Копія
Справа № 822/6343/15
25 січня 2016 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі :головуючого-суддіОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Хмельницького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_3 м. Хмельницький про стягнення коштів,
Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про стягнення коштів.
На підставі наведених у позовній заяві обставин позивач просить задовольнити позовні вимоги: стягнути з ОСОБА_3 на користь Хмельницького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 633,25 грн., незаконно отриманої допомоги по безробіттю.
Представник позивача в судове засідання не прибув, хоча позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином та подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника.
Відповідач в судове засідання не прибула, хоча була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, заяви про розгляд справи за її відсутності до суду не подала.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне закрити провадження в даній адміністративній справі з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.
Відповідно до статті 50 КАС громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 22.09.2015 року щодо виявлення та усунення випадків неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм процесуального права при розгляді аналогічної категорії справ, зроблений аналіз пунктів 1- 4 частини 1 статті 50 КАС, який свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.
Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.
Логічний спосіб тлумачення частини четвертої статті 50 КАС дозволив дійти висновку, що і пункт 5 частини четвертої статті 50 КАС, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків «превентивного» судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов. Такий безпідставний підхід до розуміння змісту пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС по суті призводить до відмови органів влади від виконання своїх функціональних обов'язків та можливої дискреційної поведінки.
За пунктом 4 частини четвертої статті 50 КАС суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.
Водночас за змістом статті 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав.
Отримавши кошти у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття в сумі 633,25 грн., відповідач набув права власності на них, та йому як власникові цих грошових коштів належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження.
Оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності набуття відповідачем права власності на допомогу по безробіттю в розмірі 633,25 грн., та стягнення цієї суми з нього, як з недобросовісного набувача, то цей спір має приватно-правовий, а не публічний характер, а відтак його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів, а повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду України від 22.09.2015 року у справах № п/811/3781/14 та № 804/6131/14.
Постанови Верховного Суду України відповідно до норми статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, в подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх судів України.
Частиною 1 статті 157 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі належить закрити на підставі пункту 1 частини 2 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись п.1 ч.2 ст. 157 КАС України, суд, -
Закрити провадження у справі за позовом Хмельницького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_3 м. Хмельницький про стягнення коштів.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Суддя/підпис/ОСОБА_1
"Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_1