61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
іменем України
13.01.2016 Справа № 905/3425/15
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Уханьової О.О. при помічнику судді Андрєєвої М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом - Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Приватбанк”
м. Дніпропетровськ
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОРЛІВКА РЕСУРС
ІНВЕСТ" м. Горлівка
про стягнення 66531,62грн.
за участю представників сторін :
від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №3052-К-0, від 21.07.15р.
від відповідача - не явився,
09.12.2015р. до господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" м. Дніпропетровськ (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОРЛІВКА РЕСУРС ІНВЕСТ" м. Горлівка ( далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 66531,62 грн., з яких: 25832,00грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 26.04.2013р. по 23.11.2015р., 5832,00грн. - заборгованості по комісії за період з 26.04.2013р. по 23.11.2015р., 34867,62грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 26.08.2013р. по 23.11.2015р.
В підтвердження позовних вимог позивач надав копії заяви б/н від 01.03.2011р. про відкриття банківського рахунку, витягу з “Умов та правил надання банківських послуг”, “Тарифів банку”, розрахунок заборгованості.
22.12.2015р. в судовому засіданні позивач супровідним листом надав письмові пояснення, додаткові документи та виписки по рахункам, які залучені до матеріалів справи.
13.01.2016р. позивач в судовому засідання підримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач жодного разу не скористався своїм законним правом на участь в судовому засіданні, про причину неявки не повідомив, додаткових документів до матеріалів справи не надав.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Приймаючи до уваги, що відповідно до п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014р. №01-06/1290/14 ухвали господарського суду розміщені в мережі Інтернет за адресою http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі Судова влада України, він вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду судом справи.
Господарський суд вирішує спір по суті без явки представника відповідача на підставі ст.75 ГПК України за наявними в матеріалах справи документами, оскільки вони є достатніми для вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
Предметом спору по даній справі є стягнення з відповідача стягнення заборгованості в сумі 25231,03 грн., з яких: 25832,00грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 26.04.2013р. по 23.11.2015р., 5832,00грн. - заборгованості по комісії за період з 26.04.2013р. по 23.11.2015р., 34867,62 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 26.08.2013р. по 23.11.2015р.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
З матеріалів справи вбачається, що 21.06.2011р. ТОВ “Горлівка Ресурс Інвест” м. Горлівка (клієнт) підписана заява про відкриття поточного рахунку. Згідно заяви позичальник приєднався до “Умов та правил надання банківських послуг” тарифів банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 21.06.2011р., який за своєю правовою природою є кредитним договором, правовідносини за яким регулюються розділом 2 глави 71 Цивільного кодексу України “Позика. Кредит. Банківський вклад”, параграфом 1 глави 35 Господарського кодексу України, Законами України “Про банки і банківську діяльність”, “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та іншими нормативно-правовими актами.
Істотними умовами у кредитному договорі є мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ч.2 ст.345 ГК України).
Кредитний ліміт на поточний рахунок (далі-кредит) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту (далі-ліміт). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо (п.3.2.1.1.1).
Згідно п.3.2.1.1.16. Умов при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до “Умов і правил надання банківських послуг” (або у формі “Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки” або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або/в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом “першого” підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Так приписами п.3.2.1.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.
Відповідно до п.3.2.1.1.3. Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.
Згідно до п. 3.2.1.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до “Умов і правил надання банківських послуг” (або у формі “Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки” або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - “Угода”).
Пунктом 3.2.1.1.6. Умов визначено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловив свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).
Відповідно до розділу Умов п.3.2.1.4., яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі по тексту -“період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню”), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.
У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг. Клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
Під “непогашенням кредиту” мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться, щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості а кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється на дату сплати.
Прийняті на себе зобов'язання відповідачем належним чином не виконувались, тому позивачем нараховані 8043,21грн. процентів за користування кредитом, які нараховані за період з 27.11.2012р. по 25.04.2013р. відповідно до п. п. 3.18.4.1.2, 3.18.4.1.3 умов договору, 705,15грн. комісії за користування кредитом відповідно до п. 3.18.4.4.
Відповідачем до прийняття рішення по справі не надано доказів погашення даних сум, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Дослідивши умови договору господарський суд робить висновок, що сторонами погоджені всі істотні умови, відсутні докази визнання його недійсним, тому зазначений договір є укладеним та обов'язковим для виконання сторонами.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З матеріалів справи вбачається, що 03.09.2013р. господарським судом Донецької області по справі №905/4924/13 винесене рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Горлівка Ресурс Інвест” м. Горлівка про стягнення 45645,80грн. задоволені в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Горлівка Ресурс Інвест” (84634, Донецька область, м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, буд.12-А, ЄДРПОУ 37627343) на користь ПАТ КБ „Приватбанк” (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом в сумі 36000,00грн., 8043,21грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 705,15грн. - заборгованість по комісії, 897,44грн.- пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 1720,50грн. судового збору.
Зазначене рішення господарського суду не оскаржено сторонами у встановлений законодавством термін та набрало законної сили 13.12.2013р. На виконання рішення видано наказ.
Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Донецької області від 03.09.2013р. по справі №905/4924/13 має преюдиційний характер для цієї справи.
Згідно ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначає позивач, після винесення рішення суду від 03.09.2013р. по справі №905/4924/13, у відповідача утворилась заборгованість 25832,00грн. - по процентам за користування кредитом за період з 26.04.2013р. по 23.11.2015р., 5832,00грн. - комісії за період з 26.04.2013р. по 23.11.2015р.
Відповідачем до прийняття рішення по справі не надано доказів погашення даних сум, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем нарахована 34867,62грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 26.08.2013р. по 23.11.2015р
Господарський суд вважає необхідним зазначити наступне:
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Указом Президента України від 14 квітня 2014року №405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” запроваджено антитерористичну операцію на території України. Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.
Зі змісту ст. 1 Закону України “Про боротьбу з тероризмом” антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Згідно зазначеного Закону райони проведення антитерористичної операції визначаються, у тому числі керівництвом антитерористичної операції.
На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", приписів Закону України “Про боротьбу з тероризмом”, керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014р. №33/6/а “Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення”, відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014року.
Згідно Закону України “Про боротьбу з тероризмом” в районі проведення антитерористичної операції встановлюється особливий порядок пов'язаний з наданням спеціальних повноважень, необхідних для забезпечення безпеки і здоров'я громадян, які опинилися в районі проведення антитерористичної операції, нормального функціонування державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств,установ, організацій. У зв'язку із зазначеними приписами Закону, Розпорядженням КМУ України від 7 листопада 2014року №1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. До переліку пунктів, увійшло місто Горлівка. Постановою Правління Національного Банку України від 06.08.2014р. №466 “Про призупинення здійснення фінансових операцій” банкам України заборонено здійснювати усі видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою. Згідно Тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 22 січня 2015року №27, встановлено особливий порядок переміщення в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, а також вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, осіб, транспортних засобів та вантажів. До зазначених територій включені території, на якіх органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі повноваження, передбачені законодавством України.
Таким чином, наразі територія м. Горлівки входить в зону АТО, у зв'язку з чим забезпечення виконання Конституційних основ правового господарського порядку в Україні, встановлених ст. 42 Конституції України та ст.5 ГК України, на зазначених територіях є неможливим.
Згідно витягу з ЄДРЮФОП місцем реєстрації та місцем знаходження відповідача є м. Горлівка. Інформації щодо зміни місцезнаходження та проведення підприємницької діяльності відповідачем в іншому місці суду не надано.
30.10.2014 року розпорядженням №1053-р Кабінет Міністрів України на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого увійшло місто Горлівка.
Розпорядженням від 05.11.2014 року №1079-р Кабінет Міністрів України зупинив дію зазначеного вище розпорядження.
Відмовляючи в задоволені позову в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту, суд виходить з того, що згідно ст. 2 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” завданням суду при здійсненні правосуддя на засадах верховенства права є забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. Гарантоване Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” право бути звільненим від відповідальності за невиконання зобов'язань щодо повернення кредиту не може бути ілюзорним.
За змістом п.39 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. по справі “Серявін та інші проти України”, будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, якою це право встановлено, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. рішення Європейського суду є джерелом права для національних судів. Враховуючи викладене та принцип верховенства права, закріплений ст.8 Конституції України, суд вважає, що незабезпечення державними органами передумов виконання Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” порушує той самий “справедливий баланс” та не може бути підставою для відмови в захисті прав відповідача судом.
Враховуючи викладене, приписи ст.4 ГПК України, Наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а “Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення”, Розпорядження КМУ України від 7 листопада 2014року №1085-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, Закон України “Про боротьбу з тероризмом”, суд застосовує до правовідносин між позивачем та відповідачем ст. 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” та відмовляє в задоволені вимог щодо стягнення пені за кредитом, нарахованої в період проведення антитерористичної операції (14.04.2014р.-23.11.2015року).
З урахуванням вищезазначеного, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення пені в сумі 8133,97грн. за період з 26.04.2013р. по 13.04.2014р.
Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, на останнього покладається судовий збір відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно задоволеної суми.
На підставі ст. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 6 ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 534, 549-552, 611, 612, 629, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 229-234, 345-346 Господарського кодексу України, ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Закону України “Про тимчасової заходи на період проведення антитерористичної операції”, Закону України “Про боротьбу з тероризмом”, ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОРЛІВКА РЕСУРС ІНВЕСТ" м. Горлівка про стягнення 66531,62 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Горлівка Ресурс Інвест” (84634, Донецька область, м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, буд.12-А, ЄДРПОУ 37627343) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) 25832,00 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 5832,00грн. - заборгованості по комісії, 8133,97 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 728,58грн. судового збору.
В решті вимог відмовити.
Повний текст рішення підписаний 13.01.2015року.
Суддя О.О. Уханьова