Справа №752/14509/15-ц
Провадження № 2-о/752/47/16
Іменем України
20.01.2016 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Овдій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації про встановлення факту проживання,
заявник звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва з заявою про встановлення факту її проживання в період з 01.01.1993 р. по 01.01.1999 р. за адресою: АДРЕСА_1.
Заява обґрунтована тим, що вона мала намір скористатись своїм правом на приватизацію кімнати в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2. Однак, їй було відмовлено Відділом приватизації у видачі Свідоцтва про право власності на житло, оскільки в поданих для здійснення приватизації документах відсутня інформація про реєстрацію місця проживання і невикористання права на приватизацію державного житлового фонду в період з 01.01.1993 р. по 06.01.1999 р.
Заявник посилається на те, що в даний період вона була неповнолітньою і проживала зі своїми батьками за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації, оскільки чинне на той період законодавство не вимагало обов»язкової реєстрації місця проживання неповнолітніх.
Оскільки підтвердити зазначені обставини належними доказами у інший спосіб не можливо, заявник просить встановити факт її проживання в судовому порядку, оскільки без встановлення даного факту вона позбавлена можливості скористатись своїм правом на приватизацію житла.
В судовому засіданні заявник підтримала вимоги за поданою заявою, просила її задовольнити, посилаючись на те, що встановлення факту її проживання в період з 01.01.1993 р. по 01.01.1999 р. за адресою: АДРЕСА_1 необхідне для реалізації нею свого права на приватизацію житла, оскільки відсутність документів, які б підтверджували даний факт були підставою для відмови у видачі їй Свідоцтва про право власності на житло.
Представник заінтересованої особи в судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви, посилаючись на те, що встановлення даного факту не породжує ніяких юридичних наслідків і в результаті встановлення факту проживання заявниці в період з 01.01.1993 р. по 01.01.1999 р. за адресою: АДРЕСА_1 в судовому порядку у заявниці не виникає будь-яких майнових прав.
Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що дана заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Відділу приватизації Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації з заявою про приватизацію державного житлового фонду за адресою: АДРЕСА_2 та видачу їй Свідоцтва про право власності.
За результатами розгляду даних документів їй було відмовлено у видачі Свідоцтва про право власності на житло, оскільки в поданих для здійснення приватизації документах відсутня інформація про реєстрацію місця проживання і невикористання права на приватизацію державного житлового фонду в період з 01.01.1993 р. по 06.01.1999 р. і рекомендовано звернутись до суду.
Статтею 256 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч.2 ст. 256 ЦПК України суди встановлюють також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними Верховним Судом України в листі від 01 січня 2001 року про «Судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з заоном такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факт не пов»язується з наступним вирішенням спору про право.
Як встановлено судом, встановлення факту проживання ОСОБА_1 в період з 01.01.1993 р. по 01.01.1999 р. за адресою: АДРЕСА_1 необхідно заявниці для реалізації її права на приватизацію житла і невикористання нею житлових чеків в даний період, про що зазначено у відповіді Відділу приватизації житлового фонду Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації за № 085\26-285 від 14.08.2015 р.
Відповідно до ст.17 ЦК УРСР в редакції 1963 р., місцем проживання неповнолітніх, що не досягли п'ятнадцяти років, або громадян, які перебувають під опікою, визнається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 р.
Тобто, в період з 01.01.1993 р. по 01.01.1999 р. вона була неповнолітньою, а тому її місце проживання визначалось місцем проживання її батьків.
У спірний період чинне законодавство не містило вимог про обов»язкову реєстрацію місця проживання або місця перебування неповнолітньої дитини.
Відповідно до довідки Балтського РС ГУДМСУ в Одеській області ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 в період з 06.01.1999 р. по 27.06.2003 р.
Місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується довідкою виконкому Балтської міської ради від 02.04.2014 р., відповідно до якої остання з моменту народження по 06.91.1999 р. мешкала без реєстрації з батьками за даною адресою.
Виходячи з викладеного, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність заявником факту її проживання в період з 01.01.1993 р. по 01.01.1999 р. за адресою: АДРЕСА_1, в зв»язку з чим заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.234, 256, 259 ЦПК України, суд
заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації про встановлення факту проживання задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 в період з 01.01.1993 р. по 01.01.1999 р. за адресою: АДРЕСА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя