Справа № 734/1479/15-ц Провадження № 22-ц/795/225/2016 Головуючий у I інстанції -Анохін А. М. Доповідач - Горобець Т. В.
Категорія - цивільна
19 січня 2016 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
З Головуючого судді Горобець Т.В. ,
суддів Бечка Є.М.,Хромець Н.С.,
при секретарі - Мартиновій А.В.
за участі позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Козелецького госпрозрахункового об'єднання підприємств громадського харчування на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 26 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до госпрозрахункового об'єднання підприємств громадського харчування смт. Козелець про зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 26 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Госпрозрахункового об'єднання підприємств громадського харчування про зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Зобов'язано Госпрозрахункове об'єднання підприємств громадського харчування смт. Козелець ( далі підприємство Відповідача) видати ОСОБА_1 довідку про заробітну плату працівника за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, зразок якої затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 12.10.2012 року № 644.
В апеляційній скарзі підприємство Відповідача просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводами апеляційної скарги є посилання на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, невірну оцінку доказів, які мають значення для вирішення справи та порушення норм процесуального права. Зокрема, відповідач вказує, що ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, так як ухвалене без повного та всебічного з”ясування обставин справи, а встановлені обставини грунтуються на невірній оцінці наявних у справі доказів. Крім того, вказує апелянт, судом порушені приписи ст. 122 ЦПК України та розглянуто цивільну справу без відкриття провадження по цивільній справі, провадження у справі було відкрите, як за адміністративним позовом і ця помилка неправомірно виправлена шляхом постановлення ухвали про виправлення описки, у той час, як провадження по адміністративній справі підлягало закриттю. Одночасно, відповідач звертає увагу апеляційного суду на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.15,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.49 КЗпП України.
У судове засідання представник відповідача не з”явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ( а.с.134) , у письмовій заяві від 14.01.2016 року просить копію рішення направити на адресу підприємства.
Позивач та його представник у судовому засіданні апеляційну скаргу просили відхилити, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними доказами було доведено у суді факт, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, має статус постраждалої особи 1 категорії. Також доведено, що в у жовтні-листопаді 1986 року, як військовозобов”язаний, був призваний на військові збори та приймав участь у виконанні робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у військовій частині НОМЕР_1 . Заробітну плату за цей період отримав на підприємстві Відповідача за місцем основної роботи.
Встановлені обставини, з врахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд визнав такими, що доводять право ОСОБА_1 на отримання ним у підприємстві Відповідача для перерахунку пенсії довідки за формою згідно із зразком, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 12.10.2012 року № 644. Зважаючи на те, що відповідач відмовляє ОСОБА_1 у видачі довідки такого зразка, суд визнав, що право позивача на належне пенсійне забезпечення, підвищений рівень соціального захисту, гарантовані законом, було порушеним у зв”язку з чим підлягає судовому захисту. Також суд виходив з того, що доводи позивача не були спростовані достатніми та переконливими доказами Відповідача.
Рішення суду першої інстанції апеляційний суд вважає законним та обґрунтованим враховуючи, що висновки по справі відповідають фактичним обставинам справи та грунтуються на положеннях закону, яким регулюються спірні правовідносини.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС 1 категорії (а.с.4).
З 22 жовтня 1986 року до 29 листопада 1986 року ОСОБА_1 , як військозобовязана особа, був призваний на військові збори та виконував державне завдання по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, отримав дозу випромінення у 25 рентген, працював у зоні № 3 (а.с.52).
З копії трудової книжки вбачається, що з 05.12.1986 по 14.07.1987 рік, тобто, на час виконання зазначених у позові робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з ОСОБА_3 об'єднанням підприємств громадського харчування, де працював на посаді повара (а.с. 50).
Підприємством Відповідача на підставі Справи Міністерства оборони України військової частини 18576 від 29 листопада 1986 року ОСОБА_1 було виплачено заробітну плата в розмірі 586,36 крб. ( а.с. 6, 51) .
З дубліката архівної довідки № 52484 від 01.04.2015 виданої на підставі архівних матеріалів ( ф.2134 оп.1125,д.2 оп.1124,д.2.3.) та військового квитка вбачається, що ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 22.10.1986 (наказ №180) по 29.11.1986 (наказ №218), дні виїзду в зону № 3 жовтень - 29, 30; листопад з 1 по 6, 8, з 9 по 20; «Ромашка» КССК, Припять з 21 по 27 листопада (а.с. 49,52).
Наказом Міністерства соціальної політики України від 12.10.2012 № 644 затверджено зразок довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, необхідної для обчислення пенсії.
На звернення ОСОБА_1 до підприємства Відповідача про надання довідки відповідної форми про розмір заробітної плати за період роботи в зоні відчуження з жовтня по листопад 1986 року , довідка надана не була.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
З 01.01.2012 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено перерахунок пенсії чорнобильцям, виходячи із розміру заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Пунктом 7 цієї Постанови визначено, що пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, І - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.
