33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"15" січня 2016 р. Справа № 918/1081/15
Господарський суд Рівненської області у складі судді Трускавецького В.П.
при секретарі судового засідання Бердію Я.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Лізингова компанія "Украгромашінвест": 03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3
до відповідачів: 1. Приватного акціонерного товариства "Завод "Технопривод": 33021, с. Городок, вул. Привокзальна, 2
2. Дочірнього підприємства "Рівне - ТДК" Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів": м. Рівне-21, ІН 24169896
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 державного майна України: м. Київ, вул. Кутузова, 18-9
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:
1. ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Клесівські граніти": Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, 1, ЄДРПОУ 31430844
2. ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" (м. Рівне-21).
про визнання недійсним договору обміну нерухомості на цінні папери
представники:
від позивача: ОСОБА_3 - представник;
від відповідача 1: ОСОБА_4 - представник;
від відповідача 2: не з'явився;
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_5 - представник;
від третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_6- представник.
від третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_7 - представник.
Учасникам судового процесу, які прибули в засідання суду права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 27, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Ухвалою суду від 12.03.2015 року порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод", визнано грошові вимоги Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління ДФС у Рівненській області до боржника на суму 1 535 924 грн. 09 коп., з яких 1 386 137 грн. 93 коп. - безспірні грошові вимоги (основний борг), 6 274 грн. 76 коп. - основний борг підтверджений документально, 12 850 грн. 43 коп. - штрафні санкції та 130 660 грн. 97 коп. - пеня, що обліковується по особовому рахунку. Введено процедуру розпорядження майном строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 15.07.2015 року та призначити розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_8 (ІН НОМЕР_1, свідоцтво № 272 від 02.04.2013р.).
Офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі здійснене на веб-сайті Вищого господарського суду України за № 15664 від 13.03.2015р.
10 вересня 2015 року Відкрите акціонерне товариство "Лізингова компанія "Украгромашінвест" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод" про визнання недійсним договору обміну нерухомості на цінні папери.
Зборами суддів господарського суду Рівненської області встановлено, що у випадку надходження до суду позовних заяв, в яких відповідачами є юридичні особи, фізичні особи-підприємці, стосовно яких порушено та розглядаються справи про банкрутство, і предметом позову у яких є вимоги, зазначені у ст. 12 ГПК України, заяв зазначених у частині 4 статті 10 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, позовних заяв про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, позовних заяв пов'язаних з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника, останні передаються для розгляду тому судді, у провадженні якого перебуває пов'язана справа про банкрутство (п.21 Рішення зборів суддів господарського суду Рівненської області від 18.05.2015 року №5).
За результатами автоматичного розподілу судової справи між суддями розгляд справи №918/1081/15 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Лізингова компанія "Украгромашінвест" до Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод" про визнання недійсним договору обміну нерухомості на цінні папери передано судді Трускавецькому В.П. 10.09.2015 року.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 14.09.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Справу призначено до слухання в судовому засіданні на 12.10.2015 року.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 12.10.2015 року відкладено розгляд справи №918/1081/15 на 03.11.2015 року та зобов'язано сторін подати додаткові докази.
03 листопада 2015 року представником відповідача 1 - ПАТ "Завод "Технопривод" подано відзив від 03.11.2015 року на позовну заяву. Зі змісту поданого відзиву вбачається, що відповідач 1 - ПАТ "Завод "Технопривод" заперечує проти задоволення позову, з підстав зазначених у відзиві (т. 1 а.с.а.с.77-79).
Також, 03.11.2015 року представником позивача подано додаткові пояснення до позовної заяви.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 03.11.2015 року відкладено розгляд справи №918/1081/15 на 01.12.2015 року. Залучено до участі у справі іншого відповідача - Дочірнє підприємство "Рівне - ТДК" Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів". Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 державного майна України. Допущено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Клесівські граніти". Після залучення іншого відповідача розгляд справи розпочато заново. Крім того, зобов'язано сторони подати додаткові докази.
