79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.01.2016р. Справа№ 914/4047/15
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ», м.Дрогобич, м.Стебник Львівської області
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», м.Київ в особі Дрогобицького центрального ПАТ «Укрінбанк», м.Дрогобич Львівської області
про зобов'язання вчинити дії та виконати умови договору
Суддя Щигельська О.І.
при секретарі Зарицькій О.Р.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - директор; ОСОБА_2 - представник за довіреністю
від відповідача: не з'явився
Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ», м.Дрогобич, м.Стебник Львівської області до Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» в особі Дрогобицького центрального ПАТ «Укрінбанк», м.Дрогобич Львівської області про зобов'язання перерахувати: грошові кошти в сумі 30000,00грн. за платіжним дорученням №540 від 08.09.2015 року з поточного рахунку ТзОВ «ВІВАТ» на рахунок ТзОВ «Дністер» за №26000053801143 у ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 325321; грошові кошти в сумі 25000,00грн. за платіжним дорученням №552 від 17.09.2015 року з поточного рахунку ТзОВ «ВІВАТ» на рахунок Санаторій «Молдова» за №26001000006282 у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023; грошові кошти у сумі 100000,00грн. за платіжним дорученням №559 від 05.10.2015 року з поточного рахунку ТзОВ «ВІВАТ» на рахунок ОСОБА_1 за №26205013100549 у ПАТ «Укрінбанк», МФО 300142; грошові кошти у сумі 100000,00грн. за платіжним дорученням №561 від 06.10.2015 року з поточного рахунку ТзОВ «ВІВАТ» на рахунок ОСОБА_1 за №26205013100549 у ПАТ «Укрінбанк», МФО 300142; грошові кошти в сумі 200000,00грн. за платіжним дорученням №562 від 06.10.2015 року з поточного рахунку ТзОВ «ВІВАТ» на рахунок ОСОБА_3 за №26209013100556 у ПАТ «Укрінбанк», МФО 300142; грошові кошти в сумі 100000,00грн. за платіжним дорученням №566 від 06.10.2015 року з поточного рахунку ТзОВ «ВІВАТ» на рахунок ОСОБА_4 за №26200013100555 у ПАТ «Укрінбанк»,МФО 300142, та грошові кошти в сумі 100000,00грн. за платіжним дорученням №567 від 07.10.2015 року з поточного рахунку ТзОВ «ВІВАТ» на рахунок ОСОБА_4 за №26200013100555 у ПАТ «Укрінбанк», МФО 300142, та стягнення 33375,00грн. пені (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Ухвалою суду від 27.11.2015р. провадження у справі порушено та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.12.2015р. Ухвалою суду від 21.12.2015р. прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог, розгляд справи відкладено на 13.01.2016р. у зв'язку з неявкою відповідача. Ухвалою суду від 13.01.2016р. розгляд справи відкладено на 20.01.2016р. у зв'язку з неявкою відповідача.
Представникам позивача роз'яснено права, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Представник позивача в судове засідання 20.01.2016р. з'явився, подав заяву про зменшення позовних вимог (вх.№240/16 від 20.01.2016р.), якою просив зобов'язати ПАТ «Український інноваційний банк» в особі Дрогобицького центрального ПАТ «Укрінбанк», м.Дрогобич Львівської області перерахувати грошові кошти в сумі 30000,00грн. за платіжним дорученням №540 від 08.09.2015 року, в сумі 25000,00грн. за платіжним дорученням №552 від 17.09.2015 року, в сумі 100000,00грн. за платіжним дорученням №559 від 05.10.2015 року, в сумі 100000,00грн. за платіжним дорученням №561 від 06.10.2015 року, в сумі 200000,00грн. за платіжним дорученням №562 від 06.10.2015 року, в сумі 100000,00грн. за платіжним дорученням №566 від 06.10.2015 року та в сумі 100000,00грн. за платіжним дорученням №567 від 07.10.2015 року.
Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, серед іншого, зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, вказану заяву прийнято судом, подальший розгляд справи відбувається з її врахуванням.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, вказаних у позовній заяві, додаткових обґрунтуваннях (вх.№2041/16 від 20.01.2016р.) та зазначеній заяві про зменшення позовних вимог. Ствердив, зокрема, що в березні 2012 року між позивачем та відповідачем - ПАТ «Укрінбанк» укладено договір банківського рахунку. У вересні та жовтні 2015 року ТзОВ «ВІВАТ» подано до установи банку відповідача 7 платіжних доручень про перерахування грошових коштів з власного рахунку позивача на користь третіх осіб, які банком прийнято, але у встановленому порядку не виконано, що зумовило звернення ТзОВ «ВІВАТ» до суду із позовною заявою про зобов'язання відповідача вчинити дії та виконати умови договору. Просив позов задоволити.