Згідно з ч.4 ст. 15 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок за період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату на цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
При цьому положеннями ст. 49 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
Пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 N 22-1, передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особі видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Підпунктом 1 пункту 317 (підрозділ 4.2 «Бухгалтерський облік та звітність») «Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5, встановлено, що розрахунково-платіжні відомості (особові рахунки) працівників повинні зберігатися не менше 75 років.
З наведеного вбачається, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, про те, що на підприємство, з яким позивач перебував у трудових відносинах під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, покладається обов'язок видати довідку про заробітну плату за період роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на підставі документів, відповідальність за збереження яких покладена на вказане підприємство.
Також, з оглянутої у засіданні апеляційного суду засвідченої печаткою підприємства Відповідача копії розрахункової відомості по нарахуванню заробітної плати ( у справі на а.с.57 копія цієї відомості), та наявної у справі довідки №1-03 від10.02.2012 року( а.с.6) встановлено, що саме підприємством Відповідача за 10 днів жовтня 1986 року та 30 днів листопада 1986 року була нарахована а також виплачена ОСОБА_1 заробітна плата, загальний розмір якої становить 58636 грн ( 139,06+447,30). З цих документів також вбачається, що заробітна плата була нарахована та виплачена позивачу підприємством, з яким він перебував у трудових правовідносинах - Госпрозрахунковим об”єднанням підприємств громадського харчування, чим спростовуються доводи апеляційної скарги щодо неправомірності застосування судом ст.49 КЗпП України.
Крім того, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції з урахуванням положень Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 p. N 665-195 «Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища», Постанови Держкомпраці СРСР та Секретаріата ВЦСПС від 07.05.1986 р. № 153/10-43 обгрунтовано відхилив доводи відповідача про відсутність архівних документів на підтвердження факту роботи ОСОБА_1 в населених пунктах, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС , зазначивши, що позивачу, як особі, яка будучи працівником підприємства Відповідача, виконував роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії в зоні забруднення, підлягав встановленню 6-годинний робочий день та 6-денний робочий тиждень, розрахункова годинна тарифна ставка у в зоні відчуження підлягає обчисленню відповідно до роз'яснення Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦСПС від 16.01.1969 р. № ? . Крім того, апеляційний суд враховує, що офіційних доказів втрати вказаних підприємством документів за 1986 рік, які необхідні саме для видачі довідки про заробітну плату відповідного зразка, їх знищення, передачі в архів чи інших об”єктивних причин, з якими пов”язується неможливість видачі Довідки, суду як першої, так і апеляційної інстанції, не надано.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не перевірив підстави виплати 586,36 грн заробітної плати ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_1 , а також, не з”ясував, чи фактично була отримана позивачем сума 586,36 грн, апеляційний суд відхиляє, як такі, що спростовуються вищенаведеними , наявними на а.с.6 та а.с.57 доказами, дослідженими судом та оціненими відповідно до положень ст.212 ЦПК України.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що з наявних у Відповідача документів вбачається, що ОСОБА_1 , як працівник підприємства, був відряджений на роботу у липні 1986 року поваром на 15 днів до с. Лук”янівка Баришівського району, яке не відноситься до зони радіоактивного забруднення, оскільки позивач не ставить питання про видачу довідки за цей період.
Посилання підприємства Відповідача в доводах скарги на те, що судом не враховано, що довідка від 10.02.2012 року №1-03 про виплату позивачу заробітної плати в сумі 586,36 карбованців була видана на підставі даних Міноборони військової частини №18576 від 29.11.1986 року, спростовується наявною у справі та оглянутою апеляційним судом відомістю про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 підприємством Відповідача, з яким він перебував у трудових правовідносинах у розмірі 586,30 грн за 10 днів жовтня 1986 та 30 днів листопада 1986 року( а.с.51).
Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 58-60, 61 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проте, надані позивачем та наявні у справі докази не були спростовані належними та допустимими доказами відповідача.
Той факт, що судом першої інстанції, усупереч приписам ст.122 ЦПК України справу розглянуто без відкриття провадження по цивільній справі, а у постановлену ухвалу про відкриття провадження за даним позовом як провадження по адміністративній справі неправомірно судом внесено виправлення з зазначенням факту помилки та зазначенням про розгляд даної справи в порядку цивільного судочинства, апеляційний суд не розцінює як підставу для скасування правильного по суті рішення, оскільки ця процесуальна помилка не призвела до неправильного вирішення спору.
Відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для касування чи зміни рішення, якщо це порушення привело до неправильного вирішення справи.
Встановлене апеляційним судом дає підстави для висновку, що суд першої інстанції у обсязі, необхідному для вирішення спору з'ясував всі обставини справи, правильно визначив суть і характер спірних правовідносин сторін, вірно визначив та застосував закон, який регулює спірні правовідносини, ухваливши законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Козелецького госпрозрахункового об'єднання підприємств громадського харчування відхилити.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 26 листопада 2015 року залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:Судді: