Справа № 712/9727/15ц
Провадження № 2/712/133/16
19 січня 2016 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - Кончиної О.І.
при секретарях - Тимошенко Д.А., Науменко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання незаконним рішення та відшкодування збитків завданих його виконанням ,-
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним рішення та відшкодування збитків завданих його виконанням, посилаючись на те, що він є рідним сином ОСОБА_2 і ОСОБА_3 На протязі 2014 - початку 2015 років він у судовому порядку визнавав юридичний факт батьківства ОСОБА_2 щодо нього і права надання додаткового строку для прийняття спадщини батька. 29 травня 2015 року Перша черкаська державна нотаріальна контора зареєструвала спадкову справу після смерті ОСОБА_2
Позивач вказує, що на момент смерті ОСОБА_2 йому належав будинок за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15 вересня 1983 року за №2-7573 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 За договором ОСОБА_2 купив 15/100 (п'ятнадцяти сотих) частин домоволодіння в АДРЕСА_1. Загальна житлова площа цього домоволодіння (згідно договору №2-7573 від 15.09.1983р.) складала 198 м2, а розмір прилеглої до домоволодіння земельної ділянки(що знаходилася в користуванні співвласників домоволодіння) складав 1500 м2 = 0,15 га.
08 серпня 1984 року виконавчий комітет Черкаської міської ради ухвалив рішення №430 «Про виділення земельних ділянок управлінню капітального будівництва міськвиконкому, ремонтно-будівельному управлінню «Подольскремтресту», цукрово-рафінадному заводу». Згідно ч.2 цього рішення житлова власність ОСОБА_2, розташована за адресою: АДРЕСА_1 підлягала знесенню, а земельна ділянка, на якій знаходилося житло і право на користування якою мав ОСОБА_2 - вилученню для державних або громадських потреб на підставі ст.ст.35-38 Земельного Кодексу УРСР. На спірній земельній ділянці згідно ч.2 рішення планувалося побудувати 264-квартирний житловий будинок. Частина 6 рішення зобов'язувала замовників будівництва забезпечити відселення мешканців будинків, що підлягають знесенню (в тому числі і ОСОБА_2) з компенсацією власникам вартості будівель, споруд та зелених насаджень.
Фактичне знесення і виселення мешканців будинку за адресою: АДРЕСА_1 відбулося на початку 90-х років. На сьогоднішній день на місці домоволодіння ОСОБА_2 знаходиться прибудинкова територія 220-ти квартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач вважає, що виселення ОСОБА_2 з помешкання за адресом АДРЕСА_1 та вилучення прилеглої до помешкання земельної ділянки та знесення самого помешкання є незаконними, а тому просить визнати рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №430 від 8.08.1984р. у частині, що стосується вилучення земельної ділянки зі зносом будинку у ОСОБА_2 незаконним, зобов'язати Черкаську міську раду повернути у користування ОСОБА_1 як спадкоємцю ОСОБА_2 земельну ділянку розміром не меншим за 225м2 = 0.0225 га на місці знесеного домоволодіння його батька ОСОБА_2, зобов'язати Черкаську міську раду надати ОСОБА_1 на праві приватної власності як спадкоємцю ОСОБА_2 приміщення житловою площею не меншою за 29,7 м2 в рахунок незаконно знесеної житлової власності його батька-спадкодавця ОСОБА_2 або ж відновити приміщення житловою площею 29,7 м2 на території земельної ділянки, якою користувався ОСОБА_2 і передати це приміщення спадкоємцю ОСОБА_1 на праві приватної власності.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача позов не визнала, просила відмовити в задоволенні позовних вимог в зв'язку із тим, що спірне майно не входить до складу спадщини, а виконавчий комітет Черкаської міської ради при прийнятті рішення про вилучення земельної ділянки для суспільних потреб діяв відповідно до закону на підставі наданих повноважень. Законом чітко передбачений порядок і випадки, відповідно до яких припиняється право власності у зв'язку із влученням земельної ділянки для суспільних потреб.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного судочинства.
