Справа № 741/1408/15 Провадження № 22-ц/795/187/2016 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Киреєв О. В. Доповідач - Євстафіїв О. К.
22 січня 2016 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіОСОБА_1,
суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,
при секретарі:ОСОБА_4,
за участю:позивача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Носівського районного суду від 26 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів, третя особа - ОСОБА_7,
У жовтні 2015 р. ОСОБА_5 пред'явила позов до ОСОБА_6, у якому просила стягти з нього аліменти на малолітню доньку ОСОБА_8 в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів (заробітку), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення донькою повноліття, та аліменти на себе у розмірі 1/6 частини всіх видів доходів (заробітку) ОСОБА_6 щомісячно до 28.04.2018 р. - до досягнення донькою 3-річного віку, а також відшкодувати судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що сторони перебувають у шлюбі, від якого вони мають доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачем. ОСОБА_5 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. Відповідач добровільно не надає кошти на утримання доньки і ухиляється від утримання позивача.
Ухвалою від 10.11.2015 р. до участі у справі як третю особу притягнуто ОСОБА_7
Оскаржуваним рішенням позов задоволено: з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на останню у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 15.10.2015 р. і по 28.04.2018 р. - до досягнення донькою 3-річного віку, та аліменти на доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.10.2015 р. і до досягнення донькою повноліття; з ОСОБА_6 стягнуто: на користь ОСОБА_5 - 974 грн. 40 коп. на відшкодування витрат на правову допомогу, в дохід держави - 487 грн. 20 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати дане рішення і постановити рішення про стягнення з нього на користь ОСОБА_5 аліменти на останню у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку до 28.04.2018 р. - до досягнення донькою 3-річного віку, та аліменти на доньку ОСОБА_8 в розмірі 1/6 частини його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення донькою повноліття, та відмовити ОСОБА_5 у стягненні з нього судових витрат. Доводи скарги зводяться до такого:
- в оскаржуваному рішенні не зазначено третю особу - ОСОБА_7, хоча внаслідок постановлення цього рішення її права та обов'язки може бути змінено,
- місцевий суд не повідомив ОСОБА_6 про час і місце розгляду справи, у зв'язку з чим він не брав участі у її розгляді, що призвело до постановлення незаконного рішення по справі. До того ж, суд мав постановити заочне рішення,
- внаслідок постановлення оскаржуваного рішення з ОСОБА_6 утримується понад половину його доходу: 1/4 частина заробітку - за рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06.05.2015 р. на користь ОСОБА_7 на утримання доньки ОСОБА_9 та 1/4 і 1/6 частини його заробітку - на користь ОСОБА_5 за рішенням по цій справі,
- у розрахунку витрат на правову допомогу ОСОБА_5 зазначено, що нею оплачено час, витрачений адвокатом на укладення договору про надання правової допомоги та на складання прибуткового касового ордеру. Але ці послуги не є правовою допомогою. У той же час у даній калькуляції не вказано, скільки часу витрачено адвокатом на надання кожної окремої послуги. Крім того, сама позовна заява складається з неповних 4 аркушів, а договір про надання правової допомоги разом з квитанцією до прибуткового касового ордеру - на 6 аркушах. У розрахунку, про який йдеться, незрозуміло чому мається посилання на постанову Кабміну України від 20.12.2011 р. № 4191-VІ.
У судовому засіданні ОСОБА_5 просила апеляційну скаргу відхилити за її безпідставністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи рішення, що оскаржується, суд І інстанції виходив з того, що відповідач не надає коштів на утримання позивача та їхньої доньки, хоча він зобов'язаний і може їх утримувати, т.я. він є працездатним та має стабільний заробіток. Враховуючи те, що за рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06.05.2015 р. відповідач сплачує на користь ОСОБА_7 аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, виходячи з принципів справедливості й розумності, суд І інстанції дійшов висновку, що аліменти, які має сплачувати відповідач позивачеві, слід визначити у розмірі 1/4 частки всіх видів його доходів як на позивача, так і на доньку, та що відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягти документально підтверджені судові витрати. З такими висновками частково не погоджується апеляційний суд.
Так, по справі встановлено наступне.
Сторони перебувають у шлюбі з 14.02.2015 р., від якого мають доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачем. Ці обставини підтверджено копіями відповідних свідоцтв (а.с. 7, 8) і довідки Червонопартизанської сільської ради Носівського району від 24.09.2015 р. № 1962 (а.с. 10).
ОСОБА_5 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та отримує одноразову допомогу при народженні дитини від Носівського районного управління соціального захисту населення, розмір якої у серпні 2015 р. становив 860 грн. 00 коп. на місяць, що підтверджується довідкою цієї установи від 24.09.2015 р. № 1567 (а.с. 9).
Згідно з копіями довідок лікувального закладу, донька сторін перебуває на диспансерному обліку в лікаря-ортопеда (а.с. 38, 39).
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06.05.2015 р., що залишене без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 01.10.2015 р., з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 стягнуто аліменти на доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 29.01.2015 р. і до досягнення дитиною повноліття, що підтверджується копією згаданої ухвали (а.с. 28-32).
З копії довідки структурного підрозділу «Ескалаторна служба» КП «Київський метрополітен» від 08.12.2015 р. № 558 вих. № 25/06/1661 (а.с. 50) вбачається, що ОСОБА_6:
- нараховано зарплату: за жовтень 2015 р. - 8645 грн. 43 коп., за листопад 2015 р. - 8845 грн. 43 коп., а отже що його нарахований середньомісячний заробіток за ці місяці становить 8745 грн. 73 коп.,
- з нарахованого заробітку відповідача за листопад 2015 р. у сумі 8845 грн. 43 коп. відраховано податки у сумі 1752 грн. 16 коп., аліменти у сумі 4980 грн. 95 коп. та видано на руки 2112 грн. 32 коп.
Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_6 суду І інстанції від 10.11.2015 р., він просив розглядати справу у його відсутність та не заперечував проти стягнення з нього на користь ОСОБА_5 аліментів таким чином, щоб загальний розмір аліментів, стягнутих на користь третьої особи ОСОБА_7 на доньку ОСОБА_9, і аліментів, стягнутих на користь позивача ОСОБА_5 на доньку ОСОБА_8, становив 33% його доходів, та щоб розмір стягнутих аліментів на позивача ОСОБА_5 становив 1/8 його доходів (а.с. 27).
Правову допомогу по справі позивачеві ОСОБА_5 надавав адвокат ОСОБА_10 на підставі відповідного договору від 12.10.2015 р. (а.с. 11-13). У пункті 3.1 цього договору зазначено, що розмір гонорару адвоката становить 974 грн. 40 коп., що в обов'язковому порядку підтверджується розрахунком компенсації витрат на правову допомогу та квитанцією до прибуткового касового ордеру. Згідно з підписаним ОСОБА_5 і адвокатом ОСОБА_10 розрахунком компенсації витрат на правову допомогу адвоката по цій справі, позивачем від адвоката отримано таку правову допомогу: попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин, укладання договору, аналіз нормативно-правових актів, а також судової практики у подібних правовідносинах, складання позовної заяви, розрахунку суми гонорару, прибуткового касового ордеру - 2 години 12.10.2015 р. (а.с. 14). У цьому розрахунку також зазначено, що кошти в сумі 974 грн. 40 коп. сплатила ОСОБА_5 та що адвокат ОСОБА_10 їх отримав.
Згідно з профайлом останнього у Єдиному реєстрі адвокатів України, він займається індивідуальною адвокатською діяльністю (а.с. 75).
Для перевірки доводів апелянта суд листом від 18.01.2016 р. № 22ц/795/187/2016 в порядку п. 8 ч. 1 ст. 301 ЦПК України запропонував ОСОБА_5 і адвокату ОСОБА_10 надати у судове засідання детальну розшифровку наведеної у розрахунку витрат на правову допомогу характеру цієї допомоги, а саме кількість годин, витрачених адвокатом окремо на консультування, на правовий аналіз нормативно-правових актів і судової практики, на складання позовної заяви, на укладання договору, на розрахунок суми гонорару і на виписку прибуткового касового ордеру, а також належно посвідчену копію довідки податкової інспекції ф. № 4-ОПП про взяття адвоката ОСОБА_10 на облік як платника податків (а.с. 68, 69). ОСОБА_5 апеляційному суду пояснила, що такі документи вона надати не може.
З встановленого апеляційний суд робить наступні висновки.
У мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначено, що розмір аліментів судом визначено виходячи з принципів справедливості, розумності і з того, що за рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06.05.2015 р. відповідач сплачує на користь ОСОБА_7 аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів. Але насправді судом І інстанції ці принципи та обставину проігноровано, т.я. сплата ОСОБА_6 аліментів на ОСОБА_5 та їхню доньку у визначених місцевим судом розмірах призведе до того, з його доходу утримуватиметься 2/3 його частини: 1/4 - на доньку ОСОБА_8 і 1/6 - на позивача (за оскаржуваним рішенням) та 1/4 - на доньку ОСОБА_9 (за рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06.05.2015 р.). Виходячи з цього і з наявних у справі доказів про майновий стан відповідача, а також з доводів апеляційної скарги, суд вважає, що аліменти, стягнуті з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 на доньку, слід визначити у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу).
В силу ст.ст. 57, 59, 64 ЦПК України ОСОБА_5 для стягнення з відповідача відшкодування витрат на правову допомогу має надати суду допустимі докази понесення цих витрат. Проте такі докази нею не надано. Так, в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідно до преамбули Положення про форму та зміст розрахункових документів, що затверджене наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. N 614 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 р. за N 105/5296) (з наступними змінами), на підтвердження факту надання послуг та отримання коштів у сфері послуг суб'єкт господарювання має видати споживачеві розрахунковий документ, форма і зміст якого відповідають цьому Положенню та залежать від виду суб'єкта господарювання. У пункті 2.1 цього Положення зазначено, що у разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим. Статті 13-15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачають, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально, у складі адвокатського бюро і у складі адвокатського об'єднання. Згідно з ч. 1 ст. 13 цього Закону, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Такий же припис мається у ч. 2 п. 65.1 ст. 65 Податкового кодексу України. Оскільки адвокатом ОСОБА_10 здійснюється індивідуальна адвокатська діяльність (а.с. 75), то в силу п. 65.7 ст. 65 Податкового кодексу України і Порядку обліку платників податків і зборів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. № 1588 з наступними змінами (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 р. за № 1562/20300), він як самозайнята особа має бути зареєстрований як платник податків у податковій інспекції та мати довідку про взяття на облік платника податків (форми № 4-ОПП). Копії довідки за цією формою щодо адвоката ОСОБА_10 суду не надано. Т.я. у справі відсутній документ про те, що адвокат ОСОБА_10 зареєстрований як самозайнята особа, то відсутня можливість констатувати, що відомості про сплату ОСОБА_5 йому коштів в сумі 974 грн. 40 коп., які містяться в договорі про надання правової допомоги, є розрахунковим документом, що відповідає вимогам згаданого вище Положення. Крім того, до розрахунку витрат на правову допомогу ОСОБА_5 включено оплату послуг, які не є правовою допомогою: аналіз нормативно-правових актів, судової практики та складання прибуткового касового ордеру (який, до того ж, суду не надано) без детальної розшифровки характеру цієї допомоги про кількість годин, витрачених адвокатом на кожен вид послуги. Внаслідок цього неможливо встановити кількість часу, витраченого адвокатом на надання позивачеві послуг, які є правовою допомогою, від послуг, які не є правовою допомогою.
З викладеного випливає, що оскаржуване рішення підлягає:
- зміні шляхом зменшення визначеного судом І інстанції розміру частки заробітку (доходу), стягнутої з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 на доньку, до 1/6,
- скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 відшкодування витрат на правову допомогу адвоката у сумі 974 грн. 40 коп. з постановленням рішення про відмову у їх відшкодуванні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 307, 309 ч. 1 п. 4, 314, 316 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково, рішення Носівського районного суду від 26 листопада 2015 року:
- змінити в частині визначення розміру частки заробітку (доходу), стягнутої з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 на доньку, зменшивши визначений судом І інстанції розмір цієї частки до 1/6,
- скасувати в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 на відшкодування судових витрат у сумі 974 грн. 40 коп. і відмовити у їх відшкодуванні.
В іншій частині це рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:Судді: