ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.01.2016Справа №910/8542/15-г
За позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"
Про стягнення 509 651,86 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача Грищенко А.А. - представник за довіреністю № 2-69-д від 25.12.2014;
від відповідача Ярмоленко Є.П. - представник за довіреністю № 1 від 04.01.2016 року;
У судовому засіданні 18.01.2016 у відповідності до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Карпатигаз" про стягнення з останнього 193 897,16 грн. пені, 23 267,66 грн. річних, 292 487,04 грн. інфляційних втрат та 10 885,45 грн. судового збору.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справі №910/8542/15-г, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" 48 474,29 грн. - пені, 23 267,66 грн. - 3% річних, 292 487,04 грн. - інфляційних втрат та 7 284,58 грн. - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2015 рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справі № 910/8542/15-г скасовано в частині позову про стягнення пені. Справу у відповідній частині передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суддів. У решті рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справі № 910/8542/15-г залишено без змін.
Згідно автоматичного розподілу справ від 28.10.2015, справу № 910/8542/15-г було передано на розгляд судді Спичаку О.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 справу № 910/8542/15 прийнято суддею Спичаком О.М. до свого провадження та призначено її розгляд на 20.11.2015.
30.10.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від Київського апеляційного господарського суду надійшов запит № 09-16/4922/15 від 27.10.2015 про направлення матеріалів справи № 910/8542/15 до Київського апеляційного господарського суду у зв'язку з надходженням заяви про прийняття додаткового рішення.
У зв'язку з направленням матеріалів справи № 910/8542/15-г до Київського апеляційного господарського суду, провадження у зазначеній справі було зупинено до повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва.
20.11.2015 матеріали справи № 910/8542/15-г повернуті до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2015 провадження у справі № 910/8542/15-г поновлено та призначено її розгляд на 11.12.2015.
В судовому засіданні 11.12.2015 судом оголошено перерву до 18.01.2016, про що присутніх представників сторін повідомлено під розписку, яка наявна в матеріалах справи.
В судовому засіданні 18.01.2016 представник позивача підтримав у повному обсязі заявлену позовну вимогу про стягнення 193 897,16 грн. пені. Вимога в цій частині мотивована порушенням відповідачем, як замовником, своїх зобов'язань за договором № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011 з своєчасної оплати вартості наданих позивачем, як виконавцем, послуг, на підставі чого позивачем і заявлено вимогу про стягнення штрафної санкції у вигляді пені за період з 11.09.2014 по 13.11.2014 посиланням на п. 6.2 договору № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011 та Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Також, представник позивача наголошував на відсутності обумовлених законом підстав для зменшення неустойки (пені), оскільки пеня, як штрафна санкція за порушення зобов?язань за укладеним між сторонами договором передбачена умовами самого договору, а також нормами чинного законодавства. І заявлений позивачем до стягнення розмір пені в сумі 193 897,16 грн. не є значно чи надмірно великим, входячи із загальної заборгованості по договору та часу прострочення належних до сплати сум. Крім того, подані відповідачем документи не свідчать про винятковість випадку, а також відповідачем не подано жодних доказів наявності ускладнень у його діяльності, як оператора спільної діяльності, а також відсутності майна та коштів. Позивач вказує, що заборгованість відповідача є наслідком неплатежів за надані послуги, погашення якої не може пов?язуватись із взаємовідносинами останнього з іншими учасниками господарської діяльності.
Представник відповідача в судовому засіданні 18.01.2016 надав пояснення, в яких просив суд на підставі п. 3 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України зменшити розмір нарахованої пені до 48 474,29 грн. В обгрунтування підстав зменшення розміру пені до 48 474,29 грн. відповідач посилався на те, що причиною несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язання перед позивачем щодо своєчасної оплати послуг за договором № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011 стало те, що договір №УГВ2949/06-11 на надання послуг по видобуванню, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату укладено між позивачем та відповідачем, який у відповідних правовідносинах виступає як оператор спільної діяльності між ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», ТОВ «Карпатигаз» та Компанією «Місен Ентерпрайзіс АБ» за договором про спільну діяльність № 3 від 10.06.2002. Основним джерелом коштів за договором про спільну діяльність № 3 від 10.06.2002 є реалізація вуглеводнів (зокрема природного газу), і відповідну реалізацію мав здійснювати відповідач, а за рахунок отриманих внаслідок реалізації вуглеводнів коштів передбачалась оплата отриманих від позивача послуг за договором № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011. В свою чергу, процедура реалізації природного газу газодобувними підприємствами обумовлена Порядком доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 19.04.2012 № 420 (далі - Порядок № 420) та Порядком розроблення та погодження прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу та формування і затвердження планового розподілу постачання природного газу споживачам, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.11.2012 № 920 (далі - Порядок № 920), відповідно до яких для реалізації газодобувними підприємствами та іншими власниками природного газу та цей газ міг бути розподілений та доставлений споживачам постачальниками природного газу, обсяги природного газу повинні бути включені в плановий (розрахунковий) баланс надходження та розподілу природного газу, із зазначенням яким підприємствам який обсяг належить. За умовами договору про спільну діяльність № 3 від 10.06.2002 саме позивач зобов'язався сприяти включенню та обліку видобутого природного газу в розрахунковий баланс НАК «Нафтогаз України» надходження та розподілу природного газу, видобутого за цим договором по Україні. Проте, в період з вересня 2013 року по серпень 2014 року Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не включала природний газ, видобутий спільною діяльністю за договором № 3 від 10.06.2002, оператором якої є відповідач, до планового (розрахункового) балансу надходження га розподілу природного газу, у зв'язку з чим відповідач не міг реалізувати видобутий природний газ та оплатити послуги позивача. Виключенням були лише березень та червень 2014 року, коли були включені обмежений обсяг газу, з метою надання можливості відповідачу виплатити заробітну плату працівникам та частково сплатити податковий борг, щоб не допустити примусовий продаж майна учасників спільної діяльності податковими органами. При цьому норми Податкового кодексу України зобов'язують платників податків в першу чергу направляти кошти на погашення саме податкового боргу та заробітної плати. Враховуючи те, що в спірний період податкове навантаження становило близько 80 млн. грн, щомісячно, фонд заробітної плати становив близько 3 млн. грн. на місяць, надходження від реалізації нафти та конденсату не перевищували 30 млн. грн. на місяць, а реалізація природного газу була унеможливлена внаслідок не включення видобутого природного газу в планові (розрахункові) баланси надходження та розподілу природного газу, у відповідача як оператора спільної діяльності, що є відповідальним за сплату податків, виник не лише борг перед позивачем й іншими контрагентами, а й податковий борг, що в свою чергу призвело до того, що податкові органи розпочати передбачені законодавством України процедури арешту майна спільної діяльності та примусового стягнення коштів, яких фактично не було. У зв'язку із зазначеним, відповідач був вимушений також укладати з податковими органами договори про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд м. Києва, -
Між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування"), як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", як оператором спільної діяльності між ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», ТОВ «Карпатигаз» та Компанією «Місен Ентерпрайзіс АБ» за договором про спільну діяльність № 3 від 10.06.2002, як замовником, 20.04.2011 укладено договір №УГВ2949/06-11 на надання послуг по видобуванню, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату, за умовами якого виконавець зобов'язується за плату надати замовнику послуги по видобуванню, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю вартість наданих послуг на умовах, передбачених договором.
Згідно з п.2.6 договору № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011, замовник зобов'язаний своєчасно проводити оплату послуг виконавця згідно з п.4.2 даного договору, відповідно до якого оплата за послуги, що будуть надані в наступному місяці, здійснюється шляхом 100% передоплати до 20 числа поточного місяця, в розмірі, визначеному за попередній місяць, з наступним корегуванням суми по факту надання послуг відповідно до підписаних актів приймання-передачі наданих послуг протягом 10 (десяти) днів з моменту їх підписання на рахунки виконавця.
