ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.01.2016Справа № 910/26475/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітальні Інвестиції»
до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Товариства з обмеженою відповідальністю «Кармен-Інвест»
про стягнення 584 502, 00 грн.
За зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітальні Інвестиції»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «НРБ-Клуб»
2. Фонд державного майна України
3. ОСОБА_1
про застосування наслідків недійсності договору
Суддя Ломака В.С.
Представники учасників судового процесу:
від позивача за первісним позовом: Бабич О.М. за довіреністю б/н від 18.12.2015 р.;
від відповідача за первісним позовом: Котік О.С. за довіреністю № 24-12/04 від 24.12.2015 р.;
від третьої особи за первісним позовом: не з'явився;
від третьої особи-1 за зустрічним позовом: Бабич О.М. за довіреністю б/н від 18.12.2015 р.;
від третьої особи-2 за зустрічним позовом: ОСОБА_4 за довіреністю № 542 від 31.12.2015 р.;
від третьої особи-3 за зустрічним позовом: ОСОБА_1
Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітальні Інвестиції» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі - відповідач) про стягнення 584 502, 00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 25.05.2004 р. між ТОВ «Кармен-Інвест», яке діяло в інтересах позивача на підставі договору комісії, та Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» було укладено Договір купівлі-продажу № 8000109/2004-21, відповідно до умов якого позивач набув у власність об'єкт нерухомого майна, а саме: майновий комплекс-санаторій, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 061, 90 кв. м. Рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2013 р. у справі № 52/249 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: Фонду державного майна України, Міністерства охорони здоров'я України до Закритого акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кармен-Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «НРБ - Клуб», було вирішено визнати право власності держави в особі Фонду державного майна України на майновий комплекс - санаторій загальною площею 1 061, 90 кв.м. та вартістю 651 000, 00 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: водолікарню (літера А) загальною площею 793, 00 кв.м., ізолятор (літера Б), загальною площею 158, 30 кв.м., літній павільйон (літера В), загальною площею 87, 30 кв.м., майстерню (літера Г) загальною площею 13, 50 кв.м., туалет (літера Д), загальною площею 9, 80 кв.м.; визнати недійсним з моменту укладення договір № 8000109/2004-21 купівлі-продажу майнового комплексу, загальною площею 1 061,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 25.05.2004 року між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів України «Укрпрофоздоровниця» та Товариством з обмеженою відповідністю «Кармен-Інвест»; витребувати у власність держави в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «НРБ-Клуб» майновий комплекс - санаторій загальною площею 1 061,90 кв.м. та вартістю 651 000, 00 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: водолікарню (літера А) загальною площею 793, 00 кв.м., ізолятор (літера Б), загальною площею 158, 30 кв.м., літній павільйон (літера В), загальною площею 87, 30 кв.м., майстерню (літера Г) загальною площею 13, 50 кв.м., туалет (літера Д), загальною площею 9, 80 кв.м. Оскільки на виконання вказаного Договору № 8000109/2004-21 купівлі-продажу відповідачу було сплачено 584 502, 00 грн., позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення вказаних коштів. Оскільки такі вимоги не було задоволені, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2015 р. порушено провадження у справі № 910/26475/15, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кармен-Інвест», розгляд справи призначено на 03.11.2015 р.
При цьому, в порядку підготовки справи до розгляду в порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано позивача надати суду, зокрема, докази в підтвердження сплати відповідачу грошових коштів в сумі 584 500, 00 грн. за Договором купівлі-продажу майнового комплексу від 25.05.2004 р.; всі первинні документи, складені на виконання зобов'язань за Договором купівлі-продажу майнового комплексу від 25.05.2004 р.; правоустановчі документи, які підтверджують хто саме є власником майнового комплексу - санаторію, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, станом на час розгляду справи; витяг з Державного реєстру обтяжень щодо нерухомого майна - майнового комплексу - санаторію, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; договір комісії № 26/04/2004 від 26.04.2004 р., укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кармен-Інвест»; відповідача зобов'язано надати суду, зокрема, всі первинні документи, складені на виконання зобов'язань за Договором купівлі-продажу майнового комплексу від 25.05.2004 р. та докази погашення заявленої до стягнення суми; третій особі надати суду, зокрема, всі первинні документи, складені на виконання зобов'язань за Договором купівлі-продажу майнового комплексу від 25.05.2004 р.
03.11.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.
03.11.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» надійшла зустрічна позовна заява, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просить застосувати наслідки недійсності Договору купівлі-продажу № 8000109/2004-21 від 25.05.2004 р., передбачені ст. 216 ЦК України, та витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітальні Інвестиції» майно, отримане на підставі Договору купівлі-продажу № 8000109/2004-21 від 25.05.2004 р.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ТОВ ««Капітальні Інвестиції» всупереч приписам ст. 216 ЦК України не повернуло отримане за недійсним правочином майно.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.11.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 17.11.2015 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2015 р. прийнято зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/26475/15, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «НРБ-Клуб» та залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - Фонд державного майна України, судове засідання призначено на 17.11.2015 р.
17.11.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові заперечення на зустрічну позовну заяву, в яких він вказує на те, що оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2013 р. у справі № 52/249 було вирішено витребувати у власність держави в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «НРБ-Клуб» спірне майно, то зустрічний позов задоволений бути не може.
Також, 17.11.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи-1 за зустрічним позовом надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи та письмові заперечення, в яких зазначається, що оскільки в судовому порядку право власності на спірне майно було визнано за Державою, то застосування наслідків недійсності правочину в даному випадку є неможливим.
Представник третьої особи-2 за зустрічним позовом в судовому засіданні 17.11.2015 р. заявив клопотання про надання часу для формування правової позиції щодо заявлених позовних вимог.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.2015 р. розгляд справи було відкладено на 08.12.2015 р.
07.12.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1, мотивоване тим, що спірні будівлі наразі перебувають у власності вказаної особи.
У судове засідання 08.12.2015 р. представники третьої особи за первісним позовом та третьої особи-2 за зустрічним позовом не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд розглянув в судовому засіданні 08.12.2015 р. клопотання відповідача за первісним позовом про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1, та вирішив його задовольнити.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.12.2015 р. на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1, в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 910/26475/15 на п'ятнадцять днів, згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 22.12.2015 р.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 22.12.2015 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечив.
Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 22.12.2015 р. підтримав зустрічні позовні вимоги, заперечив проти задоволення первісного позову.
Представники третьої особи-1 та третьої особи-2 за зустрічним позовом в судовому засіданні 22.12.2015 р. надали пояснення по суті спору.
При цьому, представником третьої особи-2 за зустрічним позовом подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
Представники третьої особи за первісним позовом та третьої особи-3 за зустрічним позовом в судове засідання 22.12.2015 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Крім того, в судовому засіданні 22.12.2015 р. представником позивача за первісним позовом подано клопотання про витребування в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України у відповідача за первісним позовом та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» докази отримання відповідачем грошових коштів за договором купівлі-продажу нерухомого майна № 8000109/2004-21 від 25.05.2004 р., зареєстрованим в реєстрі за № 1588, а також уповноважити представника позивача на отримання означених доказів.
В судовому засіданні 22.12.2015 р. судом було розглянуто подане представником позивача за первісним позовом клопотання про витребування додаткових доказів у справі та вирішено його задовольнити.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2015 р. було вирішено в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України витребувати від Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9; код ЄДРПОУ 26384417) докази в підтвердження надходження на рахунок Публічного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (в тому числі, на поточний рахунок № 2600838 в 5-ій Київській філії АППБ «Аваль», МФО 322614) грошових коштів в сумі 584 502, 00 грн. за Договором купівлі-продажу № 8000109/2004-21 від 25.05.2004 р., зареєстрованим в реєстрі за № 1588. Уповноважити представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітальні Інвестиції» ОСОБА_2 на отримання зазначеної інформації та надання її до суду у строк до 11.01.2016 р.; в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України витребувати від Публічного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 39/41; код ЄДРПОУ 02583780) письмові пояснення щодо надходження/ненадходження на користь Публічного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» спірної суми грошових коштів в розмірі 584 502, 00 грн. за Договором купівлі-продажу № 8000109/2004-21 від 25.05.2004 р., зареєстрованим в реєстрі за № 1588, з наданням відповідних доказів. Розгляд справи № 910/26475/15 відкладено на 18.01.2016 р.
11.01.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від АТ «Райффайзен Банк Аваль» надійшов лист за № 81-15-8-01/37-БТ від 06.01.2016 р., яким повідомляється про те, що на поточний рахунок № 2600838 (МФО 322614) ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» надходили кошти в сумі 584 502, 00 грн. від ТОВ «Кармен-Інвест».
Представник третьої особи за первісним позовом в судове засідання 10.06.2014 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи за первісним позовом не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Від представника відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 18.01.2016 р. надійшли додаткові документи у справі.
Крім того, від третьої особи за зустрічним позовом надійшли письмові пояснення відносно того, що належна йому земельна ділянка та майновий комплекс - санаторій по АДРЕСА_1, розташовані в різних місцях та мають різні кадастрові номери.
