26 січня 2016 року Справа № 911/2825/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полянського А.Г. - головуючого,
Коробенка Г.П., Мачульського Г.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Першого заступника прокурора Київської області
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.10.2015
у справі№ 911/2825/15 Господарського суду Київської області
за позовомПершого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі 1) Кабінету Міністрів України 2) Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства 3)Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство"
до1) Вишгородської районної державної адміністрації Київської області 2) Громадської організації "Садівниче товариство "Лебедівка" 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ Долина Девелопмент"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:
1)ОСОБА_4, 2)ОСОБА_5, 3)ОСОБА_6, 4)ОСОБА_7, 5)ОСОБА_8, 6)ОСОБА_9, 7)ОСОБА_10, 8)ОСОБА_11, 9)ОСОБА_12, 10)ОСОБА_13, 11)ОСОБА_14, 12)ОСОБА_15
провизнання недійсними розпоряджень, визнання недійсним договору оренди, визнання недійсними державних актів на право власності, витребування земельних ділянок
Вперше подана касаційна скарга Першого заступника прокурора Київської області про перегляд в касаційному порядку постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі № 911/2825/15 була повернута заявнику без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до скарги не було додано доказів сплати судового збору, а у клопотанні про відстрочення сплати судового збору відмовлено.
Повторно подана 31.12.2015 Першим заступником прокурора Київської області касаційна скарга на вищезазначену постанову також не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Відповідно до частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги, зокрема, додаються докази сплати судового збору (у встановленому порядку та розмірі).
В порушення вимог наведеної процесуальної норми до названої касаційної скарги не надано доказу сплати судового збору у встановленому розмірі, а додане до скарги платіжне доручення від 24.12.2015 №1837 не приймається судовою колегією як належний доказ, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата у 2015 році установлена у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень, з 1 вересня - 1378 гривень.
Згідно з пп. 5 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до пп.2 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі мінімальної заробітної плати, тобто в даному випадку 1218,00 грн.
Заявником у касаційному порядку оскаржується постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі № 911/2825/15 та рішення господарського суду першої інстанції, яким розглянуто позов, що об'єднує одинадцять вимог немайнового характеру та майнові вимоги про витребування на користь держави перерахованих у прохальній частині позову земельних ділянок загальною площею 1, 1686 га.
Як роз'яснено у п. 2.11 ч. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Отже, сума судового збору, що підлягає сплаті за подання касаційної скарги в частині немайнових вимог, повинна становити 16077, 60 грн.(120% від (1218,00 грн. х 11)), проте скаржником згідно з названим платіжним дорученням сплачено лише 8.038, 80 грн.
Щодо вищезазначених вимог майнового характеру, то приписами ст. 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача. Зі змісту п.6 прохальної частини позову вбачається, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, що витребовуються, становить 52820,72грн., однак, документи, які б підтверджували вказану суму, в матеріалах справи відсутні, що в свою чергу унеможливлює здійснення перевірки правильності визначення розміру судового збору, що має справлятися за касаційну скаргу в цій частині.
Зазначені обставини відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України є підставою для повернення касаційної скарги заявнику без розгляду.
Керуючись статтями 86, 111, пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі №911/2825/15 повернути скаржнику без розгляду.
Головуючий суддя: А.Г. Полянський
Судді: Г.П. Коробенко
Г.М. Мачульський