Виконавець свої зобов'язання за договором виконував належним чином та в повному обсязі, надання позивачем послуг та прийняття їх відповідачем, в даному випадку, у серпні-жовтні 2014 року підтверджується підписаними між сторонами:
- Актом приймання-передачі наданих послуг за серпень 2014 року по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню вуглеводнів №8/14-1 від 31.08.2014р.,
- Актом приймання-передачі наданих послуг за серпень 2014 року по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню газового конденсату №8/14-2 від 31.08.2014р.,
- Актом приймання-передачі наданих послуг за вересень 2014 року по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню вуглеводнів №9/14-1 від 30.09.2014р.,
- Актом приймання-передачі наданих послуг за вересень 2014 року по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню газового конденсату №9/14-2 від 30.09.2014р.,
- Актом приймання-передачі наданих послуг за жовтень 2014 року по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню вуглеводнів №10/14-1 від 31.10.2014р.,
- Актом приймання-передачі наданих послуг за жовтень 2014 року по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню газового конденсату №10/14-2 від 31.10.2014р.
Вартість наданих виконавцем у серпні 2014 року послуг, згідно вказаних актів, склала 5 447 091,75грн., у вересні 2014 року - 5 147 261,50 грн., у жовтні 2014 року - 5 161 864,00 грн.
З урахуванням умов договору № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011, остаточний розрахунок за отримані у серпні 2014 року послуги мав бути здійснений відповідачем 10.09.2014, за отримані у вересні 2014 року послуги - 10.10.2014, за отримані у жовтні 2014 року послуги - 10.11.2014, в той час як розрахунок за надані у серпні 2014 року послуги здійснений відповідачем лише 21.10.2014, за послуги вересня 2014 року - 21.10.2014 у сумі 373 664грн. та 22.10.2014 у сумі 4 773 597,50 грн., за послуги жовтня 2014 року - 1 068 091,75грн. сплачено своєчасно, решта - 4093772,25 грн. сплачені 12.11.2014 у сумі 1 656 772,25 грн., 13.11.2015 у сумі 7 815,00 грн. та 14.11.2014 у сумі 2 429 185,00 грн.
Отже, відповідач порушив умови договору, щодо своєчасності оплати отриманих послуг.
Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасних розрахунків за надані позивачем послуги, тому позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача штрафні санкції , які передбачені умовами самого договору, а також нормами чинного законодавства.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справі №910/8542/15-г, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" 48 474,29 грн. - пені, 23 267,66 грн. - 3% річних, 292 487,04 грн. - інфляційних втрат та 7 284,58 грн. - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справі № 910/8542/15-г скасовано в частині позову про стягнення пені. Справу у відповідній частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суддів. У решті рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справі № 910/8542/15-г залишено без змін.
Таким чином, під час нового розгляду справи суд розглядає позов Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в частині стягнення 193 897,16 грн. пені, вимоги за яким направлені на новий розгляд згідно постанови Вищого господарського суду України від 20.10.2015.
Постанова Вищого господарського суду України від 20.10.2015 в частині скасування рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справі № 910/8542/15-г щодо стягнення пені мотивована тим, що в порушення зазначених вимог щодо змісту судового рішення та вимог ст.84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення в даній справі, не навів обґрунтованих доказів на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру стягуваної суми пені до 48 474,29 грн. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін, проте судами попередніх інстанцій наведеного здійснено не було. Колегія суддів касаційного суду вважає, що невмотивоване зменшення пені з 193 897,16 грн. до 48 474,29 грн. (тобто на 75%) не відповідає вимогам співрозмірності та не враховує інтереси позивача, що в свою чергу, суперечить принципу рівності сторін в господарському процесі.
Згідно з частиною першою статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
На виконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 20.10.2015, судом встановлено наступне.
Як підтверджується наявними матеріалами справи, з урахуванням умов договору № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011, остаточний розрахунок за отримані у серпні 2014 року послуги мав бути здійснений Відповідачем 10.09.2014, за отримані у вересні 2014 року послуги - 10.10.2014, за отримані у жовтні 2014 року послуги - 10.11.2014, в той час як розрахунок за надані у серпні 2014 року послуги здійснений відповідачем лише 21.10.2014, за послуги вересня 2014 року - 21.10.2014 у сумі 373 664грн. та 22.10.2014 у сумі 4 773 597,50 грн., за послуги жовтня 2014 року - 1 068 091,75грн. сплачено своєчасно, решта - 4093772,25 грн. сплачені 12.11.2014 у сумі 1 656 772,25 грн., 13.11.2015 у сумі 7 815,00 грн. та 14.11.2014 у сумі 2 429 185,00 грн.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011 щодо своєчасного виконання зобов?язання по оплаті вартості отриманих послуг, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).
Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, оскільки відповідачем було порушено умови договору № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011 щодо своєчасного виконання зобов?язання по оплаті вартості отриманих послуг, а тому у відповідності вимог ст. 549, 611, 610, 612 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, п. 7.2 договору поставки № 1-27/10/10 від 27.10.2010 наведена обставина є підставою для стягнення з відповідача пені.
Суд, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку щодо сум, строків прострочення та ставок нарахувань заявленого до стягнення з відповідача розміру пені, погоджується з наведеними позивачем у позові розрахунком пені загалом в сумі 193 897,16 грн. за прострочення виконання зобов?язань щодо своєчасної оплати наданих послуг за договором № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011, яка розрахована позивачем з урахуванням відповідних періодів прострочення.
Так, судом встановлено, що за серпень 2014 року сума боргу складала 5 447 091,75 грн. за актами №8/14-1 та №8/14-2 від 31.08.2014, період прострочення щодо її оплати складав з 11.09.2014 по 20.10.2014 (40 днів), і з врахуванням розміру облікової ставки НБУ в цей період у розмірі 12,5%, розмір пені складає 149 235,39 грн.
За вересень 2014 року сума боргу складала загалом 5 147 261,50 грн., яка складалась з:
- 4 773 597,50 грн. по акту №9/14-1 від 30.09.2014, період прострочення оплати якого складає з 11.10.2014 по 21.10.2014 (11 днів), і з врахуванням розміру облікової ставки НБУ в цей період у розмірі 12,5%, розмір пені складає 35 965,46 грн.;
- 373 664,00 грн. по акту №9/14-2 від 30.09.2014, період прострочення оплати якого складає з 11.10.2014 по 20.10.2014 (10 днів), і з врахуванням розміру облікової ставки НБУ в цей період у розмірі 12,5%, розмір пені складає 2 559,34 грн.
За жовтень 2014 року сума боргу за актами №10/14-1№10/14-1 та №10/14-2 від 31.10.2014 складала загалом 5 161 864,00 грн., яка оплачувалась частково, і з урахуванням відповідних проплат нарахування пені здійснено на наступні показники існуючої заборгованості у відповідний період:
- на суму боргу 1 656 772,25 грн. за 1 день прострочення - 11.11.2014, і з врахуванням розміру облікової ставки НБУ в цей період 12,5%, розмір пені складає 1 134,78 грн.;
- на суму боргу 7 815,00 грн. за період прострочення з 11.11.2014 по 12.11.2014 (2 дні), і з врахуванням розміру облікової ставки НБУ в цей період 12,5%, розмір пені складає 10,71 грн.;
- на суму боргу 2 429 185,00 грн. за період прострочення з 11.11.2014 по 13.11.2014 (3 дні), і з врахуванням розміру облікової ставки НБУ в цей період 12,5%, розмір пені складає 4 991,48 грн.
Таким чином, суд зазначає, що позивачем вірно нараховано до сплати відповідачу пені загалом в сумі 193 897,16 грн. та обгрунтовано заявлено наведений показник до стягнення з відповідача за порушення зобов?язань за договором № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011.
Водночас, як у відзиві на позовну заяву, так і додаткових письмових поясненнях відповідач просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України до розміру 48 474,29 грн., посилаючись на складне фінансове становище, яке виникло з незалежних від відповідача причин.
Проте, позивач у письмових запереченнях наголошував на відсутності обумовлених законом підстав для зменшення неустойки (пені), оскільки пеня, як штрафна санкція за порушення зобов?язань за укладеним між сторонами договором передбачена умовами самого договору, а також нормами чинного законодавства. І заявлений позивачем до стягнення розмір пені в сумі 193 897,16 грн. не є значно чи надмірно великим, входячи із загальної заборгованості по договору та часу прострочення належних до сплати сум.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Цивільного кодексу України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 названого Кодексу).
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.
Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При цьому при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку, слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Право місцевого господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено пунктом 3 статті 83 розділу ХІ (Вирішення господарських спорів у першій інстанції) Господарського процесуального кодексу України (Постанова Верховного Суду України від 03.12.2013р. у справі №908/43/13-г).
Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України надано господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1).
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
Як роз'яснено в п.3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Крім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 зазначено: положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.1, 2, 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:
- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;
- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;
- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці в їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Отже, суд при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру пені зазначає, що вказане питання щодо меж зменшення неустойки повинно розглядатися із врахуванням принципу змагальності сторін з виконанням вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, як встановлено судом вище, договір №УГВ2949/06-11 на надання послуг по видобуванню, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату укладено між позивачем та відповідачем, який у відповідних правовідносинах виступає як оператор спільної діяльності між ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», ТОВ «Карпатигаз» та Компанією «Місен Ентерпрайзіс АБ» за договором про спільну діяльність № 3 від 10.06.2002, яка діяла в редакції додаткової угоди № 4 від 25.02.2011, і основним джерелом коштів за договором про спільну діяльність № 3 від 10.06.2002 є реалізація вуглеводнів (зокрема природного газу), і відповідну реалізацію мав здійснювати відповідач, як оператор спільної діяльності.
Основні положення про спільну діяльність встановлено статтями 1130- 1143 глави 77 Цивільного кодексу України. Зокрема, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
В свою чергу, процедура реалізації природного газу газодобувними підприємствами обумовлена Порядком доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 19.04.2012 № 420 (далі - Порядок № 420) та Порядком розроблення та погодження прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу та формування і затвердження планового розподілу постачання природного газу споживачам, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.11.2012 № 920 (далі - Порядок № 920), відповідно до яких для реалізації газодобувними підприємствами та іншими власниками природного газу та цей газ міг бути розподілений та доставлений споживачам постачальниками природного газу, обсяги природного газу повинні бути включені в плановий (розрахунковий) баланс надходження та розподілу природного газу, із зазначенням яким підприємствам який обсяг належить.
На момент прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати наданих послуг за договором № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011, тобто в загальний період з 11.09.2014 по 13.11.2014 діяв Закон України «Про засади функціонування ринку природного газу», статтею 7 якого було передбачено, що суб'єкти ринку природного газу мають рівні права доступу до Єдиної газотранспортної системи України (п. 1). У разі дотримання вимог фізико-хімічних показників, технічних норм та стандартів безпеки відповідно до законодавства гази горючі будь-якого походження без технічних перешкод можуть бути безпечно введені та транспортовані газотранспортною системою (п. 2). Газотранспортні, газорозподільні та газодобувні підприємства під час здійснення транспортування та розподілу природного газу газопроводами, які перебувають у їхній власності чи користуванні на законних підставах, зобов'язані за зверненням суб'єктів ринку природного газу забезпечити їм доступ до цих мереж на підставі укладених договорів (п. 3). Оператор щороку розробляє прогнозний річний баланс надходження та розподілу природного газу в Україні з урахуванням можливостей газотранспортної системи та в установленому порядку надає його для погодження центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі, погоджує та подає на затвердження Кабінету Міністрів України прогнозний річний баланс надходження та розподілу природного газу в Україні, здійснює контроль за його виконанням (п. 4). На основі прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, а також інформації, що надійшла від постачальників про наявні у них ресурси та прогнозні обсяги реалізації природного газу, оператор відповідно до порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі, розробляє на кожний наступний місяць плановий (розрахунковий) баланс надходження та розподілу природного газу, а також формує і затверджує плановий розподіл постачання природного газу споживачам (п. 5). Оператор здійснює балансування обсягів природного газу та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою з транспортування, зберігання та розподілу природного газу з метою здійснення відповідних заходів, що впливають на співвідношення обсягів природного газу, що надійшли до газотранспортної системи, і обсягів природного газу, розподілених та поставлених споживачам, що забезпечують у Єдиній газотранспортній системі України тиск, який не загрожує безпеці та експлуатаційній ефективності системи, забезпечення безперебійного та безаварійного газопостачання споживачів України (п. 6).