У судовому засіданні 18.01.2016 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, які з'явились в судове засідання, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
25.05.2004 р. між відповідачем (продавець) та третьою особою за первісним позовом (покупець), що діяла на підставі Договору комісії № 26/04/2004 від 26.04.2004 р., укладеного з ТОВ «Капітальні інвестиції», було укладено Договір купівлі-продажу № 8000109/2004-21, згідно з п. 1.1. якого продавець зобов'язується продати, а покупець, що діє на підставі Договору комісії № 26/04/2004 від 26.04.2004 р., укладеного між покупцем та ТОВ «Капітальні інвестиції», прийняти та оплатити об'єкт нерухомого майна, а саме: майновий комплекс-санаторій, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 061, 90 кв.м.
З преамбули Договору випливає, що третя особа за первісним позовом згідно з Договором комісії № 26/04/2004 від 26.04.2004 р., надає Комітенту - Товариству з обмеженою відповідальністю «Капітальні інвестиції» посередницькі послуги з купівлі нерухомого майна, а саме: здійснює від власного імені, за дорученням та за рахунок Комітента за винагороду купівлю у третьої особи - Закритого акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» зазначеного в п. 1 Договору об'єкту нерухомості.
Згідно з п. 1.3. Договору було вказано, що зазначений об'єкт належить продавцеві на підставі Свідоцтва про право власності на майновий комплекс, серія МК № 010007987, виданого 23 грудня 2003 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва на підставі наказу від 22 грудня 2003 року № 1475-В, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 01 квітня 2004 року, записано в реєстрову книгу № 19з-70 за реєстровим № 988-з.
Продаж об'єкту здійснюється по договірній ціні, що складає 487 085 грн. (п. 2.1. Договору).
При цьому, було визначено, що покупець сплачує продавцеві податок на додану вартість - 20 %, в сумі - 97 417, 00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2004 р. сторони за вказаним Договором купівлі-продажу підписали Акт прийому-передачі майнового комплексу, згідно з яким зазначається, що продавець отримав від покупця повну суму вартості проданого об'єкту - 584 502, 00 грн.
Отримання відповідачем коштів за Договором також підтверджується довідкою АТ «Райффайзен Банк Аваль» за № 81-15-8-01/37-БТ від 06.01.2016 р. та доданою до неї випискою банку.
16.06.2004 р. позивач отримав реєстраційне посвідчення про реєстрацію за ним на праві власності майнового комплексу - санаторію по АДРЕСА_1.
24 червня 2011 року заступник прокурора міста Києва (процесуальний позивач або заявник) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (позивач-1) та Міністерства охорони здоров'я України (позивач-2) подав до канцелярії Господарського суду міста Києва на розгляд судом позовну заяву № 05/2-3996-11 від 23.06.2011р. в якій викладені позовні вимоги, а саме:
- відновити прокуратурі міста Києва строки звернення з позовом до суду;
- визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу майнового комплексу № 8000109/2004-21, загальною площею 1 061,90 кв.м., за адресою АДРЕСА_1, укладений 25.05.2004р. між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів України «Укрпрофоздоровниця» та Товариством з обмеженою відповідністю «КАРМЕН-ІНВЕСТ»;
- витребувати у державну власність з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «НРБ-Клуб» майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 061,90 кв.м. та вартістю 651 000,00 грн.;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «НРБ-Клуб» передати майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 3, загальною площею 1 061,90 кв.м. та вартістю 651 000,00 грн. Закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів України «Укрпрофоздоровниця».
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2013 р. у справі № 52/249 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: Фонду державного майна України, Міністерства охорони здоров'я України до Закритого акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кармен-Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «НРБ - Клуб», було вирішено визнати право власності держави в особі Фонду державного майна України на майновий комплекс - санаторій загальною площею 1 061, 90 кв.м. та вартістю 651 000, 00 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: водолікарню (літера А) загальною площею 793, 00 кв.м., ізолятор (літера Б), загальною площею 158, 30 кв.м., літній павільйон (літера В), загальною площею 87, 30 кв.м., майстерню (літера Г) загальною площею 13, 50 кв.м., туалет (літера Д), загальною площею 9, 80 кв.м.; визнати недійсним з моменту укладення договір № 8000109/2004-21 купівлі-продажу майнового комплексу, загальною площею 1 061,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 25.05.2004 року між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів України «Укрпрофоздоровниця» та Товариством з обмеженою відповідністю «Кармен-Інвест»; витребувати у власність держави в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «НРБ-Клуб» майновий комплекс - санаторій загальною площею 1061,90 кв.м. та вартістю 651 000, 00 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: водолікарню (літера А) загальною площею 793, 00 кв.м., ізолятор (літера Б), загальною площею 158, 30 кв.м., літній павільйон (літера В), загальною площею 87, 30 кв.м., майстерню (літера Г) загальною площею 13, 50 кв.м., туалет (літера Д), загальною площею 9, 80 кв.м.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р. та постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 р. у справі № 52/249 було залишено без змін.
