м. Вінниця
19 січня 2016 р. Справа № 802/4052/15-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Поліщук Ірини Миколаївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Дмитрука Михайла Володимировича
позивача: Альохіна Бориса Ілліча
представника позивача: Хоменчука Сергія Анатолійовича
представника відповідача: Кошелюк Наталі Миколаївни
третьої особи: Шевченка Євгена Михайловича
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Вінницької обласної державної адміністрації в особі Комісії з вирішення спірних питань щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2
про: визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Вінницької обласної державної адміністрації в особі Комісії з вирішення спірних питань щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (далі - відповідач) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 року (справа № 802//1169/15-а), 21 жовтня 2015 року Комісією з вирішення спірних питань щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї проведено засідання на якому прийнято рішення, оформлене протоколом № 1 від 21.10.2015 року, про підтвердження правомірності встановлення факту участі ОСОБА_2 у складанні ядерних зарядів, здійсненні на них регламентних робіт для проведення відповідних випробувань і військових навчань.
В той же час, позивач зазначає, що ОСОБА_2 не брав участі у складанні ядерних зарядів, здійсненні на них регламентних робіт для проведення відповідних випробувань і військових навчань
Зважаючи на це, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить:
- визнати протиправним рішення Вінницької обласної державної адміністрації в особі Комісії з вирішення спірних питань щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї про правомірність встановлення факту участі ОСОБА_2 в складанні ядерних зарядів, здійсненні на них регламентних робіт для проведення відповідних випробувань і військових навчань, у відповідності до протоколу Комісії № 1 від 21.10.2015 року;
- позбавити статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю доказів для підтвердження факту його участі в ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї та вилучити посвідчення.
Позивач та його повноважний представник у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала щодо заявлених позовних вимог, зазначаючи при цьому, що при прийнятті оскаржуваного рішення Комісія з вирішення спірних питань щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї діяла відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Ухвалою суду від 14.12.2015 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , який в судовому засіданні підтримав позицію представника відповідача та просив відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення позивача та його представника, заперечення представника відповідача та третьої особи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Так, відповідно до розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 19.09.2012 року №532, на підставі ст. 14 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Порядку віднесення громадян із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї або постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 02.12.1992 року №674, Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 затверджено: склад комісії з вирішення спірних питань щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; затверджено Положення про комісію з вирішення спірних питань щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (далі - Положення).
Згідно з Положенням, Комісія з вирішення спірних питань щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (далі - Комісія) - постійно діючий колегіальний орган, що створюється при обласній державній адміністрації.
Метою створення комісії є вирішення спірних питань щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
У своїй діяльності комісія керується Конституцією і Законами України, актами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.
Основним принципами діяльності Комісії є: законність; колегіальність; повнота розгляду наданих документів та інших підтверджуючих матеріалів; обґрунтованість прийнятих рішень; незалежність членів Комісії (недопущення втручання в діяльність Комісії фізичних та юридичних осіб, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування); компетентність членів Комісії.
Комісія має право: одержувати в установленому законодавством порядку та обсягах від підприємств, установ та організацій, органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, об'єднань громадян необхідну інформацію, документи та інші матеріали для виконання покладених на комісію завдань; у разі потреби залучати до розгляду питань, що належать до її компетенції, відповідних фахівців науково-дослідних установ, вищих навчальних закладів, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян за погодженням з їх керівниками.
Робота комісії відбувається у формі засідань, які проводяться у міру необхідності.
Засідання комісії вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менш як 2/3 її членів.
Рішення комісії приймаються простою більшістю голосів від загальної кількості присутніх членів комісії та оформляються протоколами, які підписуються головою та секретарем.
За змістом п. 12 Положення, Рішення Комісії є підставою для видачі громадянам у встановленому законодавством порядку посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідної категорії, а також вилучення такого посвідчення в разі встановлення Комісією відсутності достатніх доказів для підтвердження факту участі у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї при виникненні спірних питань по справам громадян, яким уже встановлено статус.
Судом встановлено, що Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року у адміністративній справі № 802/1169/15-а, прийнятої за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2015 року, визнано протиправними дії Комісії по вирішенню спірних питань щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї в частині залишення без розгляду питання про правомірність встановлення факту участі ОСОБА_2 в складанні ядерних зарядів, здійсненні на них регламентних робіт для проведення відповідних випробувань і військових навчань до завершення кримінального провадження, у відповідності з протоколом № 2 від 13.11.2014р. та зобов'язано Вінницьку обласну державну адміністрацію в особі Комісії з вирішення спірних питань щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї розглянути по суті питання про правомірність встановлення факту участі ОСОБА_2 в складанні ядерних зарядів, здійсненні на них регламентних робіт для проведення відповідних випробувань і військових навчань в місячний строк.
На виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.09.2015р., 21.10.2015р. Комісією з вирішення спірних питань щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї розглянуто питання щодо правомірності встановлення факту участі ОСОБА_2 в складанні ядерних зарядів, здійсненні на них регламентних робіт для проведення відповідних випробувань і військових навчань.
Відповідно до протоколу № 1 засідання Комісії з вирішення спірних питань щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї від 21.10.2015 року, на підставі представлених документів підтверджено правомірність встановлення факту участі ОСОБА_2 в складанні ядерних зарядів, здійсненні на них регламентних робіт для проведення відповідних випробувань і військових навчань.
Зі змісту даного протоколу слідує, що основним документом, який підтверджує факт участі ОСОБА_2 в складанні ядерних зарядів, здійсненні на них регламентних робіт для проведення відповідних випробувань і військових навчань є довідка військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2004р. № 448/16/1136-лп3 (а.с. 33).
Зі змісту вказаної довідки, копія якої міститься в матеріалах справи, слідує, що вона видана ОСОБА_2 про те, що він в період з 1961р. по 1963р. брав безпосередню участь в регламентних роботах по обслуговуванню ядерних боєприпасів, їх зберіганні та транспортуванні для відповідних випробувань та навчань.
В той же час, в матеріалах міститься копія посвідчення ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , видана останньому головним управлінням праці та соціального захисту населення Вінницької ОДА 17.01.2005 року як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС 3 категорії, яке також видане на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2004р. № 448/16/1136-лп3.
В свою чергу, як на підставу для визнання протиправним рішення Комісії про правомірність встановлення факту участі ОСОБА_2 в складанні ядерних зарядів, здійсненні на них регламентних робіт для проведення відповідних випробувань і військових навчань, позивач посилається на те, що відповідними службами Російської Федерації, на неодноразові його запити, надано відповідь, що регламентні роботи по обслуговуванню ядерних боєприпасів не є робота по складанню ядерних зарядів.
Отже, на думку позивача, Комісія протиправно підтвердила факт участі ОСОБА_2 в складанні ядерних зарядів, здійсненні на них регламентних робіт для проведення відповідних випробувань і військових навчань, а тому, ОСОБА_2 необхідно позбавити статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3-ої категорії у зв'язку з відсутністю доказів для підтвердження факту його участі в ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї та вилучити у нього відповідне посвідчення.
Однак, суд не погоджується з такими твердження позивача з огляду на таке.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.1992р. № 674 затверджено Порядок віднесення громадян із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї або постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).
Вказаний Порядок визначає умови віднесення громадян із числа тих, які брали участь у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, а також громадян, які постраждали від радіаційного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і поховання радіоактивних речовин, що сталися не з вини потерпілих, до 1, 2 або 3 категорій, встановлених статтею 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до п. 2 Порядку, громадяни із числа тих, які брали участь у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, відносяться до категорії 3 - особи, які складали ядерні заряди і здійснювали на них регламентні роботи для проведення відповідних випробувань і військових навчань, брали участь у підземних випробуваннях ядерної зброї, а також ті, які переопромінились при охороні ядерних полігонів під час випробувань.
Тобто, згідно положень даного Порядку, до 3 категорій громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відносяться не лише ті особи, які складали ядерні заряди, а й ті, що брали безпосередню участь у регламентних роботах по обслуговуванню ядерних боєприпасів для проведення відповідних випробувань і військових навчань.
З викладеного вище, суд приходить до висновку, що та обставина, що ОСОБА_2 брав участь у регламентних роботах по обслуговуванню ядерних боєприпасів для проведення відповідних випробувань і військових навчань не спростовується поясненнями учасників судового процесу, матеріалами адміністративної справи, підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2004р. № 448/16/1136-лп3 та не заперечується позивачем та його представником.
Отже, під час судового розгляду справи, знайшов своє підтвердження факт участі ОСОБА_2 в здійсненні регламентних робіт по обслуговуванню ядерних боєприпасів для проведення відповідних випробувань і військових навчань, що, в свою чергу, свідчить про правомірність прийняття Вінницькою обласною державною адміністрацією в особі Комісії з вирішення спірних питань щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї оскаржуваного рішення, оформленого протоколом № 1 від 21.10.2015 року.
При цьому, на момент прийняття оскаржуваного рішення Комісією, на думку суду, в останньої були наявні усі необхідні докази для прийняття такого рішення.
В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що підставою для звернення до суду, є незгода ОСОБА_1 з фактом участі ОСОБА_2 у складанні ядерних зарядів, здійсненні на них регламентних робіт для проведення відповідних випробувань і військових навчань, та як наслідок з присвоєнням відповідного статусу.
Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси
Відповідно до статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Із наведених положень вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.
З контексту вказаних норм та вище встановлених обставин слідує, що в межах розгляду даної адміністративної справи суд надає оцінку оскаржуваному рішенню лише в частині прийняття такого за наслідками розгляду відповідної скарги ОСОБА_1 .
При цьому, прийняття рішення Комісією за результатами розгляду по суті скарги позивача про правомірність встановлення факту участі ОСОБА_2 в складанні ядерних зарядів, здійсненні на них регламентних робіт для проведення відповідних випробувань і військових навчань свідчить про не порушення його прав, свобод та інтересів.
В той же час, оскаржуване рішення відповідача створює правові наслідки та задовольняє законні інтереси виключно третьої особи ОСОБА_2 і тому не може спричинити порушення прав та законних інтересів позивача у публічно-правовій сфері.
Зважаючи на вищевикладене, ОСОБА_1 не є учасником публічно-правових відносин при прийнятті рішення Комісії з вирішення спірних питань щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 10.04.2012 р. у справі № 21-1115во10 (№ в ЄДРСР 24236717).
Відповідно до ч. 2 ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Таким чином, під час розгляду справи судом не встановлено порушення прав, свобод або інтересів позивача, доказів їх порушення оскаржуваним рішенням надано не було.
Що стосується позовних вимог в частині позбавлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю доказів для підтвердження факту його участі в ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї та вилучення посвідчення, то вони задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Так, як вже зазначалось вище, відповідно до п. 12 Положення про комісію з вирішення спірних питань щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, підставою для вилучання посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідної категорії є рішення такої Комісії.
При цьому, таке рішення може бути прийняте в разі встановлення Комісією відсутності достатніх доказів для підтвердження факту участі у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї при виникненні спірних питань по справам громадян, яким уже встановлено статус.
З встановлених під час судового розгляду обставин слідує, що Комісією не встановлено відсутності достатніх доказів для підтвердження факту участі ОСОБА_2 у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, а навпаки підтверджено факт участі ОСОБА_2 у здійсненні регламентних робіт по обслуговуванню ядерних боєприпасів для проведення відповідних випробувань і військових навчань.
А тому, на думку суду, відсутні підстави для позбавлення ОСОБА_2 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та вилучення у нього відповідного посвідчення.
При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.
Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.
В судовому засіданні встановлено, що всі дії відповідача, пов'язані з предметом даного позову, відповідають критеріям щодо правомірності в контексті статті 2 КАС України.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що відповідачі в даному випадку діяли на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами і підзаконними нормативно-правовими актами України, тобто правомірно, а тому заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна