61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02
27.01.2016 Справа № 905/994/15
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.
за скаргою: Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Південкомбанк”, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “КБ “Південкомбанк” ОСОБА_1, м. Донецьк
до Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку
у справі за позовом: Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Південкомбанк”, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “КБ “Південкомбанк” ОСОБА_1, м. Донецьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торус”, м. Донецьк
про скасування Постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 23.10.2015 та зобов'язання ВДВС вчинити дії
Представники сторін
від скаржника: не з'явились
від ВДВС: не з'явились
від боржника: не з'явились
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.08.2015 по справі №905/994/15 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торус” на користь Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Південкомбанк” прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 674408,60грн., прострочену заборгованість зі сплати процентів в розмірі 147165,98грн., прострочену заборгованість зі сплати комісій в розмірі 98008,63грн.
На виконання даного рішення господарського суду Донецької області 08.09.2015 було видано відповідний наказ.
Публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “Південкомбанк” звернулось до суду зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку, відповідно до якої просить суд скасувати Постанову головного державного виконавця ВДВС Київського РУЮ ОСОБА_2 про відмову у відкритті виконавчого провадження від 23.10.2015 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області у справі № 905/994/15 від 08.09.2015, зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м.Донецьку прийняти до виконання наказ господарського суду Донецької області у справі № 905/994/15 від 08.09.2015 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торус” на користь Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Південкомбанк” прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 674408,60грн., прострочену заборгованість зі сплати процентів в розмірі 147165,98грн., прострочену заборгованість зі сплати комісій в розмірі 98008,63грн. та відкрити виконавче провадження відносно виконання наказу господарського суду Донецької області у справі № 905/994/15 від 08.09.2015.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.12.2015 відновлені строки для подачі скарги та прийнята скарга до розгляду.
Від Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Південкомбанк” через канцелярію суду надійшло клопотання №09/95 від 13.01.2016, в якому просить розглянути його скаргу без участі представника ПАТ “КБ “Південкомбанк”. Суд задовольняє означене клопотання.
Представники Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку в судові засідання не з'явились, пояснень по суті скарги не надали, про час та місце судових засідань повідомлялись належним чином шляхом направлення ухвал рекомендованою кореспонденцією на адресу: 84313, м. Краматорськ, бул. Машинобудівельників, 32.
Представник відповідача (боржника) також в жодне судове засідання не з'явився, пояснень по суті скарги не надав.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження відповідача на теперішній час зареєстровано за адресою: 83004, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Радянська, буд. 27. Відділення поштового зв'язку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, у т.ч. м. Донецьк. Ухвали суду були розміщені на сторінці господарського суду Донецької області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. № 01-06/2052/14, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту.
Таким чином, відповідач (боржник) був належним чином повідомлений про час і місце судових засідань.
Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та боржником та Відділом державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки їх повноважних представників в судове засідання, скарга розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки представників ВДВС та боржника за наявними в ній матеріалами. Розгляд скарги відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши вказану скаргу, господарським судом встановлено наступне:
15.10.2015 року стягувач, Публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “Південкомбанк”, м. Донецьк (далі “Банк”) звернувся до Управління державної служби головного управління юстиції у Донецькій області з заявою про відкриття виконавчого провадження №09/4191 від 15.10.2015 на підставі наказу про примусове виконання рішення №905/994/15 від 08.09.2015.
23.10.2015 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 49110662, згідно якої виконавець відмовляє в прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті провадження з примусового виконання наказу по справі № 905/994/15 виданого 08.09.2015.
Постанова мотивована тим, що боржник знаходиться у м. Донецьк де, згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р від 7 листопада 2014 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення”, органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, у зв'язку з чим виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій території не проводяться. Головним державним виконавцем з посиланням на п.8 ч.1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу по справі №905/994/15 виданого 08.09.2015.
За приписами ч.1 ст.121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Разом зі скаргою Публічним акціонерним товариством “Комерційний банк “Південкомбанк” подана заява вих. № 09/4578 від 07.12.2015 про поновлення строків на оскарження дій, рішень або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби. Ухвалою суд від 14.12.2015 відновлено строк для подачі скарги та прийняти скаргу до розгляду.
Згідно ст. 1, 2 Закону України “Про виконавче провадження” та ст. 115 ГПК України виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
В постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження від 23.10.2015 року виконавча служба посилається Закон України “Про боротьбу з тероризмом” та Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”.
Проте, положення зазначених законів не передбачають, що знаходження боржника на території проведення АТО є обставиною, що виключає здійснення виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Крім того, жодний законодавчий акт, яким регулюються правовідносини та особливості застосування законодавства в зоні проведення антитерористичної операції не містять заборони, щодо виконання рішень судів по відношенню до боржників, які мають реєстрацію на території, яка наразі знаходиться в зоні проведення АТО. Законодавець запровадив мораторій на примусову реалізацію предметів іпотеки, розташованих на території проведення АТО (ст.9 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”), проте інших заборон, пов'язаних із виконанням зобов'язань та проведенням дій направлених на виконання рішення суду не встановлено.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України № 20/278 від 12.01.2016.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст. 129 Конституції України одним із засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
За змістом статей 115 Господарського процесуального кодексу України та 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
Згідно з вимогами ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Вирішуючи справу "Шмалько проти України" Європейський суд з прав людини в п.43 свого рішення від 20.07.2004р. дійшов наступного висновку: "Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, як би стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Також, як зазначив Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012, за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Таким чином, виконавче провадження - це завершальна стадія судового провадження, тому відмова державного виконавця у відкритті виконавчого провадження в даному випадку позбавляє стягувача можливості реалізувати своє право на судовий захист.
При цьому, неможливість надіслання боржникові постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення може утруднити виконання рішення, але не унеможливлює його виконання.
Суди також опинилися в умовах, які утруднюють надсилання кореспонденції сторонам, розташованим у населених пунктах, на територію яких не здійснюється пересилення кореспонденції, однак, керуючись зазначеними вище приписами Конституції України щодо доступу до правосуддя, суди приймають всі можливі заходи щодо повідомлення сторін про час та місце розгляду та забезпечують реалізацію державних гарантій щодо права на справедливий суд.
За змістом ст. 36 Закону України “Про виконавче провадження” за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Проте, таке звернення можливе тільки після порушення виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 31 Закону України “Про виконавче провадження” допускається повідомлення учасників виконавчого провадження засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою. До того, державний виконавець не позбавлений права вимагати авансування витрат стягувачем на проведення виконавчих дій в порядку ст. 41 Закону, з метою забезпечення кур'єрської (комерційної) доставки пошти на адресу боржників. У зв'язку з чим, суд вважає, що державний виконавець заздалегідь ухилився від намагань забезпечити виконання судового рішення.
Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Чинне законодавство України, у т.ч. Закон України “Про виконавче провадження” надає виконавчій службі широке коло повноваження для своєчасного та повного вчинення виконавчих дій з метою виконання судових рішень, які набрали законної сили.
Згідно з положеннями п. 1 ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Наданий стягувачем до виконання виконавчий документ суду повністю відповідає вимогам, передбаченим Законом України “Про виконавче провадження”.
За змістом ст. 32 Закону України “Про виконавче провадження” первісними заходами щодо примусового виконання рішення зі стягнення заборгованості полягає у зверненні стягнення на кошти та майно боржника. При цьому, згідно ст. 52 зазначеного Закону, стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Відповідно до положень ст. 20 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Враховуючи встановлене Законами України “Про банки та банківську діяльність”, “Про виконавче провадження” право державного виконавця до доступу до банківської таємниці та право накладати арешт на кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах України та звертати стягнення на арештовані кошти в рахунок виконання відповідних рішень, суд зазначає про реальну можливість проведення виконавчих дій, направлених на виявлення інформації щодо наявності грошових коштів боржника на рахунках в банківських установах за рахунок яких можливе виконати рішення суду по справі.
Крім того, можна припустити, що навіть фактична реєстрація підприємства на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, не виключає можливості знаходження майна боржника поза межами такої території. Однак, виявити такі обставини виконавча служба має право лише в рамках відкритого виконавчого провадження.
На день прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження або ж постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження виконавча служба ще не може знати, чи зможе вона виконати рішення суду або ні. Про можливість виконання або не виконання судового рішення виконавчій службі стане відомо тільки при виконанні рішення суду.
Відповідно до Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням/місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції, здійснюється щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців державними реєстраторами реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України в областях та місті Києві. Проте, боржник не скористалися своїм правом щодо зміни місця реєстрації протягом всього часу проведення АТО. У зв'язку з чим суд не може погодитися з тим, що захист інтересів боржника, який не здійснює жодних дій щодо виконання судового рішення по справі, має пререгативне становище по відношенню до інтересів добросовісного стягувача.
Відповідно до положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Враховуючи приписи Господарського процесуального кодексу України, Закону України “Про виконавче провадження”, пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, у суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною. Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-08/369 від 29.06.2010 “Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”, вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним.
За таких обставин, та враховуючи конституційний принцип доступність до правосуддя всіх осіб, незалежно від міста їх реєстрації, застосовану у цієї справі практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості ухилення від виконання судових рішень, яка є обов'язковою для національних судів згідно Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, враховуючи також справедливий баланс інтересів стягувача та боржника, суд приходить до висновку про визнання недійсною постанову головного державного виконавця ВДВС Київського РУЮ ОСОБА_2 про відмову у відкритті виконавчого провадження від 23.10.2015 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області у справі № 905/994/15 від 08.09.2015; зобов'язує Відділ державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку прийняти до виконання наказ господарського суду Донецької області у справі № 905/994/15 від 08.09.2015 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торус” на користь Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Південкомбанк” прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 674408,60грн., прострочену заборгованість зі сплати процентів в розмірі 147165,98грн., прострочену заборгованість зі сплати комісій в розмірі 98008,63грн. та відкрити виконавче провадження відносно виконання наказу господарського суду Донецької області у справі №905/994/15 від 08.09.2015.
Керуючись Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, Конституцією України, Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, Законом України “Про виконавче провадження”, ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд
Скаргу Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Південкомбанк”, м. Донецьк на дії Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку задовольнити.
Визнати недійсною Постанову головного державного виконавця ВДВС Київського РУЮ у м. Донецьку ОСОБА_2 про відмову у відкритті виконавчого провадження від 23.10.2015 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області у справі № 905/994/15 від 08.09.2015.
Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку прийняти до виконання наказ господарського суду Донецької області у справі № 905/994/15 від 08.09.2015 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торус” на користь Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Південкомбанк” прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 674408,60грн., прострочену заборгованість зі сплати процентів в розмірі 147165,98грн., прострочену заборгованість зі сплати комісій в розмірі 98008,63грн. та відкрити виконавче провадження відносно виконання наказу господарського суду Донецької області у справі № 905/994/15 від 08.09.2015.
Ухвала господарського суду набирає чинності в день її винесення судом.
Ухвалу може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду.
Суддя Г.Є. Курило