ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/23854/15-ц
провадження № 2/753/2259/16
"25" січня 2016 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Лужецька О.Р., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ СТРІМТЕК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медімпекс ЛТД», ОСОБА_2 про визнання недійсними прилюдних торгів та договору купівлі-продажу майна, укладеного за його результатами
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСВ СТРІМТЕК» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медімпекс ЛТД», ОСОБА_2 про визнання недійсними прилюдних торгів та договору купівлі-продажу майна, укладеного за його результатами.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Позивачем і відповідачем, згідно зі ст. 30 ЦПК України, можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Згідно зі ст. 1 ГПК України , підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Правова позиція у аналогічних справах, викладена Верховним Судом України у постанові № 6-467цс15 від 01.07.2015року, відповідно до якої згідно зі ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Згідно частини другої статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.
Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на вся правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Із позовної заяви і доданих до неї документів вбачається, що позивач і відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Медімпекс ЛТД» є юридичними особами, спір між вказаними особами виник щодо визнання торгів та договору купівлі продажу майна недійсними.
Спір між позивачем і відповідачем, ОСОБА_2 виник в порядку визнання документу про право власності на нерухоме майно недійсним.
Отже, предмети і підстави позовних вимог до кожного з відповідачів не є спільними, що не допускає їх об'єднання в одне провадження.
У відповідності з п.1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у відкритті провадження в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ СТРІМТЕК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медімпекс ЛТД» про визнання торгів та договору купівлі продажу майна недійсними, оскільки дана вимога не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Що стосується позовних вимог позивача до ОСОБА_2, то слід зазначити, що відповідно до ст. 109 Цивільного процесуального кодексу України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її перебування.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та за відомостями адресно-довідкового підрозділу УДМС України у Черкаській області, відповідач, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.
Виходячи із загальних правил підсудності, встановлених ст. 109 ЦПК України, дана справа не підсудна Дарницькому районному суду м. Києва.
Згідно ст. 115 ЦПК України, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала. Ухвала суду разом з заявою та всіма додатками до неї надсилаються позивачеві.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України заява повертається у випадках, коли справа не підсудна цьому суду.
Вивчивши матеріали справи, вважаю, що за таких обставин необхідно повернути позовну заяву позивачеві, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ СТРІМТЕК».
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 122 ЦПК України
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ СТРІМТЕК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медімпекс ЛТД» про визнання торгів та договору купівлі продажу майна недійсними.
2. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ СТРІМТЕК» до ОСОБА_2 про визнання документу про право власності на нерухоме майно недійсним - повернути позивачу для подання до належного суду.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня отримання її копії.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА