Кіровоградської області
25 січня 2016 рокуСправа № 912/4674/15
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Наливайко Є.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/4674/15
за позовом Приватного підприємства "Компанія Росток-Агро"
до Фермерського господарства "Ленд"
про стягнення 84 936, 72 грн
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 01.12.2015;
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 21.12.2015, у судовому засіданні 25.01.2016 - не була присутня.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приватне підприємство "Компанія Росток-Агро" (надалі - позивач, ПП "Компанія Росток-Агро") звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з Фермерського господарства "Ленд" (надалі - відповідач, ФГ "Ленд") 117594,34грн боргу, з яких: 83 649,01 грн курсової різниці, 21295,07 грн пені, 12650,26 грн 20% річних, нарахованих на суму боргу, з покладенням на відповідача судового збору.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № ДГ-261212 від 26.12.2012 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, що встановлено у рішенні господарського суду від 28.05.2014 у справі № 912/774/14. Так вказаним рішенням позовні вимоги ПП "Компанія Росток-Агро" задоволено частково, стягнуто на його користь з ФГ "Ленд" 36 199,80 грн основного боргу, 4894,41 грн пені, 7120,95 грн 20% річних. Таке рішення в цій частині залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2015. У зв'язку із невиконанням ФГ "Ленд" рішення у справі №912/774/14 ПП "Компанія Росток-Агро" і звернулось до господарського суду із даним позовом про стягнення курсової різниці, пені та 20% річних, нарахованих на суму основного боргу за період, що слідує за періодом, за яким стягнуто такі суми рішенням господарського суду від 28.05.2014 у справі №912/774/14.
Позивач на вимогу господарському суду надав до судового засідання необхідні для вирішення спору по суті докази. Зокрема, позивач подав письмові пояснення щодо визначення початку періоду нарахування пені та 20% річних з 21.02.2014, обґрунтовуючи тим, що в позовній заяві у справі № 912/774/14 пеня та річні було розраховано на дату 21.02.2014, а тому новий розрахунок здійснено саме з 21.02.2014.
22.01.2016 позивачем подано уточнення до позову про стягнення грошових коштів, відповідно до якого він просить господарський суд стягнути з ФГ "Ленд" на свою користь 85 659,90 грн боргу, з яких: 51 746,31 грн курсової різниці, 21 282,17 грн пені, 12 631,42 грн 20% річних, а також судовий збір у розмірі 1284,89 грн. Надмірно ж сплачений судовий збір в сумі 479,03 грн просить повернути йому з державного бюджету. У такому уточненні позивач нараховує пеню та 20% річних за період з 22.02.2014 по 26.01.2015 на суму боргу 36 199,80 грн і за період з 26.01.2015 по 23.11.2015 на суму боргу 31 902,70 грн.
25.01.2016 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача пеню в сумі 21 206,77 грн, 11 983,63 грн річних, 51 746,31 грн курсової різниці та 1 274,05 грн судового збору. Також позивач просить повернути судовий збір в сумі 489,87 грн з державного бюджету у зв'язку із зменшенням позовних вимог.
Господарський суд розцінює вищезазначені уточнення та заяву як заяви про зменшення позовних вимог, на подання яких позивач має право згідно приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заяви про зменшення позовних вимог приймаються господарським судом і подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням останньої такої заяви поданої 25.01.2016.
Відповідач позовні вимоги визнав, у поданому господарському суду відзиві на позов зазначив, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Слід зазначити, що в силу вимог частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Перевіривши зазначене, господарський суд вважає, що такі дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а тому визнання позову відповідачем приймається господарським судом.
Призначене на 23.12.2015 ухвалою господарського суду від 02.12.2015 про порушення провадження у справі судове засідання відкладено 14 год. 30 хв. 21.01.2016. У судовому засіданні 21.01.2016 на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14год. 30хв. 25.01.2016.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, господарський суд встановив такі обставини.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2014 у справі №912/774/14 позовні вимоги ПП "Компанія Росток-Агро" задоволено частково, стягнуто на його користь з ФГ "Ленд" 36 199,80 грн основного боргу, 4894,41 грн пені, 7120,95 грн 20% річних. Рішення залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2015, а тому згідно вимог частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України є таким, що набрало законної сили 18.09.2015.
В силу вимог частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так рішенням від 28.05.2014 у справі № 912/774/14, у якій сторони є ті ж, що і у даній справі, № 912/4674/15, встановлено факт неналежного виконання ФГ "Ленд" договору поставки № ДГ-261212 від 26.12.2012 (надалі - Договір) в частині оплати отриманого товару.
Крім основної заборгованості з ФГ "Ленд" рішенням у справі № 912/774/14 стягнуто 4894,41 грн пені та 7120,95 грн 20% річних за період з 28.02.2013 по 21.02.2014 включно. Вказані періоди зазначені у рішенні господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2014 на сторінках 6, 7 у справі № 912/774/14.
У даній справі предметом позову є стягнення 51 746,31 грн курсової різниці, 21206,77грн пені та 11 983,63 грн 20% річних за період з 22.02.2014 по 25.01.2015 на суму боргу 36 199,80 грн і за період з 26.01.2015 по 23.11.2015 на суму боргу 31 902,70 грн. Така заборгованість виникла при неналежному виконанні відповідачем своїх зобов'язань за Договором.
Позивач надав докази часткових сплат відповідачем боргу на користь позивача: платіжне доручення № 75 від 26.01.2015 на суму 250,97 грн із призначенням платежу "Борг від ФГ Ленд на користь ПП "Компанія Росток-Агро" згідно в/л № 912/776/14 від 22.07.14р. Господарський суд м. Кіровоград кекв 0000"; платіжне доручення № 76 від 26.01.2015 на суму 997,22 грн із призначенням платежу "Борг від ФГ "Ленд" на користь ПП "Компанія Росток-агро" згідно в/л № 912/775/14 від 24.07.14р. Господарський суд м. Кіровоград кекв 0000"; платіжне доручення № 77 від 26.01.2015 на суму 3048,91 грн із призначенням платежу "Борг від ФГ "Ленд" на користь ПП "Компанія Росток-агро" згідно в/л № 912/774/14 від 23.09.14р. Господарський суд м. Кіровоград кекв 0000".
Як свідчать подані докази відповідач погасив борг за рішенням від 28.05.2014 у справі № 912/774/14 лише у розмірі 3048,91 грн. Слід зауважити, що сторони у договорі не передбачили порядок погашення сум, у самому платіжному дорученні також не зазначено, що погашається саме сума основного боргу, пені чи 20% річних.
Натомість у статті 534 Цивільного кодексу України визначена черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням. Так, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані із одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Виходячи із вказаної норми відповідач погасив 3048,91 грн 20% річних, а, отже, сума основної заборгованості в розмірі 36 199,80 грн залишається непогашеною.
Оскільки сторони не надали господарському суду доказів сплати суми основної заборгованості у розмірі 36 199,80 грн, позивач має право на стягнення пені та 20% річних, за період з 22.02.2014 по 23.11.2015, враховуючи, що 21.02.2014 - день, що включений до періоду нарахування відповідно пені та річних у рішенні від 28.05.2014 у справі №912/774/14.
У той же час позивач, здійснюючи нарахування пені та 20% річних, врахував сплату відповідачем 4 297,10 грн у суму основної заборгованості за рішенням у справі №912/774/14.
Господарський суд враховує наступні положення законодавства при розгляді даного спору.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 7.7. Договору поставки № ДГ-261212 від 26.12.2012 сторони визначили, що в разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого Товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього Договору Покупець, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості 20% річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним Додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.
Як встановлено у рішенні від 28.05.2014 у справі № 912/774/14 Додаток № СФ-0001202 від 26.12.2012, відповідно до якого здійснювалась поставка Товару, не встановлює іншого розміру процентів річних.
Слід врахувати правову позицію, викладену у постанові пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань". Так у абзацах 2, 3 пункту 7.1 вказаної постанови зазначено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Господарський суд дійшов висновку, що нарахування і стягнення пені на суму основної заборгованості, несплачену відповідачем, теж є правомірним.
Крім того господарський суд враховує обставини, встановлені рішенням від 28.05.2014 у справі № 912/774/14. Так Сторони передбачили умовами Договору, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання. Отже Сторони передбачили більш тривалий строк, у межах якого можливе нарахування штрафних санкцій, а тому обмежувальний шестимісячний строк, передбачений пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі вказаного Договору, не застосовується.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, господарський суд здійснивши арифметичний перерахунок пені та 20% річних, дійшов висновку, що позивач має право стягнути з відповідача 23390,03 грн пені та 12694,72 грн 20% річних за період з 22.02.2014 по 23.11.2015 із основної суми заборгованості 36 199,80 грн.
Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, враховуючи зазначені у ньому суми боргу та періоди простроченої заборгованості, господарський суд вважає його обґрунтованим. Загальна сума пені, отримана в результаті розрахунку, що складає 21 206,77грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Також позивач заявив до стягнення 11 983,63 грн 20% річних.
Господарський суд перевірив розрахунок 20% річних, із сум, на які здійснює нарахування таких відсотків сам позивач:
із суми заборгованості 36199,80 грн за період 22.02.2014 - 25.01.2015 20% річних складає 6704,40 грн;
із суми заборгованості 31902,70 грн за період 26.01.2015 - 23.11.2015 20% річних складає 5 279,24 грн.
Загальна сума 20% річних, що підлягає до стягнення, як правильно зазначено позивачем, складає 11 983,64 грн (6704,40 грн + 5 279,24 грн), тому позов і в цій частині підлягає задоволенню повністю.
Що ж до стягнення 51 746,31 грн курсової різниці, господарський суд враховує таке.
У відповідності до вимог статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Ця норма кореспондується із приписами статті 524 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Таким чином, положення чинного законодавства хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті.
Відтак, коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.
Умови Договору поставки № ДГ-261212 від 26.12.2012 відповідають загальним засадам цивільного законодавства щодо свободи договору (стаття 627 Цивільного кодексу України) та положенням щодо вільного встановлення у договорі ціни як його умови (стаття 632 Цивільного кодексу України).
Згідно пунктів 2.4 та 3.3 зазначеного договору Сторони узгодили, що в разі зміни курсу на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні на день проведення розрахунків в сторону збільшення, проводиться перерахунок вартості товару на момент його оплати.
Так сторони узгодили використовувати формулу С=(А1/А2)хВ, де С - сума належна до оплати, В - ціна Товару на момент підписання Додатку; А1 - (курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні) на день перерахування коштів; А2 - (курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні) на день підписання відповідного Додатку.
Позивач здійснив розрахунок курсової різниці взявши за А2 курс долара США на міжбанківській валютній біржі станом на 21.02.2014, а не станом на день підписання відповідного Додатку, як передбачено у Договорі. Також за основний борг, на який проводиться індексація позивач взяв суму в розмірі 31902,70 грн.
Господарський суд здійснив власний розрахунок належної до сплати курсової різниці із вказаної позивачем суми заборгованості за формулою, зазначеною сторонами в договорі. Так А1 = 24,04 грн (курс долара США на міжбанківській валютній біржі станом на 23.11.2015, а не 24,07 грн, як помилково зазначено позивачем у позові); А2 = 8,05 грн (курс долара США на міжбанківській валютній біржі станом на 26.12.2012 на день укладення Договору та Додатку № СФ-0001202 від 26.12.2012), В = 31902,70 грн, С = (24,04:8,05)х31902,70 = 95272,16 грн. Сума індексації становить 95272,16 грн - 31902,70 грн = 63369,46 грн.
Позивачем заявлено до стягнення 51 746,31 грн: 31902,70:09,18 грн х 24,07 грн = 83649,01 грн - 31902,70 грн.
Оскільки позивач, маючи право на стягнення курсової різниці відповідно до умов Договору, зазначив коротший період та інший курс гривні до долара США, то господарський суд не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє позов в частині заявленої позивачем до стягнення курсової різниці в розмірі 51 746,31 грн.
З огляду на викладене, господарський суд задовольняє позов повністю, а саме: в розмірі 84 936,72 грн, з яких: 51746,31 грн курсової різниці, 21 206,77 грн пені, 11 983,64 грн 20% річних.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Також слід зауважити, що господарським судом ухвалою повертається судовий збір, надмірно сплачений позивачем.
Керуючись статтями 44, 49, 78, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фермерського господарства "Ленд" (28441, Кіровоградська обл., Компаніївський р-н, с. Голубієвичі, вул. Садова, буд. 5а, ідентифікаційний код 38306617) на користь Приватного підприємства "Компанія Росток-Агро" (25014, м. Кіровоград, вул. Родникова, буд. 86, ідентифікаційний код 36585182) 51746,31 грн курсової різниці, 21206,77грн пені, 11 983,64 грн 20% річних та 1 274,05грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Повне рішення складено 26.01.2016.
Суддя Є. М. Наливайко