номер провадження справи 13/210/15
20.01.2016 Справа № 908/6224/15
За позовом: Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району, м. Запоріжжя
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Стара аптека”, м. Запоріжжя
про стягнення суми 32 814,23 грн.,
Суддя Серкіз В.Г.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 30/2019 від 05.01.2015р.;
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 11.01.2016р.
Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Стара аптека” 32 814,23 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100065 від 01.10.2006р.
Ухвалою суду від 22.12.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/6224/15, присвоєно справі номер провадження 13/210/15 та призначено судове засідання на 20.01.2016р.
До початку розгляду справи представники сторін заявили клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
20.01.2016р. справу розглянуто, спір вирішено, прийнято рішення у справі, згідно із приписами ст. 85 ГПК України.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві № 5762-ю від 21.12.2015р. та в судовому засіданні надав заяву № 300-ю від 19.01.2016р. про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначає про сплату відповідачем основного боргу в сумі 22 000,00 грн. та судового збору в сумі 1 218,00 грн. і просить суд стягнути з відповідача 532,89 грн. - пені, 738,80 грн. - 3 % річних та 9 542,54 грн. - інфляційних втрат. Позовні вимоги засновані на приписах Закону України «Про теплопостачання», «Правилами користування тепловою енергією» затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. за № 1198, ст.ст. 11, 15, 16, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, ст.ст. 1, 2, 54-57, 82 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Як зазначено в п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Отже, заява ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Стара аптека” прийнята та задоволена судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечив та надав докази про сплату суми основного боргу в розмірі 22 000,00 грн. та судового збору в розмірі 1 218,00 грн.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
01.10.2006р. між Концерном «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району (Теплопостачальна організація) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Стара аптека” (Споживач) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100065 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.
Згідно із п. 2.1 Договору, Теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:
- опалення та вентиляцію на протязі опалювального періоду;
- гарячого постачання - за наявної можливості;
- інші технологічні потреби.
Пунктом 3.2.6 Договору передбачено, що Споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Облік споживання теплова енергія на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом (п. 5.1 Договору).
Пунктом 5.5 Договору передбачено, що при відсутності приладів комерційного обліку або якщо вони вибули з ладу (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електронних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії держповірки, сумнівні показники тощо), обсяг теплової енергії визначається Теплопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Споживача у розрахунковому періоді.
У разі, підключення Споживача без приладів комерційного обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) з приладами комерційного обліку - від загального споживання теплової енергії, визначеної за приладами комерційного обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за показаннями приладів комерційного обліку Споживачів, підключених до ЦТП, а решта обсягу спожитої теплової енергії розподіляється Споживачу пропорційно до його договірного максимального приєднаного теплового навантаження (п. 5.6 Договору).
Відповідно до п. 6.2 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.
Згідно із п. 6.3 Договору, оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді па поточний рахунок Теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються Споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Пунктом 6.4 Договору передбачено, що при наявності приладів комерційного обліку - обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку. Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Споживача у розрахунковому періоді.
Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. № 2а, тел. 224-78-68, документи за розрахунковий період:
- рахунок-фактуру;
- акт приймання-передачі теплової енергії;
- податкову накладну (платникам ПДВ);
- акт звіряння розрахунків (за вимогою Споживача) (п. 6.6 Договору).
ОСОБА_4 Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання (п. 6.6.1 Договору).
Пунктом 6.6.2 Договору, передбачено, що в разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в ОСОБА_4, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного ОСОБА_4 з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.6.1 договору строк. У разі неотримання ОСОБА_4 приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
Як свідчать матеріали справи, зокрема, акти приймання-передачі та виставлені рахунки, позивач на виконання умов Договору в період лютий 2014 року, квітень 2014 року, з грудня 2014 року по лютий 2015 року відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 23 873,31 грн.
Відповідач, в свою чергу, не виконав умови договору та не в повному обсязі здійснив оплату за поставлену теплову енергію, сплативши лише 1 873,31грн.
Рахунки за теплову енергію та акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період (копії вказаних документів містяться в матеріалах справи) направлялись у відповідності до умов Договору на адресу відповідача та не повернулись до Теплопостачальної організації
Однак, як свідчать надані суду документальні докази, відповідач договірні зобов'язання виконав у повному обсязі лише після подачі позивачем позовної заяви та сплачено відповідачем суму основної заборгованості у повному обсязі, а саме 22 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100065 від 01.10.2006р. та сплати суми боргу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Тому, враховуючи те, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Стара аптека” не своєчасно виконало грошові зобов'язання перед позивачем за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100065 від 01.10.2006р., а саме після подачі позову до суду, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 738,80 грн., інфляційних втрат в розмірі 9 542,54 грн. та пені в розмірі 532,89 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача, розмір 3% річних від простроченої суми та індекс інфляції грошових коштів за період прострочення складають інфляційні втрати в сумі 9 542,54 грн. та 3 % річних в сумі 738,80 грн.
Перевіривши правильність розрахунку позивача, суд визнав позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Стара аптека” інфляційних втрат в сумі 9 542,54 грн. та 3 % річних в сумі 738,80 грн. обґрунтованими, доведеними, заснованими на законі, договорі, та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.
В даному випадку, відповідно до п. 7.2.8 Договору, в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого п. 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
Господарським судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано пеню в сумі 532,89 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;
Таким чином господарський суд дійшов висновку, що оскільки штрафні санкції неспіврозмірні з сумою основного боргу, суд на підставі ч. 3 ст. 83 ГПК України відмовляє в задоволені позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 532,89 грн.
Оскільки, судові витрати відповідачем були відшкодовані позивачу, то судовій збір не стягується зі сторін.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Стара аптека” (69096, м. Запоріжжя, вул. Сакко і Ванцетті, буд. 1, код ЄДРПОУ 22133486) на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, на п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у філії Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 738 (сімсот тридцять вісім) грн. 80 коп. 3 % річних та 9 542 (дев'ять тисяч п'ятсот сорок дві) грн. 54 коп. інфляційних втрат. Видати наказ.
3. В частині стягнення пені в сумі 532 (п'ятсот тридцять дві) грн. 89 коп. - відмовити.
4. Повне рішення складено 25.01.2016р.
Суддя В.Г. Серкіз