Пунктом 7 статті 7 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» визначено, що оператор і газотранспортні та газорозподільні підприємства можуть відмовити в наданні доступу до Єдиної газотранспортної системи України у разі:
1) відсутності вільної пропускної потужності;
2) неналежної якості природного газу, який вводиться в газотранспортну систему;
3) надзвичайних ситуацій, що унеможливлюють такий доступ.
Наявність або відсутність вільної пропускної потужності визначається оператором, газотранспортним або газорозподільним підприємством за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі.
Пунктом 8 статті 7 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» визначено, що оператор і суб'єкти ринку природного газу, що здійснюють транспортування чи розподіл природного газу газопроводами, у разі відмови замовнику в наданні доступу до мережі мають повідомити про це не пізніше 10 робочих днів замовнику та національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, із зазначенням причин відмови.
Крім того, на момент прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати наданих послуг за договором № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011, тобто в загальний період з 11.09.2014 по 13.11.2014 діяли Порядок доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 19.04.2012 № 420 (далі - Порядок № 420) та Порядок розроблення та погодження прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу та формування і затвердження планового розподілу постачання природного газу споживачам, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.11.2012 № 920 (далі - Порядок № 920).
П. 1.3 розділу І Порядку № 420 визначено, що:
- оператор - це газотранспортне підприємство, на яке рішенням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики в нафтогазовому комплексі покладено функції оперативно-диспетчерського управління з видобутку, транспортування, зберігання та розподілу природного газу з метою забезпечення безперебійного та безаварійного газопостачання споживачів України;
- плановий (розрахунковий) баланс надходження та розподілу природного газу - це документ, розроблений Оператором на основі прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, а також інформації, що надійшла від постачальників, про наявність у них ресурсів та прогнозні обсяги реалізації природного газу на відповідний місяць.
П. 2.2 розділу ІІ Порядку № 920 визначено, що для розроблення прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні суб'єкти ринку природного газу щороку до 15 жовтня надають Оператору:
- п.п. 2.2.1. Газодобувні підприємства - інформацію щодо прогнозних показників видобутку та реалізації природного газу за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.
- п.п. 2.2.2. Газопостачальні підприємства - інформацію щодо обсягів природного газу, які вони планують закупити та реалізувати споживачам згідно з укладеними договорами.
- п.п. 2.2.3. Газотранспортні, газозберігаючі та газорозподільні підприємства - інформацію стосовно обсягів природного газу, які вони планують використати в наступному році для забезпечення власних потреб, виробничо-технологічних витрат і нормативних втрат.
- п.п. 2.2.4. Власники природного газу (резиденти - імпортери/експортери) - інформацію щодо прогнозних обсягів купівлі природного газу за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) та їх подальшого використання (транзиту територією України, зберігання газу в підземних сховищах газу (далі - ПСГ), реалізації газу газопостачальним підприємствам, споживачам або на власні потреби).
- п.п. 2.2.5. Газозберігаюче підприємство - інформацію щодо наявних обсягів зберігання природного газу і їх власників та вільних потужностей ПСГ.