Відповідачем явки повноважного представника в судове засідання 20.01.2016р. повторно не забезпечено, поважності причин неявки суду не повідомлено, хоча про час та місце проведення судового засідання його повідомлено належним чином. У долученому до матеріалів справи відзиві ПАТ «Укрінбанк», що надійшов на електронну поштову адресу господарського суду Львівської області, проти задоволення позову заперечено, звернуто увагу суду на особливий порядок проведення банком задоволення вимог кредиторів зважаючи на введення тимчасової адміністрації.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.
Дослідивши матеріали справи та розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено таке.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ» (позивач по справі; клієнт за договором) та Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» в особі Трускавецького відділення (правонаступником якого є Дрогобицьке центральне відділення ПАТ «Укрінбанк»; відповідач по справі, банк за договором), укладено договір №26003061450001 банківського рахунку від 26.03.2012р., відповідно до якого банк відкрив клієнту рахунок та зобов'язався приймати і зараховувати на рахунок №26003061450001, а також на інші поточні рахунки, відкриті згідно з заявою клієнта встановленої Національним банком України форми, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій з рахунком (п.1.1).
За умовами договору, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду нормативно-правовими актами та цим договором, а клієнт - сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта протягом операційного часу (п.1.2). Банк зобов'язаний своєчасно виконувати розрахунково-касові операції згідно з вимогами чинного законодавства України (п.2.3.2).
Так, у вересні та жовтні 2015 року ТзОВ «ВІВАТ» неодноразово зверталось до ПАТ «Укрінбанк» із платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів.
Зокрема, 08.09.2015р. позивач звернувся до відповідача з платіжним дорученням №540 від 08.09.2015р. (отримане банком згідно з відміткою 08.09.2015р.) про перерахування грошових коштів із призначенням платежу: «Оплата за путівки згідно договору №12 від 17.01.2012р.» в сумі 30000,00грн. із власного рахунку на рахунок ТзОВ «Дністер» за №26000053801143 у ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 325321.
17.09.2015р. позивачем подано у банк платіжне доручення №552 від 17.09.2015р. (отримане банком згідно з відміткою 17.09.2015р.) про перерахування грошових коштів із призначенням платежу: «Оплата за путівки згідно договору №3 від 02.01.2015 року» в сумі 25000,00грн. із власного рахунку на рахунок Санаторій «Молдова» за №26001000006282 у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023.
Також 05.10.2015р. ТзОВ «ВІВАТ» звернулось до відповідача з платіжним дорученням №559 від 05.10.2015р. (отримане банком згідно з відміткою 05.10.2015р.) про перерахування грошових коштів з призначенням платежу: «Повернення поворотньо-фінансової допомоги згідно договору №5 від 07.04.2015р.» у сумі 100000,00грн. із власного рахунку на рахунок ОСОБА_1 за №26205013100549 у ПАТ «Укрінбанк», МФО 300142.
Окрім цього, 06.10.2015р. позивач звернувся до ПАТ «Укрінбанк» з платіжним дорученням №561 від 06.10.2015р. (отримане банком згідно з відміткою 06.10.2015р.) про перерахування грошових коштів із призначенням платежу: «Повернення поворотньо-фінансової допомоги згідно договору №5 від 07.04.2015р.» в сумі 100000,00грн. із власного рахунку на рахунок ОСОБА_1 за №26205013100549 у ПАТ «Укрінбанк», МФО 300142; з платіжним дорученням №562 від 06.10.2015р. (отримане банком згідно з відміткою 06.10.2015р.) про перерахування грошових коштів із призначенням платежу: «Повернення поворотньо-фінансової допомоги згідно договору №8 від 18.05.2015р.» в сумі 200000,00грн. із власного рахунку на рахунок ОСОБА_3 за №26209013100556 у ПАТ «Укрінбанк», МФО 300142; та з платіжним дорученням №566 від 06.10.2015р. (отримане банком згідно з відміткою 06.10.2015р.) про перерахування грошових коштів із призначенням платежу: «Повернення поворотньо фінансової допомоги згідно договору №10 від 04.06.2015р.» у сумі 100000,00 гривень із власного рахунку на рахунок ОСОБА_4 за №26200013100555 у ПАТ «Укрінбанк», МФО 300142.
Також 07.10.2015р. ТзОВ «ВІВАТ» звернулось до відповідача з платіжним дорученням №567 від 07.10.2015р. (отримане банком згідно з відміткою 07.10.2015р.) про перерахування грошових коштів із призначенням платежу: «Повернення поворотньо фінансової допомоги згідно договору №10 від 04.06.2015р.» в сумі 100000,00грн. із власного рахунку на рахунок ОСОБА_4 за №26200013100555 у ПАТ «Укрінбанк», МФО 300142.
Проте, відповідачем взяті на себе за договором зобов'язання із проведення розрахунково-касових операцій за розпорядженням позивача не виконано, що й зумовило звернення ТзОВ «ВІВАТ» до суду із позовною заявою про зобов'язання ПАТ «Укрінбанк» перерахувати грошові кошти відповідно до поданих позивачем платіжних доручень.
При вирішенні спору суд виходив з такого.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Як встановлено ч.ч. 1, 3 ст.1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
У відповідності до ч.1 ст.1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Банк, згідно з ч.1 ст.1072 ЦК України, виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.
Згідно зі ст.1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
У відповідності до ч.1 ст.1089 ЦК України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.1091 ЦК України, банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні. Банк має право залучити інший банк (виконуючий банк) для виконання переказу грошових коштів на рахунок, визначений у дорученні клієнта.
Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відтак, суд приходить до висновку про підставність позовних вимог.
Водночас, щодо наведених у поданому ПАТ «Укрінбанк» відзиві, тверджень про те, що позов не підлягає до задоволення з огляду на те, що внаслідок запровадження у ПАТ «Укрінбанк» тимчасової адміністрації вимоги кредиторів не можуть бути виконані банком зважаючи на вимоги чинного законодавства, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015р. №239, винесеного на підставі постанови Правління Національного банку України від 24.12.2015р. №934, в ПАТ «Укрінбанк» запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 25.12.2015р. по 24.03.2016р. (включно), а уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з делегуванням всіх повноважень тимчасового адміністратора, призначено ОСОБА_5, яка 25.12.2015р. приступила до виконання своїх повноважень відповідно до накату тимчасової адміністрації ПАТ «Укрінбанк» від 25.12.2015р. №1. Відповідну інформацію внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 30.12.2015р.
Відповідач звертає увагу на те, що після введення у ПАТ «Укрінбанк» тимчасової адміністрації, порядок виплат коштів за договорами банківського вкладу, черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів встановлено та здійснюється відповідно до приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Так, в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань. Відповідач вважає, що правовідносини, що склались між сторонами на підставі договору банківського рахунка, мають майново-грошовий характер, а позивач є кредитором за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами.
Оскільки, відповідно до вказаного Закону, під час тимчасової адміністрації банком не здійснюються задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, оскільки вони є вимогами кредитора, ПАТ «Укрінбанк» у своєму відзиві просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТзОВ «ВІВАТ».
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків (ч.ч. 1, 2 ст.1 Закону).
Відповідно до п.8 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Згідно з ч.1 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Відповідно до п.1 ч.5 ст.36 цього Закону, під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Як вбачається п.п. 1, 3 ч.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.
Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.
Пунктом 1.30 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Відповідно до п.8.1 ст.8 вказаного Закону, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. А згідно з п.30.1 ст.30 цього Закону, переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Проаналізувавши зазначені законодавчі норми у їх сукупності, суд приходить до висновку, що змістом розрахункового зобов'язання між сторонами спору є не передача (перерахування) один одному грошової суми (майнове зобов'язання), а виконання відповідачем доручень позивача щодо перерахунку коштів на користь третіх осіб, що носить фактично немайновий, організаційний характер. Обов'язок банку виконати переказ за платіжними дорученнями не є майновим зобов'язанням, а є обов'язком виконати дії з розрахунково-касового обслуговування клієнта, шляхом перерахування коштів клієнта на підставі платіжних доручень, що узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 14.01.2010 року №7/36-2009.