Як встановлено судом, відповідно до Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.02.2015 року встановлено факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно є сином ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року у м. Вереміївна, Чорнобаївського району Черкаської області.
12.05.2015 року Придніпровським районним судом м. Черкаси визначено ОСОБА_1 додатковий строк терміном в один місяць для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2. Відповідно до витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі було зареєстровано спадкову справу ОСОБА_2, померлого, ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За змістом даної статті до складу спадкової маси входить сукупність прав та обов'язків, носієм яких був спадкодавець і які переходять до його спадкоємців після відкриття спадщини. За загальним правилом у спадщину переходять усі цивільні права та обов'язки спадкодавця. Виняток складають ті з них, які є невідчужуваними, нерозривно пов'язані з його особою, а відтак не здатні передаватися іншим суб'єктам, і визначені та перелічені у ст. 1219 ЦК України, а саме особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, які нерозривно пов'язані з особою.
Право на оскарження рішення, яким порушені права та інтереси особи має лише особа, чиє право порушене прийнятим рішенням. Звертаючись з позовом до суду, спадкоємець вправі захищати тільки своє реальне право, яке перейшло йому при спадкуванні, а не захищати уявне право спадкодавця. Позивачем не надано доказів, що на протязі всього життя ОСОБА_2 жодного разу не скористався своїм правом щодо звернення до відповідних органів для захисту свого права, отже погодився із рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 08.08.21984 за № 430.
За відомостями відділу адресно-довідкової роботи УДМС України в Черкаській області від 06.03.2015 останнім місцем реєстрації ОСОБА_2 є АДРЕСА_1.
Спірним рішенням виконавчого комітету право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 було припинено на підставі Постанови Ради Міністрів СРСР від 16.08.1966 та ст.ст. 35-38 Земельного кодексу УРСР.
Таким чином, права та обов'язки спадкодавця включаються до складу спадщини лише якщо вони належали спадкодавцеві на день його смерті, тобто до кінця тієї календарної доби, коли відкривалася спадщина. Причому зазначені права та обов'язки переходили до спадкоємців такої особи незалежно від того, чи вони були набуті (припинені) спадкодавцем до або після настання смерті. Головне, щоб вони існували до кінця тієї доби, коли сталася смерть спадкодавця. На день відкриття спадщини ОСОБА_2 не був власником приміщення АДРЕСА_1, а отже, і набувати права щодо неіснуючого майна спадкоємці не мають права.
Спадкоємець має право на відшкодування збитків лише відповідно до ст. 1230 ЦК України, відповідно до якої до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві лише у договірних зобов'язаннях.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При цьому він зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов'язує, вона не може використовуватися на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права, чи обмежений у його здійсненні. Закон визначає можливість позбавлення права власності чи обмеження діяльності власника тільки у судовому порядку (конфіскація майна за вироком суду). Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом. Даний порядок було дотримано, та Спадкодавець з ним погодився та за життя його не оскаржував.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
До суду не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 за життя звертався з належно оформленою заявою про отримання житла чи заявляв своє право на житло.
При прийняття оскаржуваного рішення виконавчий комітет Черкаської міської ради діяв у межах визначених законом та на підставі наданих повноважень, а тому рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №430 від 08.08.1984р. у частині, що стосується вилучення земельної ділянки зі зносом будинку у ОСОБА_2, було прийнято відповідно до ст. 36 ЗК УРСР, відповідно до якої право громадян на користування наданою земельною ділянкою підлягає припиненню відповідно повністю або частково у випадках, зокрема виникнення необхідності вилучення земельної ділянки для державних або громадських потреб.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення, оскільки зазначене у позовній заяві майно не ввійшло до складу спадщини ОСОБА_2, який за життя не реалізував своє право щодо звернення до відповідних органів про повернення йому прав на майно.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1216, 1218, 1219, 1230 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 13, 14, 15, 57, 60, 212- 215, 218, 293, 294 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання незаконним рішення та відшкодування збитків завданих його виконанням - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області протягом десяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий О.І.Кончина