Відповідно до п. 3.2 розділу ІІІ Порядку № 920, для розроблення та затвердження місячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу в Україні:
- газопостачальні підприємства не пізніше ніж за 15 днів до початку місяця постачання природного газу споживачам надають Оператору інформацію про наявні в них обсяги природного газу (що підтверджується копіями відповідних договорів з власниками природного газу) та обсяги його реалізації споживачам, а також копію погодженої із газозберігаючим підприємством заяви щодо здійснення відбору/закачування газу з/до ПСГ за формами, наведеними у додатках 4, 5 до цього Порядку, та акти відбору/закачування газу з/до ПСГ за формами, наведеними у додатках 6, 7 до цього Порядку;
- власники природного газу, газодобувні, газотранспортні, газозберігаючі та газорозподільні підприємства не пізніше ніж за 15 днів до початку місяця постачання природного газу надають Оператору інформацію, зазначену у пункті 2.2 розділу II цього Порядку, за умови, що дані прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні на плановий період змінюються більш ніж на 10 відсотків від їх поточних даних.
Пунктом 4.1 розділу ІV Порядку № 920 визначено, що газопостачальні підприємства відповідно до затвердженого місячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу в Україні до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання газу, надають Оператору (підписаний керівником та скріплений печаткою газопостачального підприємства) плановий розподіл обсягів постачання природного газу на місяць у розрізі регіонів, категорій споживачів, газодобувних, газотранспортних та газорозподільних підприємств відповідно до укладених договорів на постачання природного газу та актів приймання-передачі природного газу від власників природного газу.
Як зазначав відповідач, за умовами договору про спільну діяльність № 3 від 10.06.2002 саме позивач зобов'язався сприяти включенню та обліку видобутого природного газу в розрахунковий баланс НАК «Нафтогаз України» надходження та розподілу природного газу, видобутого за цим договором по Україні. Проте, в період з вересня 2013 року по серпень 2014 року Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не включала природний газ, видобутий спільною діяльністю за договором № 3 від 10.06.2002, оператором якої є відповідач, до планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу, у зв'язку з чим відповідач не міг реалізувати видобутий природний газ та оплатити послуги позивача.
На підтвердження вказаних обставин відповідачем до матеріалів справи подано:
- додаток № 2 до розрахункового балансу № 1/8-14 надходження та розподілу природного газу по Україні на серпень 2014 року - Перелік власників природного газу (крім НАК «Нафтогаз України», які відбирають його із ПСГ ПАТ «Укртрансгаз» у серпні 2014 року, і до якого відповідача не включено;
- розрахунковий баланс надходження та розподілу природного газу по Україні за серпень 2014 року, до якого не включено для розподілу обсяги газу, видобуті спільною діяльністю за договором № 3 від 10.06.2002, оператором якої є відповідач;
- лист ПАТ «Укртрансгаз» від 15.01.2014 № 245/64, адресований відповідачу, про те, що природний газ власного видобутку ТОВ «Карпатигаз» за договором про спільну діяльність № 3 від 10.06.2002 в листопаді/грудні 2013 року не був передбачений оператором ЄГТСУ в розрахунковому балансі надходження та розподілу природного газу по Україні, а оформлення закачування газу в ПГС можливе у разі його погодження оператором ЄГТСУ.
Крім того, суд враховує і посилання відповідача на те, що виключенням з ситуації що склалась стосовно невключення обсягів видобутого газу спільною діяльністю до розрахункового балансу, були лише березень та червень 2014 року, коли були включені обмежений обсяг газу, з метою надання можливості відповідачу виплатити заробітну плату працівникам та частково сплатити податковий борг, щоб не допустити примусовий продаж майна учасників спільної діяльності податковими органами. При цьому норми Податкового кодексу України зобов'язують платників податків в першу чергу направляти кошти на погашення саме податкового боргу та заробітної плати. Враховуючи те, що в спірний період податкове навантаження становило близько 80 млн. грн щомісячно, фонд заробітної плати становив близько 3 млн. грн. на місяць, надходження від реалізації нафти та конденсату не перевищували 30 млн. грн. на місяць, а реалізація природного газу була унеможливлена внаслідок не включення видобутого природного газу в планові (розрахункові) баланси надходження та розподілу природного газу, у відповідача як оператора спільної діяльності, що є відповідальним за сплату податків, виник не лише борг перед позивачем й іншими контрагентами, а й податковий борг, що в свою чергу призвело до того, що податкові органи розпочати передбачені законодавством України процедури арешту майна спільної діяльності та примусового стягнення коштів, яких фактично не було. У зв'язку із зазначеним, відповідач був вимушений також укладати з податковими органами договори про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань, що також призвело до додаткового податкового навантаження, на підтвердження чого відповідачем подано лист № 28/04-3 від 28.04.2014 до ГУ Міндоходів у м.Києві про розстрочку сплати грошових зобов??язань з податку на додану вартість за березень 2014 року, договір про розстрочення грошових зобов?язань (податкового боргу) від 13.05.2014 № 6, рішення Міністерства доходів і зборів України № 27 від 30.04.2014 про розстрочення грошових зобов?язань на період з 30.04.2014 по 25.12.2014, договір про розстрочення грошових зобов?язань № 12 від 27.06.2014, рішення Міністерства доходів і зборів України № 34 від 30.05.2014 про розстрочення грошових зобов?язань на період з 30.05.2014 по 25.12.2014.
