ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.01.2016Справа №910/28103/15
За позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, виселення з приміщення та зобов'язання демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції.
Суддя Нечай О.В.
Представники сторін:
від позивача: Костильов В.А., за довіреністю
від відповідача: не з'явився.
На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" (далі - позивач) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості, виселення з приміщення та зобов'язання демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2015 було порушено провадження у справі № 910/28103/15, розгляд справи призначено на 02.12.2015.
02.12.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано підтвердження про відсутність аналогічного спору.
02.12.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, клопотання про здійснення фіксації судового процесу та про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 02.12.2015 представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/28103/15 від 02.11.2015 позивач виконав частково.
У судове засідання 02.12.2015 представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/28103/15 від 02.11.2015 відповідач не виконав.
Розглянувши у судовому засіданні клопотання представника відповідача про залучення третьої особи та клопотання про відкладення розгляду справи, суд відмовив у задоволенні вищевказаних клопотань, у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.
Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 02.12.2015 не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 02.11.2015 про порушення провадження у справі № 910/28103/15, розгляд справи було відкладено на 20.01.2016.
Представник позивача у судове засідання 20.01.2016 з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судове засідання 20.01.2016 не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
15.10.2011 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (далі - позивач, орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, орендар) було укладено Договір оренди №210-У(Ор)-11 (далі - Договір оренди).
Відповідно до п. 1.1 Договору оренди орендодавець на підставі рішення Київради від 29.04.2010 № 590/4028 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю, визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря), далі - об'єкт оренди, за адресою: станція метро "Майдан Незалежності", для торгівлі непродовольчими товарами.
Пунктом 2.3 Договору оренди передбачено, що опис технічного стану об'єкта оренди та дата передачі його орендареві, його склад зазначаються в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 1).
Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 Договору оренди за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 29.04.2010 № 590/4028 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 № 34/91, та на дату підписання Договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати (Додаток № 2), що є невід'ємною частиною цього Договору, становить 198,72 грн за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на липень 2011 року складає 6 239,67 грн без ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
Пунктом 3.4 Договору оренди визначено, що додатково орендар сплачує орендодавцю разом з орендною платою податок на додану вартість у розмірах та порядку визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.
Відповідно до п. 3.5 Договору оренди оплата по Договору проводиться орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при повернення об'єкта оренди орендодавцеві.
Згідно з п. 3.6 Договору оренди орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.
Пунктом 4.14 Договору оренди сторони погодили, що орендар після припинення дії Договору оренди та у разі відмови у продовженні Договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю. У разі невиконання пункту 4.14, в силу вступає рішення Київради. При цьому оплата по договору нараховується орендодавцем та сплачується орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди та підписання акту прийому-передачі.
На виконання Договору оренди, позивачем було передано відповідачу в оренду частину вестибюлю станції метро "Майдан Незалежності", загальною площею31,4 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі майна в оренду від 01.11.2011.
Строк дії Договору оренди сторони визначили у п. 9.1, а саме - договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і, відповідно до рішення Київради від 29.04.2010 № 590/4028, діє з 15.10.2011 до 13.10.2014.
Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Вказаний Договір оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
20.10.2014 позивач направив відповідачу повідомлення № 32 від 17.10.2014 про не продовження терміну дії Договору оренди з вимогою звільнити орендоване майно та передати його за актом прийому-передачі.
В судовому засіданні 02.12.2015 представником позивача на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 02.11.2015 було надано суду для огляду докази на підтвердження направлення зазначеного повідомлення відповідачу.
Відповідач, в свою чергу, обов'язку щодо повернення орендованого майна позивачу не виконав, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача про стягнення заборгованості за Договором оренди, про виселення відповідача з орендованого майна та зобов'язання відповідача демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Дослідивши наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості відповідача, враховуючи відсутність доказів повернення відповідачем орендованого майна позивачу після закінчення строку дії Договору оренди та відповідно доведеності продовження користування вказаним орендованим майном відповідачем, суд встановив, що у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість в розмірі 53 454,86 грн.
Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В свою чергу відповідачем не подано жодного доказу на підтвердження повернення орендованого приміщення, та, відповідно, відсутності заборгованості за Договором оренди.
Крім основної суми заборгованості, позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 7 639,29 грн та 3% річних в розмірі 393,15 грн.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з п. 6.2 Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Однак, оскільки Договір оренди припинив свою дію, а позивачем визначено період нарахування пені після закінчення строку дії Договору оренди, суд, враховуючи приписи статті першої Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", не вбачає підстав для задоволення зазначеної вимоги.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявленого позивачем до стягнення розміру 3% річних, з урахуванням доведеного розміру заборгованості, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 393,15 грн.
Щодо вимог позивача про виселення відповідача з орендованого майна та зобов'язання відповідача демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічна норма міститься і в ч. 2 ст. 291 ГК України.
Згідно зі ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Вказана стаття також кореспондується зі статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до частини другої якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Отже, зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Аналогічна правова позиція також викладена в п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна".
Судом встановлено, що на час звернення позивача з позовом до суду Договір оренди припинив свою дію, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, оскільки позивачем було направлене відповідачу в строк, встановлений законом, заперечення проти продовження вказаного договору. Отже, позивачем доведено належними доказами, а відповідачем не спростовано факту припинення договірних відносин між сторонами за Договором оренди.
З огляду на вищенаведене та встановлення факту невиконання відповідачем обов'язку звільнити орендоване майно після спливу строку дії Договору оренди, вимога позивача про виселення відповідача з орендованого майна є обґрунтованою. Як наслідок, обґрунтованою також є вимога позивача про зобов'язання відповідача демонтувати належні йому тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски орендаря) та повернути орендоване майно за актом приймання-передачі.
Проте, позивач також просить суд зобов'язати відповідача здійснити зазначені вище дії у строк, що не перевищує 10 (десять) календарних днів з дати набрання рішенням законної сили.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.
Оскільки рішення в цій справі підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», правові підстави для встановлення в рішенні строку вчинення відповідачем певних дій відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 35, ідентифікаційний код 03328913) заборгованість в розмірі 53 454 (п'ятдесят три тисячі чотириста п'ятдесят чотири) грн 86 коп. та 3 % річних в розмірі 393 (триста дев'яносто три) грн 15 коп.
3. Виселити Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1) з нерухомого майна, частини вестибюля, визначеного тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1) загальною площею 31,4 м кв., за адресою: м. Київ, станція метро «Майдан Незалежності».
4. Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1) демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), загальною площею 31,4 м. кв., що належать Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1) та знаходяться за адресою: м. Київ, станція метро «Майдан Незалежності», частина вестибюля.
5. В іншій частині позову відмовити.
6. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 35, ідентифікаційний код 03328913) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 502 (три тисячі п'ятсот дві) грн 68 коп.
Повне рішення складено 25.01.2016.
Суддя О.В. Нечай