26 січня 2016 року Чернігів Справа № 825/80/16
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лобана Д.В.,
за участю секретаря Новик Н.С.,
позивача ОСОБА_1,
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_4, треті особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: профспілкова організація регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області; Чернігівська обласна організація профспілки працівників державних установ України про визнання наказу про звільнення з роботи протиправним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу начальника Фонду державного майна України по Чернігівській області ОСОБА_4 № 163-к від 14.12.2015 про звільнення з роботи ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України; поновлення ОСОБА_1 на роботі у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Чернігівській області на посаді начальника відділу адміністративної роботи; стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що при його звільненні були порушені вимоги ст. 43, 49-2, 252 КЗпП України. Крім того, вважає, що при його звільненні відповідач також порушив вимоги ст. 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, протоколі № 2 профспілкових зборів профспілкової організації РВ ФДМУ по Чернігівській області від 20.10.2015 (а.с. 10) та постанові президії обкому Чернігівської обласної організації профспілки працівників державних установ України № П-22-5 від 30.10.2015 (а.с. 11-12).
Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог та зазначили, що ОСОБА_1 були запропоновані всі вільні посади, від зайняття яких працівник відмовився, наказом Регіонального відділення від 14.12.2015 № 163-К ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника відділу адміністративної роботи у зв'язку зі скороченням чисельності працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Регіональне відділення вважає, що звільнення ОСОБА_1 було здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для поновлення його на роботі. Також, відсутні підстави для сплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Третя особа на стороні відповідача, ОСОБА_4, у судове засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки до суду не повідомила.
Представники третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: профспілкової організації регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області; Чернігівської обласної організації профспілки працівників державних установ України, у судове засідання 26.01.2016 не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до суду не повідомили.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Чернігівській області з 2005 року, що підтверджується трудовою книжкою (а.с. 16).
На виконання пункту 9 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, законодавчих актів України», наказом Фонду державного майна України від 01.09.2015 № 137-р, Регіональному відділенню ФДМУ по Чернігівській області було доведено нову штатну чисельність працівників установи у кількості 34 штатні одиниці.
Відповідачем, листом від 10.09.2015 № 17-03-03067, було надано інформацію Голові профспілкового комітету первинної профорганізації РВ ФДМУ по Чернігівській області ОСОБА_1 про причини наступних звільнень, нову штатну чисельність працівників, а також можливі строки вивільнення працівників. Даний лист отриманий безпосередньо ОСОБА_1, про що свідчить його підпис (а.с. 33).
На виконання наказу ФДМУ від 01.09.2015 № 137-р Регіональним відділенням було розроблені проекти структури та штатного розпису, які направлено на затвердження до Фонду державного майна України.
01.10.2015 Головою Фонду державного майна України затверджено нову структуру та штатно-посадовий розпис Регіонального відділення ФДМУ по Чернігівській області.
Наказом Регіонального відділення від 12.10.2015 № 141-к «Про введення в дію структури та штатно-посадового розпису регіонального відділення» введено у дію новий штатно-посадовий розпис та структуру Регіонального відділення ФДМУ по Чернігівській області з 14.12.2015 (а.с. 35).
Так, відповідно до нового штатно-посадового розпису скоротився відділ адміністративної роботи та посада начальника вказаного відділу, яку обіймав голова первинної профспілкової організації Регіонального відділення ОСОБА_1
У зв'язку з скорочення посади, яку обіймав позивач, його, відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, попередили, що відповідно до наказу Регіонального відділення від 12.10.2015 № 141-к «Про введення в дію структури та штатно-посадового розпису регіонального відділення» посада, яку він обіймав, скорочується з 14.12.2015.
Частиною 2 статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Разом з тим, ОСОБА_1, були запропоновані наступні посади у новому штатно-посадовому розписі: головного спеціаліста відділу оренди державного майна з посадовим окладом 1378 грн; тимчасову посаду заступника начальника відділу правового, організаційно-документального забезпечення кадрової роботи та роботи зі ЗМІ на час перебування ОСОБА_5 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з посадовим окладом 1469 грн.
ОСОБА_1 згоди на зайняття запропонованих вакантних посад не надав та відмовився від підпису у попередженні про скорочення посади, про що, 13.10.2015 в 11 годин 40 хвилин працівниками регіонального відділення було складено Акти про відмову ОСОБА_1О від підпису у попередженні про скорочення посади (а.с. 37, 38).
Тобто, відповідачем дотримано вищезазначених вимог ст. 40 КЗпП України щодо запропонування працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
13.10.2015 відповідачем рекомендованими листами № 18-03-03480 та № 18-03481 з описом було направлено позивачу попередження про скорочення посади з запропонуванням наявних у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Чернігівській області вакантних посад. Дані рекомендовані листи були направлені на наступні адреси: лист від 13.10.2015 № 18-03-03481 направлений на адресу: вул. Незалежності, 40/12, м. Чернігів, 14000, місце реєстрації ОСОБА_1 (а.с. 40); лист від 13.10.2015 № 18-03-03480, направлений на адресу: 3-й провулок Надії, 30, м. Чернігів, 14000, фактичне місце проживання ОСОБА_1 (а.с. 39).
Відповідач, також, звернувся листами до первинної профспілкової організації Регіонального відділення (лист від 16.10.2015 № 17-03-03515) та Чернігівської обласної організації профспілки працівників державних установ України (лист від 16.10.2015 № 17-03-03516) щодо надання згоди на розірвання трудового договору з начальником відділу адміністративної роботи ОСОБА_1, головою виборного органу первинної профорганізації Регіонального відділення, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Первина профспілкова організація Регіонального відділення листом від 21.10.2015 № 001 (а.с. 44) повідомила про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1
Постановою Президії обкому Чернігівської обласної організації профспілки працівників державних установ від 30.10.2015 № П-22-5 було постановлено - вважати недоцільним надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1
11.12.2015 позивачу повторно запропоновано 2 вакантні посади: тимчасову посаду заступника начальника відділу правового, організаційно-документального забезпечення кадрової роботи та роботи зі ЗМІ на час перебування основного працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та головного спеціаліста відділу оренди державного майна.
Від запропонованих посад ОСОБА_1 повторно відмовився, що підтверджується актами від 11.12.2015 (а.с. 45, 46).
Наказом № 163-к від 14.12.2015 позивача звільнено з роботи з 14.12.2015 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням чисельності працівників.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну службу" державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про державну службу" підставами припинення державної служби є загальні підстави, передбачені Кодексом законів про працю України та спеціальні, які визначені як в Законі, так і в інших правових актах.
Судом встановлено, що позивача звільнено на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України, за якою трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працюючих. При цьому роботодавець повинен дотримуватись гарантій у відношенні вивільнюваних працівників.
Згідно із статтею 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Зважаючи на те, що позивачу були запропоновані посади: головного спеціаліста відділу оренди державного майна; тимчасову посаду заступника начальника відділу правового, організаційно-документального забезпечення кадрової роботи та роботи зі ЗМІ, суд приходить до висновку про дотримання відповідачем вимог статей 42, 49-1 КЗпП України, оскільки позивачеві була запропонована інша робота на рівнозначних посадах.
Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок встановлені у Законі України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (далі - Закон).
Відповідно до статті 2 цього Закону професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.
Частиною третьою статті 41 Закону передбачено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).
Водночас статтею 39 цього Закону встановлено загальний порядок надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, за яким, зокрема рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки (частина шоста).
Відповідні гарантії встановлені статтею 252 КЗпП України, а саме: працівникам підприємств, установ, організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень (частина перша). Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є (частина друга). Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок) (частина третя). Право роботодавця звільнити працівника у разі необґрунтованості відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору передбачено частиною сьомою статті 43 КЗпП України.
Аналіз наведених норм КЗпП та Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" в їх системному звязку дає підстави дійти висновку про правильність того, що звільнення керівника первинної профспілкової організації допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок). У разі ж відмови в наданні згоди, роботодавець позбавлений права на звільнення, проте така відмова має бути обґрунтованою. У разі надання необґрунтованої відмови, роботодавець має право звільнити такого працівника керівника первинної профспілкової організації.
З урахуванням викладеного суд вважає необґрунтованою відмову первинної профспілкової організації, Чернігівської обласної організації профспілки працівників державних установ, оскільки відмова не містила правового обґрунтування відмови у наданні згоди на розірвання трудового договору, натомість спільним мотивом для відмови слугувало те, що відповідачем не були проведені консультації з первинною профспілковою організацією.
Аналогічна позиція викладена у рішеннях Верховного Суду України (а.с. 59-61) та по справі № 21-107а15 (у постанові від 19.05.2015).
У відповідності до ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Щодо гарантій передбачених ст. 42 та 252 КЗпП України, відповідні норми застосовуються, коли на одну й ту ж посаду претендують два або більше працівники. У даному випадку, всі працівники відділу адміністративної роботи були звільненні з посад в даному відділі, оскільки зазначений структурний підрозділ було розформовано. Кожному з них пропонувались вакантні посади, на які вони погодились. Позивач був звільнений, після того, як відмовився від запропонованих йому посад, що не передбачає застосування положень ст. 42 КЗпП України.
Таким чином, вимоги позивача про скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області № 163-к від 14.12.2015, поновлення його на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.
Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність оскаржуваного наказу.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_4, треті особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: профспілкова організація регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області; Чернігівська обласна організація профспілки працівників державних установ України про визнання наказу про звільнення з роботи протиправним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.
Суддя Д.В. Лобан