79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"20" січня 2016 р. Справа № 914/2211/15
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Желік М.Б.
суддів Костів Т.С.
ОСОБА_1
розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_2 акціонерного товариства “Банк “Київська Русь”, від імені та в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” ОСОБА_3, м. Київ, вул. Хорива, 11-а (вих. № 9378/16 від 19.10.15) та ОСОБА_4 міжнародних автомобільних перевізників України, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 13 (вих. № 18/18/1843п від 16.10.15)
на рішення Господарського суду Львівської області
від 02.10.15 у справі № 914/2211/15
за позовом: ОСОБА_2 акціонерного товариства “Банк “Київська Русь”, від імені та в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” ОСОБА_3, м. Київ
до відповідача: ОСОБА_4 міжнародних автомобільних перевізників України, Київська область, м. Вишневе
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство “Радикал-Банк”, Київська область, с. Петропавлівська Борщагівка
про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
За участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_5 - представник за довіреністю;
від відповідача - ОСОБА_6 - представник за довіреністю;
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з'явився.
Сторонам роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
02.10.15 Господарським судом Львівської області винесено рішення у справі № 914/2211/15 за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства “Банк “Київська Русь”, від імені та в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” ОСОБА_3, до відповідача ОСОБА_4 міжнародних автомобільних перевізників України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства “Радикал-Банк” про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, відповідно до якого позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано відповідача повернути у власність позивача нежитлову будівлю під літ. “А-2” загальною площею 254,7 кв.м., що знаходиться за адресою Львівська область, м. Львів, вул. Городоцька, 214; в решті позовних вимог відмовлено; здійснено розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням господарського суду Львівської області позивач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, прийняти апеляційну скаргу до розгляду, рішення господарського суду Львівської області в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати за позивачем право власності на нежитлову будівлю під літ. “А-2” загальною площею 254,7 кв.м., що знаходиться за адресою Львівська область, м. Львів, вул. Городоцька, 214; в іншій частині рішення залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не надано належної оцінки тому факту, що позивач втратив правовстановлюючий документ на спірне майно 20.03.15. у зв'язку з посвідченням приватним нотаріусом нікчемного договору купівлі-продажу. В свою чергу, у зв'язку з фактом реєстрації за відповідачем права власності на спірне нерухоме майно внаслідок укладення договору купівлі-продажу від 20.03.15. є доведеним факт оспорювання відповідачем права власності позивача на спірне майно, та наявністю підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. Також доказами невизнання права власності позивача є конклюдентні дії відповідача, як незаконного набувача майна, пов'язані з ненаданням відповіді на неодноразові письмові звернення банку з вимогою застосування наслідки нікчемності правочину.
16.10.15 рішення господарського суду Львівської області від 02.10.15 оскаржив відповідач, який у апеляційній скарзі просить суд скасувати оскаржуване рішення в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу нежитлову будівлю під літ. “А-2” загальною площею 254,7 кв.м., що знаходиться за адресою Львівська область, м. Львів, вул. Городоцька, 214 та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що державна реєстрація права власності відповідача на нерухоме майно здійснена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 20.03.15 о 00:09:21, відтак є очевидним, що сам договір купівлі-продажу оформлений 19.03.15. При цьому, на момент укладення договору купівлі-продажу та його нотаріального посвідчення у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців містилися відомості про те, що особою, уповноваженою на здійснення дій від імені Банку без довіреності, в тому числі наділеною правом підписувати договори є ОСОБА_8, що підтверджується долученим до матеріалів справи витягом з єдиного реєстру станом на 20.03.15., що в свою чергу підтверджує те, що відповідач не знав та не міг знати про відсутність повноважень голови правління Банку на підписання договорів.
Вказує скаржник і на те, що у офіційних виданнях - газетах “Урядовий кур'єр” та “Голос України” станом на 20.03.15 не розміщено інформації про запровадження у позивача тимчасової адміністрації.
Згідно автоматизованого розподілу справ КП “Документообіг господарських судів”, 29.10.15 справу за № 914/2211/15 розподілено до розгляду судді - доповідачу Желіку М.Б., членам колегії суддям Т.С.Костів та Р.І.Марку. Зазначеному складу колегії суддів відводів не заявляли.
30.10.15 ухвалою Львівського апеляційного господарського суду скаржнику - ПАТ “Банк “Київська Русь” поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.15 подані скаржниками матеріали апеляційних скарг визнано достатніми для прийняття їх до провадження, розгляд справи призначено на 18.11.15., зобов'язано ПАТ “Банк “Київська Русь” до вказаної дати надати докази надсилання копії апеляційної скарги третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
18.11.15., 02.12.15 та 16.12.15 ухвалами Львівського апеляційного господарського суду розгляд апеляційних скарг відкладався. На підставі письмового клопотання представника відповідача колегією суддів 16.12.15. ухвалою продовжено строк розгляду спору на 15 календарних днів.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.15 у задоволенні клопотання ПАТ “Банк “Київська Русь” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
25.11.15 ухвалою Львівського апеляційного господарського суду у задоволенні клопотання ОСОБА_4 міжнародних автомобільних перевізників України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
Представником відповідача 16.11.15 через канцелярію суду подано клопотання про витребування у Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Подільського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві додаткових доказів, зокрема, реєстраційної справи позивача, та зобов'язання реєстраційної служби надати інформацію щодо дати подання документів для внесення інформації про введення тимчасової адміністрації у позивача та дати проведення державним реєстратором зазначеної дії.
Колегія суддів порадившись, заслухавши думку присутніх учасників судового процесу та враховуючи відсутність аргументації представника щодо того, що саме підтверджуватимуть вказані докази і яке значення вони матимуть для розгляду справи по суті відмовила у його задоволенні.
16.11.15. представником скаржника - ОСОБА_4 міжнародних автомобільних перевізників України подано клопотання про долучення до матеріалів справи газети “Урядовий кур'єр” № 51 (5425) від 20.03.15 та “Голос України” № 54 (6058) від 26.03.15., яке колегія суддів порадившись задоволила.
Представником відповідача 17.11.15 подано клопотання про долучення до матеріалів справи завіреної копії листа Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 06.11.15., який на думку заявника підтверджує, що державна реєстрація змін до установчих документів позивача пов'язаних із зміною керівника підприємства та підписанта з ОСОБА_8 на ОСОБА_3 проведена 23.03.15., що за результатами обговорення задоволено колегією суддів.
17.11.15. представником відповідача подано доповнення до клопотання про витребування документів, з якого вбачається, що представник додатково просить витребувати у державного реєстратора завірені копії документів, які надавалися йому для проведення державної реєстрації змін до відомостей про керівника позивача та документи, які прийняті державним реєстратором за результатами розгляду поданих документів.
Колегія суддів порадившись та заслухавши думку сторін у справі відмовила у його задоволенні, зокрема, й з огляду на те, що вказані документи долучені самим заявником до клопотання від 17.11.15 вх. № 01-04/7269/15.
Представником відповідача 10.12.15 подано клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином завіреної копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, яке за результатами обговорення задоволено колегією суддів.
У судовому засіданні 20.01.16 скаржники участь уповноважених представників забезпечили, які надали пояснення щодо вимог апеляційних скарг та просили задоволити їх у повному обсязі. Інші учасники судового розгляду участь уповноважених представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Зважаючи на те, що відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст. 77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, наявності достатніх доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія судів із врахуванням положень ст. 102 ГПК України щодо строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Розглянувши апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з огляду на що рішення господарського суду Львівської області від 02.10.15 у справі № 914/2211/15 слід залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Як вбачається із матеріалів справи, 20.03.15 між ПАТ “Банк “Київська Русь” (продавець), в особі голови правління ОСОБА_8, що діє на підставі статуту та ОСОБА_4 міжнародних автомобільних перевізників України (покупець) укладено договір купівлі продажу, відповідно до умов якого продавець передав (продав) у власність покупцю нежитлову будівлю заг. площею 254,7 кв.м, що знаходиться за адресою Львівська обл., вул. Городоцька, 214, позначено літ. “А-2”, а покупець прийняв (купив) її і сплатив належну ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі.
Згідно умов договору будівля, що відчужується належить продавцю на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 від 20.12.11 за реєстрованим № 5462, Договорами про внесення змін до договору іпотеки посвідчених 27.06.13 за реєстровим № 1828, 26.09.13 за реєстровим № 2931, зареєстрованих як правовстановлюючий документ 14.10.13. державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції у Державному реєстрі прав на нерухоме майно за номером права власності 3229792 та реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 31055146101, витяг про реєстрацію 12207510.
Відповідно до п.4 договору продаж здійснено сторонами за 2 904 300,00 грн., що складає балансу вартість будівлі, шляхом відступлення права вимоги частини грошових коштів в сумі 2 904 300,00 грн. за договором № 4683/х4 банківського вкладу (депозиту), укладеного 15.10.02 між сторонами у справі. Підписання договору свідчить про отримання грошових коштів продавцем та відсутність будь яких претензій фінансового характеру до покупця.
Відповідно до п. 9 договору на момент підписання договору нежитлова будівля вільна. Продавець передав її покупцю до підписання договору, про що складено Акт прийому передачі нежитлової будівлі.
Однак, 19.03.15 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.15 № 190 “Про віднесення ПАТ “Банк “Київська Русь” до категорії неплатоспроможних» прийнято рішення № 61 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк “Київська Русь”, відповідно до якого з 20.03.15 розпочато процедуру виведення ПАТ “Банк “Київська Русь” з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації до 19.06.15.
Відповідно до п. 3 вказаного рішення призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк “Київська Русь” провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту регулювання неплатоспроможності банків - ОСОБА_3.
Рішенням від 15.06.15 № 116 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк “Київська Русь” до 19.07.15.
Згідно постанови Правління Національного банку України від 16.07.2015 № 460 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ОСОБА_2 акціонерного товариства “Банк “Київська Русь”, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.07.2015 № 138 “Про початок процедури ліквідації ПАТ “Банк “Київська Русь” та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку”. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 155/44 від 25.08.15 делеговано усі повноваження ліквідатора ПАТ “Банк “Київська Русь” ОСОБА_3
Так, статтею 1 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” унормовано, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Статтями 36 та 37 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” визначено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених уповноваженою особою Фонду, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку.
При цьому, згідно ч. 3 ст. 36 вказаного Закону правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Судом встановлено, що договір купівлі продажу нерухомого майна від 20.03.15 від імені ПАТ “Банк “Київська Русь” підписаний головою правління - ОСОБА_8, однак відповідно до п. 3 рішення № 61 від 19.03.15 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк “Київська Русь” уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ “Банк “Київська Русь” призначено ОСОБА_3
З врахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджуючись із висновками суду першої інстанції вважає, що договір купівлі продажу нежитлової будівлі від 20.03.15, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, та зареєстровано в реєстрі за № 312 є нікчемний в силу вказівки закону, а саме ч. 3 статті 36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
Щодо застосування наслідків нікчемного правочину про які просить позивач, зокрема, повернення у власність позивача нежитлової будівлі під літ. “А-2” загальною площею 254,7 кв.м., що знаходиться за адресою Львівська область, м. Львів, вул. Городоцька, 214 та визнання за ним права власності на неї слід зазначити таке.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Bимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і, з урахуванням припису ч. 1 статті 58 ГПК України, може бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе).
Однак, правові наслідки нікчемного правочину застосовуються тільки щодо сторін правочину.
Визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК України як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ст. 216 ЦК України є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки ст. 16 ЦК України не містить вичерпного переліку способів захисту цивільних прав.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що вимога про повернення позивачу майна переданого за нікчемним правочином підлягає до задоволення.
Щодо визнання права власності на майно, яке передане за нікчемним правочином за позивачем, то відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. При цьому, передумовою для застосування положень ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.
Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, реституція є правовим наслідком недійсності правочину і способом захисту цивільних прав, який може бути застосовано до відносин зобов'язального характеру, за умови якщо спір виник між сторонами недійсного правочину (договору). З огляду на що в задоволенні позовних вимог щодо визнання за позивачем права власності слід відмовити.
Твердження скаржника - ОСОБА_4 міжнародних автомобільних перевізників України щодо його необізнаності про відсутність у ОСОБА_8 повноважень на підписання договору не є підставою для висновку про дійсність правочину, оскільки ч. 3 ст. 36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” містять імперативні приписи щодо нікчемності таких угод. Окрім того, матеріали справи містять витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який підтверджує, що саме з 20.03.15. керівником ПАТ “Банк “Київська Русь” є ОСОБА_3 (том 1 арк. справи 10-14).
Із врахуванням положень ст. 23 Закону України “Про іпотеку” та п.2.5. Іпотечного договору вірними є висновки господарського суду, що передача майна відповідачем (іпотекодавець) в іпотеку третій особі, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ПАТ “Радикал Банк” (іпотекодержатель) не порушує права останього у разі зміни власника спірного майна.
За таких умов, колегія суддів діючи в межах повноважень передбачених ст. 103 Господарського процесуального кодексу України вважає доводи апеляційних скарг не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, з огляду на що рішення господарського суду Львівської області від 02.10.15 у справі № 914/2211/15 слід залишити без змін.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. В задоволенні вимог апеляційних скарг ОСОБА_2 акціонерного товариства “Банк “Київська Русь”, від імені та в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” ОСОБА_3, м. Київ, вул. Хорива, 11-а (вих. № 9378/16 від 19.10.15) та ОСОБА_4 міжнародних автомобільних перевізників України, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 13 (вих. № 18/18/1843п від 16.10.15) - відмовити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.15 у справі № 914/2211/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 25.01.16
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Костів Т.С.