державного підприємства "Об'єднана Компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ" про стягнення заборгованості у розмірі 36000,00 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Об'єднана Компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ" (03680, м. Київ, провулок Приладний, будинок 2-А, код ЄДРПОУ 39244468) на користь Наукова-дослідної установи "Український науково-дослідний інститут екологічних проблем" (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, будинок 6, код ЄДРПОУ 01018083) заборгованість у розмірі 36000,00 грн., судові витрати у розмірі 1218,00 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 26.01.2016 р.
Суддя С.О. Турчин