26.01.16р. Справа № 904/9260/15
За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська Центральна збагачувальна фабрика", м. Добропілля Донецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово промислова група Алвіс", м. Дніпропетровськ
про тлумачення умов договору
Суддя Петренко Н.Е.
секретар судового засідання Найдьонова Я.О.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № б/н від 10.04.15р.
Ухвалою господарського суду від 22.10.15р. (суддею Забарющим М.І.) порушено провадження у справі № 904/9260/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська Центральна збагачувальна фабрика" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово промислова група Алвіс" (далі - відповідач) про тлумачення умов договору. Розгляд справи призначено на 04.11.15р.
Ухвалою господарського суду від 04.11.15р. (суддею Забарющим М.І.) відкладено розгляд справи на 17.11.15р.
Ухвалою господарського суду від 17.11.15р. (суддею Забарющим М.І.) відкладено розгляд справи на 15.12.15р.
Розпорядженням керівника апарату суду № 1231 від 22.12.15р., у зв'язку з перебування судді Забарющего М.І. на лікарняному, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, проведено повторний автоматичний розподіл справи, після чого справу №904/9260/15 передано для розгляду судді Петренко Н.Е.
Ухвалою господарського суду від 24.12.15р. (суддею Петренко Н.Е.) прийнято справу №904/9260/15 до свого провадження; розгляд справи призначено на 26.01.16р.
26.01.16р. повноважний представник позивача у судове засідання не з'явився, витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.55).
Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник позивача у судове засідання не з'явився та не подав витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами.
В свою чергу, повноважний представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні, але витребуваний відзив до суду не надав.
У судовому засіданні 26.01.16р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши подані докази, господарський суд, -
24.03.15р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 925-ЦД-УМТС, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується поставити у власність позивача продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, код ГК (у подальшому - ОСОБА_2), в асортименті, кількості, та в строки, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими Сторонами в цьому Договорі і Специфікаціях, які є невід'ємленою частиною до цього Договору.
Пунктом 4.1. Договору встановлено, що поставка продукції проводиться партіями в кількості, по цінам, з якісними характеристиками та у строки, погоджені Сторонами в Специфікаціях до Договору.
Згідно з п. 4.7. Договору, датою поставки вважається дата, вказана представником позивача на відповідних товаросупровідних документах, наданих відповідачем, про приймання продукції.
Відповідно до п. 5.2. Договору, вартість на постачальну відповідачем продукцію встановлюється Сторонами у відповідних Специфікаціях до цього Договору.
Розрахунки за постачальну відповідачем ОСОБА_2 по цьому Договору здійснюються позивачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача на протязі 5 робочих днів з 20 календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого позивачем рахунку та за умови надання відповідачем належних чином оформлених податкових накладних, а також документів, які передбачені розділом 4 даного Договору. датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку позивача (п.5.4 Договору).
На виконання умов укладеного між сторонами договору підписано специфікації, в яких визначено найменування продукції, номенклатурний номер індекс стандартів, ТУ та інше, одиницю виміру, кількість, ціну, строк поставки та код поставки.
Як зазначає позивач в вересні 2015 року відповідач звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення заборгованості по Договору, яка обґрунтована тим, що у відповідності до п.5.4. Договору та п.2 Специфікації від 24.03.15р. оплата за поставлену продукцію здійснюється на протязі 5 (п'яти) робочих днів з 20-го календарного дня з моменту поставки відповідної партії продукції.
Враховуючи вище викладене позивач просить суд розтлумачити умови договору, а саме п.4.7. Договору № 925-ЦД-УМТС від 24.03.15р., визначивши, що датою поставки вважається дата, вказана саме представником позивача на товаросупровідних документах, яким є видаткова накладна, а не дата оформлення цього документу.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача, вивчивши обставини, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пунктом 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Визначальною ознакою договору є мета його укладення.
Статтею 627 цього ж Кодексу передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з приписами статті 637 Цивільного кодексу України, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.
За приписами ЦК України, тлумачення правочину може здійснюватися як сторонами, так і на вимогу однієї із сторін судом.
Пунктом 3 статті 213 ЦК України визначено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
У відповідності до приписів п. 4 ст. 213 ЦК України, якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов. Вказана правова позиція підтверджується практикою Вищого господарського суду, а саме: постановою від 26.04.2012 року по справі № 3/245, постановою від 12.02.2014 року по справі № 5006/25/130пд/2012.
Пунктом 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" передбачено, що тлумачення змісту правочину господарським судом можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони (сторін) правочину.
Господарський суд бере до уваги той факт, що відповідач поставив позивачу товар, який останній прийняв без заперечень та зауважень, однак вчасно не оплатив, чим порушив умови укладеного між сторонами договору і що стало підставою для звернення відповідача до господарського суду Донецької області з позовною заявою. Рішенням господарського суду Донецької області від 07.12.15р. позовні вимоги відповідача задоволені в повному обсязі, вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська Центральна збагачувальна фабрика" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово промислова група Алвіс" суму основного боргу у розмірі 14 588,16 грн.
Дослідивши усі обставини справи, суд встановив, що сторони приступили до виконання договору, що з огляду на правову позицію ВГСУ викладену у постановах від 26.04.2012 року по справі № 3/245, постановою від 12.02.2014 року по справі № 5006/25/130пд/2012 унеможливлює тлумачити умови договору на стадії стягнення заборгованості за отриману продукцію, тобто після його виконання.
Однак така вимога стосується не тлумачення умов договору, а зводиться до надання правової оцінки реквізитів оформленої сторонами накладної, яка підтверджує отримання товару за договором.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про відсутність правових підстав для тлумачення умов п. 4.7 договору № 925-ЦД-УМТС від 24.03.15р. Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 1218,00грн. покласти на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 11, 213, 626, 627, 628, 637 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 27.01.16р.
Суддя ОСОБА_3