Обставини, встановлені у справі № 52/249, суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.
Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Предметом спору у даній справі за первісним позовом є вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України перерахованих за недійсним правочином грошових коштів.
У свою чергу, за зустрічним позовом заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності Договору купівлі-продажу № 8000109/2004-21 від 25.05.2004 р., що передбачені ст. 216 ЦК України, та витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітальні Інвестиції» майна, отриманого на підставі Договору купівлі-продажу № 8000109/2004-21 від 25.05.2004 р.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, проте як в задоволенні зустрічного необхідно відмовити, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Спірний договір, який в судовому порядку було визнано недійним, за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З матеріалів справи вбачається, що предмет купівлі-продажу за спірним Договором було придбано третьою особою за первісним позовом за рахунок позивача.
Так, згідно зі ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Відповідно до ст. 1018 ЦК України визначено, що майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.
Як зазначалось вище, вказаний Договір купівлі-продажу було визнано недійсним, а майно, яке за таким Договором набув у власність позивач та яке в подальшому перейшло у володіння ТОВ «НРБ-Клуб», було витребувано у останнього у власність держави в особі Фонду державного майна України.
Таким чином, з обставин справи слідує, що правові підстави, на яких відповідачу були перераховані спірні грошові кошти, - відпали.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог за первісним позовом.
У свою чергу, що стосується зустрічних позовних вимог, суд визнає їх безпідставними.
Так, позивач за зустрічним позовом просить суд застосувати наслідки недійсності Договору купівлі-продажу № 8000109/2004-21 від 25.05.2004 р., передбачені ст. 216 ЦК України, та витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітальні Інвестиції» майно, отримане на підставі Договору купівлі-продажу № 8000109/2004-21 від 25.05.2004 р.
Відповідно до п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодовувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Зазначеною статтею сформульовані загальні правила щодо правових наслідків недійсності як нікчемних, так і оспорюваних правочинів, які зокрема, полягають в тому, що сторони не зобов'язані виконувати передбачені такими правочинами умови, у зв'язку з чим одна сторона недійсного правочину має право відхилити вимоги другої сторони щодо вчинення певних дій.
Водночас, оскільки сторони нерідко частково чи повністю виконують умови недійсного правочину, наприклад, передають майно, виконують певну роботу, надають послуги, здійснюють їх оплату, зважаючи на відсутність правової підстави вчинення таких дій за нікчемним правочином або правочином, визнаним судом недійсним, законодавцем було сформовано правило, відповідно до якого за недійсним правочином кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а якщо це неможливо, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість одержаного за цінами на момент відшкодування.
Застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину.
Відповідно до ч. 3 ст. 216 ЦК України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
В даному випадку щодо спірного Договору з урахуванням встановлених обставин справи не можуть бути застосовані приписи ст. 216 ЦК України.
Так, суд звертає увагу на те, що під час провадження у справі № 52/249 було встановлено, що спірне майно перебуває у володінні ТОВ «НРБ-Клуб», у зв'язку з чим і вирішено витребувати таке майно саме у вказаного суб'єкта господарювання.
З наведеного слідує, що позивачем за зустрічним позовом помилково заявлено вимоги про витребування спірного майна від відповідача за зустрічним позовом, оскільки він ним більше не володіє.
По-друге, слід враховувати, що у відповідності до рішення суду у справі № 52/249 право власності на спірне майно визнано за державою в особі Фонду державного майна України, а відповідно у позивача за зустрічним позовом відсутнє право вимагати витребування такого майна на його користь.
З урахуванням наведеного, суд відмовляє в задоволенні зустрічних позовних вимог.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що заявлений первісний позов є обґрунтованим, він підлягає задоволенню, проте як в задоволенні зустрічного позову слід відмовити в силу його безпідставності.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за первісним та зустрічним позовом покладаються на Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Первісний позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01033, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 39/41; код ЄДРПОУ 02583780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітальні Інвестиції» (04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 33-37; код ЄДРПОУ 32830051) 584 502 (п'ятсот вісімдесят чотири тисячі п'ятсот дві) грн. 00 коп. основного боргу та 8 767 (вісім тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 53 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 25.01.2016 р.
Суддя В.С. Ломака