Оцінивши усі вищенаведені документи в сукупності, суд дійшов висновку, що вони містять достатню інформацію для суду стосовно неможливості відповідачем здійснення продажу видобутого обсягу природного газу спільною діяльністю, а тому приймаються судом як належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України винятковості випадку, що є підставою для зменшення розміру неустойки,
Також, суд, дослідивши матеріали справи в сукупності, врахувавши не тільки майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, зокрема негативні наслідки, спричинені від прострочення виконання зобов'язань відповідача, дійшов висновку, що зменшення судом розміру пені не спричиняє позивачу додаткових збитків. Крім того, позивач у випадку спричинення, на його думку, збитків не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом про їх стягнення з особи, яку він вважає винною у їх спричиненні.
До того ж, суд приймає до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, причини неналежного виконання зобов?язання за договором № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011, важливість збереження господарської діяльності відповідача, як підприємства, а також обставини наявності статусу відповідача, як оператора спільної діяльності, який виступає стороною договору № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, добровільного усунення відповідачем порушення щодо оплати вартості наданих послуг.
Враховуючи викладене, оцінивши всі доводи та інтереси сторін, дослідивши докази в підтвердження об'єктивності причин прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості наданих позивачем послуг за договором № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011, а також беручи до уваги факт значного податкового навантаження на відповідача та встановлені обставини винятковості випадку, суд дійшов висновку про можливість застосування при вирішенні відповідного спору в частині вимоги про стягнення пені права, обумовленого п. 3 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, на зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, оскільки заявлений позивачем розмір пені, на думку суду, є надмірним порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, і зменшення у даному випадку розміру пені спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, проти зловживання правом та реалізацію судом в сукупності принципів законності та справедливості судового рішення.
Суд вважає, що розмір пені підлягає зменшенню на 50% від заявленої позивачем до стягнення суми пені у 193 897,16 грн., у зв?язку з чим суд задовольняє вимогу позивача в частині стягнення з відповідача 96 948,58 коп. пені. В решті вимоги про стягнення пені слід відмовити.
Щодо розподілу сум судового збору суд дійшов наступних висновків.
Згідно з п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року N 7, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Таким чином, судовий збір за позовною вимогою про стягнення пені, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача повністю, з урахуванням ставок, що діяли на момент звернення позивача з відповідним позовом, без урахування суми зменшеного судом розміру пені, та з урахуванням судового збору, стягнутого рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 року.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовну вимогу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення пені задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (код ЄДРПОУ 30162340; місцезнаходження: 04053 м.Київ, вул. Кудрявська, 13-19) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (код ЄДРПОУ 30019775; місцезнаходження: 04053 м.Київ, вул. Кудрявська, 26/28) пеню в розмірі 96 948 (дев?яносто шість тисяч дев?ятсот сорок вісім) грн. 58 коп., 2 908 (дві тисячі дев'ятсот вісім) грн. 45 коп. судового збору.
3. В решті позовної вимоги Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення пені - відмовити.
Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання рішення - 25.01.2016.
Суддя О.М.Спичак