01 грудня 2015 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову. Відповідно до змісту поданої заяви позивач просить суд заборонити Реєстраційній службі Рівненського районного управління юстиції проводити будь-які реєстраційні дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно відносно наступних об'єктів: комплекс, дільниця збирання тросів, дільниця термообробки, дільниця мехобробки (літ. А-ІІ), площею 54 281,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 20003256246; їдальня (літ. Г-2), площею 1 107,1 кв.м, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 20020456246; будівля управління (літ. В-3), площею 3 769,6 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 19987956246, з підстав зазначених в заяві (т. 1, а.с.а.с. 131-132).
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 01.12.2015 року відкладено розгляд справи №918/1081/15 на 15.12.2015 року. Допущено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" та зобов'язано сторони подати суду додаткові докази.
14 грудня 2015 року представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 2 - ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" подано відзив від 14.12.2015 року на позовну заяву. Зі змісту поданого відзиву вбачається, що ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" заперечує проти задоволення позову, з підстав зазначених у відзиві (т. 1 а.с.а.с.175-178).
Також, 14.12.2015 року представником відповідача 1 - ПАТ "Завод "Технопривод" подано відзив від 03.11.2015 року на позовну заяву. Зі змісту поданого відзиву вбачається, що відповідач 1 заперечує проти задоволення позову, з підстав зазначених у відзиві (т. 1 а.с.а.с.215-217).
15 грудня 2015 року представником відповідача 1 - ПАТ "Завод "Технопривод" подано заяву від 15.12.2015 року про застосування строку позовної давності, в якій просить відмовити позивачу у задоволені позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Також, 15.12.2015 року представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1 - ТОВ "Клесівські граніти" подано відзив від 15.12.2015 року на позовну заяву. Зі змісту поданого відзиву вбачається, що ТОВ "Клесівські граніти" заперечує проти задоволення позову та задоволення заяви про забезпечення позову, з підстав зазначених у відзиві (т. 2 а.с.а.с.49-52).
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 15.12.2015 року продовжено строк розгляду даного спору на п'ятнадцять днів. Відкладено розгляд справи на 15.01.2016 року та зобов'язано сторони подати додаткові докази.
15 січня 2016 року представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 2 - ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" подано два клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
В судовому засіданні 15.01.2016 року представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 державного майна України подано пояснення. Зі змісту поданих пояснень вбачається, що ОСОБА_1 державного майна України просить суд задоволити даний позов, з підстав зазначених в поясненнях.
У судовому засіданні представник позивача та представник ОСОБА_1 державного майна України підтримали даний позов та заяву про забезпечення позову в повному обсязі, з підстав зазначених в позовній заяві та в заяві про забезпечення позову
Представники відповідача 1 - ПАТ “Завод ”Технопривод”, третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ТОВ "Клесівські граніти" та третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" заперечили проти задоволення позову та заяви про забезпечення позову, з підстав зазначених у відзивах.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням загальних зборів Закритого акціонерного товариства “Завод “Технопривод” від 29.08.2003 року було збільшено розмір статутного фонду на 10 427 990 грн. 00 коп. та здійснено додаткову емісію акцій ЗАТ ”Завод “Технопривод” у розмірі 10 427 990 акцій. Вказане рішення оформлене протоколом загальних зборів акціонерів ЗАТ “Завод “Технопривод” від 29.08.2003 року № 2. На підставі цього рішення у ст. 5.1 та 5.2 статуту ЗАТ “Завод “Технопривод” були внесені відповідні зміни, якими визначено, що статутний фонд становить 14 975 756 грн. 00 коп. Статутний фонд поділено на 14 975 756 простих іменних акцій номінальною вартістю 1 гривня - 1 акція, які розподіляються між акціонерами.
29 вересня 2003 року позачерговими зборами загальними зборами ЗАТ “Рівненський завод тракторних агрегатів” прийнято рішення про внесення, в рахунок викупу нової емісії акцій товариства ЗАТ “Завод ”Технопривод” - будівлю тросового виробництва до статутного фонду. Наказом голови правління ВАТ “Рівненський завод тракторних агрегатів” від 21.07.2004 року № 94, на виконання рішення загальних зборів акціонерів, директору ДП “Рівне - ТДК” ВАТ “Рівненський завод тракторних агрегатів” було доручено прийняти участь у викупі акцій нової емісії ЗАТ “Завод ”Технопривод” за рахунок внеску будівлі тросового виробництва.
30 травня 2005 року між ДП “Рівне - ТДК” ВАТ “Рівненський завод тракторних агрегатів” та ЗАТ “Завод ”Технопривод” укладено договір обміну нерухомості на цінні папери та додаткову угоду до нього (т. 1, а.с.а.с. 119-123). Відповідно до вказаного договору у власність ЗАТ “Завод “Технопривод” в обмін на 4 958 000 шт. простих іменних акцій перейшла споруда тросового виробництва, а саме: комплекс; дільниця збирання тросів; дільниця термообробки, дільниця мехобробки (літ. А-2); їдальня (літ. Г-2); будівля управління (літ. В-3) (п. 1 договору).
03 червня 2005 року ДП "Рівне - ТДК" ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" на підставі акту (т. 1, а.с. 124) передав належні йому на праві власності згідно свідоцтва та ухвали господарського суду Рівненської області від 03.02.2005 року, а ЗАТ "Завод "Технопривод" прийняв об'єкти нерухомого майна - будівлі, а саме: дільниця збирання тросів, дільниця термообробки, дільниця мехобробки; управління; їдальня.
Позивач вважає, що вказаний договір обміну нерухомості на цінні папери має бути визнаним недійсним з огляду на те, що рішенням від 14.11.2012 року у справі № 20/8 господарським судом Рівненської області визнано недійсними рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ “Завод “Технопривод”, оформлені протоколом № 2 від 29.08.2003 року та зміни до статуту ЗАТ “Завод “Технопривод” прийняті на загальних зборах ЗАТ “Завод “Технопривод” 29.08.2003 року (протокол № 2) та зареєстровані розпорядженням голови Рівненської районної державної адміністрації від 15.04.2004 року за № 238. Оскільки, рішення загальних зборів ЗАТ “Завод “Технопривод” від 29.08.2003 року щодо збільшення розміру статутного фонду товариства та здійснення додаткової емісії акцій ЗАТ “Завод “Технопривод” визнано судом недійсним, то договір обміну нерухомості на цінні папери від 30.05.2005 року не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним в зв'язку з тим, що ЗАТ “Завод “Технопривод” не мав достатньої кількості акцій для передачі у власність в обмін на споруду тросового виробництва. 27 липня 2015 року господарським судом Рівненської області було винесено постанову про визнання банкрутом Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" (33021. м. Рівне-21. ІК 00235884) у справі № 9/83. Відкрите акціонерне товариство “Лізингова компанія “Украгромашінвест” є акціонером та кредитором ВАТ “Рівненський завод тракторних агрегатів”, обмін приміщення тросового виробництва на цінні папери згідно договору обміну від 30.05.2005 року призвело до знецінення акцій ВАТ “Рівненський завод тракторних агрегатів” внаслідок зменшення вартості активів товариства, що порушує корпоративні права як акціонера та кредитора ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів".
Враховуючи викладене, дія договору обміну нерухомості на цінні папери від 30.05.2005 року суперечить чинному законодавству України, принципу розумності, так як рішення про емісію акцій переданих в обмін на нерухоме майно скасоване, та порушує права та законні інтереси акціонерів ВАТ “Рівненський завод тракторних агрегатів”, оскільки зменшення вартості активів товариства знецінює акції товариства, що в свою чергу призводить до зменшення частки прибутку акціонера у статутному фонді товариства та зменшення частки активів в разі його ліквідації.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема п. 4 цієї ж статті передбачено, що правочин має вчинятися у формі, вказаній законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог які встановлені частинами 1,2,3,5,6 ст. 203, зокрема, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2005 року між ДП “Рівне - ТДК” ВАТ “Рівненський завод тракторних агрегатів” та ЗАТ “Завод ”Технопривод” укладено договір обміну нерухомості на цінні папери та додаткової угоди до нього (т. 1, а.с.а.с. 119-123), тобто на момент укладення даного договору рішення загальних зборів Закритого акціонерного товариства “Завод “Технопривод” від 29.08.2003 року, оформлене протоколом загальних зборів акціонерів ЗАТ “Завод “Технопривод” від 29.08.2003 року № 2, яким було збільшено розмір статутного фонду на 10 427 990 грн. 00 коп., здійснено додаткову емісію акцій ЗАТ ”Завод “Технопривод” у розмірі 10 427 990 акцій та внесено відповідні зміни у ст. 5.1 та 5.2 статуту ЗАТ “Завод “Технопривод”, якими визначено, що статутний фонд становить 14 975 756 грн. 00 коп. - було чинним, в судовому порядку недійсним не визнавалось, що свідчить про спрямованість договору обміну нерухомості на цінні папери від 30.05.2005 року на реальне настання правових наслідків.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Пунктом 3.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.
Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.
Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.
Таким чином, для визнання недійсним спірного договору відповідно до ст. 228 ЦК України позивач повинен довести, в чому саме полягає невідповідність цього правочину інтересам держави і суспільства, наявність умислу сторін або однієї сторони на укладення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наявність вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.
Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено, що спірний договір укладався між ДП "Рівне -ТДК" ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" та ЗАТ "Завод "Технопривод" з метою порушення інтересів держави і суспільства.
Крім того, рішенням господарського суду Рівненської області від 14 квітня 2006 року, у справі №14/162 (яке набрало законної сили), визнано недійсними з моменту їх прийняття: - рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" від 17.05.2002 року (протокол №6); - пункти 4.1.3, 4.1.4, абз.2 п.5.2 ст. 5 Статуту ДП "Рівне-ТДК", затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" 17.05.2002 року - "основні засоби та обігові кошти, інше майно, передане Засновником Підприємству", рішення ради ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" щодо визначення розміру статутного внеску ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" в ДП "Рівне-ТДК" ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" в сумі 2 906 176 грн. (протокол ради товариства №3 від 03.10.2002р.).
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про власність" (в редакції чинній на час створення ДП "Рівне -ТДК" ВАТ "РЗТА"), здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.
Статтею 136 ГК України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Враховуючи вимоги статуту та чинного законодавства, ДП "Рівне -ТДК" ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" мало право розпоряджатися та відчужувати майно, яке складало його основні фонди (в тому числі і передане засновником), за умови погодження таких дій з засновником підприємства.
29 серпня 2003 року позачерговими загальними зборами акціонерів ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" (на яких були присутні представники ОСОБА_1 державного майна України та ТОВ “Лізингова компанія ”Украгромашінвест”), оформлених протоколом № 8 від 29.08.2003 р. (т. 1, а.с.а.с. 80 - 85), прийнято рішення про внесення, в рахунок викупу нової емісії акцій товариства ЗАТ "Завод "Технопривод" - будівлю тросового виробництва до статутного фонду, до складу якої входять спірні об'єкти нерухомості.
Наказом голови правління ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" від 21.07.2004 року № 94, на виконання рішення загальних зборів акціонерів, директору ДП "Рівне -ТДК" ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" було доручено прийняти участь у викупі акцій нової емісії ЗАТ "Завод "Технопривод" за рахунок внеску будівлі тросового виробництва (т. 1 а.с.151).
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рівненським апеляційним господарським судом приймаючи 24.12.2014 року постанову у справі № 2/37, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України (т. 1 а.с.а.с.9-19) встановлено обставини, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі, зокрема, що на час підписання договору обміну нерухомості на цінні папери та додаткової угоди до нього, Статут ДП "Рівне -ТДК" ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" в редакції 1997 року передбачав можливість відчуження майна ДП "Рівне -ТДК" ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" лише за погодженням з засновником ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів".
Отже, погодження засновника на відчуження майна підтверджується рішенням загальних зборів від 29.08.2003 року та наказом голови правління ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" № 94 від 21.07.2004р., а відтак дії щодо передачі спірного майна від ДП "Рівне -ТДК" ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" до ЗАТ "Завод "Технопривод" в обмін на цінні папери є схваленими засновником - ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів".
Спірні об'єкти нерухомості правомірно обліковувались на балансі ДП "Рівне -ТДК" ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів", діючим законодавством України та установчими документами дочірнього підприємства передбачена можливість розпорядження майном, що знаходиться в його розпорядженні на праві господарського відання, в тому числі шляхом укладення правочинів щодо відчуження такого майна, отже укладення договору обміну нерухомості на цінні папери здійснювалось без порушень діючого законодавства.
Також, позивач вважає, що внаслідок укладання договору обміну нерухомості на цінні папери від 30.05.2005 року були порушені його корпоративні права як акціонера ВАТ “Рівненський завод тракторних агрегатів”.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності далі (підприємства організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
Відповідно до п.51 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів. вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обгрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.
Частиною 1 ст. 167 Господарського кодексу України (в редакції на момент спірних правовідносин) встановлено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Отже, корпоративні права акціонера реалізуються акціонером через його участь у загальних зборах акціонерів.
До того ж, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційними поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що законодавство України (статті 110, 112, 113 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 28 Господарського процесуального кодексу України та інші) не виключає й можливості звернення акціонера до суду за захистом охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, учасником якого він є, але за належно оформленим уповноваженням цього товариства або якщо таке право надається йому статутом останнього.
Отже, із наведеного можна зробити висновок, що представництво акціонером інтересів товариства можливе лише на засадах уповноваження акціонера цим товариством на вчинення такого представництва. Питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії, у даному випадку - звернення позивача до суду з даним позовом фактично в інтересах ВАТ “Рівненський завод тракторних агрегатів”, акціонером якого він є, має вирішуватися шляхом дослідження факту уповноваження ВАТ “Рівненський завод тракторних агрегатів” позивача на представництво його інтересів по даному питанню.
У пункті 11 Постанови № 13 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначено, що вирішуючи спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.
В той же час, ВАТ “Рівненський завод тракторних агрегатів” не уповноважував ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест” на звернення до суду із даним позовом.
Позивачем - ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест” доказів того, що ВАТ “Рівненський завод тракторних агрегатів” уповноважував ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест” на звернення до суду із даним позовом суду не подано.
Крім того, згідно статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" під корпоративними правами розуміють сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Згідно ст. 25 Закону України “Про акціонерні товариства” до прав учасників господарського товариства віднесено право брати участь в управлінні справами товариств в порядку, визначеному в установчих документах, шляхом, в тому числі, прийняття участі в загальних зборах учасників (акціонерів).
Станом на час підписання договору обміну нерухомості на цінні папери та додаткової угоди до нього, статут ДП "Рівне-ТДК" ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" (в редакції 1997 року) передбачав можливість відчуження майна дочірнього підприємства лише за погодженням з засновником - ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів". Позачергові загальні збори акціонерів ВАТ “Рівненський завод тракторних агрегатів” від 29.08.2003 року, на яких був присутній представник ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест”, затвердили план участі ВАТ “Рівненський завод тракторних агрегатів” у викупі нової емісії акцій ЗАТ “Завод “Технопривод” за рахунок внеску будівлі тросового виробництва. Рішенням позачергових загальних зборів від 29.08.2003 року, які оформлені протоколом № 8, на даний час є чинними, в судовому порядку недійсними не визнавалися (т. 1, а.с.а.с. 80 - 85).
Такими чином, ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест” приймаючи участь на Позачергових загальних зборах акціонерів ВАТ “Рівненський завод тракторних агрегатів” від 29.08.2003 року реалізувало своє право як акціонера, тому твердження про порушення корпоративних прав є безпідставним та необґрунтованим.
Щодо твердження позивача про порушеного прав ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест” як кредитора ВАТ “Рівненський завод тракторних агрегатів” то такі твердження є безпідставними, з огляду на наступне.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 21.02.2012р. у справі № 9/83 припинено процедуру розпорядження майном ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" та введено процедуру санації боржника - ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" на строк 12 місяців (т. 1, а.с.а.с. 187 - 188).
12 жовтня 2012 року господарським судом Рівненської області у справі № 9/83 було затверджено план санації ВАТ “Рівненський завод тракторних агрегатів” (т., а.с.а.с. 195 - 200). Згідно плану санації розділом 5 (т. 1, а.с.а.с. 201 - 204) було передбачено проведення задоволення кредиторських вимог шляхом продажу частини майна у відповідності до п. 1 ст. 20 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. До числа активів, які підлягали відчуженню увійшли об'єкти нерухомості - споруда тросового виробництва, а саме: - комплекс, дільниця збирання тросів, дільниця термообробки, дільниця мехобробки (літ. А-2), площею 54171,5 кв. м.; їдальня (літ. Г-2), площею 1128,5 кв. м.; будівля управління (літ. В-3), площею 3769,0 кв. м. (Таблиця 43 Плану санації, п. 29, 30, 31).
26 березня 2013 року було підписано договори купівлі-продажу між ВАТ “Рівненський завод тракторних агрегатів” та ТОВ “Юріте-ЛТД” (т. 1, а.с.а.с. 209 - 214). Кошти отримані від продажу майна були розподілені відповідно до графіку затвердженого планом санації з урахуванням черговості передбаченої ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції Закону до 19.01.2013 року). Вимоги ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест” включені в реєстр вимог кредиторів ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" в четверту чергу та будуть погашені після задоволення вимог першої, другої та третьої черги у відповідності до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Враховуючи вищезазначене, права ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест”, як кредитора в справі № 9/83, не порушені, так як кошти отримані від реалізації майна, яке було предметом оскаржуваного договору, були спрямовані на погашення кредиторських вимог.
Посилання позивача на п. 13. ст. 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є безпідставним з огляду на те, що рішення про внесення в рахунок викупу нової емісії акцій товариства ЗАТ “Завод ”Технопривод” - будівлю тросового виробництва до статутного фонду, до складу якої входять спірні об'єкти було прийнято 29.08.2003 року позачерговими загальними зборами акціонерів ВАТ “Рівненський завод тракторних агрегатів”, оформлених протоколом № 8 від 29.08.2003 року, отже погодження надавалося 29.08.2003 року, а порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ “Рівненський завод тракторних агрегатів” 12.12.2003 року.
Крім того, представником відповідача 1 - ПАТ “Завод ”Технопривод” 15.12.2015 року подав заяву про застосування строків позовної давності.
Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві зазначено, що про факт укладення договору обміну нерухомості на цінні папери від 30.05.2005 року ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест” дізнався 09.09.2015 року із постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 року у справі № 2/37 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Проте, з даними твердженнями позивача суд не погоджується, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на засіданні комітеті кредиторів ВАТ “Рівненський завод тракторних агрегатів” 17.07.2012 року, які було оформлено протоколом № 10 (т. 1, а.с.а.с. 179-183), приймав участь представник ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест” ОСОБА_9 згідно довіреності № б/н від 02.04.2012 року (т. 1, а.с. 181). На даному засіданні по питанню № 2 керуючий санації нагадав для всіх присутніх те, що на минулому засіданні комітету кредиторів було внесено на розгляд питання про проведення відчуження активів, які незадіяні у виробничому процесі, з метою погашення заборгованості по заробітній платі. Об'єкти, які пропонуються для відчуження, згідно до рішення господарського суду Рівненської області по справі № 2/37 від 25.03.2011 року повернуті з незаконного володіння ЗАТ “Завод “Технопривод”.
Також, про справу №2/37 ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест” було відомо 02.02.2012 року, так як на позачерговому засіданні Наглядової ради ВАТ “Рівненський завод тракторних агрегатів”, протокол № 10 (т. 1, а.с.а.с. 184 - 186), приймав участь представник ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест” - ОСОБА_10 (т. 1, а.с. 184). На даному засіданні по питанню 1 порядку денного слухали в.о. Голови правління ВАТ “Рівненський завод тракторних агрегатів” ОСОБА_11, який доповів, що всім відомо, що ВАТ “Рівненський завод тракторних агрегатів” проводяться дії щодо повернення безпідставно відчуженого майна, а саме: визнано право власності на комплекс, дільниця збирання тросів, дільниця термообробки, дільниця механічної обробки; їдальня; будівля управління.
Отже, про справу № 2/37 ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест” було відомо ще в липні 2012 року, а отже і доводи позивача про те, що про договір обміну нерухомості на цінні папери від 30.05.2015 року йому стало відомо з постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 року у справі № 2/37 лише 09.09.2015 року є безпідставним.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно до п. 4.1. Постанови Пленуму ВГС України від 29.05.2013 № 10 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо порушення права мало місце до призначення ліквідаційної комісії, а позов подається у процесі ліквідації юридичної особи, перебіг позовної давності починається з моменту, коли про порушене право чи про особу, що його порушила, стало відомо чи мало стати відомо правовласникові, а не ліквідаційній комісії. У зв'язку з наведеним господарськими судами не можуть братися до уваги також доводи новопризначеного (новообраного) керівника підприємства, установи, організації про те, що він дізнався про порушене право очолюваної ним юридичної особи лише з часу свого призначення (обрання), оскільки позовна вимога заявляється про захист прав саме юридичної особи, а не прав її керівника.
Відповідно до ч. 3 та ч.4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд додатково зазначає, що заяви про відновлення пропущеного cтроку для подання даної позовної заяви позивачем подано не було.
Щодо поданої заяви представником позивача про забезпечення позову, відповідно до змісту якої позивач просить суд заборонити Реєстраційній службі Рівненського районного управління юстиції проводити будь-які реєстраційні дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно відносно наступних об'єктів: комплекс, дільниця збирання тросів, дільниця термообробки, дільниця мехобробки (літ. А-ІІ), площею 54 281,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 20003256246; їдальня (літ. Г-2), площею 1 107,1 кв.м, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 20020456246; будівля управління (літ. В-3), площею 3 769,6 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 19987956246, з підстав зазначених в заяві (т. 1, а.с.а.с. 131-132), то слід відзначити наступне.
Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Зі змісту вищенаведених приписів чинного законодавства вбачається, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Аналогічна правова позиція викладена у пунктах 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору обміну нерухомості на цінні папери, укладеного між відповідачами у справі і не просить застосувати наслідки недійсності правочину, зокрема, шляхом застосування до сторін двосторонньої реституції (повернення сторін у попереднє становище - повернення всього отриманого за договором). Однак, просить забезпечити позов шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії щодо майна, яке було предметом оспорюваного договору. Тобто, звернувшись до суду з позовною вимогою немайнового характеру (визнання недійсним договору), позивач просить забезпечити позов шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, позовної вимоги про витребування якого чи застосування наслідків недійсності правочину (реституція) позивачем не заявлялась.
Отже, у цьому випадку позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та зазначено самим позивачем в заяві про забезпечення позову, право власності на спірне майно зареєстроване за ТОВ "Рівненський машинобудівний завод", тому заборона Реєстраційній службі Рівненського районного управління юстиції Рівненської області вчиняти будь-які дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно унеможливить виконання судового рішення - рішення господарського суду Рівненської області від 22.06.2015 року у справі № 918/251/15, яке набрало законної сили щодо визнання за відповідачем 1 права власності на нерухоме майно, яке було предметом спірного договору обміну нерухомості на цінні папери.
Оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами необхідності вжиття заходів до забезпечення пред'явленого ним позову, суд дійшов висновку про те, що вищезазначена заява є необґрунтованою, у зв'язку з чим в її задоволенні слід відмовити.
Згідно зі ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
В силу вимог ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем не подано суду доказів, які б підтверджували наявність встановлених законом підстав для визнання недійсним договору обміну нерухомості на цінні папери, тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Судовий збір на підставі ч.1 ст.49 ГПК України покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 32-34, 43, 44, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складене 20 січня 2016 року.
Суддя Трускавецький В.П.