Таким чином, режим тимчасової адміністрації та мораторію у відповідача щодо задоволення вимог вкладників та інших кредиторів не є підставою невиконання платіжних доручень клієнта про перерахування коштів з поточного рахунку, а також не може впливати ні на динаміку такого процесу, ні на його наслідки.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що зважаючи на те, що платіжні доручення подано позивачем до моменту введення тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк», тобто до 25.12.2015р., а в матеріалах справи відсутні докази, які би свідчили про те, що на момент подання позивачем платіжних доручень до установи банку на його поточному рахунку були відсутні достатні для здійснення відповідних переказів суми коштів, банк безпідставно залишив без виконання подані ТзОВ «ВІВАТ» платіжні доручення про переказ коштів із його поточного рахунку на користь третіх осіб, а відтак, позов підлягає до задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат між сторонами, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пленумом Вищого господарського суду у п.2.2.1 Постанови №7 від 21.02.2013р. роз'яснено, що позовні заяви про зобов'язання перерахувати грошові кошти відповідно до договору банківського рахунку належать до заяв майнового характеру і оплачуються судовим збором відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Так, Законом України «Про судовий збір», визначено, що за звернення до господарського суду із позовною заявою майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат (пп.1 п.2 ч.2 ст.4).
На підтвердження сплати судового збору до позовної заяви позивачем долучено платіжні доручення №93 від 24.11.2015р. на суму 9825,00грн. та №121 від 11.12.2015р. на суму 500,63грн.
Водночас, беручи до уваги ціну позову, тобто суму коштів за невиконаними банком платіжними дорученнями - 655000,00грн. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог), суд приходить до висновку, що до сплати за подання ТзОВ «ВІВАТ» до господарського суду Львівської області цієї позовної заяви підлягало 9825,00грн. Таким чином, 500,63грн. судового збору сплачено позивачем надмірно.
Суд роз'яснює, що відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак витрати зі сплати судового збору в розмірі 9825,00грн. слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -
1. Позов задоволити повністю.
2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» в особі Дрогобицького центрального ПАТ «Укрінбанк» (м.Київ, вул.Смирнова-Ласточкіна, буд.10-а; код ЄДРПОУ 05839888) перерахувати грошові кошти в сумі 30000,00грн. за платіжним дорученням №540 від 08.09.2015 року з поточного рахунку ТзОВ «ВІВАТ» на рахунок ТзОВ «Дністер» за №26000053801143 у ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 325321; грошові кошти в сумі 25000,00грн. за платіжним дорученням №552 від 17.09.2015 року з поточного рахунку ТзОВ «ВІВАТ» на рахунок Санаторій «Молдова» за №26001000006282 у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023; грошові кошти у сумі 100000,00грн. за платіжним дорученням №559 від 05.10.2015 року з поточного рахунку ТзОВ «ВІВАТ» на рахунок ОСОБА_1 за №26205013100549 у ПАТ «Укрінбанк», МФО 300142; грошові кошти у сумі 100000,00грн. за платіжним дорученням №561 від 06.10.2015 року з поточного рахунку ТзОВ «ВІВАТ» на рахунок ОСОБА_1 за №26205013100549 у ПАТ «Укрінбанк», МФО 300142; грошові кошти в сумі 200000,00грн. за платіжним дорученням №562 від 06.10.2015 року з поточного рахунку ТзОВ «ВІВАТ» на рахунок ОСОБА_3 за №26209013100556 у ПАТ «Укрінбанк», МФО 300142; грошові кошти в сумі 100000,00грн. за платіжним дорученням №566 від 06.10.2015 року з поточного рахунку ТзОВ «ВІВАТ» на рахунок ОСОБА_4 за №26200013100555 у ПАТ «Укрінбанк», МФО 300142, та грошові кошти в сумі 100000,00грн. за платіжним дорученням №567 від 07.10.2015 року з поточного рахунку ТзОВ «ВІВАТ» на рахунок ОСОБА_4 за №26200013100555 у ПАТ «Укрінбанк», МФО 300142.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» в особі Дрогобицького центрального ПАТ «Укрінбанк» (м.Київ, вул.Смирнова-Ласточкіна, буд.10-а; код ЄДРПОУ 05839888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ» (Львівська область, м.Дрогобич, м.Стебник, вул. М.Грушевського, буд.1; код ЄДРПОУ 25230942) 9825,00грн. судового збору.
4. Накази видати у відповідності до ст.116 ГПК України.
5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повне рішення складено 25.01.2016р.
Суддя Щигельська О.І.