ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.01.2016Справа № 910/26996/14
За позовомПриватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій»
ДоДержавного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України
Простягнення 1 006 378,97 грн.
За зустрічним позовомДержавного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України
ДоПриватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій»
Провизнання права оренди
За скаргоюПриватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій»
На дії та бездіяльністьВідділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві
Суддя Прокопенко Л. В.
Представники:
Від позивача: Бородкін Д. І. - представник
Від відповідача: не з'явились
Від ДВС: не з'явились
Суть спору:
Приватне акціонерне товариство «Інститут розвитку передових технологій» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про стягнення 1 006 378,97 грн.
Рішенням від 08.04.2015 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81-А, код ЄДРПОУ 25287988) на користь Приватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій» (04073, м. Київ, вул. Ливарська, буд. 1 (літера А), код ЄДРПОУ 31059007) заборгованість в орендній платі з урахуванням індексу інфляції в розмірі 446 231 (чотириста сорок шість тисяч двісті тридцять одна) грн. 25 коп., три відсотки річних в розмірі 10 848 (десять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 34 коп., пеню в розмірі 608 (шістсот вісім) грн. 65 коп., неустойку в розмірі 597 748 (п'ятсот дев'яносто сім тисяч сімсот сорок вісім) грн. 09 коп., судовий збір в розмірі 21 108 (двадцять одна тисяча сто вісім) грн. 74 коп.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 апеляційну скаргу залишено без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2015 касаційну скаргу задоволено частково.
29.10.2015 відділом діловодства суду від представника позивача отримано скаргу на рішення, дію/бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві. За змістом скарги скаржник просить:
1. Визнати незаконною бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Поліщука А. М. щодо не накладення арешту на рахунки Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 485253051;
2. Зобов'язати державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Поліщука А.М. накласти арешт на кошти боржника у виконавчому провадженні №485253051 - Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні;
3. Визнати недійсною Постанову про зупинення виконавчого провадження від 20.10.2015 у виконавчому провадженні №485253051;
4. Визнати незаконною бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Поліщука А. М. щодо не проведення перевірки майнового стану боржника у виконавчому провадженні №485253051 - Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України;
5. Зобов'язати державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Поліщука А. М. провести перевірку майнового стану боржника у виконавчому провадженні №485253051 Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
Відповідно до вимог ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії або бездіяльність органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.
Ухвалою від 02.11.2015 розгляд скарги призначено на 13.11.2015.
13.11.2015 відділом діловодства суду від представника відповідача отримані пояснення на скаргу.
13.11.2015 відділом діловодства суду від ДВС отримані додаткові матеріали по справі.
В судове засідання 13.11.2015 представник позивача з'явився, підтримав свою скаргу та просив її задовольнити.
В судове засідання 13.11.2015 представник відповідача з'явився, заперечив проти заявленої скарги.
В судове засідання 13.11.2015 представник державної виконавчої служби з'явився, заперечив проти заявленої скарги.
Ухвалою суду від 13.11.2015 розгляд справи було відкладено на 15.01.2016.
В судове засідання 15.01.2016 представник позивача з'явився, підтримав свою скаргу та просив її задовольнити. Представники відповідача та заявника не з'явились.
Розглянувши подану скаргу на дії та бездіяльність державного виконавця за своїм внутрішнім переконанням на основі повного і всебічного дослідження обставин справи з достовірністю встановлених на основі належних та допустимих доказів, суд прийшов до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних причин.
Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 набуло законної сили 10.06.2015 після його перегляду в апеляційному порядку та є обов'язковим для виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Рішенням Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02), зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграфі 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
На виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2015, за заявою позивача, Господарським судом міста Києва видано судовий наказ від 03.07.2015, який є виконавчим документом в розумінні ст. 116 Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження».
Даний наказ Господарського суду міста Києва було пред'явлено позивачем до виконання до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві 22 липня 2015 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Всупереч цьому, постанова про відкриття виконавче провадження була винесена державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Поліщуком А. М. лише 21.08.2015.
Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Проте, як вказує сам виконавець у своїй заяві про відстрочення виконання рішення, боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження лише 15.09.2015.
Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Відповідно до ч. 8 ст. 52 Закону, державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Таким чином, державний виконавець мав розпочати примусове виконання рішення не пізніше, ніж 23 вересня 2015 року. Однак, на час розгляду справи в суді, державним виконавцем не вчинено дій, необхідних для виконання рішення суду - не накладено арешт на рахунки боржника, не вжито заходів щодо розшуку майна боржника.
Суд вважає таку бездіяльність державного виконавця незаконною, а тому вимоги скаржника про визнання незаконною бездіяльність державного виконавця щодо не накладення арешту на рахунки Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, зобов'язання державного виконавця накласти арешт на кошти боржника у виконавчому провадженні, визнання незаконною бездіяльність державного виконавця щодо не проведення перевірки майнового стану боржника у виконавчому провадженні зобов'язання державного виконавця провести перевірку майнового стану боржника є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги скаржника про визнання недійсною Постанову про зупинення виконавчого провадження від 20.10.2015, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.
Таким чином, саме по собі звернення державного виконавця до суду з заявою про відстрочення виконання рішення не є підставою для обов'язкового зупинення виконавчого провадження.
В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 39 закону, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону.
Таким чином, зупинення виконавчого провадження у випадку звернення державного виконавця до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду є його правом, однак не є обов'язком. Застосування цього права державним виконавцем має бути мотивовано в постанові про зупинення виконавчого провадження, враховувати інтереси обох сторін виконавчого провадження, та сприяти досягненню мети виконавчого провадження - повного і своєчасного виконання рішення суду.
Всупереч цьому, Постанова взагалі не є вмотивованою. В ній міститься лише посилання на заяву відповідача до державного виконавця від 06 жовтня 2015 року та про звернення державного виконавця до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, але відсутнє мотивування необхідності зупинення виконавчого провадження.
Також абсолютно необґрунтованою є і заява державного виконавця про відстрочення виконавчого провадження, що вказує на те, що така заява була лише формальною підставою для зупинення виконавчого провадження.
У вказаній вище заяві стверджується, про нібито складний матеріальний стан Відповідача у зв'язку із відсутністю бюджетного фінансування а також визначення іншого державного підприємства адміністратором Єдиних та Державних реєстрів замість Відповідача. Однак, наведені вище аргументи щодо складного фінансового стану не підтверджені жодними доказами, а зміна підприємства-адміністратора реєстру не означає припинення фінансування Відповідача. Більше того відповідач є державним комерційним підприємством, а відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського кодексу України, державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Отже, Відповідач веде свою господарську діяльність самостійно, на власний ризик і відповідає всім наявним майном, незалежно від фінансування його діяльності із Державного бюджету України.
Абсолютна необґрунтованість заяви державного виконавця про відстрочення виконання рішення суду та постанови про зупинення виконавчого провадження свідчить про зловживання державним виконавцем в інтересах відповідача своїми правами, наданими йому Законом України «Про виконавче провадження». За таких умов суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання недійсною постанови державного виконавця від 20 жовтня 2015 року про зупинення виконавчого провадження №48523051.
Приймаючи до уваги вищевказане, керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -
1. Скаргу Приватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій» на рішення, дію/бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві - задовольнити.
2. Визнати незаконною бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Поліщука А. М. щодо не накладення арешту на рахунки Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 485253051.
3. Зобов'язати державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Поліщука А. М. накласти арешт на кошти боржника у виконавчому провадженні №485253051 - Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні.
4. Визнати недійсною Постанову про зупинення виконавчого провадження від 20.10.2015 у виконавчому провадженні № 485253051.
5. Визнати незаконною бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Поліщука А. М. щодо не проведення перевірки майнового стану боржника у виконавчому провадженні №485253051 - Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України;
6. Зобов'язати державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Поліщука А. М. провести перевірку майнового стану боржника у виконавчому провадженні № 485253051 Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
7. Дана ухвала набирає чинності з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Л. В. Прокопенко