"25" січня 2016 р. Справа № 5004/1658/11
Суддя господарського суду Волинської області Кравчук В.О., розглянувши матеріали скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Поларт-Інвест»
на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України
по справі №5004/1658/11
за позовом публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - АТЗВ ВТКФ "Буковинка"
про звернення стягнення на майно - предмет іпотеки в сумі 19014396,28грн.
За участю представників сторін:
від заявника: ОСОБА_2, довіреність від 01.12.2015р.
від стягувача (позивача): н/з
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - АТЗВ ВТКФ "Буковинка": н/з
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3: ОСОБА_4 довіреність від 24.11.2015р.
від Департаменту ДВС Міністерства юстиції України: ОСОБА_5 - довіреність №20-22/669 від 30.12.2015р.
СУТЬ СПОРУ: рішенням господарського суду Волинської області від 26.06.2013р. по справі №5004/1658/11 у позові Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство закритого виду "Виробничо-торгівельна кондитерська фірма "Буковинка", про звернення стягнення на майно - предмет іпотеки в сумі 19 014 396,28грн. задоволено повністю. Вирішено стягнути заборгованість Акціонерного товариства закритого виду «Виробничо-торгівельна кондитерська фірма «Буковинка» перед Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції (43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 26, код 20128765) за генеральною кредитною угодою №010/08-11/1872 від 12.06.2007р.(з наступними змінами) в сумі 19 014 396,28грн., звернувши стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки відповідно до Договору іпотеки від 16.07.2007р., яке знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" (43001, Волинська область, м. Луцьк, вул. Володимирська, 57-А, код 35963631).
27.01.2014 р. Господарським судом Волинської області був виданий наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Волинської області від 25.06.2013 р. та постанови Вищого господарського суду України від 18.12.2013 р. у справі № 5004/1658/11 шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, яке знаходиться у власності ТзОВ «Поларт-Інвест», за адресою: м. Чернівці, вул. Миколи Ковальчука, 13, шляхом продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».
На виконанні відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебуває виконавче провадження № 42934008 про примусове виконання наказу Господарського суду Волинської області № 5004/1658/11-2 від 27.01.2014р. щодо звернення стягнення на нерухоме майно ТзОВ «Поларт-Інвест».
02 листопада 2015 року Позивачем було отримано лист Відповідача за вих. № 26560/01-06 від 26.10.2015р. про проведення електронних торгів щодо реалізації нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Миколи Ковальчука, буд. 13 за початковою ціною продажу майна - 13 567 650,00 грн.
11.11.2015р. проведено аукціон по лоту 106682 (уцінено лот 93342) з реалізації нерухомого майна (будівель та споруд), що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Ковальчука Миколи, будинок 13.
23.11.2015р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 був складений Акт № 42934008/17 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки.
Листом від 03.12.2015р. за вих. №03/12-01 представник ТзОВ "Поларт - Інвест" подав до господарського суду Волинської області скаргу, якою вважає дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_6 щодо складення акту № 42934008/17 про реалізацію предмета іпотеки від 23.11.2015р. протиправними, і сам Акт - незаконним.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 09.12.2015р. дану скаргу призначено до розгляду на 18.01.2016р. та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду скарги по суті.
Листом від 06.01.2016р. (вх.№01-54/163/16 від 11.01.2016р.) стягувачем (позивачем) подано заперечення в яких він просить суд відмовити в задоволенні скарги через її необгрунтованість, оскільки підстави для визнання недійсним акту державного виконавця про реалізацію предмету іпотеки наведені у відповідній скарзі "ТзОВ"Поларт - Інвест" на дії державного виконавця іпотеки аналогічні підставам для визнання результатів електронних торгів недійсними, наведеним боржником у справі №910/29237/15.
Листом від 18.01.2016р. за вх. №01-68/4/16 до господарського суду Волинської області надійшло клопотання від ОСОБА_3 (відповідно до протоколу №128174 є переможцем електронних торгів), яким просить суд залучити його до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (стягувача).
Ухвалою господарського суду Волинськї області 18.01.2016р. клопотання ОСОБА_3 про залучення його до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (стягувача) судом задоволено.
У судових засіданнях 18.01.2016р. та 25.01.2016р. представник скаржника скаргу від 03.12.2015р. за вих. №03/12-01 підтримав та просив її задовольнити.
Представник департаменту ДВС Міністерства юстиції України в судових засіданнях 18.01.2016р. та 25.01.2016р. щодо задоволення судом скарги надала заперечення, вважає її безпідставною та просила суд відмовити в її задоволенні.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (стягувача) ОСОБА_3 в судових засіданнях 18.01.2016р. та 25.01.2016р. щодо задоволення судом скарги заперечив, оскільки вважає що державним виконавцем не допущено порушення закону при складанні та видачі Акту про реалізацію предмета іпотеки. Додатково листом від 18.01.2016р. за вх. №01-54/437/16 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (стягувача) ОСОБА_3 надав суду заперечення щодо задоволення судом скарги на дії, бездіяльність державного виконавця.
Розглянувши матеріали скарги, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускаєгься за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставо держателя.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється органом державної виконавчої служби на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням вимог, установлених Законом України 'Про іпотеку".
Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації в порядку, встановленому ст. 38 цього Закону.
У п. 9 12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення від. 23.03.2012 № 6 роз'яснено, що у рішеннях про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (іпотеки) господарські суди повинні зазначати, визначені в частині другій статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів га реєстрацію обтяжень" і в частині першій статті 39 Закону України "Про іпотеку".
Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України про іпотеку», проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах та у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження». Так. ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
У п 4.3.6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року зазначено, що державний виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна, якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцсм та іпотекодержателем. а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що необхідність визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність може виникнути у разі незазначення такої ціни у судовому рішенні та при недосягненні згоди між іпотекодавцем та іпотекодержателем.
Посилання заявника на те, що існує певний порядок реалізації майна, визначення його вартості, який був порушений виконавчою службою при призначенні прилюдних торгів для реалізації майна, яке належить ТзОВ «Поларт-Інвсст» суд вважає помилковим, оскільки у даному випадку йдеться про реалізацію майна, що с предметом іпотеки, а примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Додатково суд звертає увагу, що рішенням господарського суду Волинської області .№5004/1658/11 від 25 06.2013 р. звернуто стягнення яа предмет іпотеки (нерухоме манно, шо знаходиться за адресою м. Чернівці, вул. Ковальчука, 13) в рахунок погашення заборгованості АТЗВ ВТКФ «Буковинка" перед AT «ОСОБА_1 Аваль» за генеральною кредитною угодою № 010/08-1! І 8"2 ви Л2.06 2007 р. в сумі 19 014 396,28 грн.
Постановою Вищого господарського суду від 18.12.2013р. доповнено п.2 резолютивної частини рішення та встановлено початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 18 090 200,00 грн.
24.11.2015р. Вищим господарським судом винесено постанову у справі №5004/1658/11, якою заяву ТзОВ «Поларт-Інвест» про перегляд постанови Вищого господарського суду від 18.12.2013 р. за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, постанову Вищого господарського суду від18.12.2013 р. залишено без змій.
Таким чином, державним виконавцем при передачі іпотечного майна на торги були дотримані усі вимоги ЗУ «Про виконавче провадження» та ЗУ «Про іпотеку».
Наведеним спростовуються помилкові посилання скаржника на ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» щодо визначення вартості майна боржника та незаконності дій державного виконавця.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 124 Конституції та статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".
Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом(ст. 116 ГПК України).
Згідно ч.1 ст.2 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЗУ “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч.2 ст. 11 ЗУ “Про виконавче провадження” державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Відповідно п.3 ч.2 ст.17 ЗУ «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: судові накази.
Згідно ст. 121-2 ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до п.9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” № 9 від 17.10.2012р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Додатково суд зазначає, що підстави для визнання акту № 42934008/17 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки недійсним на підставі ухвали господарського суду м. Києва про забезпечення позову від 17.11.2015 р. у справі №910/29237/15 відсутні з огляду на наступне.
17.11.2015 р. господарським судом м. Києва по справі №910/29237/15 про визнання недійсними результатів електронних торгів винесено ухвалу про забезпечення позову, якою: - заборонено ДП «Інформаційний центр» МЮУ вчиняти будь-які дії щодо оформлення результатів електронних торгів та підписувати протокол проведення електронних торгів від 11.1 1.2015 р. щодо лоту 106682 - нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Ковальчука. 13; - заборонено ВПВР ДВС України складати та затверджувати акт про проведені електронні торги та про реалізацію арештованого майна, яка 24.11.2015р. передана до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а сам акт №42934008/17 був складений раніше - 23.11.2015р.
16.12.2015 р. ухвалою Господарського суду м. Киева по справі №910/29237/15 вищевказані заходи забезпечення були скасовані.
Додатково суд зазначає, що якщо акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення (даної правової позиції дотримується ВСУ у постанові № 6-53цс-15 від 13.05.2015 p.).
В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт - Інвест" на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_6 щодо складення акту № 42934008/17 про реалізацію предмета іпотеки від 23.11.2015р. протиправними, а сам Акт - незаконним.
Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Волинської області, -
у задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт - Інвест" про визнання незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 щодо складення акту № 42934008/17 про реалізацію предмета іпотеки від 23.11.2015р. протиправними, а сам Акт №42934008/17 незаконним - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення та відповідно до ч.1 ст.93 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена до Рівненського апеляційного господарського суду протягом п'яти днів з дня її оголошення місцевим господарським судом.
Суддя В. О. Кравчук